Ухвала

від 13.04.2016 по справі 428/4116/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/4116/16-к

Провадження № 11-сс/782/118/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області кримінальне провадження № 32015130000000044 від 02.09.2015 року за апеляційною скаргою директора ТОВ «Лізінвест» ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 квітня 2016 року, якою накладений арешт на майно ТОВ «Лізінвест»,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 квітня 2016 року задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Луганській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_5 , про арешт майна та накладено арешт на 70/100 частки об`єкту нерухомого майна (промсектор №2), яке належить ТОВ «Лізінвест», розташоване за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, пл. Хіміків, буд. 2- б та заборонено розпоряджатися та відчужувати майно на час досудового розслідування та судового провадження у даному кримінальному провадженні.

Слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого, пославшись на вимоги ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, зробив висновок про те, що клопотання про арешт майна підлягає задоволенню з метою забезпечення в подальшому можливого цивільного позову, запобігання можливості знищення майна, його передачу або відчуження. Тобто, на думку слідчого судді, вказане нерухоме майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. З ст. 170 КПК України.

На зазначену ухвалу слідчого судді ТОВ «Лізінвест» подано апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді і постановлення нової ухвали, про відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на 70/100 частки об`єкту нерухомого майна (промсектор №2).

Апелянт вказує, що ухвала слідчим суддею постановлена незаконно та необґрунтовано, порушує його права та законні інтереси, як власника, посилається на те, що на даний час, ні ТОВ «Лізінвест», ні його посадові особи, не повідомлялась про підозру ні в якому кримінальному провадженні і тим більш не являються обвинуваченими та у будь-якому випадку не можуть нести матеріальну відповідальність за дії посадових осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння, та, що нерухоме майно підприємства не може бути конфісковано.

Апелянт посилається на те, що накладення арешту на нерухоме майно (промсектор №2)

перешкоджає господарській діяльності підприємства, може призвести до припинення виробничої діяльності підприємства, порушення зобовязань підприємства перед іншими особами та звільнення працівників, припинення перерахування в бюджет податків, що грубо порушує не тільки права підприємства, але й права та інтереси інших осіб, в тому числі працівників та держави.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ТОВ «Лізінвест», який просив задовольнити апеляційні вимоги, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешт на майно підприємства, прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без зміни, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 01.04.2016 року було постановлено без виклику представника особи, яка її оскаржує, що остання випадково дізналася про розгляд справи тільки 07.04.2016 року, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження не пропущений.

Обґрунтовуючи своє клопотання слідчий послався на те, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС в Луганській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015130000000044 від 02.09.2015-року за ознаками складу злочину, передбаченого ч.І ст. 212 КК України, за фактом ухилення службовими особами ТОВ «Лізінвест» (код ЄДРПОУ 34933894) від сплати ввізного мита та податку на додану вартість на загальну суму 1 172 688 грн.

В ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ТОВ«Лізінвест» у звітному податковому періоді вересень-грудень 2012 року при здійсненні фінансово-господарської діяльності, пов`язаної з придбанням у нерезидента ООО «РК-Трейдинг» (РФ, м. Еліста Республіка Калмикія) та ввезенням на митну територію України в режимі імпорту з Російської Федерації товару (фталевого ангідриду технічного марки А), шляхом неправомірного використання пільг і звільнень від оподаткування митними платежами за рахунок використання та надання до митного органу документів митного оформлення, а саме, сертифікатів про походження товару форми СТ-1, які в подальшому були анульовані Волгоградською торгівельно-промисловою палатою на підставі надання експортером недостовірної інформації, не сплатили ввізного мита в сумі 977 241 грн. та занизили податок на додану вартість на імпорт на суму 195 448 грн., тобто ухилились від сплати податків та зборів в значних розмірах на загальну суму 1 172 689 грн., що підтверджуються висновком акту № 12/12-32-22-05/34933894 від 25.08.2015 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лізінвест» проведеної спеціалістами Управління податкового та митного аудиту Головного управління ДФС у Луганській області, за результатами якої ГУ ДФС у Луганській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.09.2015 №0000032207 та №0000042207, якими були визначені грошові зобов`язання підприємства за основним платежем 977 240,73 грн. (ввізне мито) та 195 448,16 грн. (ПДВ).

Таким чином, станом на 16.03.2016 року відповідно до інформації ГУ ДФС у Луганській області податковий борг ТОВ «Лізінвест» за результатами податкової перевірки, оформленої актом № 12/12-32-22-05/34933894 від 25.08.2015, складає 1 172 689 грн. за основними видами платежів, тобто дії службових осіб ТОВ «Лізінвест» призвели до фактичного ненадходження до бюджету грошових коштів у значному розмірі на загальну суму 1 172 689 грн.

В ході досудового слідства було також встановлено, що для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Лізінвест» використовує виробничі потужності, які знаходяться на об`єкті нерухомого майна (промсектор №2), розташованому за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, пл. Хіміків, буд. 2-б, право власності на який, згідно інформації відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Сєвєродонецького МУЮ у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстровано за ТОВ «Лізінвест» (частка власності 70/100), ТОВ «Рубіжанський Краситель», код ЄДРПОУ 32803997 (частка власності 16/100), ТОВ «Логрус-Кемікл», код ЄДРПОУ 31767686 (частка власності 14/100).

В клопотанні слідчий зазначив, що арешт майна ТОВ «Лізінвест» необхідно здійснити з метою обмеження прав користування та розпорядження власником майном, а також подальшого забезпечення цивільного позову та погашення податкового боргу, оскільки існують обставини, які підтверджують, що незастосування цих заходів може призвести до зникнення, знищення, втрати, перетворення, передачі та відчуження вищевказаного нерухомого майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно до вимог ч.6 ст. 170 КПК України арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження та судового матеріалу встановлено, що кримінальне правопорушення, кваліфіковане за ознаками ч.1 ст. 212 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.09.2015 року за № 32015130000000044.

Відповідно до вимог ч.1 ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконанні або прийняті в розумні строки.

Ч.2 ст. 214 КПК України передбачає, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно вимог ст. 219 ч.1 п.2 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчинені злочину.

Відповідно до матеріалів справи кримінальне провадження було розпочате 02.09.2015 року, але сторона обвинувачення звернулася з клопотанням про накладення арешту на майно лише 30.03.2016 року, через вісім місяців після того, як було розпочато провадження та як їй стало відомо про ті підстави, на які вона посилається в своєму клопотанні, нові підстави відсутні.

При цьому з 02.09.2015 року по теперішній час особи, які підлягають повідомленню про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 212 КК України, не встановлені, жодній службовій особі ТОВ «Лізінвест» не повідомлено про підозру та відповідно відомості про юридичну особу (ТОВ «Лізінвест»), щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру - слідчим або прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені.

Таким чином, клопотання слідчого фактично не містить доказів того, що ТОВ «Лізінвест» є юридичною особою, щодо якої ведеться кримінальне провадження, у відповідності до вимог ст. 214 ч.8 КПК України.

Згідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак клопотання слідчого та надані слідчому судді матеріали кримінального провадження не містять належного обґрунтування необхідності накладення арешту саме на нерухоме майно ТОВ «Лізінвест», оскільки, формально зазначивши в клопотанні положення ст. 170, 172 КПК України, слідчий належним чином не обґрунтував своє подання, не навівши жодних доказів про обґрунтованість підозри, та докази наявності ризиків, які б свідчили про існування передбачених законом підстав для арешту майна ТОВ «Лізінвест».

Зокрема, матеріали кримінального провадження не містять доказів про існування обставин, які підтверджують можливость ТОВ «Лізінвест» приховати, пошкодити, псувати, знищити, перетворити чи здійснити відчуження 70/100 частки об`єкту нерухомого майна (промсектор №2), який належить йому на праві власності, та використовується для виробничої діяльності підприємства.

Не наведено також слідчим доказів про існування в кримінальному провадженні цивільного позову, у разі задоволення якого на зазначене майно може бути накладено стягнення, а також правових підстав для звернення стягнення саме на нерухоме майно(промсектор №2).

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 96-3, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного та третіх осіб.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя не дотримався.

Слідчий суддя не звернув належним чином на допущенні недоліки клопотання слідчого і сам також лише формально послався в мотивувальній частині ухвали на ст. ст. 170, 173 КПК України, не навівши жодних доводів та доказів, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав та ризиків для арешту майна ТОВ «Лізінвест».

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя також не врахував вимоги частини четвертої ст.173 КПК, якою також передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, не врахував розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного та третіх осіб.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної виробничої, підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Разом з тим, з апеляційної скарги та матеріалів кримінального провадження вбачається, що ТОВ «Лізінвест» веде виробничу діяльність з використанням нерухомого майна(промсектор №2), де працюють його працівники, які не мають ніякого відношення до відкритого кримінального провадження, а накладений арешт завдасть щоденних збитків як для них так і для самого підприємства.

Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що в кримінальному провадженні, внесеному 29.04.2014 року в ЄРДР за №32014130000000034, вже проводилося досудове розслідування щодо посадових осіб ТОВ «Лізінвест», які в 2012 році ухилилися від сплати ввізного мита та податку на додану вартість, тобто за тими ж самими обставинами. За результатами розслідування слідчим винесено постанову від 09.09.2014 року про закриття кримінального провадження за відсутністю в діях посадових осіб складу кримінального правопорушення, яка на цей час не скасована.

Також матеріали кримінального провадження свідчать про наявність спору в Вищому адміністративному суді України між ТОВ «Лізінвест» та податковими органами про визнання неправомірними та скасування податкових рішень-повідомлень.

За таких умов апеляційний суд не вбачає наявності обґрунтованої підозри у вчиненні посадовими особами ТОВ «Лізінвест» кримінального правопорушення.

Цивільний позов до ТОВ «Лізінвест» в матеріалах кримінального провадження відсутній, із пояснень у судових засіданнях слідчого та прокурора відомо, що він не заявлявся, сама наявність шкоди не доведена.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що слідчий суддя в ухвалі не навів переконливих мотивів та безпідставно прийшов до висновку про можливість застосування до ТОВ «Лізінвест» заходів кримінально-правового характеру у вигляді арешту майна.

У відповідності до вимог п.2 ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

За таких умов колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, внаслідок чого ухвалу слідчого судді слід скасувати і постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на нерухоме майно(промсектор №2) ТОВ «Лізінвест».

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.405, 407, 422 КПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу директора ТОВ «Лізінвест» ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 квітня 2016 року, якою задоволено клопотання клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Луганській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_5 про арешт 70/100 частки об`єкту нерухомого майна (промсектор №2), яке належить ТОВ «Лізінвест», з позбавленням права на відчуження, розпорядження скасувати.

У задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Луганській області ОСОБА_8 про накладення арешту на 70/100 частки об`єкту нерухомого майна (промсектор №2), яке належить ТОВ «Лізінвест», з позбавленням права на відчуження, розпорядження на вказане майно - відмовити.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: