Ухвала

від 28.03.2016 по справі 761/6864/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сc/796/912/2016 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 лютого 2016 року

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою залишено без задоволення клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене із прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно ПАТ «Київ-Одяг».

Згідно ухвали суду, слідчий суддя врахувавши зміст клопотання, додані до нього матеріали та пояснення слідчого, те, що до матеріалів клопотання не додано належних доказів для підтвердження того, що дане майно набуте злочинним шляхом, у зв`язку з чим слідчий суддя прийшов до висновку про те, що у клопотанні належним чином не обґрунтовано необхідність у накладенні арешту на майно та відсутні достатні підстави для накладення арешту на майно.

В апеляційній скарзі прокурор вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, а тому просить накласти арешт на нерухоме майно адміністративно виробничий комплекс загальною площею 20732,50 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності від 18.12.1997 року серії НОМЕР_1 ), що належить на праві власності ПАТ «Київ-Одяг» (вул. Куренівська, буд. 2-Б, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код 36555797).

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, прокурор вважає, що матеріали судового провадження свідчать про те, що майно, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, а саме є предметом кримінального правопорушення, його доказом та може бути відчужене службовими особами ПАТ «Київ-Одяг», які завдали ПАТ «АБ «Укргазбанк» збитків в особливо великих розмірах, які оцінюються в розмірі 242993569,10 грн., що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

Також, на думку апелянта, посилання слідчого судді на те, що органом досудового розслідування, під час звернення з клопотанням про накладення арешту на майно, не надано достатніх доказів про наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України є безпідставними, оскільки органом досудового розслідування надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України, на підставі чого є правомірним накладення такого виду обтяження, як арешт.

Крім того, прокурор звертає увагу суду на те, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно, підлягає також врахуванню той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, а тому з метою недопущення незаконного відчуження предмету кримінального правопорушення, вважає за необхідне накласти арешт на вказане у клопотанні слідчого нерухоме майно.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, пояснення представника власника майна, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи, слідчим управлінням ГУ НП в м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013110060002570 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.02.2013 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205 КК України.

23.02.2016 р. старший слідчий СУ ГУ НП в м. Києві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно адміністративно виробничий комплекс загальною площею 20732,50 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності від 18.12.1997 року серії НОМЕР_1 ), що належить на праві власності ПАТ «Київ-Одяг» (вул. Куренівська, буд. 2-Б, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код 36555797), посилаючись на те, що з метою забезпечення можливої конфіскації майна, упередження приховування слідів злочину та реалізації предмету злочинного посягання органи досудового розслідування вважають за необхідне накласти арешт на вказане майно.

24.02.2016 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, розглянуто зазначене клопотання слідчого та відмовлено у накладенні арешту на вказане майно, посилаючись на те, що до клопотання не додано належних доказів для підтвердження того, що дане майно набуте злочинним шляхом на підставі чого клопотання за своїм змістом є необґрунтованим.

Разом з тим, такі висновки слідчого судді не в повній мірі відповідають нормам КПК України, про що обґрунтовано зазначає прокурор, посилаючись на положення ст. ст. 170, 172 КПК України.

Колегія суддів, дослідивши всі обставини, наданої до апеляційного суду справи, погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора та вважає безпідставною відмову слідчого судді в арешті майна ПАТ «Київ-Одяг», посилаючись, як на підставу для відмови лише на те, що до клопотання не додано належних доказів на підтвердження того, що дане майно набуте злочинним шляхом.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно повинно відповідати вимогам визначеним статті 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися. Так, згідно статті 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна. Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. Колегія суддів вважає, що клопотання слідчого відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні злочину.

У даному кримінальному провадженні слідчим встановлено, що нерухоме майно адміністративно виробничий комплекс загальною площею 20732,50 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б (свідоцтво про право власності від 18.12.1997 року серії НОМЕР_1 ), що належить на праві власності ПАТ «Київ-Одяг» (вул. Куренівська, буд. 2-Б, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код 36555797) є предметом злочину та може бути використано з метою забезпечення можливої конфіскації майна в подальшому, у зв`язку з чим з метою уникнення відчуження вказаного майна арешт в даному кримінальному провадженні необхідний.

