Рішення

від 13.03.2007 по справі 4/213-26/39

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/213-26/39

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

13.03.07                                                                                           Справа№ 4/213-26/39

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вішка”, смт. Великий Березний Великоберезнянського району Закарпатської області

до відповідача: Приватного підприємства „ЗАХІДМАРКЕТБУД”, м. Львів

Про стягнення 715 799,00 грн.

                                                                                                    Суддя  Ю.Б. Деркач

при секретарі: Боровець Я.

Представники:

від позивача Прессер Р.В., Цибик Є.І. –представники

від відповідача не з'явився

Представникам позивача роз'яснено їх права та обов'язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.04.2007 р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Вішка”, смт. Великий Березний Великоберезнянського району Закарпатської області звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства „ЗАХІДМАРКЕТБУД”, м. Львів про стягнення   715 799,00 грн.

Ухвалою суду від 05.02.2007 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в засіданні на 26.02.2007 р. Ухвалою суду від 26.02.2007 р. розгляд справи відкладався до 13.03.2007 р.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали повністю.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду від 05.02.2007 р. та 26.02.2007 р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:

09 листопада 2005 року між сторонами укладено Угоду № 10 на виконання монтажно-будівельних робіт (далі по тексту –Угода).

За умовами Угоди відповідач, у якості підрядника, прийняв на себе зобов'язання виконати та здати у визначений Угодою строк монтажно-будівельні роботи по зовнішнім мережам електропостачання гірського комплексу "Красія" в селі Вишка, Великоберезнянського району Закарпатської області, а позивач, у якості замовника, зобов'язався своєчасно здійснювати розрахунки з відповідачем, та прийняти виконані роботи у встановленому порядку та в строки, передбачені Угодою.

Відповідно до п. 4.3. Угоди, оплата робіт за Угодою повинна була здійснюватись в два етапи:

Перший етап –виплата позивачем відповідачу суми авансу, що складає 715 799,00 грн., у тому числі ПДВ 119 299,83 грн. (п. 4.4.1. Угоди);

Другий етап –остаточний розрахунок (решта суми Угоди) позивач зобов'язаний був виплачувати відповідачу по мірі виконання робіт на підставі актів передачі-приймання виконаних робіт (п. 4.4.2. Угоди).

Судом встановлено, що на виконання умов п. 4.4.1. Угоди, позивач здійснив авансову оплату на користь відповідача на загальну суму 715 799,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи наступними документами:

- платіжне доручення № 240 від 10.11.2005 р. на загальну суму 670 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 258 від 17.11.2005 р. на загальну суму 45 799,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. Угоди, відповідач зобов'язаний був розпочати виконання робіт з для підписання Угоди, тобто з 09.11.2005 року. Згідно п.п. 2.1.1. та 3.2. Угоди, відповідач зобов'язався виконати роботи у термін що складає 78 календарних днів з моменту здійснення позивачем авансового платежу.

Відповідно до п. 10.2. Угоди, сторони зобов'язалися негайно сповіщати одна одну про всі обставини, що виникають та загрожують або перешкоджають виконанню зобов'язань за цією Угодою, та узгоджувати заходи щодо їх ліквідації. При цьому суду не наданого жодного належного доказу, який би підтверджував факти наявності таких обставин.

Таким чином, та враховуючи що станом на 17 листопада 2005 року позивач повністю виконав умови п. 4.4.1. Угоди щодо сплати авансового платежу, відповідач повинен був виконати роботи і надати їх результат для приймання позивачу не пізніше 03 лютого 2006 року.

Проте, як зазначає позивач, станом на 05 вересня 2006 року роботи за Угодою відповідачем так і не були розпочаті, не виконані та не здані позивачу як замовнику робіт. При цьому суду не наданого жодного документу, що підтверджує виконання відповідачем робіт за Угодою.

У зв'язку з тим, що відповідач істотно порушив свої зобов'язання (своєчасно не розпочав виконання робіт і взагалі не виконав їх), внаслідок чого виконання втратило інтерес для позивача, позивач був вимушений відмовитися від Угоди, про що повідомив відповідача листом від 05 вересня 2006 року № 42, копія якого з доказами про відправлення відповідачу (чек та опис вкладення) долучені до матеріалів справи.

Одночасно з відмовою від Угоди, позивач заявив відповідачу вимогу про повернення у строк до 20 вересня 2006 року раніше сплаченого за Угодою авансу в сумі 715 799,00 грн. Але зазначена вимога відповідачем не була задоволена, і грошові кошти позивачу перераховані не були.

Позивач обґрунтовує заявлені вимоги наступним.

Користуючись правом, наданим йому як замовнику (кредитору) відповідно до ст.ст. 22, 612, 615, 849 ЦК України та ст.ст. 220, 224 ГК України, позивач відмовився від Угоди та заявив вимогу про відшкодування відповідачем збитків (згідно ст. 224 ГК України - витрати, зроблені управненою стороною), завданих позивачу у зв'язку з невиконанням відповідачем Угоди, в розмірі вартості невиконаних, але авансованих позивачем робіт в сумі 715 799,00 грн.

Проте, в порушення вимог законодавства, заявлену позивачем вимогу в листі від 05 вересня 2006 року № 42 щодо повернення йому грошових коштів в сумі 715 799,00 грн., відповідач залишив без відповіді, без задоволення та без належного реагування.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 715 799,00 грн., а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.

Вказані обставини повністю підтвердженні наявними у справі матеріалами та не заперечені відповідачем у встановленому порядку.

Розглянувши подані документи, повно і об'єктивно дослідивши їх в сукупності, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав:

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Отже, відповідач як виконавець несе ризик належного виконання підрядних робіт, що і передбачено нормою ст. 837 ЦК України. За загальними правилами виконання робіт саме підрядник веде документальний облік проведення робіт та забезпечує дотримання узгоджених строків їх виконання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань замовника за Угодою, зокрема щодо оплати вартості робіт згідно умов п. 4.4.1. Угоди, що підтверджується належними доказами у справі, а саме: платіжним дорученням № 240 від 10.11.2005 р. про перерахування відповідачу грошових коштів в сумі 670 000,00 грн., та платіжним дорученням № 258 від 17.11.2005 р. про перерахування відповідачу грошових коштів в сумі 45 799,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання по виконанню робіт безпідставно не виконав у строк, встановлений Угодою, таким чином, відповідно до ст. 612 ЦК України, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 220 ГК України та ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання зобов'язання і вимагати відшкодування збитків.

Стаття 615 ЦК України надає право одній стороні, у разі порушення зобов'язання іншою стороною, частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частина 4 статті 849 ЦК України надає право замовнику у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи.

Крім того, право позивача на відмову від Угоди встановлено ч. 2 ст. 849 ЦК України де визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, суд вважає, що позивач обґрунтовано та на законних підставах відмовився від Угоди у зв'язку з тим, що відповідач істотно порушив свої зобов'язання (своєчасно не розпочав і взагалі не виконав роботи за Угодою), внаслідок чого виконання втратило інтерес для позивача.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки та відшкодування збитків. Відповідно до ст. 220 ГК України та ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГК України, сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

У зв'язку із істотним порушенням відповідачем своїх зобов'язань, а саме у зв'язку із невиконанням відповідачем робіт передбачених Угодою, позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні Угоди. Порушивши умови Угоди та вимоги чинного законодавства, що полягає у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за Угодою, відповідач завдав позивачу прямі збитки (згідно ст. 224 ГК України –витрати, зроблені управненою стороною) в розмірі вартості невиконаних, але авансованих позивачем робіт на суму 715 799,00 грн.

Водночас відповідачем не представлено жодних доказів на спростування наведених вище обставин, як це вимагається за правилами ст. 33 ГПК України.

Таким чином, та у відповідності до ст. 22 ЦК України, суд вважає вимогу позивача про повернення йому відповідачем грошових коштів у сумі 715 799,00 грн. правомірною і такою, що підлягає до задоволення у повному обсязі.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимога до відповідача про відшкодування збитків (повернення раніше сплачених у вигляді авансу грошових коштів за Угодою у сумі 715 799,00 грн.) була пред'явлена позивачем листом № 42 від 05 вересня 2006 року, і повинна була бути виконана відповідачем у строк до 20 вересня 2006 року. При цьому суду не наданого жодного належного доказу, що підтверджує факт повернення відповідачем (відшкодування завданих збитків) позивачу грошових коштів у сумі 715 799,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 22, 526, 530, 612, 615, 837, 849 ЦК України, ст.ст. 193, 220, 224, 226 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „ЗАХІДМАРКЕТБУД”, м. Львів,                    вул. Баштанна, 3 (р/р 260070028981 у Першій Львівській філії ВАТ „КРЕДОБАНК”, МФО 325365, код ЄДРПОУ 32182400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вішка”, смт. Великий Березний,                             вул. Шевченка, 45, Великоберезнянський район, Закарпатська область                     (р/р 26006301202876 в Промінвестбанку м. Ужгород, МФО 312163, код ЄДРПОУ 33158012) 715 799 грн. 00 коп. основного боргу, 7 157 грн. 99 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                                       Деркач Ю.Б.