Рішення

від 08.04.2016 по справі 906/75/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "08" квітня 2016 р. Справа № 906/75/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

при секретарі: Шундрик Т.В.

за участю представників сторін:

- від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. №1771-О від 07.04.2014

- від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (м. Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ-Груп" (м. Житомир)

про стягнення 120303,57 грн.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду Житомирської області про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 120303,57 грн відповідно до заяви про відкриття поточного рахунку від 14.09.2012.

Ухвалою від 29.01.2016 господарський суд порушив провадження у справі, призначи судове засідання та зобов'язав сторони виконати вимоги ухвали.

Ухвалою господарського суду від 01.03.2016 у зв'язку з неявкою представників сторін та необхідністю надати розгляд справи відкладено.

Ухвалою господарського суду від 18.03.2016 відповідно до заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду спір про стягнення з відповідача 32398,91 грн., а також продовжено строк розгляду спору.

Ухвалою від 06.04.2016 господарський суд відклав розгляд справи, зобов"язав позивача надати інформацію з підтверджуючими документами щодо стану виконання рішення господарського суду Житомирської обл. від 21.04.2015 р. №906/335/15.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Надав для долучення до матеріалів справи довідку про стан заборгованості від 08.04.2016, згідно з якою вимоги позивача щодо стягнення боргу в сумі 32398,91 грн залишаються незмінними. Крім того, надав копії таких документів: постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.05.2015. ВП №47641125, постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 02.06.2015, постанови про арешт коштів боржника від 08.06.2015, постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві (а. с. 123 -129).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином. Письмового відзиву на позов від відповідача не надійшло.

При цьому, щодо неприбуття в засідання суду представника відповідача, господарський суд приймає до уваги таке.

Як вбачається з отриманого на запит господарського суду Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "БФ-Груп" зареєстровано за адресою: 10029, м. Житомир, вул. Малинська, б. 4.

Саме за вказаною адресою судом надсилалися ухвали господарського суду, проте повертались на адресу суду із поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а. с. 44 - 46, 56 - 60, 110 -111).

В пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Абзацом 1 пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи було надіслано відповідачу за належними адресами, зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, клопотань про відкладення розгляду справи та повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судовому засіданні до суду не надходило, при цьому надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "БФ-ГРУП" (відповідачем) підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитки печатки (а. с.15), згідно з якою відповідач погодився з "Умовами та правилами надання банківських послуг", тарифами Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://a-bank.com.ua, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитки печатки складають Договір банківського обслуговування від 14.09.2012.

Цим підписом відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах позивача - договорі банківського обслуговування.

Відповідно до умов зазначеного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26009010007311 та 26043010001016 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, Інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - Умов).

Згідно з пп.3.11.1.16 Умов, при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до пп.3.11.1.1 Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - Кредит) надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - Ліміт). Техніко-економічне обгрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, Інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших).

Згідно пп.3.11.1.3 даних Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Відповідно до пп.3.11.1.8 Умов, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі "Угода").

Згідно з пп.3.11.1.6 Умов, ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта.

Відповідно до пп.3.11.6.1 Умов, обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт - банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або у будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

В Умовах та правилах надання банківських послуг, а саме в п. 3.11.2.2.3, встановлений обов'язок клієнта виробляти погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.11.1.11.

Відповідно до пп.3.11.4.1.3 Умов, у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (пп.3.11.4.1.4 Умов).

В судовому засіданні 06.04.2016 судом оглянуто матеріали справи господарського суду Житомирської області №906/335/15, провадження у якій порушено за позовом ПАТ комерційний банк "Акцент-Банк" до ТОВ "БФ-Груп" про стягнення 87904,66 грн. заборгованості за договором від 14.09.2012, яка склалася станом на 11.12.2014.

Як встановлено рішенням господарського суду від 21.04.2015 у справі №906/335/15, позивач свої зобов'язання за договором від 14.09.2012 виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 57500,00 грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання по сплаті кредиту не виконав.

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, вищезазначеним рішенням господарського суду від 21.04.2015 у справі №906/335/15 з ТОВ "БФ-Груп" стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Акцент-Банк" 57500,00 грн заборгованості за кредитом; 20172,58 грн заборгованості по процентах; 7644,58 грн пені; 2587,50 грн заборгованості по комісії; 1827,00 грн витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Рішення суду набрало законної сили та 07.05.2015 видано наказ.

Однак, станом на день звернення з позовом до суду відповідач заборгованість позивачу не сплатив, тому останній звернувся з даним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 6976,67 грн за процентами за користування кредитом; 24387,24грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 1035,00 грн заборгованості з комісії за користування кредитом, що склалися за період з12.12.2014 по 01.12.2015, на підтвердження чого надав розрахунок заборгованості (а. с. 67).

Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК України.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, яке залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України (постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин (Із змінами, внесеними постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 7 від 07.02.2014). Дана позиція також викладена у постанові ВСУ від 23.09.2015 у справі №6-1206цс15.

Як вбачається з матеріалів справи 26.05.2015 державним виконавцем Богунського ВДВС Житомирського МУЮ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №47641125. В подальшому, 08.06.2015 винесено постанову про арешт коштів боржника від 08.06.2015. Проте 18.11.2015 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв"язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення .

Таким чином вищевикладене підтверджує факт невиконання боржником свого обов"язку щодо сплати заборгованості за рішенням суду від 21.04.2015 у справі №906/335/15.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

Так, ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки.

Відповідно до п.п.3.11.4.1 Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно пп.3.11.4.1.1 Умов, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (пп.3.11.4.1.2 Умов).

Відповідно до пп.3.11.4.1.3 Умов, у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.

Водночас, цим же підпунктом умов передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання, Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 (п'ятдесят шість) річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Розрахунок відсотків за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається.

Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.11.4.9 Умов).

Також, у відповідності до п.3.11.4.4 Умов, клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.11.1.6, 3.11.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

При несплаті винагороди, відсотків до відповідних їм дати сплати, вони вважаються простроченими (п. 3.11.4.10 Умов).

Так, відповідно до п. 3.11.2.3.4 Умов, Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Пунктом 3.11.6.1. Договору сторони погодили, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом в банк заяви на приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг" і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов"язань сторонами.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов"язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У відповідності до до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як було зазначено вище, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного погашення відсотків за користування кредитом та комісії за договором банківського обслуговування від 14.09.2012 перед ПАТ КБ «Акцент-Банк» не виконав, тому обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 6976,67 грн заборгованості за процентами за користування кредитом та 1035,00 грн заборгованості з комісії за користування кредитом.

Крім того, частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п.3.11.5.1 Умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.11.2.2.2, 3.11.4.1, 3.11.4.2, 3.11.4.3, строків повернення кредиту, передбачених п.п. 3.11.1.8, 3.11.2.2.3, 3.11.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.11.2.2.5, 3.11.4.4, 3.11.4.5, 3.11.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.11.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Згідно із п. 3.11.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.11.0.5.1, 3.11.5.2, 3.11.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

За п. 3.11.5.7 Умов, строки позовної давності на вимогу про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені станом на 01.12.2015,суд дійшов висновку про правомірність нарахування пені в сумі 24387,24 грн. за визначений позивачем період.

Поряд з тим, враховуючи висновок державного виконавця Богунського ВДВС Житомирського МУЮ щодо відсутності у відповідача коштів та майна, господарський суд прийшов до висновку про незадовільний фінансовий і майновий стан ТОВ "БФ-Груп" та зазначити таке.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання тощо) (п. 3.17.4 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення пені, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін з метою дотримання балансу інтересів сторін та з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права.

Так, як вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду Житомирської області стягнуто пеню в розмірі 2587,50 грн за період з 18.09.2012 по 11.12.2014. Проте позивач просить стягнути пеню по 01.12.2015 за не виконання грошового зобов"язання в сумі 24387,24 грн. Дана сума є значно більшою ніж та, яка заявлялась в первісному позові, тому з врахуванням майнового стану відповідача а саме відсутності будь-якого майна та грошових коштів для погашення даної суми боргу, господарський суд, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір пені на 90% до 2438,72 грн.

Таким чином, у стягненні пені на загальну суму 21948,52 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів погашення заборгованості у заявленому позивачем до стягнення розмірі не надав, вимоги позивача належними та допустимим доказами не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 10450,39 грн, з яких: 6976,67 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2438,72 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 1035,00 грн - заборгованість з комісії за користування кредитом.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ-Груп" (10029, м. Житомир, вул. Малинська, 4, код ЄДРПОУ 38267243) на користь Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080):

- 6976,67 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом;

- 2438,72 грн пені;

- 1035,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом;

- 1378,00 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.04.2016.

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1- в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу