Постанова

від 12.01.2016 по справі 804/11585/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 р. Справа № 804/11585/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Кіровського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Кіровський районний центр зайнятості м. Дніпропетровська звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 383,94грн.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог зазначалося, що в період з 22.11.2013р. по 18.09.2014р. на обліку у позивача перебував ОСОБА_1, якому було надано статус безробітного та за вищевказаний період виплачена допомога по безробіттю в розмірі 14341,77грн. У зв'язку із поновленням ОСОБА_1 на роботі на посаді ревізора відділу безпеки руху Міського комунального підприємства Дніпропетровський електротранспорт на підставі заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.04.2014р. у справі № 203/1583/14-а, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.07.2014р., Кіровський районний центр зайнятості м. Дніпропетровська звернувся з позовом до Міського комунального підприємства Дніпропетровський електротранспорт про стягнення заборгованості в сумі 13957,83грн. за період 19.12.2013р по 08.09.2014р. Рішенням суду першої інстанції, яке набрало законної сили після апеляційного перегляду, позовні вимоги позивача до Міського комунального підприємства Дніпропетровський електротранспорт про стягнення заборгованості за період 19.12.2013р. по 08.09.2014р. в сумі 13957,83грн. було задоволено в повному обсязі. При цьому залишок заборгованості за період з 09.09.2014р. по 17.09.2014р. у сумі 383,94грн. виник з вини відповідача, який не повідомив позивача про поновлення його на роботі за рішенням суду. В добровільному порядку відповідач вказану заборгованість не сплатив, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з позовом про її стягнення.

Позивач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання його представник не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника у порядку письмового провадження.

Відповідач також був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, проте у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, заперечення на позовну заяву не надавав.

Зважаючи на приписи ч.4 ст.122, ч.4, ч.6 ст.128 КАС України, а також на строки розгляду адміністративних справ, встановлені ст.122 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно до статті 2 Закону України Про зайнятість населення від 01 березня 1991 року № 803-XII безробітними визнаються, зокрема, працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Статтею 7 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 02 березня 2000 року №1533-III передбачено, що видом забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 02 березня 2000 року №1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Приписами ч.3 ст.36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 02 березня 2000 року №1533-III встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно п.5.5. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000р. №307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.2000р. №915/5136 виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Судом встановлено що ОСОБА_1 в період з 01.10.2003р. по 18.11.2013р. працював на посаді ревізора відділу безпеки руху в Міському комунальному підприємстві Дніпропетровський електротранспорт .

Наказом Міського комунального підприємства Дніпропетровський електротранспорт від 18.11.2013р. № 0234 ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади на підставі п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи.

У зв'язку із цим 22.11.2013р. ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська із заявою про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю у відповідності до Законів України Про зайнятість населення від 01 березня 1991 року №803-XII, Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 02 березня 2000 року №1533-III.

Наказом Кіровського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська від 22.11.2013р. № НТ 131122 ОСОБА_1 було надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю.

На обліку в Кіровському районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська відповідач знаходився з 22.11.2013р. по 18.09.2014р. та був знятий з обліку у зв'язку із поновленням безробітного на роботі за рішенням суду відповідно до п.п. 2 п.1 ст.31 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття .

За період перебування на обліку в Кіровському районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська ОСОБА_1 отримав допомогу по безробіттю в загальній сумі 14341,77грн., що підтверджується довідкою від 14.08.2015р. №905.

Згідно з п.2 ч.1 ст.31 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 оскаржував своє звільнення з займаної посади у судовому порядку.

Так, заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.04.2014р. у справі №203/1583/14ц (2/0203/798/2014), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.07.2014р. у справі №203/1583/14ц (провадження №22-ц/774/5646/2014), ОСОБА_1 було поновлено на посаді ревізора відділу безпеки руху Міського комунального підприємства Дніпропетровський електротранспорт , стягнуто з Міського комунального підприємства Дніпропетровський електротранспорт на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.11.2013 по 15.04.2014р. в сумі 9781,85грн., стягнуто з Міського комунального підприємства Дніпропетровський електротранспорт на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн., в іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.10.2014р. касаційну скаргу Міського комунального підприємства Дніпропетровський електротранспорт на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.04.2014р. у справі №203/1583/14ц (2/0203/798/2014) та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.07.2014р. у справі №203/1583/14ц (провадження №22-ц/774/5646/2014) відхилено.

Копії заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.04.2014р. у справі №203/1583/14ц (2/0203/798/2014) та ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.07.2014р. у справі №203/1583/14ц (провадження №22-ц/774/5646/2014) Кіровським районним судом м. Дніпропетровська отримано 17.09.2014р. за вхідним номером №979.

Зважаючи на означене, Кіровський районний центр зайнятості м. Дніпропетровська звернувся у судовому порядку до Міського комунального підприємства Дніпропетровський електротранспорт з метою стягнення з останнього виплаченої ОСОБА_1 допомоги на випадок безробіття відповідно до п.4 ст.35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття .

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2015р. у справі №804/102/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2015р., адміністративний позов Кіровського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська до Міського комунального підприємства Дніпропетровський електротранспорт про стягнення заборгованості в сумі 13957,83грн. було задоволено в повному обсязі.

Згідно ч.3 ст.254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Враховуючи вищевикладене постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2015р. у справі №804/102/15 набрала законної сили відповідно до приписів ч.3 ст.254 КАС України 11.06.2015р.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому судовими рішеннями у справі №804/102/15 було встановлено, що у період з 22.11.2013р. по 18.09.2014р. ОСОБА_1І перебував на обліку у центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю в розмірі 13957,83грн., при цьому оскільки ОСОБА_1 поновлено на посаді ревізора відділу безпеки руху Міського комунального підприємства Дніпропетровський електротранспорт з 09.09.2014р. на підставі рішення суду від 15.04.2014р., то Міське комунальне підприємство Дніпропетровський електротранспорт зобов'язано сплатити на користь Кіровського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в розмірі 13957,83грн. за період з 19.12.2013р. по 08.09.2014р. відповідно до абзацу 7 частини 1 статті 35 Закону України №1533-ІІІ, яким встановлено, що фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

23 лютого 2015 року Кіровським районним центром зайнятості м. Дніпропетровська було направлено запит №207 до Міського комунального підприємства Дніпропетровський електротранспорт на який було надано відповідь та копія наказу №2165 від 09.09.2014р., з яких вбачається, що відповідач був поновлений на роботі саме з 09.09.2014р., а отже, мав трудові відносини в період перебування на обліку в центрі зайнятості з 09.09.2014р. по 17.09.2014р.

Таким чином, ОСОБА_1, перебуваючи на обліку в Кіровському районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська в період з 09.09.2014р. по 17.09.2014р. та отримуючи при цьому допомогу по безробіттю, перебував в трудових відносинах з Міським комунальним підприємством Дніпропетровський електротранспорт та отримував заробітну плату, про що не поінформував позивача.

Згідно довідки Кіровського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська у період з 09.09.2014р. по 17.09.2014р. ОСОБА_1 було отримано допомогу по безробіттю у розмірі 383,94грн.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем було безпідставно отримано за рахунок коштів позивача допомогу по безробіттю за період з 09.09.2014р. по 17.09.2014р. у сумі 383,94грн.

Згідно пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 N 60/62 Постанова Управління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 N 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 березня 2009 р. за N 232/16248 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку, а саме рішення про повернення коштів особою оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

В порядку виконання зазначеної вимоги Кіровським районним центром зайнятості м. Дніпропетровська було видано наказ №НТ131122 від 22.11.2013р. про повернення безпідставно виплачених відповідачу коштів у сумі 383,94грн.

Також відповідачу була надіслана претензія від 15.06.2015р. №548 про відшкодування коштів у сумі 383,94грн.

Станом на дату розгляду справи відповідач не надав суду доказів про відшкодування безпідставно виплаченої йому допомоги по безробіттю у сумі 383,94грн.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем - суб'єктом владних повноважень була доведена правомірність та обґрунтованість підстав стягнення з відповідача суми безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати означеної суми боргу на момент розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.160-163,183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Кіровського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 49101) на користь Кіровського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська (код ЄДРПОУ 36839423, вул. Свердлова, 26, м. Дніпропетровськ, 49101) на р/р 37170001011979 у банку ГУДК СУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, ОКПО 36839423, безпідставно виплачену допомогу по безробіттю у сумі 383,94грн. (триста вісімдесят три гривні дев'яносто чотири копійки).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова