Рішення

від 12.04.2016 по справі 914/505/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2016р.                                                                       Справа№ 914/505/16

За позовною заявою: Публічного акціонерного товариства “Український інноваційний банк”, м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “МО.БІ.ЕКОВУД”, м. Дрогобич, Львівська область

до відповідача-2: Малого приватного підприємства “Ярослав”, м. Дрогобич, Львівська область

про: стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 813 765,91 грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участі представників:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: не з'явився

Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства “Український інноваційний банк”, до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю “МО.БІ.ЕКОВУД”, до відповідача-2 Малого приватного підприємства “Ярослав”, про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 813 765,91 грн.

Ухвалою суду від 24.02.2016р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.03.2016р.

Ухвалами суду від 15.03.2016р. та від 31.03.2016р. розгляд справи відкладено, з підстав зазначених в ухвалах.

11.04.2016р. до суду надійшла від позивача довідка (вх. №15636/16) про те, що в період з 12.02.2016р. по 07.04.2016р. погашень ТзОВ “МО.БІ.ЕКОВУД” по кредитному договору не було.

Представник позивача в судовому засіданні 12.04.2016р. позовні вимоги просив задоволити, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач-1,2 в судове засідання 12.04.2016р. повторно явку повноважних представників не забезпечили, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Отже, відповідачі-1,2 вважаються повідомленими про час та місце судового розгляду справи.

Господарським судом Львівської області виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

11 вересня 2013 року між позивачем та відповідачем-1: ТзОВ “МО.БІ.ЕКОВУД” укладено Кредитний договір № 19/Т/Ю/13, за умовами якого позивач надав кредит відповідачу на умовах відновлювальної кредитної лінії з лімітом в розмірі 65 000,00 євро на термін до 03 вересня 2014 року включно.

Відповідно до п. 3.4.1. кредитного договору, позичальник повинен сплачувати банку проценти в розмірі 13 % (тринадцять відсотків) річних. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день поточного місяця. Проценти за кредитом нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості за кредитом з дати її виникнення. Будь-який наступний період нарахування процентів в подальшому є період з першого по останній календарний день поточного місяця та до повного погашення заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів за користування за кредитом використовується метод факт/360, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нараховані проценти повинні сплачуватися Позичальником у валюті кредиту з 01 (першого) по 10 (десяте) число (включно) кожного наступного місяця, за місяцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням кредиту шляхом перерахування з поточного рахунку на рахунок № 29093013114001 в ПАТ «УКРІНБАНК», МФО 300142, код ЄДРПОУ 38642048. У разі якщо 10 (десяте) число місяця є святковим та неробочим днем, то Позичальник зобов'язаний сплачувати суму нарахованих процентів, в перший робочий день, який слідує за 10 (десятим) числом місяця.

20.02.2014р. між позивачем та відповідачем-1: ТзОВ “МО.БІ.ЕКОВУД” укладено додатковий договір № 1 до Кредитного договору № 19/Т/Ю/13 від 11.09.2013р., відповідно до якого збільшено кредитну лінію з лімітом у розмірі 75 599,67євро.

27.08.2014р. між позивачем та відповідачем-1: ТзОВ “МО.БІ.ЕКОВУД” укладено додатковий договір № 1 до Кредитного договору № 19/Т/Ю/13 від 11.09.2013р., відповідно до якого узгодили термін повернення кредиту до 03 вересня 2015 року включно.

Договірні зобов'язання позивач виконав належним чином, надавши відповідачу-1 кредит, про що свідчить виписка по особовим рахункам №29093013114001 з 11.09.2013р. по 11.02.2016р. (долучена до матеріалів справи).

Як вказано у позовній заяві зобов'язань за кредитним договором № 19/Т/Ю/13 від 11.09.2013р. відповідач-1 належно не виконав.

В забезпечення виконання кредитного договору, згідно п.3.7, зокрема, передбачена порука: Малого приватного підприємства “Ярослав”.

Між позивачем та МПП “Ярослав” укладено договір поруки №19/Т/Ю/13 від 11.09.2013р., за яким останній поручився перед банком за виконання ТзОВ «МО.БІ.ЕКОВУД» в повному обсязі зобов'язань по кредитному договору та додаткових угод до нього.

Відповідач-2: МПП “Ярослав” зобов'язався нести перед позивачем солідарну з відповідачем-2: ТзОВ «МО.БІ.ЕКОВУД» відповідальність за невиконання (порушення) останнім зобов'язань за кредитним договором (п.1.2 договору поруки).

В подальшому до договору поруки вносились зміни відповідно до додаткових договорів до Кредитного договору № 19/Т/Ю/13 від 11.09.2013р.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав зобов'язань щодо повернення отриманих кредитних коштів. Позивач звернувся до господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованість по простроченому кредиту - 1 858 047,90 грн.; заборгованість по простроченим процентам - 305 184,70 грн.; суму пені за порушення строків сплати тіла кредиту - 569 459,88 грн.; суму пені за порушення строків сплати процентів - 81 073,43 грн.

При прийнятті рішення суд виходить і наступного:

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач-1 уклали кредитний договір №19/Т/Ю/13 від 11.09.2013р., у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.

Згідно визначення ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.3 ст.346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом. Згідно з ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до умов договору, позивач зобов'язувався надати кредит, а відповідач-1, згідно здійснити погашення кредиту та сплату процентів в повному обсязі.

Як узгоджено сторонами, дату остаточного повернення кредиту визначено 03.09.2015р.

Поданими позивачем та долученими до матеріалів справи копіями документів підтверджено, що позивач свої зобов'язання за спірним договором виконав у повному обсязі, а відповідач-1 порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо повернення отриманих кредитних коштів.

Відповідач-1 дану обставину не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення отриманих кредитних коштів.

Стосовно вимог позивача до відповідача-2: МПП “Ярослав” суд зазначає наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач-2 уклали договір поруки №19/Т/Ю/13 від 11.09.2013р., у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.

У відповідності до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються. Такий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 20 лютого 2012 р. у справі N 6-51цс11.

Частина 3 ст. 554 ЦК надає можливість встановлювати поруку стосовно виконання одного й того ж зобов'язання з боку декількох осіб (співпоручителів) шляхом укладення між кредитором і кількома поручителями одночасно одного спільного договору поруки і закріплює як солідарну відповідальність поручителів з боржником перед кредитором, так і солідарну відповідальність поручителів між собою, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до положень ст. 541 ЦК солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Зважаючи на те, що норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того ж зобов'язання між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись ст. 543 ЦК, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника і кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, 2 статті 554 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Термін користування кредитними коштами за кредитним договором встановлений до 03 вересня 2015 року.

Згідно п. 2.2 договору поруки сторони узгодили, що у випадку порушення позичальником умов кредитного договору в сумі та строки, передбачені кредитним договором, поручитель зобов'язаний зробити це за позичальника протягом 5 робочих днів з дня порушення (невиконання, неповного виконання, неналежного виконання) позичальником відповідних умов договору .

В ході судового розгляду відповідач-2 обставин справи не заперечив, доказів оплати заборгованості за кредитними договорами позивачу не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними в частині звернення до МПП “Ярослав” як поручителя, в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем-2 зобов'язань за спірним договором поруки.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача-1,2 на користь позивача суми пені за порушення строків сплати тіла кредиту - 569 459,88 грн.; суми пені за порушення строків сплати процентів - 81 073,43 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.3 Кредитного договору, у разі порушення строків сплати процентів за Кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню за кожен день прострочення. Пеня нараховується на суму несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів, із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Пунктом 7.4 Кредитного договору передбачено, що у разі порушення граничного терміну повернення Кредиту, в т.ч. графіку зменшення ліміту кредитної лінії, Позичальник сплачує Банку пеню за кожен день простроченої заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності із ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до положень кредитного договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», позивач правомірно просить стягнути з відповідача суму пені за порушення строків сплати тіла кредиту - 569 459,88 грн.; суму пені за порушення строків сплати процентів - 81 073,43 грн.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Задовольняючи позовні вимоги та розподіляючи витрати зі сплати судового збору, суд також враховує положення п. 4.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 21 лютого 2013 року N 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”. Так, у разі, коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Відтак, судовий збір за позовну вимогу про стягнення коштів з відповідача 1, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та наведених вище положень, суд покладає на відповідача-1, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84, 116 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “МО.БІ.ЕКОВУД” (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Тураша, 28, ідентифікаційний код 38642048) та Малого приватного підприємства “Ярослав” (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Тураша, 28, ідентифікаційний код 25237453) на користь Публічного акціонерного товариства “Український інноваційний банк” (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-А, ідентифікаційний код 05839888) заборгованість по простроченому кредиту - 1 858 047,90 грн.; заборгованість по простроченим процентам - 305 184,70 грн.; суму пені за порушення строків сплати тіла кредиту - 569 459,88 грн.; суму пені за порушення строків сплати процентів - 81 073,43 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МО.БІ.ЕКОВУД” (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Тураша, 28, ідентифікаційний код 38642048) на користь Публічного акціонерного товариства “Український інноваційний банк” (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-А, ідентифікаційний код 05839888) 42 206,49 грн. судового збору.

4.Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст складено 15.04.2016р.

Суддя Ділай У.І.