Ухвала

від 25.04.2016 по справі 640/111/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 640/111/16-к Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/790/601/16 Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: ст.181 КПК України

(продовження строку домашнього арешту)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2016 року м.Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю прокурора - ОСОБА_5 ,

захисника - Кас* ОСОБА_6 ,

підозрюваного - ОСОБА_7 ,

з секретарем - ОСОБА_8 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката Кас* ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 15 квітня 2016 року про продовження строку застосованого до підозрюваного ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 15 квітня 2016 року задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12015220000000702; строк застосованого до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту продовжено в межах строку досудового розслідування до 17 червня 2016 року, а саме заборонено підозрюваному залишати житло квартиру АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора чи суду у період часу з 16.00 год. до 07.00 год. На підозрюваного покладені обов*язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; не відлучатись із м.Харкова без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну місця проживання.

З таким рішенням слідчого судді не погодився захисник підозрюваного ОСОБА_7 адвокат Кас* ОСОБА_11 та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 15 квітня 2016 року та відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Захисник вважає, що оскаржуване рішення прийняте судом без врахування об*єктивних обставин та з порушенням чинного законодавства, а також прав і свобод громадян, закріплених у Конституції України. Зокрема, адвокат Кас* ОСОБА_11 вважає необґрунтованою підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, оскільки органом досудового розслідування не здобуті достатні докази на підтвердження його причетності до інкримінованого злочину. На думку апелянта, обвинуваченням не доведено існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Захисник вказує на те, що протягом строку досудового розслідування підозрюваний сумлінно дотримувався умов домашнього арешту, своєчасно з*являвся до слідчого на першу вимогу, будь-яких фактів втручання в розслідування з його боку не було, а тому немає підстав вважати, що в подальшому ОСОБА_7 може перешкоджати досудовому розслідуванню. Разом з тим, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, на думку адвоката Кас* ОСОБА_6 , істотно впливає на умови життя підозрюваного, який є приватним підприємцем. За викладених обставин у сукупності апелянт вважає, що на даний час ОСОБА_7 довів органам досудового слідства своє сумлінне ставлення до процесуальних обов*язків, а тому подальше застосування запобіжного заходу є недоцільним та необґрунтованим.

Вислухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника адвоката Кас* ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу; думку прокурора, який проти її задоволення заперечував; вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника підозрюваного задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, Головним управлінням національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015220000000702 від 02 вересня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України (а.с.5), про підозру у вчиненні якого 18 грудня 2015 року повідомлено ОСОБА_7 (а.с.16-19).

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 19 грудня 2015 року до підозрюваного ОСОБА_7 строком на 2 місяці, тобто до 17 лютого 2016 року, застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби з 16 год. до 07 год.( а.с.12-15), а ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 16 лютого 2016 року строк тримання ОСОБА_7 під домашнім арештом продовжено до 16 квітня 2016 року (а.с.9-11).

Постановою першого заступника прокурора Харківської області ОСОБА_12 від 13 квітня 2016 року продовжений строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015220000000702 до 6 місяців, тобто до 17 червня 2016 року (а.с.20-25).

Відповідно до ч.6 ст.181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, визначеному ст.199 КПК України. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців.

В обґрунтування клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку домашнього арешту прокурор посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України; наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися; недостатність застосування до ОСОБА_7 більш м*яких запобіжних заходів. Щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про продовження запобіжного заходу, прокурор зазначив про необхідність отримання висновків судово-економічної, балістичної та судово-комп*ютерної експертиз; проведення судово-фоноскопічної експертизи; допиту свідків у кримінальному провадженні; проведення інших слідчих дій; виконання вимог ст.290 КПК України та складення обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування (а.с.2-4).

При розгляді клопотання про продовження строку застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слідчим суддею врахована сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_7 особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КПК України; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється. Судом першої інстанції була встановлена доведеність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики у кримінальному провадженні не зменшилися, а також наявні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу, що у сукупності виправдовує подальше перебування підозрюваного ОСОБА_7 під домашнім арештом в певний період доби.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка відповідає вимогам ст.196 КПК України (а.с.35-36). З висновками слідчого судді погоджується і апеляційний суд.

Доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката Кас* ОСОБА_6 про необґрунтоване застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в період доби з 16 год. до 07 год. є неспроможними, оскільки такий запобіжний захід був застосований до ОСОБА_7 ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 19 грудня 2015 року, яка у визначеному законом порядку не була скасована, а тому підстав для сумнівів у законності застосування саме такого запобіжного заходу не виникає.

Доводи апелянта щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, є неспроможними.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об*єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1(c), поліція не зобов*язана мати докази, достатні для пред*явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов*язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред*явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). Зазначена правова позиція ЄСПЛ в повній мірі може бути врахована і у випадку застосування до особи іншого запобіжного заходу, в тому числі - домашнього арешту. Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий в обгрунтування клопотання та наведені в оскаржуваній ухвалі, свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а обставини ймовірного здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його безперечної причетності до інкримінованого злочину, як на те посилається апелянт, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Окрім того, апеляційний суд враховує, що обставини щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 та наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, неодноразово досліджувались судом при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу та при його продовженні; оцінка їм надана судовими рішеннями - ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 19 грудня 2015 року про застосування запобіжного заходу та ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 16 лютого 2016 року про продовження строку домашнього арешту, які набрали законної сили та у передбаченому законом порядку не були скасовані, а тому підстав для сумнівів в обґрунтованості висновків слідчого судді з цього приводу не виникає. Посилання ж на інші нові обставини, які б свідчили про те, що при проведенні досудового розслідування після застосування до ОСОБА_7 відповідного запобіжного заходу здобуті докази, які на даний час спростовують обґрунтованість його підозри у вчиненні кримінального правопорушення, або свідчать про те, що заявлені ризики істотно зменшились та не виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_7 під домашнім арештом, апеляційна скарга не містить. Доводи апелянта про те, що протягом дії запобіжного заходу ОСОБА_7 дотримувався належної процесуальної поведінки та сумлінно виконував покладені на нього обов*язки, хоча і заслуговують на увагу, проте не свідчать про те, що у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу відпала потреба.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про необхідність продовження строку застосованого до ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, в межах строку досудового розслідування, а доводи апеляційної скарги захисника правильності цього висновку не спростовують, підстав для скасування ухвали від 15 квітня 2016 року не вбачається.

Керуючись ст.ст.404,405, ч.3 ст.407,418,419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката Кас*янова ОСОБА_14 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 15 квітня 2016 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12015220000000702; строк застосованого до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту продовжено в межах строку досудового розслідування до 17 червня 2016 року, залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :