Постанова

від 31.03.2016 по справі 826/14606/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2016 р. м. Київ К/800/11496/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Франкур до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Франкур звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило:

- визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ) по складанню акта від 31.07.2014 року № 1760/26-59-22-05/38779855 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ Франкур код 38779855 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014року;

- визнати протиправними дії відповідача щодо внесення змін до комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України Податковий Блок , бази даних Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України на підставі зазначеного акта перевірки;

- зобов'язати відповідача поновити в комп'ютерній автоматизованій інформаційній системі Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України Податковий Блок , в базі даних Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України показники сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ Франкур з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 грудня 2014 року, залишено без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо внесення змін до комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України Податковий Блок , бази даних Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України на підставі акта перевірки від 31.07.2014 року № 1760/26-59-22-05/38779855; зобов'язано відповідача поновити в комп'ютерній автоматизованій інформаційній системі Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України Податковий Блок , в базі даних Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України показники сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ Франкур за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що дії податкового органу щодо складання акту перевірки не призводять до виникнення будь-якого правового результату, оскільки жодних правових наслідків, які могли би порушувати права платника податків - позивача у справі та бути предметом оскарження, у даному випадку не виникло. Однак, самостійна зміна податковим органом в електронних базах даних показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акту від 31.07.2014 року № 1760/26-59-22-05/38779855 без прийняття податкового повідомлення-рішення або без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що відображення в АІС Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України будь-яких розбіжностей в задекларованих платниками податків показниках не тягне за собою зміни в обліковій картці платника податків, щодо узгоджених сум податкового кредиту та податкового зобов'язання, не створюють для платника податків будь-яких юридичних наслідків не змінюють прав та обов'язків, оскільки внесення такої інформації не призводить до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Франкур взяте на податковий облік у відповідача 06.06.2013 року за № 1398.

У період з 21.07.2014 року по 25.07.2014 року посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала відносини з платником податків за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, за результатами якої складено акт від 31.07.2014 року № 1760/26-59-22-05/38779855.

На підставі вказаного акту, посадовими особами відповідача до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Міністерства доходів і зборів України було внесено зміни до даних податкової звітності позивача.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

У п. 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп. 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України).

Відповідно до ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

На підставі п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Тобто, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

На підставі аналізу зазначених норм права суд касаційної інстанції вважає що відносини які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані ПК України. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 09.12.2014 року, 03.11.2015 року та 17.11.2015 року у справах №№ 21-511а14, 21-99а15 та 21-4133а15 відповідно.

Крім того, позовні вимоги про визнання протиправним дій відповідача по складанню акта від 31.07.2014 року № 1760/26-59-22-05/38779855 також не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України)

Обов'язковою ознакою дій, рішень (в тому числі і актів) чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. В свою чергу, опис обставин та висновки викладені в зазначеному акті відповідача, дії по складанню такого не породжують обов'язкових юридичних наслідків для позивача.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі ст. 229 КАС України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 229, 232, 256 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року у справі № 826/14606/14 - скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Франкур - відмовити.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко