Рішення

від 06.04.2016 по справі 916/4996/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2016 р.Справа № 916/4996/15

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Шевченко К.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 12.01.2016р. №09

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Кілійського управління водного господарства (68300, Одеська обл., Кілійський р-н, м. Кілія, вул. Червоногвардійська, 78, код ЄДРПОУ 01034165)

до відповідача: Комунального підприємства ДЖЕРЕЛО-7 (68332, Одеська обл., Кілійський р-н, с. Шевченкове, вул. Леніна, 132, код ЄДРПОУ 35990513)

про: стягнення 96152,75 грн., -

Суть спору: 17.12.2015р. Кілійське управління водного господарства звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства ДЖЕРЕЛО-7 про стягнення 86330,50 грн. боргу та 17145,10 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №7 про надання послуг з постачання питної води від 22.01.2015р. в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.12.2015р. (суддя Оборотова О.Ю.) порушено провадження у справі №916/4996/15 та прийнято позовну заяву до розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.01.2016р. (суддя Оборотова О.Ю.) відкладено розгляд справи на 08.02.2016р. о 14:20; витребувано додаткові документи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 08.02.2016р. №157, у зв'язку з перебуванням судді Оборотової О.Ю. на лікарняному, здійснено повторний автоматичний розподіл, за результатами якого справу №916/4996/15 розподілено судді Бездолі Ю.С.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.02.2016р. справу №916/4996/15 прийнято до провадження суддею Бездолею Ю.С.; розгляд справи призначено на 29.02.2016р. об 11:00; витребувано додаткові документи.

29.02.2016р. за вх.№5041/16 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.02.2016р. розгляд справи відкладено на 23.03.2016р. о 10:30; витребувано додаткові документи.

23.03.2016р. за вх.№2-7276/16 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду та відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 80450 грн. боргу та 15702,75 грн. пені, а також додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

23.03.2016р. за вх.№7231/16 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.03.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.03.2016р. вказав суду про погашення ним основного боргу в повному обсязі та просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій у зв'язку з тяжким майновим станом відповідача, ступенем виконання зобов'язання, відсутністю у позивача збитків, неналежним фінансуванням відповідача з місцевого бюджету.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2016р. розгляд справи відкладено на 06.04.2016р. об 11:45; витребувано додаткові документи; зобов'язано сторін зробити звірку взаємних розрахунків за договором №7 від 22.01.2015р. про надання послуг з постачання питної води із зазначенням всіх нарахувань та оплат за весь період його дії.

06.04.2016р. за вх.№8743/16 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача повідомив суд про погашення відповідачем основного боргу за договором №7 від 22.01.2015р. про надання послуг з постачання питної води в розмірі 80450 грн., у зв'язку з чим просить суд припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу на суму 80450 грн. та стягнути з відповідача 15702,75 грн. пені.

Представник відповідача у судове засідання 06.04.2016р. не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать особистий підпис керівника відповідача ОСОБА_2 на розписці про відкладення розгляду справи №916/4996/15 від 23.03.2016р. та наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.03.2016р.

Таким чином відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні 06.04.2016р. в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

22.01.2015р. між Кілійським управлінням водного господарства (Постачальник, позивач) та Комунальним підприємством ДЖЕРЕЛО-7 (Замовник, відповідач) укладений договір №7 про надання послуг з постачання питної води, за умовами якого Постачальник зобов'язується у 2015 році в порядку та на умовах, визначених договором, надавати Замовнику послуги з постачання питної води відповідної якості обсягом 120000 м 3 , а Замовник зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.2.2 договору облік питної води здійснюється за допомогою опломбованого лічильника Постачальника, встановленого на НС Шевченкове КГВ.

Згідно з п.2.5 договору дані лічильника представник Замовника одночасно з представником Постачальника знімають щомісячно 25-28 числа, за погодженням та оформлюють актом. Якщо один з представників не прибув у встановлений термін для фіксації подачі-прийому об'єму питної води, запис іншого дійсний для розрахунків. Строк підписання акту до 01 числа наступного місяця.