Встановлено, що ПАТ «АБ`Украгазбанк» надав у жовтні 2008 року та у лютому 2009 року кредити, на користь ПАТ «Київ-Одяг», у загальному розмірі 236851700 грн., які позичальник не повернув, завдавши АБ «Укргазбанк» збитків на загальну суму 242993569,10 грн.

На теперішній час отримані кредитні кошти не повернуто, в результаті чото ПАТ «АБ`Укргазбанк» (акціонером якого із часткою 92,9998 % є держава) заподіяно матеріальну шкоду, в особливо великому розмірі. Зазначені фінансові операції засвідчують наявність злочинного умислу службових осіб ПАТ «Київ-Одяг» і ПАТ «АБ «Укргазбанк» на заволодіння коштами зазначеної банківської установи в результаті вчинення злочину.

При цьому, відповідно до договорів іпотеки від 27.10.2008 р. та 27.02.2009 р. вбачається, що нерухоме майно адміністративно виробничий комплекс загальною площею 20732,50 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності від 18.12.1997 року серії НОМЕР_1 ), що належить на праві власності ПАТ «Київ-Одяг» (вул. Куренівська, буд. 2-Б, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код 36555797) передавалось в іпотеку Банку (а.с. 44-55).

Для проведення ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину.

Так, в кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів, на підтвердження вчинення злочину, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був упевнений в тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати судді упевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Дослідивши зміст клопотання, та додані до нього матеріали, колегія суддів вважає, що вони свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205 КК України. Крім того, органом досудового розслідування надано достатні підстави вважати, що ПАТ «Київ-Одяг» (вул. Куренівська, буд. 2-Б, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код 36555797) може бути причетний до вчинених злочинів. На думку колегії суддів, за матеріалами судового провадження можливо зробити висновок, що майно, відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки є предметом кримінального правопорушення та може бути використано для можливої конфіскації майна.

Отже, слідчий суддя, посилаючись на відсутність доказів в даному кримінальному провадженні, які підтверджують, що майно набуте злочинним шляхом жодним чином свої висновки не мотивував та взагалі дійшов до помилкового висновку, що зазначене майно набуте злочинним шляхом.

Відмовляючи у клопотання слідчого про арешт нерухомого майна слідчий суддя послався лише на вимоги КПК України, не мотивуючи відмову, що є порушенням вимог ст. 173 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Ухвала слідчого судді взагалі є необґрунтованою та формальною.

При цьому, як вбачається з клопотання старшого слідчого ним заявлено та на думку колегії суддів доведено ризики, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України у відповідності до яких необхідно накласти арешт на майно, а саме з метою попередження реалізації даного майна, тобто передачі або відчуження.

Враховуючи викладене, на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майна, як накладення арешту на майно.

Крім цього, колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а тому з метою забезпечення можливої конфіскації майна, вважає за необхідне накласти арешт на вказане у клопотанні слідчого майно.

Отже, є слушними вказівки прокурора щодо того, що слідчий суддя при винесені ухвали про відмову у задоволені клопотання слідчого порушив вимоги статті 170 КПК України. На підставі чого висновки слідчого судді щодо відсутності наявності достатніх правових підстав для арешту майна не відповідають як матеріалам кримінального провадження так і вимогам КПК України.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості перетворення, передачі чи відчуження майна в даному кримінальному провадженні, колегія суддів апеляційного суду вважає, що у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170-173 КПК України, необхідно накласти арешт на майно.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які б переважали інтереси держави, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170, 173, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року, якою залишено без задоволення клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене із прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , про відмову у накладенні арешту на майно скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене із прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , про накладення арешту на нерухоме майно адміністративно виробничий комплекс загальною площею 20732,50 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності від 18.12.1997 року серії НОМЕР_1 ), що належить на праві власності ПАТ «Київ-Одяг» (вул. Куренівська, буд. 2-Б, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код 36555797) задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно адміністративно виробничий комплекс загальною площею 20732,50 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності від 18.12.1997 року серії НОМЕР_1 ), що належить на праві власності ПАТ «Київ-Одяг» (вул. Куренівська, буд. 2-Б, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код 36555797).

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

С У Д Д І :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4