Рішення

від 02.04.2007 по справі 28/36-07-715

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/36-07-715

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2007 р.Справа  № 28/36-07-715

За позовом:           Товариство з обмеженою відповідальністю „Солодка мить ”;

До відповідача:           Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями державного  підприємства «Medisan»Лікувально-санаторної  оновлюючої асоціації  Державної канцелярії Республіки Молдова „Санаторій „Сенетатя”.

Про відшкодування збитків  у розмірі  392987,39 гривень.

Та зустрічним позовом : Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями державного  підприємства «Medisan»Лікувально-санаторної  оновлюючої асоціації  Державної канцелярії Республіки Молдова „Санаторій „Сенетатя”;

до  Товариства з обмеженою відповідальністю „Солодка мить”          

про стягнення заборгованості  у розмірі  512499,78 гривень           

              Суддя  Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача:           Тренчук  П.В. –за дорученням;

Від відповідача:           Цуркан М.Т., Саранчук Е.О., Олейниченко  В.М. –за дорученням;

          СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю «Солодка мить»звернувся до господарського суду Одеської області  з позовом  до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Санаторій «Сенетатя»Державного підприємства «Medisan»Лікувально-санаторної оновлюючої  Асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова з вимогами зобов'язати Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями «Санаторій «Сенетатя»відшкодувати вартість будівельних матеріалів та проведення робіт, пов'язаних із капітальним ремонтом у розмірі - 235 702,39  грн., зобов'язати Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями «Санаторій «Сенетатя»відшкодувати витрати пов'язані із охороною об'єкту оренди в загальній сумі -106 986 грн., зобов'язати Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями «Санаторій «Сенетатя»повернути вартість орендної плати за весь період оренди в сумі - 50 299  грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від  26 січня 2007 року по справі за № 28/36-07-715  задоволено клопотання позивача  про вжиття заходів  щодо забезпечення позову від 26.01.2007 року за № 1865 та вжито  наступні заходи: заборонено будь-яким (третім) особам, до закінчення розгляду справи, займати, експлуатувати об'єкт оренди за договором № 5-ОР від 04.04.2003 р, укладеного між ТОВ „Солодка мить” та ДП „Санаторій Сенетатя”, а також заборонено використовуватися  цим майном; заборонено будь-яким (третім) особам, до закінчення розгляду справи, вчиняти дії щодо переобладнання (ремонту) об'єкту оренди за договором оренди № 5-ОР від 04.04.2003 р. укладеного між ТОВ „Солодка мить” та ДП „Санаторій Сенетатя”, накладено арешт на грошові кошти відповідача –дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями “Санаторій “Сенетатя” Державного підприємства “Medisan” Лікувально-санаторної відновлюючої Асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова.

Позивач -ТОВ «Солодка мить»свої позовні вимоги обґрунтував тим, що він провів капітальний ремонт майна, отриманого в оренду від відповідача за договором оренди №5-ОР від 04.04.2003 року, який був визнаним недійсним на майбутнє згідно з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 року у справі №25-9/217-03-6841, а також здійснив витрати на організацію охорони майна за період з моменту укладення названого договору оренди до моменту визнання його недійсним. Що стосується вимоги про повернення орендної плати за договором, то позивач обґрунтовує її тим, що договір оренди майна був визнаним судом недійсним, а отже все отримане сторонами за договором підлягає поверненню стороні від якої було отримане.

Відповідачем за вхідним № 4739 від 27.02.2007 року подано відзив на заяву, в якому він  не погоджується з вимогами позивача та просить суд у задоволені позову відмовити, з підстав викладених у відзиві.

В ході судового розгляду справи Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «Санаторій «Сенетатя»Державного підприємства «Medisan»Лікувально-санаторної відновлюючої Асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова було подано зустрічний позов, у якому ДП «Санаторій «Сенетатя»просить суд стягнути з ТОВ „Солодка мить” суму орендної плати недоотриману за названим договором оренди з моменту його укладення до моменту визнання його недійсним на майбутнє за рішенням суду; вартість матеріальних цінностей, переданих первісному позивачу при укладенні згаданого договору оренди та не повернених станом на момент подання зустрічного позову; заборгованість по комунальним платежам, які первісний позивач мав сплачувати на протязі фактичного використання об'єкту оренди згідно з вимогами згаданого договору оренди; абонплата за телефонний зв'язок, фактично виниклої у результаті використання первісним позивачем телефонної мережі; суми податку з власників транспортних засобів, сплаченого за транспорт, який фактично був переданий первісному відповідачу при укладенні договору оренди і використовувався ним у власній господарській діяльності; затрат на охорону об'єкту оренди з моменту визнання договору оренди недійсним по теперішній час, у зв'язку з тим, що первісний відповідач фактично здійснює використання об'єкту оренди і дотепер, а також збитків у вигляді неотриманого прибутку, що разом складає суму у розмірі 512 499,78 гривень.

Враховуючи ту обставину, що зустрічний позов пов'язаний з первісним і випливає з одних і тих самих правовідносин, а також те, що він заявлений до прийняття судом рішення у справі, керуючись вимогами ст.60, ст.61 ГПК України суд прийняв зустрічний позов до спільного провадження з первісним позовом про що господарським судом Одеської області  по справі за № 28/36-07-715  26 березня 2007 року винесено відповідну ухвалу.

Позивачем  у судовому засіданні  подано заперечення на зустрічний позов, відповідно до якого  ТОВ „Солодка мить” наполягає на відмові  відповідачу  у задоволенні зустрічного позову  з підстав його  необґрунтованості та не відповідності чинному законодавству.

У ході судового розгляду справи  представником позивача двічі подавались клопотання про  призначення  будівельно-технічної судової експертизи  та витребування доказів, які  судом були відхилені, оскільки  судом встановлено, що докази які були надані сторонами  містять в собі всі необхідні  ознаки  належності та допустимості  необхідні для вирішення спору по суті.       

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповіді представників сторін суд встановив наступне:

Між сторонами у справі був укладений договір оренди нерухомого майна №5-ОР від 04.04.2003 року, який був визнаним недійсним на майбутнє згідно з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 року у справі №25-9/217-03-6841. Тобто, фактично між сторонами існували відносини оренди на умовах встановлених названим договором, починаючи з моменту укладення договору оренди і до моменту визнання договору оренди недійсним.

Згідно з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, отже, на протязі існування між сторонами справи орендних відносин, на умовах укладеного між ними договору оренди, вони зобов'язані були дотримуватися умов встановлених названим договором.

Згідно з умовами згаданого договору оренди, закріпленими у п.8.8 названого договору, орендар має право на відшкодування витрат понесених ним у зв'язку з покращенням договору оренди лише у тому разі, якщо він здійснив їх за згодою орендодавця. Первісний позивач не довів у ході судового розгляду, як того вимагає ст.33 ГПК України, факту отримання ним згоди від відповідача на здійснення поліпшення об'єкту оренди, а отже, судом встановлено недотримання первісним позивачем вимог підписаного ним договору оренди.

Згідно з вимогами ч.1 ст.767 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

Відповідачем було передано об'єкт у комплектації та у стані, визначеному у договорі оренди, про стан об'єкта первісний позивач був повідомлений.

Частиною 3 ст.776 того ж кодексу встановлено, якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту.

Тобто, право на відшкодування таких витрат або на зарахування їх в рахунок орендної плати виникає у наймача тільки у випадку, коли наймодавець не провів ремонт, передбачений умовами договору.

Умовами договору оренди, укладеного між сторонами справи не передбачено обов'язок наймодавця проводити подібний ремонт і, як вже згадувалося раніше, передбачено, що право на відшкодування вартості подібного ремонту виникає у наймача лише якщо такий ремонт проведено за згодою наймодавця.

Частиною 5 ст.778 ЦК України встановлено, якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про те, що вимоги первісного позивача про відшкодування вартості зроблених ним без згоди відповідача (наймодавця) поліпшень об'єкту оренди безпідставні, суперечать діючому законодавству і задоволенню не підлягають.

Відповідно з вимогами ч.1 ст.759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до вимог ч.1 ст.779 ЦК України встановлено, що наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини.

Тобто, договір найму передбачає повернення речі у стані, у якому вона була передана наймачу, що зумовлює його обов'язок нести витрати по забезпеченню збереження речі, в тому числі і по її охороні.

Згідно з умовами договору оренди укладеного між сторонами, закріплених у п.7.1 названого договору, також, передбачено обов'язок наймача нести усі (без будь-яких виключень) витрати з експлуатації об'єкта, що орендується.

Враховуючи викладене, а також те, що на протязі терміну з моменту укладення та до моменту визнання недійсним на майбутнє, між сторонами діяв згаданий вище договір оренди, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог первісного позивача щодо відшкодування йому витрат, понесених у зв'язку з організацією охорони об'єкту оренди під час дії договору оренди.

Стосовно вимог первісного позивача про відшкодування сплаченої ним орендної плати за оренду майна в період дії договору оренди, то вони також необґрунтовані, оскільки згадана орендна плата була проведена у повній відповідності з умовами діючого на той час договору.

Що стосується вимоги зустрічного позову про стягнення з первісного позивача суми орендної плати, недоотриманої за названим договором оренди, з моменту його укладення до моменту визнання його недійсним на майбутнє за рішенням суду, то суд вважає цю вимогу обґрунтованою, оскільки, як зазначено вище, договір оренди був визнаний недійсним на майбутнє, а отже він був чинним на протязі періоду від укладення до визнання його недійсним. Згідно ж з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами на протязі його дії, отже зустрічний позивач має право на отримання несплаченої орендарем орендної плати.

Вимога зустрічного позову про відшкодування вартості матеріальних цінностей, переданих первісному позивачу при укладенні згаданого договору оренди та не повернених станом на момент подання зустрічного позову, також, є обґрунтованою, оскільки майно отримане в оренду підлягає поверненню згідно з вимогами ч.1 ст.759 ЦК України, а ч.1 ст.772 ЦК України встановлено, що наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Правомірність вимог Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Санаторій «Сенетатя»про відшкодування заборгованості по комунальним платежам, які первісний позивач мав сплачувати на протязі фактичного використання об'єкту оренди згідно з вимогами згаданого договору оренди та абонплата за телефонний зв'язок, фактично виниклої у результаті використання первісним позивачем телефонної мережі обґрунтовується тим, що згідно з вимогами закріпленими у п.7.1 названого договору, передбачено обов'язок наймача нести усі (без будь-яких виключень) витрати з експлуатації об'єкта, що орендується. Крім того, п.6.2 договору встановлено, що орендар мав самостійно укласти договори з комунальними організаціями і сплачувати комунальні послуги за свій рахунок.

Пунктом 1 ч.1 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з визначенням п.1 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Вимога зустрічного позову про відшкодування суми податку з власників транспортних засобів, сплаченого за транспорт, який фактично був переданий первісному позивачу при укладенні договору оренди і використовувався ним у власній господарській діяльності та затрат на охорону об'єкту оренди з моменту визнання договору оренди недійсним по теперішній час, у зв'язку з тим, що первісний відповідач фактично здійснює використання об'єкту оренди і понині підлягає задоволенню, оскільки факт використання транспортних засобів зустрічного позивача підтверджується матеріалами справи. Частиною 1 ст.1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), а саме таким майном є вартість коштів, які сплатив зустрічний позивач у вигляді податку на транспортні засоби, які фактично використовувалися відповідачем за зустрічним позовом, зобов'язана повернути це майно.

Що стосується збитків у вигляді доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), як їх визначає п.2 ч.2 ст.22 ЦК України, то вони підлягають відшкодуванню, оскільки є шкодою спричиненою неправомірними діями, що виражаються у безпідставному користуванні чужим майном в супереч волі власника майна та рішення суду, яке набрало законної сили.

Частиною 1 ст.1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Розмір завданої зустрічному позивачу матеріальної шкоди обґрунтовується матеріалами справи.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Солодка мить»не підлягає задоволенню у повному обсязі, а зустрічний позов Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Санаторій «Сенетатя»Державного підприємства «Medisan»Лікувально-санаторної відновлюючої Асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України, відшкодувати за рахунок позивача судові витрати.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          У позові відмовити повністю.

2.          Зустрічну позовну заяву  задовольнити повністю.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Солодка мить” ( 02002, м. Київ, вул. М. Расковой, 19оф. 900 „Д” п/р 26008004577001 в філії АКБ „Імексбанк” м. Білгород-Дністровський  МФО 328384, код ЄДРПОУ 30723810) на користь Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Санаторій «Сенетатя»Державного підприємства «Medisan»Лікувально-санаторної оновлюючої  Асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова ( 67800 Одеська область, м. Білгород-Дністровський,  смт. Сергіївна, вул.. Леніна,5 р/р 2600930103395 в Білгород-Дністровському відділенні  №6707 у відділенні банку ВАТ „державний ощадний банк України” МФО 388034, ОКПО 03356134) заборгованість у розмірі 512499 (п'ятсот дванадцять тисяч  чотириста дев'ятсот девґять  ) гривень 78 копійок, витрати по сплаті державного мита в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) гривень.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Солодка мить” ( 02002, м. Київ, вул. М. Расковой, 19оф. 900 „Д” п/р 26008004577001 в філії АКБ „Імексбанк” м. Білгород-Дністровський  МФО 328384, код ЄДРПОУ 30723810) до Державного бюджету України (п/р 31117095600008 в УДК в Одеській області, банк одержувача УДК в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460, код бюджетної класифікації 22090200) державне мито в сумі 3 425  (три тисячі чотириста двадцять п'ять) гривень.

5.          Скасувати  вжиті  ухвалою від 21 січня 2007 року  по справі за № 28/ 36-07-715  заходи до  забезпечення позову.

Рішення набирає чинності в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 6 квітня 2007 року.

Суддя                                                                                       Гуляк Г.І.