Ухвала

від 13.04.2016 по справі 759/2924/16-к

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

пр. № 1-кп/759/290/16

ун. № 759/2924/16-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

зв участю секретаря: ОСОБА_2 ,

провівши підготовче судове засідання в залі Святошинського районного суду міста Києвау кримінальному провадженні № 32016100110000039 на підставі обвинувального акту відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківська, громадянина України,зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 та ч. 2 ст. 205-1 КК України,

сторони кримінального провадження прокурор: ОСОБА_4 , захисник: ОСОБА_5 , обвинувачений: ОСОБА_3 ,-

В С Т А Н О В И В :

Обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 та ч. 2 ст. 205-1 КК України, з угодою про визнання винуватості, надійшов до Святошинського районного суду м. Києва 25.02.2016.

В судовому засіданні прокурор, обвинувачений та його захисник не оспорювали кваліфікації дій, призначеного покарання і просили суд затвердити угоду і винести на підставі угоди вирок.

Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні стверджував, що повністю розуміє свої права, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, а також наслідки невиконання угоди.

Вислухавши думку учасників провадження та дослідивши обвинувальний акт, угоду про визнання винуватості, суд приходить до висновку щодо необхідності відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості та повернення кримінального провадження прокурору на підставі п. 1 ч.3ст. 314 КПК України для продовження досудового розслідування, при цьому виходить із наступного.

Згідно із положеннями ч. 7 ст. 474 КПК України суд перед затвердженням угоди має перевірити на відповідність її вимогам чинного законодавства. Пунктами 1, 2 вказаної частини передбачений обов`язок суду відмовити у її затвердження у разі суперечності умов угоди вимогам цього Кодексу та/або закону.

Так, у наданій угоді, як і складеному обвинувальному акті, підозру та обвинувачення, відповідно, стосовно ОСОБА_3 не викладено за кожним епізодом окремо з повним зазначенням усіх обставин предмету доказування, з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, а зазначені одним текстом, без їх кваліфікації за Кримінальним кодексом України окремо. А також не зазначено по кожному епізоду конкретне місце вчинення злочину, що є визначальним фактором при визначенні за правилами статті 32 КПК України територіальної підсудності даного кримінального провадження.

Вказані недоліки зумовлюють неконкретність пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення, що порушує забезпечення права обвинуваченого на захист та унеможливлює затвердження угоди про визнання винуватості.

Крім того, аналізуючи зміст угоди про визнання винуватості від 22.02.2016 року, суд вважає що вона не відповідає вимогам матеріального закону в частині призначення покарання.

Із угоди про визнання винуватості вбачається, що сторони узгодили ОСОБА_3 покарання:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України у вигляді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень, за ч. 2 ст. 205-1 КК України у виді трьох років обмеження волі;

- на підставі ст. 70 КК України остаточне покарання призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 3 років обмеження волі, із звільненням від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік, із застосуванням п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Санкція ч. 2 ст. 205-1 КК України крім основних покарань, передбачає застосування до винної особи додаткового покарання, такого як позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Однак, як вбачається з угоди про визнання винуватості, питання про призначення або не призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністюсторонами не узгоджене.

Відсутність в угоді про визнання винуватостіумов призначення додаткового покарання свідчить також і про те, що її умови порушують права сторін угоди щодо визначення обвинуваченому покарання, що позбавляє суд можливості з`ясувати думки сторін угоди про можливість призначення покарання та про добровільність їх позицій, у зв`язку з чим в затвердженні угоди також має бути відмовлено і на підставі п.п. 3, 4 ч. 7 ст. 474 КПК України.

Суд зауважує, що ч. 1ст. 70 КК Українипередбачені правила призначення покарання за «сукупністю злочинів», саме по собі посилання на вимогист. 70 КК України не можна вважати погодженням сторін про призначення покарання «за сукупністю злочинів».

Крім того, в узгодженому сторонами покаранні не вірно застосовано умови звільнення від відбування покарання на підставіст. 75 КК України, оскількист. 75 КК Українирегламентує саме звільнення від відбування покарання з «випробуванням».

Таким чином, судом встановлено, що дана угода суперечить вимогамКК України та КПК України, а тому дана угода відповідно до вимогст. 474 КПК України не може бути затверджена судом, у зв`язку з чим кримінальне провадження підлягає поверненню прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченомуст.ст. 468-475 КПК України.

При цьому, слід роз`яснити, що згідно з частиною 8ст. 474 КПК Україниповторне звернення з угодою у цьому кримінальному провадженні не допускається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 474, 370 - 372 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В затвердженні угоди між прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 32016100110000039 з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_3 , з іншого боку, про визнання винуватості від 22.02.2016 року відмовити.

Кримінальне провадження № 32016100110000039 відносно ОСОБА_3 повернути прокурору Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Ухвала про відмову у затвердженні угоди оскарженню не підлягає.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що згідно з ч. 8 ст. 474 КПК України повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.

Суддя ОСОБА_1