Ухвала

від 08.04.2016 по справі 592/3468/16-к

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 592/3468/16-к

Провадження № 1-кс/592/1418/16

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви

08 квітня 2016 року м.Суми

Слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 , при секретарі: ОСОБА_2 , за участю особи, яка подала скаргу, ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Суми позовну заяву ОСОБА_3 про визнання його особи потерпілою по справі зареєстрованої в ЄРДР 14.10.2013 року, під № 12013200440006866 за нововиявленими обставинами, -

В С Т А Н О В И В :

07.04.2016 року ОСОБА_3 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовною заявою про визнання його особи потерпілою по справі зареєстрованої в ЄРДР 14.10.2013 року, під № 12013200440006866 за ново виявленими обставинами, яку суд розцінює як заяву про визнання потерпілим, в якій він зазначив про те, що за 05.10.2015 року я, звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з заявою про визнання його особи потерпілим в ході досудового слідства по кримінальній справі № 11281011, зареєстрованої в ЄРДР за № 12013200440006866, в якій він зазначив про те, що за поданням слідчого СВ СМУ УМВС в Сумській області ОСОБА_4 Ковпаківським районним судом м. Суми по справі № 1806/4-108/12 від 07.02.2012 року була винесена постанова надати дозвіл на накладення арешту на кошти, які маються на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 ТОВ Сумсільмаш (код ЄДРПОУ 35539821) , який відкритий в ПАТ КБ Приват Банк м. Суми, МФО банку 337546, юридична адреса: м. Суми, вул. Горького, 26, повідомити СВ Сумського МУ УМВС України про суму наявних на рахунку ТОВ Сумсільмаш . Ковпаківським районним судом м. Суми по справі № 1806/4-107/12 від 07.02.2012 року була винесена постанова надати дозвіл на накладення арешту на кошти, які маються на розрахунковому рахунку номер НОМЕР_2 ТОВ Екватор-2006 (код ЄДРПОУ 34592528) в Ф-Я ПАТ Укрексімбанк МФО 397003 м. Суми, площа Незалежності, 1, та повідомити СВ СМУ УМВС України в Сумській області про суму наявних на рахунку ТОВ Екватор-2006 коштів. 22.03.2012 року з обвинувальним висновком, складеним в слідчому відділі Сумського міського управління УМВС України в Сумській області, підписаним слідчим СВ Сумського СВ Сумського МУ УМВС України в Сумській області капітаном міліції ОСОБА_5 в порядку ст. 225 КПК України, кримінальна справа № 11281011 була направлена до суду. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 17.05.2013 року по справі № 1805/5040/2012, відносно нього було винесено рішення направити кримінальну справу за обвинуваченням за ст. ст. 224 ч. 1, 366 ч. 1, 358 ч. 3, 15 ч. 2, 190 ч. 2, 15 ч. 2, 190 ч. 4 КК України прокурору м. Суми на додаткове розслідування. 26.09.2013 року ухвалою апеляційного суду Сумської області постанова Зарічного районного суду м. Суми від 17.05.2013 року по справі № 1805/5040/2012 була залишена без змін, в судовому засіданні представник прокуратури Сумської області відмовилася від поданої прокуратурою апеляції щодо його звинувачення, передбаченого за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 224, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України у кримінальному проваджені за № 1805/5040/2012 провадження № 11/788/347/13. Після проведення додаткового розслідування 30.12.2013 року слідчим СВ Сумського УМВС України в Сумській області ОСОБА_6 прокурором прокуратури м. Суми правопорушення, передбачені за ч. ст. 15, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 224, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України у кримінальному проваджені за № 12013200440006866 від 14.10.2013 року було закрито у зв`язку з відсутністю складів кримінальних правопорушень. Постанови про закриття кримінальної справи він отримав в Ковпаківському районному суді м. Суми 07.03.2014 року. Тільки після його звернення від 14.11.2013 року до ВССУ в січні 2014 року він отримав від слідчого СВ Сумського УМВС України в Сумській області ОСОБА_6 належним чином оформлену ухвалу апеляційного суду Сумської області від 26.09.2013 року для подання касації про його виправдування. 25.04.2014 року Постановою ВССУ йому було відмовлено в розгляді касаційної скарги. Він звернувся на підставі постанов від 30.12.2013 року про закриття кримінального провадження за № 12013200440006866 до Зарічного районного суду м. Суми в рамках цивільного судочинства. В судових засіданнях Зарічного районного суду м. Суми по справі № 591/4909/14-ц і з пояснень представника прокуратури та з апеляційної скарги прокуратури м. Суми від 03.03.2015 року за № 120-3100 вих. 15 (а рішення Зарічного районного суду винесене по справі тільки 24.03.2015 року) йому стало відомо про порушення його права на захист, а саме: після додаткового розслідування та закриття кримінального провадження за № 12013200440006866, не ясно з яких підстав зникла ч. 4 ст. 190 КК України та закрито провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України. 17.06.2015 року прокуратура Сумської області листом за № 06/1-1829-14 повідомила його про відкриття кримінального провадження проти слідчих, які проводили досудове слідство по справі № 11201011. На підставі ухвали ВССУ від 18.06.2015 року справа № 6-15819св15, коли було підтверджено порушення його прав, органами досудового слідства, він звернувся до Зарічного районного суду м. Суми зі скаргою, в якій просив скасувати постанову прокуратури м. Суми про закриття кримінального провадження від 30.12.2013 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України. 07.09.2015 року апеляційний суд Сумської області в ухвалі по справі № 592/7180/15-к ухвалив поновити йому строк на апеляційне оскарження, його апеляційну скаргу задовольнити. Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.07.2015 року щодо повернення його скарги про скасування за нововиявленими обставинами запобіжних заходів, винесених Ковпаківським районним судом м. Суми по кримінальному провадженню № 11281011, скасувати та постановити нову ухвалу, повернути матеріали провадження за скаргою до Ковпаківського районного суду м. Суми на стадію відкриття провадження. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. 10.09.2015 року Ковпаківський районний суд м. Суми по справі № 592/7180/15-к скасував всі запобіжні заходи, накладені Ковпаківським районним судом м. Суми, а саме: арешти на рахунки ТОВ Екватор-2006 , ТОВ Сумсільмаш , запобіжний захід в вигляді підписки про невиїзд, постанову слідчого про накладення арешту на його майно. Починаючи з 26.01.2012 року та до вступу в законну силу ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми 20.09.2015 року по справі № 592/7180/15-к він не мав права розпоряджатись своїм майном, був позбавлений права на працю або стати на облік до біржі по безробіттю. У положеннях ст. ст. 3, 21, 55 Конституції України закріплено, що наша держава не лише визнає основні права і свободи людини, але вважає захист прав і свобод своїх громадян з основних напрямів діяльності, тобто функцією, наявність якої у держави і дозволяє характеризувати її як демократичну і правову. Так, відповідно до ч. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 8 ч. 3 Конституції України гарантує звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, адже її норми є нормами прямої дії. Незаконне проведення слідства по справі № 11281011, зареєстрованій в ЄРДР за № 12013200440006866, та суттєве обмеження його прав, є порушенням національних і міжнародних норм захисту прав людини, гарантованих ст. 1 та ст. 18 Декларації основних принципів правосуддя для жертв зловживання владою. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 29 31, ч. 2 ст. 55 Конституції України, ст. 55 КПК України, ст. 1 ст. 18 Декларації основних принципів правосуддя для жертв зловживання владою, він просив: 1. Прийняти заяву до розгляду. 2. Винести рішення про визнання його особи потерпілою в кримінальному провадженні по кримінальній справі № 11281011, зареєстрованій в ЄРДР за № 12013200440006866 (вхідний № 32519 від 05.10.2015 року) (а. с. 1, 2) . У відкритому судовому засіданні, він, як власник майна, подав заяву про визнання його особу потерпілою в ході досудового слідства по кримінальній справі № 11281011, зареєстрованої в ЄРДР за № 12013200440006866, і підтримав з вищезазначених підстав свою заяву, просив її задовольнити. Він просив винести рішення про визнання його особою потерпілою в кримінальному провадженні по кримінальній справі № 11281011, зареєстрованій в ЄРДР за № 12013200440006866. У відкритому судовому засіданні прокурор прокуратури м. Суми ОСОБА_7 заперечував проти задоволення заяви. Він пояснив суду про те, що у кримінальному провадженні стосовно слідчих СВ Сумського МВ УМВС України в Сумській області за фактом неналежного проведення досудового розслідування, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, він був визнаний потерпілим, його було допитано як потерпілого, але вказане кримінальне провадження було закрите. Крім того, він пояснив суду про те, що він по кримінальній справі № 11281011, а в подальшому у кримінальному провадження № 12013200440006866, не звертався до слідчого або до, прокурора із заявою про визнання його потерпілим, не отримував мотивованої постанови про відмову у визнанні його потерпілим, не оскаржував таку постанову. Він просив відмовити у задоволенні його заяви про визнання його особи потерпілою в ході досудового слідства по кримінальній справі № 11281011, зареєстрованої в ЄРДР за № 12013200440006866. З аналізу чинного конституційного, цивільного, цивільного процесуального, трудового законодавства України з урахуванням рекомендацій та роз`яснень, наданих Верховним Судом України та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вбачається наступне. Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Із змісту п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України вбачається, що терміни, що їх вжито в цьому Кодексі, якщо немає окремих вказівок, мають таке значення: слідчий суддя суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод, інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області міст Києва та Севастополя. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів з складу суддів цього суду. Із змісту ч. 2 ст. 21 КПК України вбачається, що ухвала суду, що набрала законної сили в порядку визначеному цим Кодексом, є обов`язковою і підлягає безумовному виконанню на всій території України. Згідно ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді. Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням потерпілими може бути визнано кілька осіб. Після того, як особа, яка перебувала у стані, що унеможливлював подання нею відповідної заяви, набуде здатності користуватися процесуальними правами, вона може подати заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок. Положення цієї частини не поширюються на провадження, яке може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого (кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення) . Згідно ч. 2 ст. 56 КПК України під час досудового розслідування потерпілий має право: 1) на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим; 2) отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав зайву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 3) подавати докази на підтвердження своєї заяви. Отже, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді. Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок. Положення цієї частини не поширюються на провадження, яке може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого (кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення) . Потерпілими може виступати фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Це можуть бути як громадяни України, так й іноземці і особи без громадянства. В основі набуття фізичною особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні лежить одночасна сукупність таких умов: - фактичної (завдання кримінальним правопорушенням відповідної шкоди) ; - формальної (подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого) . Перевірка, розгляд та вирішення такої заяви законом не передбачаються, тому статусу потерпілого особа набуває автоматично за наявності вказаних вище умов. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Цей момент може співпадати з початком кримінального провадження, або мати місце після його початку, але не може йому передувати. У разі коли особа не подавала відповідної заяви і була визнана потерпілим слідчим, прокурором або судом, права і обов`язки потерпілого виникають неї з моменту надання згоди на таке визнання. КПК України допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим. Умовою для цього є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в ч. 1 ст. 55 КПК України. Очевидність та достатність таких підстав є оціночним поняттям, яке визначається в кожному конкретному випадку, виходячи із обставин кримінального провадження і внутрішнього переконання особи, уповноваженої на визнання потерпілим, і може полягати, зокрема, у такому: - очевидна відсутність події або складу кримінального правопорушення; - відсутність шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву; - очевидна відсутність причинного зв`язку між кримінальним правопорушенням і заподіяною шкодою; - наявність завданої кримінальним правопорушенням шкоди іншого виду, ніж передбачено ч. 1 ст. 5 КПК України, наприклад: заподіяння особі моральної шкоди як представнику певної частини суспільства; заподіяння моральної шкоди юридичній особі ; - неможливість визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення. Рішення слідчого і прокурора про відмову у визнанні особи потерпілим оформлюються вмотивованою постановою, яка складається відповідно до правил ст. 110 КПК України. Вказана постанова може бути оскаржена слідчому судді в порядку, передбаченому гл. 26 КПК України. Оскільки рішення про визнання особи потерпілим вправі приймати і суд, то суду також надається право приймати рішення про відмову у визнанні особи потерпілим, яке оформлюється ухвалою і може бути оскаржене в апеляційному порядку. Прийняття рішення про відмову у визнанні особи потерпілою не перешкоджає можливості визнання її заявником або свідком. Одночасно з поданням відповідної заяви потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки, передбачені ст. ст. 56, 57 КПК України. Обов`язок вручити потерпілому відповідну пам`ятку, залежно від форми волевиявлення на визнання особи потерпілим, покладається на: - особу, яка прийняла заяву про вчинення, кримінального правопорушення; - особу, яка прийняла заяву про залучення особи до провадження як потерпілого; - особу, яка прийняла рішення про визнання особи потерпілим і одержала від неї згоду на це. Поняття видів шкоди, що можуть бути завдані потерпілому, визначається з урахуванням положень цивільного і кримінального права. При визначенні шкоди як підстави для визнання особи потерпілим необхідно виходити із того, що шкода має бути безпосередньо спричинена особі кримінальним правопорушенням. Також необхідно враховувати, що факт заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням може бути остаточно встановлений лише обвинувальним вироком суду. Таким чином, на момент визнання особи потерпілим необхідно виходити із презумпції заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням, враховуючи достатні дані про такий факт. При цьому для визнання особи потерпілим достатньо спричинення особі якогось одного із перелічених видів шкоди, хоча кримінальне правопорушення, як правило, спричиняє кілька видів шкоди. Юридична особа визнається потерпілим лише у разі завдання їй майнової шкоди. Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства. Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів № 13 від 02.07.2004 року не можуть бути визнані потерпілими особи, які постраждали від злочину, вчиненого ними ж; водночас, оскільки закон не пов`язує позбавлення особи статусу потерпілого з неправомірністю її поведінки, суди мають визнавати особу потерпілим й у випадках, коли вчинення щодо неї злочину спровоковано її діями. При цьому неправомірність поведінки потерпілого може бути врахована при кваліфікації дій підсудного або призначенні йому покарання. Винесення органом чи особою, яка здійснює кримінальне провадження, спеціального процесуального рішення про визнання особи потерпілим законом не вимагається, але така можливість передбачається ст. 110 КПК України. Зокрема, про визнання особи потерпілим суд може постановити ухвалу, яка має відповідати вимогам ст. ст. 370 372 КПК України. Рішення слідчого, прокурора про визнання особи потерпілим приймається у формі постанови, яка виноситься у випадках, коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Набуття особою процесуального статусу потерпілого здійснюється лише на підставі вільного волевиявлення особи, яке відбувається в активній формі. Процесуальною формою такого волевиявлення може бути: - подання особою заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, яка підлягає внесенню до ЄРДР та служить передумовою для початку досудового розслідування; - подання заяви про залучення її до провадження як потерпілого, яка підлягає обов`язковому прийняттю і реєстрації. Така заява має містити дані про потерпілого (фізичну чи юридичну особу) , кримінальне провадження, до якого вона має бути залучена, зазначення і обґрунтування підстав для набуття статусу потерпілого, чітко висловлене клопотання про залучення її до кримінального провадження як потерпілого. Заява подається до органу чи посадової особи, яка в даний момент здійснює кримінальне провадження: під час досудового розслідування до слідчого чи прокурора, а під час судового провадження до суду. У разі коли заява подана до неналежної особи, вона направляється за належністю; - згода особи на визнання її потерпілим у разі, якщо особа не подавала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, але слідчий, прокурор, суд визнав її потерпілою. Згода має бути оформлена в письмовому вигляді і містити ті ж фактичні дані, що і заява про залучення особи до провадження як потерпілого. Строк отримання згоди на визнання особи потерпілою законом не встановлений, тому вона має бути отримана протягом розумного строку. За відсутності волевиявлення на визнання особи потерпілим у кримінальному провадженні така особа не може бути визнана потерпілим У разі необхідності вона може бути залучена до кримінального провадження як свідок. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого про вчинення кримінального правопорушення, яку той має право подати до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення. Тому у випадках вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 477 КПК України, слідчий, прокурор, суд не мають права за своєю ініціативою, без попередньо отриманої заяви такої особи, визнавати її потерпілим. Особа, якій заподіяно шкоду і яка пред`явила вимогу про її відшкодування, визнається одночасно потерпілим та цивільним позивачем. Їй забезпечуються всі передбачені законом права як потерпілого, так і цивільного позивача. Ця стаття КПК України містить цілу низку концептуальних новел, що відображають принципові зміни у кримінально-процесуальному законодавстві України. З набуттям чинності нового КПК України, потерпілою може визначатись, як фізична, так і юридична особа. За нормами КПК України 1960 року юридична особа, якій завдано матеріальну шкоду, визнавалася лише цивільним позивачем (ст. ст. 49, 50 КПК України) . Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту: - подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення; - подання заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Для порівняння, відповідно до ст. 49 КПК України 1960 року про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносили постанову, а суд ухвалу. Тепер, за новим КПК України, така процесуальна дія вже не передбачена. При цьому слід врахувати положення ч. 5 ст. 55 КПК України. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді. Отже, з наведеного можна дійти висновку, що за відсутності вказаної постанови про відмову у визнанні потерпілим цей статус виникає у особи вже за фактом подання нею відповідної заяви. Із змісту п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України вбачається, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою. Із змісту ч. 5 ст. 532 КПК України вбачається, що ухвали слідчого судді, яка не може бути оскаржена, набирає законної сили з моменту її оголошення. Із змісту ч. 1 ст. 533 КПК України вбачається, що ухвала суду, яка набрала законної сили, обов`язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування. їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України. Із змісту п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів № 13 від 02.07.2004 року вбачається, що визнання особи потерпілим у справі або відмова в цьому мають бути процесуально оформлені постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, судді або ухвалою суду. 18.03.2016 року ухвалою Зарічного районного суду м. Суми по справі № 591/6888/15-к постанова старшого слідчого СВ прокуратури Сумської області ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження № 42015200000000262 від 27.09.2015 року в відношенні слідчого ОСОБА_4 , оперуповноваженого ОСОБА_9 , за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України скасована. В даному кримінальному провадженні його особу визнано потерпілою від слідчих дій зазначених працівників міліції при проведені досудового слідства обвинувачення в скоєнні злочинів, згідно ст. 224 ч. 1, ст. 366 ч. 3, ст. 15 ч. 2, ст. 190 ч. 2, ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, по справі № 11281011 зареєстрованої в ЄРДР 14.10.2014 року за № 12013200440006866. За таких умов, слідча ОСОБА_4 з метою протиправного та незаконного заволодіння його майном, звернулася з безпідставною постановою від 26.01.2012 року, яка визнана Ковпаківським районним судом м. Суми не законною (справа № 592/13003/13-к) до реєстратора Сумської філії державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України м. Суми вул. Курська, 18-А, який 22.02.2012 року о 12 годині 03 хвилини 19 секунд наклав арешт на його майно, вчинивши умисні дії, відповідальність за які передбачені ст. 358 КК України. Отже, внаслідок використання постанови від 26.01.2012 року, підробленого документу для звернення до реєстратора, з метою незаконного заволодіння його майном у такий спосіб, йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою, щодо нього, а також у приниженні його честі та гідності, підстави для відшкодування якої передбачені ст. 23 ЦК України. Крім того, він звертає увагу на те, що йому, як власнику нерухомого майна, гарантовано непорушність права власності, що передбачено ст. 321 ЦК України, а саме: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Враховуючи те, що йому, як власнику майна, належить право вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном незалежно від волі та рішень інших осіб, слідчий, звернувшись до реєстратора з незаконною постановою про накладення арешту на його майно, в разі задоволення якої припиняється його право власності на його особисте майно, та в обґрунтування якої надала суду сфальсифіковані документи за скоєнням ним злочинів за ознаками згідно ст. 224 ч. 1, ст. 366 ч. 3, ст. 15 ч. 2, ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, по справі № 11281011 зареєстрованої в ЄРДР 14.10.2014 року за № 12013200440006866, фактично слідча порушила його право вільно володіти, користуватись та розпоряджатись майном, а тому з підстав передбачених ч. 3 ст. 386 ЦК України є підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди. В зв`язку з цим він змушений була протягом тривалого часу брати участь у судових засіданнях, спростовувати безпідставні вимоги слідчого ОСОБА_4 та умисно підроблені нею та оперуповноваженим ОСОБА_9 докази, витрачати значні кошти на юридичну допомогу з метою спростування вимог, які будуються на підробленому документах, вислуховувати наклепи та образи у свій бік, як під час судового розгляду, так і поза судовим процесом, в результаті чого була принижена його честь та гідність, безпідставно згаяний час та погіршення здоров`я є результатом пред`явлення до нього вимог, що ґрунтуються на підроблених документах з метою заволодіння його майном. Крім, цього з прийняттям до нього таких протиправних дій з боку працівників міліції він втратив бізнес, ділову репутацію, сім`ю, отримав ряд захворювань, на даний час отримує допомогу по безробіттю в сумі 548 грн. . В зв`язку з цим він має на меті в подальшому пред`явити цивільний позов у кримінальній справі з метою відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок умисного вчинення дій, спрямованих на внесення неправдивих відомостей до судових документів з підстав передбачених вище. При таких обставинах, у відповідності до ст. 55 КПК України, потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд ухвалу. Тому на підставі вищевикладеного та керуючись ст. 55 Кримінально-процесуального кодексу України, він просив: 1. Прийняти позовну заяву до розгляду. 2. Визнати його, ОСОБА_3 , потерпілим згідно ст. 55 КПК України за ново виявленими обставинами, від злочину по кримінальній справі порушеної за ст. 224 ч. 1, ст. 366 ч. 3, ст. 15. ч. 2, ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, по справі № 11281011 зареєстрованої в ЄРДР 14.10.2014 року за № 12013200440006866 (вхідний № 13240 від 07.04.2016 року) (а. с. 2 9) .

