Рішення

від 11.04.2016 по справі 914/366/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2016р. Справа№ 914/366/16

За позовною заявою: Приватного підприємства "Світчай", м. Львів

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Анелє", м. Вишневе, Київська область

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с.Солонка, Львівська область

про: стягнення 67 135,63 грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участі представників сторін:

Від позивача: Мельник С.І. - представник (Довіреність б/н від 09.02.16р.)

Від відповідача-1: не з'явився.

Від відповідача-2: не з'явився.

Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Приватного підприємства "Світчай", до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Анелє", до відповідача-2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с про стягнення 67 135,63 грн.

Ухвалою суду від 11.02.2016р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.03.2016р.

02.03.2016р. від відповідача-2 до канцелярії суду поступила Заява про визнання позову (вх.№8602/16), в якій поручитель по договору визнає позовні вимоги в повному обсязі та сподівається на добровільне виконання своїх зобов'язань зі сторони покупця - ТзОВ "Анелє". У зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника відповідача-2 розгляд справи №914/366/16 в судовому засіданні 03.03.2016р. відповідач-2 просить здійснювати без його участі.

02.03.2016 р. від позивача через канцелярію суду поступила Заява про уточнення позовних вимог (вх.№1196/16), в якій позивач просить стягнути солідарно з ТзОВ "Анелє" та ФОП ОСОБА_4 на користь ПП "Світчай" суму заборгованості по договору поставки в розмірі 58484,07 грн. Окрім того, стягнути з ТзОВ "Анелє" на користь ПП "Світчай" пеню в розмірі 11444,15 грн., 3 % річних в розмірі 759,49 грн. та інфляційні в розмірі 2170,00 грн.

02.03.2016р. від позивача поступила Довідка (вх.№8700/16) про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст. 62 та п. 2 ч.1 ст. 81 ГПК України.

03.03.2016р. від відповідача-1 поступив відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просить передати позовну заяву Приватного підприємства "Світчай" з доданими до неї документами за підсудністю до господарського суду Київської області, у зв'язку з тим, що Договір поруки №1 від 30.09.2015р. між позивачем та відповідачем-2 укладений без надання письмової згоди відповідача-1 в порушення пункту 5.1. договору поставки №384 від 26.06.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні 03.03.2016р. позовні вимоги підтримав, надав суду усні пояснення по суті спору, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.03.2016р. підтримав викладене у відзиві, надав суду усні пояснення по суті спору.

Судом прийнято до розгляду заяви сторін, клопотання відповідача-1 щодо передачі позовної заяви Приватного підприємства "Світчай" з доданими до неї документами за підсудністю до господарського суду Київської області суд відхиляє за безпідставністю та необґрунтованістю. Оскільки договір поруки не оскаржений та невизнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Ухвалою від 03.03.2016р. розгляд справи відкладено на 22.03.2016р.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні 22.03.2016р. підтримав, надав суду усні пояснення по суті спору, просив суд позов задоволити.

Представники відповідачів-1,2 в судове засідання 22.03.2016р. не з'явилися.

Ухвалою від 22.03.2016р. розгляд справи відкладено на 31.03.2016р.

24.03.2016р. від відповідача-1 поступили письмові пояснення (вх.№12681/16) , в яких відповідач-1 визнає позов частково, оскільки неодноразово звертався до позивача, у відповідності до п. 3.5 Договору поставки №384 від 26.06.2015р., в усному порядку, за допомогою телефонного та електронного зв'язку, а також з заявами про повернення товару внаслідок його не реалізації, що підтверджується відповідними листами з доказами їх відправки позивачу. Окрім того, позивач гарантував повернення продукції в разі, якщо товар не буде реалізований, що підтверджується Гарантійним листом. Враховуючи наведене у поясненнях, відповідач-1 просить суд задоволити позов в частині стягнення 20 144,93 грн. заборгованості за поставлений товар за Договором поставки №384 від 26.06.2015р. солідарно з ТзОВ "Анелє" та ФОП ОСОБА_4, у іншій частині - відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні 31.03.2016р. щодо пояснень надісланих відповідачем-1 заперечив.

Представник відповідача-2 в судове засідання 31.03.2016р. не з'явився.

Ухвалою від 31.03.2016р. розгляд справи відкладено на 11.04.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні 11.04.2016р. підтримав позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи, а також подав клопотання (вх. 15584/16) про долучення до матеріалів справи листів ПП Світчай на адресу ТзОВ Анелє щодо погодження повернення частини поставленого товару та повідомлено суд, що станом на 11.04.2016р. товар покупцем не повернуто.

Відповідач-1,2 в судове засідання 11.04.2016р. явку повноважного представника не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду.

У відповідності до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Строк вирішення спору завершується 11.04.2016р. Оскільки за час розгляду справи сторонами не було подано клопотання про продовження строку його вирішення, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами двохмісячного строку, встановленого для вирішення спору.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

26.06.2015р. між позивачем та відповідачем-1 укладено договір поставки № 384, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язувався поставляти відповідачу товар в асортименті та кількості відповідно до замовлення, а відповідач зобов'язався приймати товар відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору та своєчасно здійснювати оплату на умовах, визначених договором.

Ціна на товар встановлюється позивачем, зазначаються ним у накладних на товар та можуть бути змінені в будь-який час на незвершені поставки (п. 2.1 договору). Загальна вартість договору визначається із суми вартості товару фактично поставленого за всіма видатковими накладними, разом узятими за період дії договору (п. 2.2).

У п. 2.3. договору сторони узгодили, що відповідач-1 зобов'язаний провести оплату за поставлений позивачем товар не пізніше ніж через 30 (календарних) днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу-1 товар за період з 29.06.2015р. по 27.07.2015р. на загальну суму 63 484,07грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, долучених до матеріалів справи.

Відповідач-1 здійснив частковий розрахунок 10.08.2015р. в сумі 5000,40грн. Станом на 01.02.2016р. заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 58 484,07грн.

За твердженням позивача, відповідач-1 порушив умови договору та в обумовлені п. 2.3. договору строки не розрахувався з позивачем за поставлений товар повністю.

Крім цього, суд встановив, що 30.09.2015р. між позивачем та відповідачем-2: ФОП ОСОБА_4 укладено договір поруки №1, відповідно до якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язку ТзОВ "Анелє" щодо оплати за договором передбаченим ст. 2 цього договору.

За умовами п. 1.3. договору поруки, передбачений цим договором обов'язок поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми 58 484,07грн.

Поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 10 робочих дні шляхом безготівково перерахунку суми заборгованості (п. 3.1. договору поруки).

Як встановлено судом, 18.12.2015р. позивач звертався із вимогою до відповідача-2 про сплату боргу, яка останнім залишена без задоволення.

Як зазначив позивач, відповідач-2 своїх зобов'язань за договором поруки не виконав.

Спір виник внаслідок того, що відповідач-1 не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати вартості товару, ПП "Світчай" звернулося до господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості.

В ході судового розгляду відповідач-1 не заперечив проти дійсності поставки товару позивачем. При цьому, зазначив у письмових поясненнях, що неодноразово звертався до позивача із заявами про повернення товару внаслідок його не реалізації та хоче повернути товар на загальну суму 38 338,74грн.

Натомість, позивач письмово повідомив суд, що станом на 11.04.2016р. товар відповідачем не повернуто.

Відповідач-2 подав заяву про визнання позову (вх.№8602/16), в якій поручитель по договору визнав позовні вимоги в повному обсязі та сподівається на добровільне виконання своїх зобов'язань зі сторони покупця - ТзОВ "Анелє" .

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач-1 уклали договір поставки № 384 від 26.06.2015р., у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за договором поставки № 384 від 26.06.2015р. виконав повністю, відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково, в результаті чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 58 484,07грн.

Підписання відповідачем-1 видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідач-1 про дійсність поставки та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань за договорами не виконав у строки встановлені договором, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт несвоєчасного виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки № 384 від 26.06.2015р.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивач просить правомірно стягнути з відповідача 759,49грн. 3% річних та 2170,00 грн. інфляційних втрат.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 5722,07грн. пені, суд зазначає наступне.

У п. 7.2.3 договору поставки сторони узгодили, що при несвоєчасній або неповній оплаті товару, згідно умов п. 2.3, відповідач зобов'язується сплатити на корсить відповідача пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності із ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.6 договору поставки № 384 від 26.06.2015р. та ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу в розмірі 11444,15 грн. пені за період з 28.08.2015р. по 01.02.2016р.

Стосовно позовних вимог, заявлених до відповідача-2: ФОП ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Договором поруки сторони визначили, що поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники щодо виконання боржником зобов'язань за основним договором в частині здійснення оплати в розмірі 58 484,07грн.

Це означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до божника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Матеріалами справи підтверджено не виконання відповідачем-2 вимог позивача за договором поруки.

Відтак, суд приходить до висновку про невиконання поручителем взятих на себе зобов'язань, а відповідно і підставою для задоволення позовних вимог позивача до відповідача-2 у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги та розподіляючи витрати зі сплати судового збору, суд також враховує положення п. 4.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України". Так, у разі, коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Відтак, судовий збір за позовну вимогу про стягнення коштів з відповідача 1, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та наведених вище положень, суд покладає на відповідача-1, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись вимогами ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84, 116 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анелє" (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5-Б, ідентифікаційний код 38098063) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (81131, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Світчай" (79035, м. Львів , вул. Жасминова, 5, ідентифікаційний код 30051782) 58 484,07грн. основного боргу.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анелє" (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5-Б, ідентифікаційний код 38098063) на користь Приватного підприємства "Світчай" (79035, м. Львів , вул. Жасминова, 5, ідентифікаційний код 30051782) 759,49грн. 3% річних, 2170,00 грн. інфляційних втрат, 11444,15 грн. пені.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анелє" (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5-Б, ідентифікаційний код 38098063) на користь Приватного підприємства "Світчай" (79035, м. Львів , вул. Жасминова, 5, ідентифікаційний код 30051782) 1378,00 судового збору.

5.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст складено 15.04.2016р.

Суддя Ділай У.І.