Рішення

від 19.04.2016 по справі 910/2731/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2016Справа №910/2731/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплий дім Україна"

До Приватного акціонерного товариства Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство Укрреставрація

про стягнення 134 396,73 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

Від позивача - Лютко А.Ф. директор;

Від відповідача - Хайнак Т.Л., представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплий дім Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство Укрреставрація : 30 394,91 грн. заборгованості, яка утворилася у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 10.06.2008 №10/06-08, 52 800,53 грн. пені, 44 217,29 грн. інфляційних втрат, 6 984,00 грн. 3% річних.

Відповідач позов визнав повністю, у зв'язку з цим подав до суду заяву про визнання позовних вимог.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплий дім Україна" (надалі - Постачальник) та Закритим акціонерним товариством Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство Укрреставрація (організаційно-правова форма змінена на Приватне акціонерне товариство) (надалі - Покупець) було укладено Договір поставки №10/06-08 (надалі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити, відвантажити та передати у власність будівельні матеріали (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п.6.2 Договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар, протягом одного календарного дня з дня підписання договору.

Згідно з п. 6.6.5 Договору товар вражається прийнятим Покупцем за кількістю в момент підписання ним видаткової накладної на товар.

Право власності на товар виникає у Покупця у момент підписання видаткової накладної уповноваженим представником покупця. Датою поставки та датою переходу права власності на товар є дата, зазначена уповноваженим представником покупця у видатковій накладній у момент отримання товару та скріплення його підписом (п. 6.8 Договору).

Згідно з п. 7.1. Договору загальна ціна товару по даному Договору складає 25 329,09 грн., крім того ПДВ 20 % - 5065,81 грн. Всього 30 394,91 грн.

Відповідно до п. 7.3. Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно з п. 7.4. Договору днем оплати вважається день зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного Договору, Постачальником було виконано свої зобов'язання та поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних №РН-0000011 від 11.06.2008 на суму 17 572,06 грн. та №РН-0000020 від 16.06.2008 на суму 12 822,85 грн. Вказані накладні підписані позивачем та відповідачем та скріплені печатками господарюючих суб'єктів.

Жодних недоліків при прийманні товару Покупцем не виявлено.

Отже, судом встановлено, що Позивач належним чином виконав умови Договору та поставив відповідачу товар на загальну суму 30 394,91 грн.

В матеріалах справи також наявні акти звірки взаємних розрахунків від 31.12.2013, 31.12.2014, 31.12.2015, 21.03.2016, за якими відповідачем визнає наявність заборгованості в розмірі 30 394,91 грн.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч.1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Так, оскільки Позивач поставив товар, а Відповідач отримав товар згідно з видатковою накладною №РН-0000011 від 11.06.2008, то у Відповідача виник обов'язок щодо його оплати 11.06.2008, згідно з видатковою накладною №РН-0000020 від 16.06.2008, то у Відповідача виник обов'язок щодо його оплати 16.06.2008.

Отже, строк виконання обов'язку Відповідачем щодо оплати поставленого товару є таким, що настав.

Однак, в порушення зазначених вище приписів відповідач взяті на себе зобов'язання оплатити товар не виконав

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача боргу у сумі 30 394,91 грн. є обґрунтованими та доведеними суду і тому підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач у встановлені строки не виконав свого обов'язку щодо оплати отриманого товару, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 6 984,00 грн. та 44 217,29 грн. інфляційних втрат.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіряючи наданий розрахунок 3% річних, вказує, що позивачем не вірно визначено початок виникнення прострочення грошового зобов'язання (день, наступний за днем прийняття товару), тобто за накладною №РН-0000011 початком виникнення прострочення є 12.06.2008, а за накладною №РН-0000020 початком є 17.06.2008.

Здійснивши перерахунок 3% річних суд дійшов висновку про обґрунтованість суми заявленої до стягнення, проте за іншими періодами. Так, за накладною №РН-0000011 правомірним періодом нарахування 3% річних є 12.06.2008-08.02.2016, що становить 4 041,00 грн. та за накладною №РН-0000020 правомірним періодом нарахування є 17.06.2008-08.02.2016, що становить 2 943,63 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних за двома накладними у зазначених вище періодах в заявленому позивачем розмірі 6 984,00 грн.

Щодо інфляційних втрат.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Суд зазначає, що інфляція є девальвацією грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, що збільшує суму основного боргу, який повинен існувати протягом місячного періоду прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий суду розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 44 217,29 грн. інфляційних втрат.

Позивачем заявлена вимоги про стягнення пені в розмірі 52 800,53 грн.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний за прострочення оплати сплатити Постачальникові пеню в розмірі 0,1 % від суми неоплаченого Товару (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) за кожний день затримки, починаючи з дня наступного за днем, в який товар мав бути поставлений.

Відповідно до п. 9.11. Договору нарахування штрафних санкцій припиняється тільки після виконання зобов'язання в натурі. Сторони погодились, що строк нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань встановлених даним Договором, не обмежується 6 (шести) місячним строком (який відраховується від дня, коли зобов'язання мало бути виконано) встановленим нормою ч. 6 cт.232 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.9.12. Договору у відповідності до положень cт.259 Цивільного кодексу України, сторони погодились, що строк позовної давності, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, які виникли в результаті дії даного Договору не обмежуються строками встановленими cт.257 та п. 1, ч.2, cт.258 Цивільного Кодексу України. Строк позовної давності, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, які виникли в результаті дії даного Договору встановлюється: щодо виконання основних зобов'язань - тривалістю в 10 (десять) років; щодо стягнення неустойки - тривалістю 10 (десять) років.

Суд вказує, що позивачем не вірно визначено початок нарахування пені (відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару). Так, за видатковою накладною №РН-0000011 від 11.06.2008, початком виникнення прострочення є 12.06.2008, а за накладною №РН-0000020 від 16.06.2008, початком виникнення є 17.06.2008.

За перерахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в більшому розмірі: за накладною №РН-0000011 - 30 594,96 грн. (період 12.06.2008-08.02.2016), та за накладною №РН-0000020 - 22 284,00 грн. (період 17.06.2208-08.02.2016).

Оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та розміру вказаних позовних вимог, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 52 800,53 грн. пені за прострочення оплати товару за двома накладними, проте за періодами з 12.06.2008-08.02.2016 по накладній №РН-0000011 від 11.06.2008 та за періодом з 17.06.2008-08.02.2016 по накладній №РН-0000020 від 16.06.2008.

Отже, за встановлених обставин справи позов підлягає задоволенню судом повністю.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство Укрреставрація (04070, м. Київ, Контрактова площа буд. 4, ідентифікаційний код 31244188) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплий дім Україна" (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5-А, офіс 306, ідентифікаційний код 35892257) 30 394 (тридцять тисяч триста дев'яносто чотири) грн. 91 коп. основного боргу, 6 984 (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 3% річних, 44 217 (сорок чотири тисячі двісті сімнадцять) грн. 29 коп. інфляційних втрат, 52 800 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот) грн. 53 коп. пені, 2 015 (дві тисячі п'ятнадцять) грн. 95 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.04.2016

Суддя І.І. Борисенко