У відкритому судовому засіданні ОСОБА_3 заяву про визнання його особи потерпілою по справі зареєстрованої в ЄРДР 14.10.2013 року, під № 12013200440006866 за ново виявленими обставинами, підтримав з вищезазначених підстав, просив її задовольнити. Він просив винести рішення про визнання його особи потерпілою по справі зареєстрованої в ЄРДР 14.10.2013 року, під № 12013200440006866 за ново виявленими обставинами.

У судове засідання представник представник СВ Сумського ВП ГУНП в Сумській області не з`явився, що не є перешкодою для розгляду скарги, у відповідності до положень ч. 3 ст. 306 КПК України.

Розглянувши заяву ОСОБА_3 про визнання його особи потерпілою по справі зареєстрованої в ЄРДР 14.10.2013 року, під № 12013200440006866 за ново виявленими обставинами, вислухавши його пояснення та думку, дослідивши додані до заяви документи, прихожу до наступного висновку.

З аналізу чинного конституційного, кримінального процесуального законодавства України з урахуванням рекомендацій та роз`яснень, наданих Верховним Судом України та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вбачається наступне.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України) .

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. ч. 1, 2, 5 ст. 55 Конституції України) .

Терміни, що їх вжито в КПК України, якщо немає окремих вказівок, мають таке значення: слідчий суддя суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України) .

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (ч. 3 ст. 26 КПК України) .

Тобто слідчий суддя не може виходити за межі предмета судового розгляду, визначеного сторонами, або діяти за межами власної компетенції, а тому він вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та які віднесені до його повноважень КПК України.

Аналізуючи встановлені обставини справи, наведені нормативно-правові акти, якими врегульовані вказані спірні правовідносини, прихожу до наступного висновку.

Отже, оскільки слідчий судді не уповноважений, не наділений правом визнавати будь-яку особу потерпілим, на відміну від слідчого, прокурора та суду, оскільки ОСОБА_3 не надав слідчому судді мотивовану постанову про відмову у визнанні його потерпілим, відтак прихожу до висновку про те, що у задоволенні заяви ОСОБА_3 про визнання його особи потерпілою по справі зареєстрованої в ЄРДР 14.10.2013 року, під № 12013200440006866 за ново виявленими обставинами, слід відмовити.

При постановленні даної ухвали судом були враховані: ухвала слідчого судді Ковпаіквського районного суду м. Суми від 25.11.2015 року по справі № 592/9556/15-к, провадження № 1-кс/592/3624/15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53761885, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53799242) , ухвала апеляційного суду Сумської області від 03.12.2015 року по справі № 592/9556/15-к, провадження № 11-сс/788/331/15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54001729) .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України; ст. ст. 3, 21, 26, 55 57, 110, 303, 370 372, 477, 532, 533 КПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про визнання його особи потерпілою по справі зареєстрованої в ЄРДР 14.10.2013 року, під № 12013200440006866 за нововиявленими обставинами, відмовити.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали слідчого судді.

Ухвала слідчого судді за результатами розгляду заяви про визнання потерпілим оскарженню не підлягає і заперечення проти неї може бути подане під час підготовчого провадження в суді.

Ухвала слідчого судді, яка не може бути оскаржена, набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1