Постанова

від 02.04.2007 по справі 34/86-07-1588а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/86-07-1588А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"02" квітня 2007 р. Справа  № 34/86-07-1588А

02.04.2007р. в 14год.47хв. господарський суд Одеської області

у складі судді Фаєр Ю.Г.

при секретарі судового засідання Кулаковській С.А.,

за участю представників від позивача: Малець В.Ю. - директора ТОВ "ЧЕХОВ";  від відповідача: Марціяш О.І. - головного державного податкового інспектора відділу представництва інтересів у судах та взаємодії із структурними підрозділами юридичного управління ДПІ у Приморському районі м.Одеси, діючого на підставі довіреності від 15.03.2007р. №10832/М/100117;

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №416 адміністративну справу №34/86-07-1588А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЧЕХОВ”

до відповідача Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „ЧЕХОВ” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить визнати нечинними  рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.01.2007р. №0000082360 та №0000072360, посилаючись на безпідставність і неправомірність проведення відповідачем позапланової перевірки позивача та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.1 ст.17 та ст.22 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” на суму 45363грн. та ст.ст.8, 9 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” на суму 643562грн.  

Державна податкова інспекція проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив:

За результатами проведеної ДПА в Одеській області перевірки господарської одиниці–казино „Один”, розташованого за адресою: м.Одеса, вул.Польська, 12, що належить позивачу, відповідачем складений акт перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності №0002107 від 26.12.2006р. в якому зазначено про порушення позивачем п.1 та п.13 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” внаслідок реалізації фішки - 500грн. без застосування РРО та роздрукування розрахункового документу, незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, на суму 8572,6грн.; ст.5, п.1 ст.7 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” внаслідок відсутності відповідних торгових патентів на 2 стола з кільцем рулетки та 3 спеціальні стола для казино (карточні) та знаходження на недоступному для огляду місці оригіналу торгового патенту серії ТПА №383345 від 14.02.2005р. на спеціальний стіл для казино (карточний) вартістю 12000грн. в місяць.

На підставі акту перевірки від 26.12.2006р. №0002107-23-6017/932 (тоді як в матеріалах справи наявний акт перевірки казино позивача №0002107) відповідачем прийняті оспорюванні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.01.2007р. №0000072360 за порушення вимог п.п.1, 13 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” на суму 45363грн. та №0000082360 за порушення вимог п.1 ст.7, ст.5 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” на суму 643562грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом про визнання їх нечинними, посилаючись на проведення перевірки всупереч ст.ст.19, 42 Конституції України, одержання відомостей незаконним шляхом, відсутність підстав для застосування фінансових санкцій по вказаним в рішенні нормам.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, на думку суду, зазначені рішення прийняті за результатами перевірки, проведеної з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим застосування до позивача штрафних санкцій є неправомірним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкового органу щодо проведення перевірок встановлені Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Так, згідно ст.15 Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. (із змінами та доповненнями) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари, інших вимог цього Закону здійснюють орган державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ст.16 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (із змінами та доповненнями) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Крім того, статтею 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що позаплановими вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а в інших випадах –за рішенням суду.

Підставами для проведення фахівцями ДПА в Одеській області позапланової перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єкта підприємницької діяльності є підстави, зазначені у Законі України „Про державну податкову службу в Україні” та Законі України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Так, згідно ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” позапланова виїзна перевірка проводиться лише за наявності хоча б однієї з таких обставин: 1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6)проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Одна з вище перелічених підстав обов'язково повинна бути зазначена у направленні та наказі під час проведення позапланової перевірки.

Відповідно до ст.11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

В порушення наведених вимог законодавства податковий орган зазначених документів під розписку позивачу не надав, відповідного наказу не видав. Крім того, в наданих відповідачем направленнях на перевірку від 25.12.2006р. №408123-6017, №408223-6017, №408323-6017, №408423-6017 про проведення перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу позивача, відсутні вид перевірки, підстави, дата початку та дата закінчення перевірки. На вимогу суду відповідач не надав наказу ДПА в Одеській області на проведення перевірки позивача, доказів прийняття зазначеного наказу ДПА в Одеській області, що свідчить про порушення ДПА в Одеській області наведених вимог законодавства, зокрема, всупереч ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України орган владних повноважень доказів, які спростовували такі доводи позивача, суду також не надав.

Отже ДПА в Одеській області не вправі була приступати до проведення позапланової перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єкта підприємницької діяльності позивача та, відповідно, складати за її наслідками акт перевірки, тому її дії є неправомірними.

Як встановлено ч.3 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

З цих підстав судом не приймаються до уваги докази, отримані ДПА в Одеській області під час незаконної перевірки та надані відповідачем до суду на підтвердження своїх заперечень, в тому числі стосовно законності спірного рішення, інших доказів органом владних повноважень не надано.

Таким чином, проведення податковими ревізорами-інспекторами перевірки, складення акту перевірки, а, отже, прийняття в подальшому відповідачем оспорюваних рішень про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а по п.2 даної норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суд вважає неправомірним здійснене відповідачем застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 45363грн. на підставі п.1 ст.17, ст.22 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” з наступних підстав.

Відповідно до п.1,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг»від 06.07.1995р. (із змінами та доп.) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 13) забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Посилання відповідача щодо непроведення позивачем через РРО розрахункової операції за реалізацію гральних фішок на суму 500грн., чим порушено п.1 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, судом до уваги не приймається, оскільки доказів реалізації позивачем фішок фахівцям ДПА в Одеській області  відповідач всупереч ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, не заслуговує на увагу твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.13 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” внаслідок незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, з посиланням на лист ДПА України від 03.04.2002р. №5568/7/23-2117-20 в якому зазначено, що невідповідністю готівкових коштів слід вважати розбіжність між сумою готівкових коштів на місці проведення розрахунків і сумою коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, з вирахуванням суми готівкових коштів, яка не була проведена через реєстратор розрахункових операцій і в свою чергу склала невідповідність готівкових коштів.

Неправомірним є також здійснене відповідачем застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 643562грн. на підставі ст.ст. 8, 9 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996р. (із змінами та доп.) торговий патент –це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в цьому Законі видами підприємницької діяльності.

Торговий патент придбається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені в ч.1 ст.1 названого закону, а саме: діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Відповідно до ч.1 ст.5 цього закону патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами.

Згідно абз.1, 4 ч.2 ст.5 зазначеного закону під “гральним бізнесом” у цьому Законі слід розуміти діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі. У разі коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (грального місця).

Згідно п.1 ст.7 названого закону торговий патент повинен бути розміщений: на фронтальній вітрині магазину, а в разі її відсутності - біля касового апарату; на фронтальній вітрині малої архітектурної форми; на табличці - для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торгових точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях; у пунктах обміну іноземної валюти; у приміщеннях для надання послуг у сфері грального бізнесу та надання побутових послуг. Торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду.

Відповідно до абз.4 ч.1 ст.8 вищезазначеного закону суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть таку відповідальність: за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

Відповідачем не доведено наявність самого порушення позивачем вимог п.1 ст.7 названого закону, оскільки при здійсненні перевірки позивача перевіряючі державної податкової служби не зазначили в акті перевірки, де ж саме був розташований торговий патент. Крім того, даний Закон не передбачає обов'язковість розміщення саме оригіналу торгового патенту. Законодавчо передбачено надання можливості споживачу ознайомитися з цим патентом та отримати відомості, які в ньому зазначені. Таку функцію виконують як оригінали, так і копії торгових патентів. Отже порушення порядку використання торгових патентів у даному випадку відсутнє.

Твердження відповідача про порушення позивачем ст.5 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” у зв'язку з відсутністю у позивача торгових патентів на 3 спеціальні столи для казино та 2 столи з кільцем рулетки не заслуговує на увагу суду, оскільки згідно наказу директора ТОВ „Чехов” від 01.01.2006р. №2 гральні столи, на які відсутні торгові патенти, використовуються виключно для проведення щоденних тренінгів з персоналом казино. Також згідно наказу директора ТОВ „Чехов” від 01.01.2006р. №3  здійснення операцій щодо надання послуг в сфері грального бізнесу проводиться тільки на 1 спеціальному столі для казино, на який позивачу був виданий торговий патент, а будь-яке комерційне використання всіх гральних столів, на які відсутні торгові патенти, заборонено.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, в акті перевірки ДПА в Одеській області.

Приймаючи до уваги вищевикладене, відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним оскаржуваних рішень щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що відповідач не довів належним чином законності і обґрунтованості застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 45363грн. на підставі п.1 ст.17, ст.22 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. (із змінами та доп.) та  штрафних санкцій на суму 643562грн. на підставі ст.ст.8, 9 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996р. (із змінами та доп.), а також, що прийняті рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 09.01.2007р. №0000072360, №0000082360 та підстави їх прийняття не відповідають вимогам викладеним в п.п.1,3-8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України. З урахуванням викладеного, позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір на суму 3,4грн.

Керуючись ст.ст.71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ЧЕХОВ” задовольнити повністю.

2.          Визнати нечинними рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.01.2007р. №0000072360, №0000082360.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЧЕХОВ” (65000, м. Одеса, вул. Коблівська, 43, кв.29, код ЄДРПОУ 32432451) судовий збір на суму 3(три)грн.40коп.

4.          Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано; якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 Фаєр Ю.Г.