Постанова

від 05.04.2016 по справі 177/778/16-к

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/778/16-к

Провадження № 1-кс/177/130/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року

Слідчий суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчої ОСОБА_3 , володільця автомобіля ОСОБА_4 розглянувши клопотання слідчого Криворізького відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_5 про арешт тимчасового вилученого майна, за кримінальним провадженням, внесеним в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016040450000300 від 01.04.2016 року за ознаками кримінального правопорушення за ст. 246 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

04.04.2016 року до Криворізького районного суду Дніпропетровської області звернувся слідчий Криворізького відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_5 з клопотанням, погодженим з прокурором Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_6 про арешт тимчасово вилученого в ході проведення 01.04.2016 року огляду місцевості, лісосмуги, що розташована в адміністративних межах Чкалівської сільської ради Криворізького району в 150 метрах від перехрестя траси Кривий Ріг Кіровоград, автомобіль марки «ГАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску в якому знаходяться стовбури дерев об`ємом 3 м3.

Клопотання мотивоване тим, що Слідчим відділом Криворізького відділення поліції ГУПП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016040450000300 від 01.04.2016 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України, за фактом незаконної порубки дерев.

Здійснити арешт тимчасово вилученого майна автомобіля марки «ГАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску необхідно з передбаченими положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України, так як наявні підстави вважати, що вищевказане майно (автомобіль марки «ГАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску) є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КПК України, а також з передбаченою ч. 3 ст. 170 КПК України метою забезпечення відшкодування завданої шкоди діями невстановленої особи. Слідчим готуються постанови про призначення експертиз, запити для встановлення потерпілої сторони.

Щодо накладення арешту на стовбури дерев, клопотання обґрунтування не містить.

У відповідності до ч.1 ст.107 КПК України фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалась.

В судовому засіданні слідчий підтримала клопотання та просила його задовольнити, пояснила, що надати документи, що підтверджують право власності на майно не може по технічним причинам.

Володілець транспортного засобу заперечував проти задоволення клопотання.

Розглянувши клопотання, вислухавши думку слідчого, володільця транспортного засобу, ознайомившись з матеріалами, доданими до клопотання, вважаю необхідним у задоволенні клопотання слідчого про накладання арешту відмовити з наступних підстав.

Згідно ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Відповідно до вимог ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

В порушення вимог ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна не зазначено належним чином відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним таким майном.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

Як вбачається з матеріалів, наданих в обґрунтування клопотання про накладання арешту, за кримінальним провадженням № 12016040450000300 від 01.04.2016 року за ст. 246 КК України, про підозру нікому не повідомлено.

Матеріали кримінального провадження слідчим у судовому засіданні не надано.

Згідно пункту 2.6 розділу 2 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження», Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року, «Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. З огляду на наведене, правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру».

В клопотанні, слідчий зазначає, що здійснити арешт тимчасово вилученого майна необхідно з передбаченою положеннями ч.3 ст. 170 КПК України метою - забезпечення відшкодування завданої шкоди, що не відповідає чинній редакції ст.170 КПК України.

Зважаючи на вищенаведене, приходжу до висновку, що клопотання слідчого є необґрунтованим, таким, що не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, слідчим не доведені достатні підстави у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна, а тому зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 22, 132, 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання слідчого Криворізького відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_5 з клопотанням, про арешт майна в кримінальному провадженні № 12016040450000300 від 01.04.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 246 КК України - відмовити.

Ухвала протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Слідчий суддя: ОСОБА_1