Ухвала

від 05.04.2016 по справі 507/352/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-сс/785/423/16

Номер справи місцевого суду: 507/352/16-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2016 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря ОСОБА_5

заявника ОСОБА_6

представника заявника адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Любашівського районного суду Одеської області від 25.03.2016 року по кримінальному провадженню №12015160360000459 від 03.07.2015 року, -

встановив:

Оскарженою ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Любашівського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 погодженого прокурором Котовської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_9 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а саме: земельної ділянки площею 4.91 га, кадастровий номер № 5123380600:01:002:0340, що розташована на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 та належить ОСОБА_6 кримінальному провадженню №12015160360000459 від 03.07.2015 року.

В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на майно, а саме: на земельну ділянку площею 4,91 га, кадастровий номер № 5123380600:01:002:0340, що розташована на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 та належить ОСОБА_6 .На думку апелянта, слідчий суддя не перевірив матеріали кримінального провадження в яких міститься відповідь Любашівського відділу Держкомзему про те, що у відділі відсутня інформація щодо реєстрації договору оренди земельної ділянки між головою ФГ «Стрілець» та ОСОБА_6 .

Заслухавшисуддю-доповідача; заявника ОСОБА_6 та його представника адвоката ОСОБА_7 , які просили задовольнити апеляційну скаргу;дослідивши матеріали судового провадження за клопотанням про арешт майна; обговоривши доводи апеляційної скарги; апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно матеріалів судового провадження, СВ Любашівського ВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12015160360000459 від 03.07.2015 року, з правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 358 КК України.

18.03.2016 року слідчою групою було проведено огляд місця події, а саме: земельної ділянки площею 4.91 га, кадастровий номер № 5123380600:01:002:0340, що розташована на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 та належить ОСОБА_6 .

Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, слідчий суддя послався на те, що земельна ділянка на яку слідчий просить накласти арешт, не є предметом кримінального правопорушення внесеного до ЄРДР з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.358 КК України, також не відповідає критеріям, визначеним у ст.ст.167, 170 КПК України.

Перевіривши оскаржувану ухвалу та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з такими висновками слідчого судді.

Відповідно до вимог п.7 ч.2 ст.131 КПК України один із заходів забезпечення кримінального провадження - є арешт майна.

Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до положень ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

Процедура вирішення питання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно визначена ст.171 КПК України.

Кримінальний процесуальний Кодекс України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимога принципових характер.

Таким чином, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно повинно відповідати вимогам ст.171 КПК України, то слідчий та прокурор повинні неухильно дотримуватися визначених законом вимог. Так, згідно ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено правові підстави, тобто законні підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Проаналізувавши зміст та доводи клопотання, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання слідчого про накладення арешту земельну ділянку, не відповідає вимогам закону, оскільки в ньому взагалі відсутнє обґрунтування слідчого щодо мети накладення арешту на земельну ділянку, і яке доказове значення земельна ділянка має для кримінального провадження, з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.358 КК України.

Таким чином, клопотання слідчого не міститьданих, які б вказували на те, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_6 може бути предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, в рамках якого слідчий звернувся з клопотанням, та в ньому відсутні посилання на інші підстави, які у відповідності до положень ч.2 ст.170 КПК України, вказують на те, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у ч.2 ст.167 КПК України. Апелянт та його представник також не навели таких доводів під час апеляційного розгляду.

При цьому, апеляційний суд вважає, що невжиття посадовими особами правоохоронного органу передбачених законом заходів до належного розгляду заяви ОСОБА_6 від 11.03.2016 рокущодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.197-1 КК України, не може бути компенсовано шляхом накладення арешту на земельну ділянку по кримінальному провадженню з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.358 КК України.

З урахуванням наведеного, висновок слідчого судді районного суду про відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на зазначене в клопотанні слідчого майно, є законним та обґрунтованим.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді,апеляційний суд не вбачає.

З урахуванням викладеного, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Любашівського районного суду Одеської області від 25.03.2016 року по кримінальному провадженню №12015160360000459 від 03.07.2015 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого СВ Любашівського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 погодженого прокурором Котовської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_9 про накладення арешту намайно без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Суддіапеляційного суду Одеської області

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4