Постанова

від 15.03.2007 по справі 1863-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1863-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.03.2007Справа №2-22/1863-2007А

За позовом: ЗАСТ “Агрофірма “Чорноморець”(Бахчисарайський р-н, с.Углове, вул.Леніна, 68)

До відповідача:  ДПІ в Бахчисарайському районі (м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 3)

Про визнання недійсними податкового повідомленння-рішення.

 Суддя Яковлєв С.В.    

                                                     За участю секретар судового засідання Дулімової В.І.

представники:

Від позивача –  Мінін С.О. -  пред-к,  дов. від 04.01.2007 р.

                            Хорошилова С.В. – пред-к, дов. від  05.02.2007 р.

Від відповідача  –  Османов С.Р. – пред-к, дов. від 21.02.2006 р.

   Сутність  справи:    ЗАСТ “Агрофірма “Чорноморець” (далі позивач) звернулось до Господарського суду АР Крим з позовною заявою про визнання недійсним рішення ДПІ в Бахчисарайському районі (далі відповідач)  № 00039423/3 від 17.01.2007 р.  Позовні вимоги мотивовані тим, що ЗАСТ “Агрофірма “Чорноморець”  є сільськогосподарським товаровиробником, має код виду економічної діяльності 01.13.0 «вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв та прянощів», який включає і перероблення на вино  винограду. Позивач вважає, що він не виготовляє підакцизні товари, у зв'язку з чим  на нього  розповсюджуються  дії п.11.29 ст.11 Закону  України «Про податок на додану вартість».

Представник відповідача під час судового засідання , яке відбулось 12.02.2007 р., надав відзив на позов ( вих. № 167/9/10 від 12.09.2007 р.) , в якому с позовними вимогами не погодився, вказавши, що на його думку, спеціальний режим оподаткування ПДВ, який встановлений п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», поширюється на сільськогосподарських товаровиробників, які здійснюють операції з продажу сільгосппродукції власного виробництва, з якої виключена підакцизна продукція.

Відповідач вважає, що підприємства-виробники алкогольної продукції повинні бути платниками акцизного збору у зв'язку з тим, що  ст. 6 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, що виробляють спирт етиловий, коньячний і плодовий, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби, підлягають обов'язковій реєстрації в державній податковій інспекції за місцезнаходженням цих суб'єктів як платники акцизного збору шляхом подання копії ліцензії в п'ятиденний строк після її отримання. Відповідач вважає, що позивач віробляє алкогольну продукцію, а вся алкогольна продукція є підакцизною, оскільки на неї, відповідно до чинного законодавства, встановлені ставки акцизного збору. Відповідач вважає, що  позивач виробляє алкогольну продукцію, яка має зміст спирту етилового від 9% та більше об'ємних одиниць, одержана шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів та відноситься до товарної групи Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодом 22 04 , тому ця продукція в розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» є алкогольними напоями, тому  зобов'язаний згідно з п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про Податок на додану вартість” платити даний податок до державного бюджету України на загальних підставах.

           Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                            встановив:

Відповідач провів  планову  комплексну документальну перевірку  дотримання позивачем  вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 01.01.2005 р. по 31.03.2006 р., за результатами якої 11.08.2006 р. був складений акт № 176/27/23/03759777. В акті перевірки визначено , що позивач  в порушення вимог п.11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану  вартість” в період з 01.01.2005 р. по 31.03.2006 р.  обсяги продажу  виноматеріалів  підприємствам вторинного виноробства та витрати на їх виготовлення відображав  відповідно у складі  податкових зобов'язань  та податкового кредиту  спеціальної декларації  з Податку на додану вартість  з реалізації  продукції власного (сільськогосподарського ) виробництва, не вів  окремий податковий облік  виробництва та реалізації виноматеріалів. Працівниками відповідача у зазначеному акті зафіксовано те, що позивач в період, що перевірявся, здійснював діяльність по вирощуванню сільськогосподарської продукції , виробництву і реалізації підакцизної продукції. У акті було зафіксовано, що  продукція , яку виготовляв позивач, мала  вміст етилового спирту від 9% і вище  об'ємних одиниць,  виготовлена  шляхом спиртового бродіння  цукоромістких  матеріалів і відноситься  до товарної групи під кодом 2204.

На підставі акту перевірки  № 176/27/23/03759777 відповідач 18.08.2006 р. прийняв  податкове повідомлення – рішення № 00038523/0 , згідно з яким за порушення  п.4.1.ст.4, п.п. 7.4.3. п. 7.4., п. 7.7. ст. 7 , п.11.29. ст. 11 Закону України “Про податок на додану  вартість” нарахував позивачу податкове зобов'язання по податку  на додану вартість  у сумі  1845955,52 грн., з яких 922977,76 грн.  – за основним платежем, 922977,76 грн. – штрафних санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення було 28.09.2006 р. оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПІ в Бахчисарайському районі згідно зі ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» . За результатом розгляду скарги відповідач 31.08.2006 р. прийняв рішення № 720/7/23 , згідно з яким  податкове повідомлення – рішення № 00038523/0 залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Відповідач 31.08.2006 р. прийняв податкове повідомлення - рішення №  00038523/1, згідно з яким за порушення  п.4.1.ст.4, п.п. 7.4.3. п. 7.4., п. 7.7. ст. 7 , п.11.29. ст. 11 Закону України “Про податок на додану  вартість” нарахував позивачу податкове зобов'язання по податку  на додану вартість  у сумі  1845955,52 грн., з яких 922977,76 грн.  – за основним платежем, 922977,76 грн. – штрафних санкції.

Позивач 07.09.2006 р. надіслав до ДПА в АРК скаргу  по перегляд податкове повідомлення – рішення № 00038523/0 від 18.08.2006 р.   

ДПА в АРК  після розгляду зазначеної скарги 03.11.2006 р. прийняла рішення № 2460 /10/25-007 , згідно з яким було скасоване податкове повідомлення – рішення № 00038523/0 від 18.08.2006 р. ( від 31.08.2006 р. №  00038523/1)  у частині застосування  штрафних санкції згідно з п.п. 17.1.6 п.17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»   по податку на  додану вартість  у сумі 75089,20 грн.  та рішення відповідача  від 341.08.2006 р. № 720/7/23 .  

 Відповідач 16.11.2006 р. прийняв податкове повідомлення – рішення № 00039423/2,  згідно з яким за порушення  п.4.1.ст.4, п.п. 7.4.3. п. 7.4., п. 7.7. ст. 7 , п.11.29. ст. 11 Закону України “Про податок на додану  вартість” позивачу нараховано податкове зобов'язання по податку  на додану вартість  у сумі  1770866,32 грн., з яких 922977,76грн.– за основним платежем, 847888,56 грн. – штрафних санкції.

 Позивач 17.11.2006 р. звернувся до ДПА України зі скаргою на податкове повідомлення – рішення № 00038523/0 від 18.08.2006 р.   

 За результатами розгляду зазначеної скарги  ДПА України 12.01.2007 р. виносить рішення № 241/7/25-0115, згідно з яким залишено без змін податкове повідомлення – рішення  відповідача № 00038523/0 від 18.08.2006 р. з урахуванням  рішення ДПА в АРК  від 03.11.2006 р. № 2460/10/25-007 , а скаргу позивача без задоволення.

   Відповідач  17.01.2007 р. виносить податкове повідомлення – рішення № 00039423/3,  згідно з яким за порушення  п.4.1.ст.4, п.п. 7.4.3. п. 7.4., п. 7.7. ст. 7 , п.11.29. ст. 11 Закону України “Про податок на додану  вартість” нарахував позивачу податкове зобов'язання по податку  на додану вартість  у сумі  1770866,32 грн., з яких 922977,76грн.– за основним платежем, 847888,56 грн. – штрафних санкції.

   Згідно з п.п. 1.6  ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов'язання  це загальна сума  податку , одержана ( нарахована) платнику  податку у звітному ( податковому ) періоді , визначена згідно з Законом.

           Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7  Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає  сплаті ( перерахуванню) до бюджету  або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця  між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою  податкового кредиту  такого звітного податкового періоду. При від'ємному

           Відповідно до п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» до 1 січня 2004р. зупинена дія п.7.7 ст.7, п.10.1 і п.10.2 ст.10 даного Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства (дію пункту 11.29 статті 11 продовжено до 01.01.2007 року згідно із Законом N 2987-IV від 18.10.2005 р.).

 Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовується ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

 Порядок акумуляції й використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

 Матеріали справи свідчать про те, що відповідач вважає, що операції із продажу виноматеріалів позивачем  повинні бути вказані ним у загальній (повній) декларації по ПДВ, тому що на ці операції не поширюється режим оподатковування, передбачений п.11.29 ст.11 Закону,  в зв'язку з тим, що  на його думку  виготовлені  позивачем  виноматеріали є    підакцизною продукцією.

 Надані позивачем документи свідчать про те, що він є сільськогосподарським товаровиробником, здійснює вирощування та переробку винограду, виготовляє виноматеріали, яки реалізує заводам вторинного виноробства.

           Згідно Довідки Головного Управління статистики в АР Крим № 09/2-5-19/558 від 10.04.2002 р. позивач внесений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з кодами видів діяльності згідно КВЕД : 01.13.0 - вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; 15.93.0 - виробництво вин. Відповідно до національного класифікатора України «Класифікація видів економічної діяльності», прийнятого Наказом Держспроживстандарту України №375 від 26.12.2005 р., підклас 01.13.0 включає такі види діяльності, як, зокрема, вирощування винограду та перероблення фруктів, ягід і винограду на вино в межах господарства, що їх вирощує.

 У своїй діяльності позивач керується галузевими стандартами України на виноматеріали оброблені та такі, що відповідають технічним умовам.

 Відповідно до галузевого стандарту України ДСТУ 202001-96 підприємство обробляє виноматеріали, призначені для випуску вин, які по типу та фізико-хімічних показниках відповідають вину даного найменування і пройшли встановлений для нього цикл технічної обробки відповідно до діючої нормативної документації.

 Пунктом 33 Державного стандарту України 2163-93 «Виноробство «Строки та визначення» визначене поняття виноматеріалу - це зброженне повністю або частково виноградне сусло, призначене для готування вина або коньячного спирту, тобто ця сировина для виробництва вина, що є підакцизним товаром.

 Згідно п.  «в» частині 2 ст.3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15.09.95р. № 329/95-ВР, з наступними змінами та доповненнями, не підлягають оподатковуванню митна вартість імпортованого або обороти від реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів.

 Оскільки виноматеріали позивача використаються для виробництва підакцизного товару - вина, тому в силу зазначеної норми Закону обороти по його реалізації не є об'єктом обкладення акцизним збором.

           Зазначені висновки також підтверджуються ст. 2 Постанови Верховної Ради України «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір» № 365 від 12.09.96р., якою встановлено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 6 лютого 1996 року “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби”, від 7 травня 1996 року “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої”, від 24 травня 1996 року “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них”, від 11 липня 1996 року “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)".

Ч. 1 ст. 2  Закону України Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої” передбачено, що на вироблені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 220430), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції, встановлені ставки акцизного збору на рівні 1,0 гривні за 1 літр.

 У порядку , передбаченому ст. 71 КАСУ, відповідачем не надані докази того, що позивач виготовляє виноматеріали , яким  присвоєн код 220430.

 Крім того, позивачем надана копія експертного висновку № 48 від 20.02.2004 р. Торгово-промислової плати Криму , згідно з яким виготовлені ним виноматеріали мають код згідно з УКТ ЗЕД 2204299400, 2204297500, 2204298900.

 Доводи відповідача про те, що реалізовані в період, який перевірявся, виноматеріали позивача є алкогольною продукцією, тому що мають код 2204 по Гармонізованій системі опису та кодування товарів, у зв'язку із чим є підакцизною продукцією, визнаються судом необґрунтованими. При цьому суд виходить із того, що перелік алкогольних напоїв і ставки акцизного збору на такі напої встановлені Законом України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольний напої». Статтями 1-2 встановлені ставки акцизного збору на алкогольні напої. Однак, ставка акцизного збору на виноматеріали з кодом згідно УКТ ВЕД 220429 не встановлена взагалі і у т.ч. 0%, а доказу реалізації виноматеріалів у період який перевірявся, посередницьким організаціям або населенню відсутні.

 В силу викладеного суд приходить до висновку , що  виноматеріали позивача, виготовлені та реалізовані в період, який перевірявся, не є підакцизною продукцією.

 Суд вважає, що  матеріали справи підтверджують те, що позивач  вирощує виноград, із якого вготовляє виноматеріали , яки є  продуктом переробки  сільськогосподарської продукції, у зв'язку з чим на нього розповсюджується дія п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»  .

За таких обставин суд вважає , що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають задоволенню у повному обсязі.

        Під час судового засідання, яке відбулось 15.03.2007 р.  були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ  постанову складено 22.03.2007р.

               Керуючись ст.ст. 98, 160-163 КАС України, суд  

                                              п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити .

           2. Визнати  нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в Бахчисарайському  районі (м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 3)  

           3. Стягнути з Державного бюджету України  на користь ЗАСТ Агрофірма“Чорноморець”(Бахчисарайський р-н, с.Углове, вул.Леніна, 68, п/р 260089623 в КРД Райффайзен банк “Аваль” , МФО 324021, ЗКПО 03759777) 3,40 грн. судового збору.

                    У разі неподання  заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ -  з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу  через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Яковлєв С.В.