Рішення

від 14.04.2016 по справі 925/314/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2016 р. Справа № 925/314/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від відповідача - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тененсі» , м. Черкаси

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,

м. Черкаси

про стягнення 58 916 грн. 77 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Тененсі» до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору суборенди нежитлових приміщень від 20 квітня 2015 року за №150420/1 в розмірі 58 916 грн. 77 коп., а саме: 14 576 грн. 40 коп. борг зі сплати орендної плати та 44 340 грн. 37 коп. штраф.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01 квітня 2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 14 квітня 2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01 квітня 2016 року було зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 14 квітня 2016 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/314/16.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 20 квітня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Тененсі» (орендар) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (суборендар) було укладено договір суборенди нежитлових приміщень за №150420/1.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору орендар зобов'язався передати, а суборендар - прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення на 3 поверсі 9-ти поверхової адміністративної будівлі, розташованої за адресою м. Черкаси, вул. Одеська, 50, загальною площею приміщень 52,00 кв.м., надалі - об'єкт.

Право користування об'єктом виникає у суборендаря після підписання даного договору та акту приймання - передачі (додаток №2 до даного договору) і перерахування на розрахунковий рахунок орендаря застави у розмірі місячної суборендної плати (п. 1.3. договору).

Орендовані приміщення були передані в суборенду відповідачу згідно акту приймання - передачі від 20 квітня 2015 року (а.с. 15).

Згідно з п. п. 4.1. 4.2. договору суборендна плата за цим договором за перший місяць користування об'єктом, встановлюється у розмірі 1 820 грн. 00 коп., без ПДВ, за один місяць користування об'єктом.

Суборендна плата підлягає індексації відповідно до індексу інфляції, який щомісячно визначається Держкомстатом України. Суборендна плата за третій та кожний наступний місяць визначається шляхом коригування суборендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що встановлений для місяця що передував попередньому. Якщо індекс інфляції який застосовується буде менше одиниці, суборендна плата перерахунку не підлягає.

Встановлена договором суборендна плата перераховується орендареві наперед, щомісячно до 5-го числа місяця, за який проводиться розрахунок, якщо інше не встановлено у додатку до договору (п. 4.6. договору).

Відповідно до ч. 3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно ч. ч. 1-3 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

За період з квітня 2015 року по лютий 2016 року розмір суборендної плати складає 21 883 грн. 73 коп., що підтверджується підписаними сторонами копіями актів надання послуг за вказаний період.

Відповідач в свою чергу обов'язку щодо оплати орендованих приміщень виконав частково сплативши позивачу лише 7 307 грн. 33 коп.

В зв'язку з чим, позивачем заявлено до стягнення 14 576 грн. 40 коп. боргу зі сплати суборендної плати за орендовані приміщення на підставі договору від 20 квітня 2015 року за №150420/1.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобоввЂ�язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

ЗобоввЂ�язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обоввЂ�язку не встановлений або визначений моментом предвЂ�явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обоввЂ�язок у семиденний строк від дня предвЂ�явлення вимоги, якщо обоввЂ�язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, суборендна плата сплачується щомісяця до 5-го числа місяця, за який проводиться розрахунок.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору суборенди, розрахунку з позивачем за орендоване приміщення, а також не було спростовано доводи позивача, що викладені в позові.

Крім того в матеріалах справи міститься копія листа від 03 березня 2016 року відповідача, в якому останній визнає суму боргу (а.с. 31).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, сума боргу зі сплати суборендної плати в розмірі 14 576 грн. 40 коп. підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

В пункті 7.5. договору визначено, що за несвоєчасну сплату будь-яких платежів, передбачених даним договором, суборендар сплачує орендарю штраф в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

Позивачем на підставі п. 7.5. договору заявлено вимогу про стягнення з відповідача 21 390 грн. 37 коп. штрафу нарахованого за період з 11 червня 2015 року по 01 березня 2016 року (з урахуванням здійснених відповідачем проплат).

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто слід дійти висновку, що визначення штрафу наведене в пункті 7.5. договору за своєю правовою природою є пенею.

Також слід вказати, що періоди нарахування пені вказані позивачем вірно за виключенням нарахування пені за несвоєчасну сплату суборендної плати за серпень 2015 року, оскільки позивачем було порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, шестимісячний строк нарахування пені, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, за несвоєчасну сплату орендної плати за серпень 2015 року закінчується 05 лютого 2016 року, однак у своєму розрахунку позивач нараховував пеню до 01 березня 2016 року.

Крім того слід вказати, що за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року, № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

Отже, враховуючи вищенаведене, розмір пені нарахований за період з 11 червня 2015 року по 01 березня 2016 року (з урахуванням зазначених позивачем періодів та суми боргу, за виключенням періоду з 26 грудня 2015 року по 01 березня 2016 року), та який підлягає стягненню з відповідача складає 2 655 грн. 80 коп., в решті стягнення пені в розмірі 18 734 грн. 57 коп. слід відмовити.

Пунктом 7.5. договору визначено, що у разі, прострочення платежу більше ніж 7 календарних днів, суборендар додатково зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача 7 650 грн. 00 коп. штрафу, нарахованого на підставі п.7.5 договору за дев'ять випадків порушення.

Крім того п. 7.6. договору визначено, що у разі не сплати суборендарем орендної плати протягом одного місяця з дня настання терміну платежу, суборендар додатково зобов'язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Оскільки відповідачем було порушено своє грошове зобов'язання за дев'ять місяців, то позивачем заявлено також 15 300 грн. штрафу.

Згідно п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Оскільки умовами договору не передбачено сплату штрафу за кожний окремий випадок несвоєчасного виконання зобов'язання, а п.7.6 договору в порівнянні з п.7.5 фактично лише збільшує розмір неустойки у випадку збільшенням тривалості порушення грошового зобов'язання, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 1 700 грн. 00 коп. штрафу (100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян), оскільки прострочка зі сплати боргу перевищує один місяць, а в решті вимог слід відмовити.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

При цьому судом враховано відповідні висновки, що викладені в постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012 року N 06/5026/1052/2011.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, бул. Шевченка, 390, кв. 142, м. Черкаси, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тененсі» , вул. Одеська, 50, м. Черкаси, ідентифікаційний код 37609958, р/р 26006011117868 в ВАТ «Державний ощадний банк України» , МФО 354507 - 14 576 грн. 40 коп. боргу, 2 655 грн. 80 коп. пені, 1 700 грн. 00 коп. штрафу та 442 грн. 75 коп. витрат на сплату судового збору.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 14 квітня 2016 року.

Суддя А.В.Васянович