За п.2.6 договору у разі незгоди з показниками, зазначеними в акті звірки подачі-прийому води Сторона в триденний строк після його підписання складає протокол розбіжностей зі своїми висновками та надає іншій стороні.

Відповідно до п.п. 4.2.1, 4.2.3 договору Постачальник зобов'язаний: надавати послуги з постачання питної води згідно щомісячного графіка подачі води, затвердженого Замовником та узгодженого з Постачальником; повідомляти Замовника про всі зміни ціноутворення наданих послуг з подачі води письмово за п'ять днів до введення його в дію.

Згідно з п.4.4.3 договору Замовник зобов'язаний забезпечити оплату вартості послуг з подачі води згідно умов цього договору.

У відповідності до п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору оплата вартості послуг з подачі води у відповідності до фактичного об'єму споживання води Замовником буде здійснюватись щомісячно за ціною 4,00 грн. за 1 м 3 води. Підставою для розрахунків за фактично поданий об'єм води Замовнику є двосторонній акт звірки подачі-прийому води. Остаточна оплата вартості послуг з подачі води здійснюється впродовж 5 банківських днів після підписання сторонами акту звірки подачі-прийому води.

Пунктом 6.1 договору встановлена відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Договір набув чинності з моменту його підписання (22.01.2015р.) та діє до 31.12.2015р. (п.7.1 договору).

Додатковою угодою №1/7 від 30.03.2015р. внесено зміни до договору №7 про надання послуг з постачання питної води від 22.01.2015р., зокрема, п.5.1 викладено в наступній редакції: Оплата вартості послуг з подачі води у відповідності до фактичного об'єму споживання води Замовником буде здійснюватись щомісячно із розрахунку 5,00 грн. за 1 м 3 води .

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з постачання питної води за період з 01.05.2015р. по 31.10.2015р. на загальну суму 256450 грн., що підтверджується актами звірки подачі-прийому води №72 від 28.05.2015р., №87 від 25.06.2015р., №110 від 29.07.2015р., №118 від 28.08.2015р., №143 від 29.09.2015р., №160 від 29.10.2015р.

Таким чином, позивачем свої договірні зобов'язання були виконані в повному обсязі.

Натомість відповідач своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати послуг з постачання питної води виконував неналежним чином, у зв'язку з чим за період з травня по жовтень 2015 року у нього виник борг, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з наявних матеріалів справи господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором №7 про надання послуг з постачання питної води від 22.01.2015р. в частині вчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 80450 грн.

В процесі розгляду справи відповідачем повністю сплачено наявний борг за договором №7 про надання послуг з постачання питної води від 22.01.2015р. у розмірі 80450 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №07 від 10.12.2015р. на суму 40000 грн., №57 від 12.01.2016р. на суму 8000 грн., №61 від 01.02.2016р. на суму 8000 грн., №2 від 03.03.2016р. на суму 40000 грн., копією квитанції до прибуткового касового ордеру №748 від 30.12.2015р. на суму 3000 грн.

Відсутність у відповідача боргу за договором №7 про надання послуг з постачання питної води від 22.01.2015р. за період з травня по жовтень 2015 року підтверджується і складеним сторонами на вимогу суду актом звірки взаємних розрахунків за договором №7 про надання послуг з постачання питної води від 22.01.2015р. станом на 01.04.2016р.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Така ж правова позиція викладена і у п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції .

Враховуючи встановлення господарським судом виходячи з наявних матеріалів справи того факту, що в процесі розгляду справи внаслідок сплати відповідачем 80450 грн. боргу за договором №7 про надання послуг з постачання питної води від 22.01.2015р., предмет спору по справі №916/4996/15 в частині стягнення з відповідача 80450 грн. боргу за договором №7 про надання послуг з постачання питної води від 22.01.2015р. за період з травня по жовтень 2015 року припинив своє існування, господарський суд вважає за належне припинити провадження у справі №916/4996/15 в частині стягнення з відповідача 80450 грн. боргу за договором №7 про надання послуг з постачання питної води від 22.01.2015р. на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Щодо решти позовних вимог Кілійського управління водного господарства, а саме стягнення 15702,75 грн. пені, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сплата відповідачем пені передбачена п.6.1 укладеного між сторонами договору №7 від 22.01.2015р.

Господарським судом перевірено та встановлено вірність проведеного позивачем розрахунку пені у розмірі 15702,75 грн., з урахуванням права позивача самостійно визначити періоди нарахування не виходячи за межі, визначені законом.

Водночас відповідно до вимог ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з вимогами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За вимогами п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, нормами ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України передбачене право суду у певних випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При вирішенні питання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, а також врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора. При цьому якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Тобто, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Окрім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

На підставі аналізу поданих доказів, із врахуванням відсутності в матеріалах справи доказів завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, приймаючи до уваги повне погашення відповідачем основної суми боргу, причини неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань (приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи довідки Шевченківської сільської ради про знаходження переданих відповідачу водорозвідних мереж в аварійному стані, про відсутність вчасного фінансування відповідача), і оскільки необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду, господарський суд дійшов висновків про необхідність використання такого права суду та про зменшення розміру нарахованої пені на 50% - до 7851,38 грн.

Аналогічна правова позиція щодо зменшення розміру штрафних санкцій викладена і у постановах Вищого господарського суду України від 11.08.2011р. у справі №61/116 за позовом Приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія до Приватного підприємства Електрокомплект про стягнення 117 997,26 грн., від 29.07.2010р. у справі №5/14 за позовом ТОВ Агрон до Державного підприємства Мирогощанський державний іподром про стягнення суми, від 28.02.2013р. у справі №11/5025/641/12 за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунального підприємства Південно-Західні тепломережі про стягнення суми, від 08.04.2013р. у справі №19/5025/1264/12 за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Міського комунального підприємства Хмельницьктеплокомуненерго про стягнення 32408,65 грн., від 08.04.2013р. у справі №11/5007/1244/12 за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України Комунального підприємства теплозабезпечення м. Коростень про стягнення 41985,70 грн., від 28.02.2013р. у справі 14/094-12 за позовом Дочірньої компанії Газ України Національної компанії акціонерної компанії Нафтогаз України до Комунального підприємства Київської обласної ради Тетіївтепломережа про стягнення суми, від 11.04.2013р. у справі №5023/4917/12 за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Красноградського підприємства теплових мереж про стягнення суми, від 22.10.2009р. у справі №19/160 за позовом ДК Газ України НАК Нафтогаз України до Львівського КП Залізничтеплоенерго про стягнення 11 102 879,15 грн., від 23.02.2012р. у справі №5004/1640/11 за позовом ДК Газ України НАК Нафтогаз України до ТОВ Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія про стягнення заборгованості, від 14.02.2013р. у справі №17/5014/1703/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунального теплопостачаючого підприємства Алчевськтеплокомуненерго в особі філії №6 про стягнення суми, від 20.09.2011р. у справі №5013/580/11 за позовом Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України до Комунального підприємства Теплоенергетик про стягнення 6086228,98 грн., від 02.02.2010р. у справі №16/560 за позовом Дочірнього підприємства ОСОБА_3 А/С до Відкритого акціонерного товариства Пиво-безалкогольний комбінат Радомишль про стягнення 4504870,84 грн.

За таких обставин позов Кілійського управління водного господарства підлягає частковому задоволенню.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі №916/4996/15 за позовом Кілійського управління водного господарства до Комунального підприємства ДЖЕРЕЛО-7 в частині стягнення 80450 грн. - припинити.

2. Позов Кілійського управління водного господарства задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства ДЖЕРЕЛО-7 (68332, Одеська обл., Кілійський р-н, с. Шевченкове, вул. Леніна, 132, код ЄДРПОУ 35990513) на користь Кілійського управління водного господарства (68300, Одеська обл., Кілійський р-н, м. Кілія, вул. Червоногвардійська, 78, код ЄДРПОУ 01034165) 7851 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят одну) грн. 38 коп. пені та 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області.

Повне рішення складено 11 квітня 2016 р.

Суддя Ю.С. Бездоля