Ухвала

від 04.04.2016 по справі 757/48120/15-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/48120/15-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2016 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання власника майна ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту на майно.

ВСТАНОВИВ:

21.12.2015 року у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання зацікавленої особи ОСОБА_5 , в якому останній просить скасувати арешт, заборону відчуження і зміну меж земельних ділянок, що розташовані на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з кадастровими №3222486200:03:004:6032;3222486200:03:004:6039;3222486200:03:004:6040; 3222486200:03:004:6041, що належать заявникові, на праві приватної власності. Посилається при цьому, що вказане майно стало об`єктом застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна та заборони відчуження і зміни меж вказаних земельних ділянок, які були застосовані слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва - ОСОБА_6 , ухвала від 10 вересня 2015 року, справа № 757/33206/15-к. Підставою застосування заходів забезпечення кримінального провадження слугувало клопотання та додані до нього письмові докази сторони кримінального провадження, в особі слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України - ОСОБА_7 , яке надійшло до провадження Печерського районного суду міста Києва 09 вересня 2015 року, погоджене прокурором ОСОБА_8 , що заявлялося в межах кримінального провадження №12013110000001049.

Зацікавлена особа ОСОБА_5 , вважає, що оскаржувана ухвала постановлена всупереч його законним правам та інтересам як власника земельних ділянок, розгляд клопотання слідчого відбувався без повідомлення зацікавлених осіб, що позбавило ОСОБА_5 надавати відповідні пояснення та залучити існуючі докази, в обгрунтувальній частині клопотання слідчого відсутні посилання на спірні земельні ділянки та відсутнє обгрунтування необхідності застосування таких засобів забезпечення кримінального провадження відносно належних йому земельних ділянок.

В той же час, ОСОБА_9 вважає, що набув право власності на спірні земельні ділянки законним шляхом, користується даними земельними ділянками у відповідності до вимог закону, є добросовісним набувачем, відносно нього не визначений процесуальний статус в даному кримінальному провадженні, підозра на його адресу не висувалася, відсутні докази причетності останнього до обставин на які посилається досудове слідство, матеріальних та інших претензій щодо права володіння чи користування зазначеними земельними ділянками до нього також не висувалося. Додатково посилається на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2014 року, яке набрало законної сили 17 червня 2016 року, по справі №369/7719/14-ц, яке містить встановлені судом факти щодо законності передачі у приватну власність земельних ділянок з кадастровими №№3222486200:03:004:6031; 3222486200:03:004:6032. Вважає дане рішення таким, що має приюдиціальне значення для вирішення даного клопотання по суті, обставини, встановлені судом такими, що не потребують повторного доказування.

На підтвердження своєї позиції ОСОБА_5 посилається на додані до клопотання письмові докази у вигляді договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим №3222486200:03:004:6031; від 31 жовтня 2013р., №2289, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_10 ; договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим №3222486200:03:004:6032; від 31 жовтня 2013р., №2296, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_10 ; свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , від 13 червня 2014р., видане реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, стосовно земельної ділянки з кадастровим №3222486200:03:004:6039; свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , від 13 червня 2014р., видане реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, стосовно земельної ділянки з кадастровим №3222486200:03:004:6040; свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 , від 13 червня 2014р., видане реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, стосовно земельної ділянки з кадастровим №3222486200:03:004:6041;

Прокурор в своїх поясненнях заперечує проти вимог ОСОБА_5 , в той же час не висловлює недовіри до особи ОСОБА_5 як до добропорядного громадянина, не надає докази причетності ОСОБА_5 до обставин кримінальної справи, не посилається на конкретні обставини протиправного заволодіння даним майном. Вважає застосування заходів забезпечення кримінального провадження доречними та необхідними, в обгрунтування тривалого перебігу досудового розслідування. Посилається на складність та об`ємність кримінальної справи, в той же час не спростовує відсутність процесуального статуса ОСОБА_5 в зазначеному кримінальному провадженні, не спростовує також доводи зацікавленої особи стосовно законності придбання спірних земельних ділянок, не наводить додаткових обгрунтуваннь до первісного клопотання слідчого.

Вивчивши письмові докази по справі в їх сукупності, заслухавши думку представника зацікавленої особи та заперечення прокурора, слідчий суддя приходить до висновку, що письмові докази, долучені до клопотання є належними, думка представника зацікавленої особи та правова позиція ОСОБА_5 заслуговує на увагу, в той же час заперечення прокурора не знаходять підтвердження в судовому засіданні, вважає за необхідне задовольнити клопотання ОСОБА_5 з огляду на наступне.

Ст.170 КПК України встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вживати необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пп.1-4 ч.1. ст.96-2 КПК України. Разом з тим, слідчим не доведено, що ОСОБА_5 був обізнаний, чи повинен був знати про те, що спірні земельні ділянки можуть підпадати під дію п.4 ч.1 ст.96-2 КПК України, слідчим також не надано для огляду цивільний позов, не повідомлено під час розгляду справи про наявність чи відсутність такого.

З огляду на п.3 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. Встановлено, що на час розгляду справи, ОСОБА_5 не перебуває в статусі підозрюваного, обвинуваченого.

З огляду на п. 4 ч.2 ст.170 КПК України передбачено накладення арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження, але, як зазначалося раніше, ОСОБА_5 не перебуває в статусі підозрюваного, обвинуваченого, тощо.

В той же час статтею 170 КПК України заборонено застосування арешту майна, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. З наявних доказів та поясненнь представника ОСОБА_5 вбачається та не спростовується поясненнями прокурора, що особа ОСОБА_5 підпадає під поняття добросовісного набувача, останній набув право власності законним шляхом, не знав та не мав змоги знати про наявність спірних правовідносин. В той же час, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Слідчим не надано переконливих доказів, що незастосування арешту майна може привести до його пошкодження, псування, тощо, також слід враховувати, що земельні ділянки відносяться до нерухомого майна, та приховати чи знищити останні неможливо.

З огляду на п.2.6. узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, від 07 лютого 2014 року, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, та його змісту, вбачається застереження щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст.276-279 КПК України, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст.291 КПК України) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна. Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру. Також Вищий спеціалізований суд України с розгляду цивільних та кримінальних справ застережує, що метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам`ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов`язаний навести ці підстави у рішенні. Враховуючи зазначену мету арешту майна, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, має бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або ж, якщо метою арешту майна є забезпечення конфіскації, то вартість арештованого майна має узгоджуватись із санкцією статті, яка передбачає покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа. Відповідно до ч.ч.4,5 ст.170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатись таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З матеріалів справи та перелічених доказів слідчим-суддею встановлено, що ОСОБА_5 , 31 жовтні 2013 року, придбав у приватну власність земельну ділянку з кадастровим №№3222486200:03:004:6031, яка належала ОСОБА_11 ; та земельну ділянку з кадастровим №3222486200:03:004:6032; яка належала ОСОБА_12 . З часом, із земельної ділянки за кадастровим №3222486200:03:004:6031, ОСОБА_5 було утворено земельні ділянки з кадастровими №№3222486200:03:004:6039; 3222486200:03:004:6040; 3222486200:03:004:6041; тобто, на час розгляду справи, останній має у приватній власності чотири земельні ділянки із числа спірних, а саме, земельні ділянки з кадастровими №№3222486200:03:004:6032; 3222486200:03:004:6039; 3222486200:03:004:6040; 3222486200:03:004:6041.

В той же час, в клопотанні слідчого відсутні посилання, що земельні ділянки з кадастровими №№3222486200:03:004:6031; 3222486200:03:004:6032; були отриманні у власність злочинним шляхом, також не надано доказів на підтвердження факту перетворення вказаних вище земельних ділянок із переліку земельних ділянок, які на думку слідчого, були отримані у власніть злочинним шляхом. В доданих до клопотання слідчого, в якості доказів, протоколах допиту свідків, відсутні посилання на перелічені земельні ділянки, а також обставини, при яких вказані земельні ділянки були передані у власність громадян, відсутні посилання на громадян ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , як на осіб, причетних до злочину. В той же час, слід зазначити, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області, від 27 листопад 2014 року по цивільній справі №369/7719/14-ц, встановлено, що Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області у відповідності до діючого законодавства України, своїми розпорядженнями передала безоплатно у власність громадянам України спірні земельні ділянки, а громадяни України реалізували свої законне право на отримання у власність земельні ділянки та отримали на них державні акти на право власності. Вказане рішення стосується зокрема спірних земельних ділянкок з кадастровими №№ 3222486200:03:004:6031; 3222486200:03:004:6032

На підставі викладеного, керуючись ч.2 п.1 ст. 174 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання власника майна ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати арешт та заборону відчуження і зміну меж земельних ділянок, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.09.2015 року, а саме на земельні ділянки, що мають кадастрові номери: 322248620:03:004:6032, 322248620:03:004:6039, 322248620:03:004:6040, 322248620:03:004:6041, які знаходяться на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде проголошено 05.04.2016 року о 17 год. 00 хв.

Слідчий судя ОСОБА_1