Вирок

від 08.04.2013 по справі 1413/1935/2012

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1413/1935/2012

пров. № 1/478/8/2013

В и р о к

І м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2013 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

потерпілих: ОСОБА_1 та ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

підсудного ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Казанка кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого головою ФГ «Кравченко 2007» , проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.356 КК України,

В с т а н о в и в:

ОСОБА_4 всупереч встановленому законом порядку, незважаючи на оспорювання правомірності його дій по володінню та використанню земельних ділянок належних ОСОБА_1 (кадастровий номер 4823685700:08:000:0051) та ОСОБА_2 (кадастровий номер 4823685700:08:000:0052), які розташовані в межах території Троїцько-Сафонівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, в період з 20 по 27 квітня 2011 року самовільно умисно зайняв вказані ділянки, обробив їх та в травні 2011 року їх засіяв, після чого влітку 2011 року зібрав врожай та розпорядився ним на власний розсуд, чим заподіяв потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шкоду в розмірі 6493 грн. 79 коп. кожній, яка для останніх являється значною.

Підсудний ОСОБА_4 винним себе не визнав і показав, що до 2009 року орендував земельну ділянку, розміром 7,87 га, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та земельну ділянку, розміром 7,87 га, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку. Після припинення дії договору оренди земельної ділянки, потерпілі вирішили самостійно обробляти належні їм земельні ділянки. На їх вимогу, враховуючи те, що при поділі поля, всім власникам земельних ділянок, землі не вистачає в тій кількості, яка зазначена в державному акті (кожному лише по 7 га), та земельні ділянки нікому з власників виділені в натурі не були, надав потерпілим можливість вибору на полі рівнозначних за площею земельних ділянок (7 га). Земельні ділянки, які числилися на контурі за №36, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в натурі не виділялися. З метою не порушувати сівообороту за усною домовленістю з ОСОБА_5, який діяв від імені потерпілих, земельні ділянки були виділені з краю поля. В 2011 році після підготовки для посіву поля на контурі №36, потерпілі вимагали повернення земельних ділянок, на що він погодився, але за умови відшкодування йому витрат на обробку землі. 20.04.2011 року представниками землевпорядного інституту та відділу Держкомзему у Казанківському районі були виміряні земельні частки потерпілих без врахування того, що площі земельних ділянок всіх громадян на контурі №36 невірно обчислені. Після чого, за відсутності відшкодування йому витрат з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вважаючи, що користувався земельними ділянками потерпілих у 2011 році на законних підставах, за усною домовленістю із ОСОБА_5, засіяв земельні ділянки та влітку зібрав врожай.

Незважаючи на заперечення підсудного ОСОБА_4, його винуватість підтверджується наступними доказами.

В своїх показаннях підсудний ОСОБА_4 не заперечував факту користування у 2011 році земельними ділянками, належних потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вважаючи, що користувався ними на законних підставах, за усною домовленістю із ОСОБА_5, який діяв від імені потерпілих.

Показаннями потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що в 2009 році закінчився строк дії договорів оренди належних їм земельних ділянок, укладених з ОСОБА_4, і вони вирішили самостійно обробляти земельні ділянки. В 2009-2010 роках змушені були користуватись земельними ділянками, які виділив ОСОБА_4 на власний розсуд. Восени 2010 року та навесні 2011 року неодноразово попереджали ОСОБА_4 про те, що вони будуть обробляти належні їм земельні ділянки та для того, щоб з'ясувати межі належних їм земельних ділянок звернулись до відповідного інституту. 20.04.2011 року представниками землевпорядного інституту та відділу Держкомзему Казанківського району було визначено межі земельних ділянок в натурі та встановлено межові знаки. У 2011 році наполягали на тому, щоб ОСОБА_4 звільнив самовільно зайняті ним земельні ділянки, які були їм виділені в натурі. Але ОСОБА_4 в квітні 2011 року навіть після встановлення межових знаків користувався їх земельними ділянками, засіявши їх та зібравши врожай. Навесні 2011 року мали намір посіяти та вирощувати на своїх земельних ділянках соняшник, для чого придбали насіння соняшнику, але реалізувати свої наміри їм перешкодив ОСОБА_4 Цивільний позов підтримали, просили стягнути з підсудного по 6493 грн.79 коп. кожній спричинених збитків, по 51233 грн. 70 коп. кожній упущеної вигоди та по 10 тис. грн. кожній спричиненої моральної шкоди.

Із показань свідка ОСОБА_6 видно, що за зверненням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 2011 році їм були виділені в натурі земельні ділянки, розташовані на території Троїцько-Сафонівської сільської ради і встановлені межові знаки.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що в 2009 році на прохання потерпілих був присутнім при наданні ОСОБА_4 земельних ділянок для самостійної обробки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, при цьому ОСОБА_4 виділив потерпілим ті земельні ділянки, які йому було вигідно і з цим рішенням він вимушений був погодитись. Підтвердив, що дійсно навесні 2011 року придбав насіння соняшнику для засіву земельних ділянок потерпілих на прохання ОСОБА_1

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №595203 від 31.01.2007 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,87 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Троїцько-Сафонівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області (а.с.4).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №595204 від 31.01.2007 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 7,87 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Троїцько-Сафонівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області (а.с.5).

Даними актів прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 20.04.2011 року про те, що власники земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1, виконавець робіт ОСОБА_7 та власники суміжних земельних ділянок склали зазначені акти про закріплення межовими знаками в натурі меж земельних ділянок, які мають кадастрові номери 4823685700:08:000:0052 та 4823685700:08:000:0051 (а.с. 6,7).

Згідно розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (за межами населеного пункту), проведеним заступником начальника відділу Держкомзему у Казанківському районі ОСОБА_8, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,87 га, розташованої на території Троїцько-Сафонівської сільської ради Казанківського району складає 6493 грн. 79 коп. (а.с. 9-10).

Показання потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо самовільного зайняття належних їм земельних ділянок співпадають з наведеними доказами, узгоджуються з ними, а тому є достовірними.

Сукупність зазначених доказів вказує на те, що підсудний ОСОБА_4 в період з 20 по 27 квітня 2011 року самовільно, умисно зайняв земельні ділянки, належні ОСОБА_1 та ОСОБА_2, провів їх обробіток, засіяв їх та зібрав врожай, завдавши потерпілим шкоду в розмірі 6493 грн. 79 коп. кожній, яка є для них значною, чим вчинив злочинні дії, які суд кваліфікує за ст.356 КК України як самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам власника.

Судом не встановлено обставин, які б при призначенні покарання визнавалися такими, що його пом'якшують або обтяжують.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину (злочин невеликої тяжкості), особу підсудного ОСОБА_4, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, суд визначає підсудному покарання у виді штрафу.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди та неодержаного доходу (упущеної вигоди), суд приходить такого висновку.

Цивільний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди в сумі 6493 грн. 79 коп. кожній, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні і в силу ст. 1166 ЦК України підлягає задоволенню.

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування неодержаного доходу (упущеної вигоди) в розмірі 51233 грн. 70 коп. кожній не знайшли свого документального підтвердження в судовому засіданні.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підтвердження своїх вимог щодо відшкодування неодержаного доходу (упущеної вигоди) посилаються на довідку управління агропромислового розвитку Казанківської районної державної адміністрації (а.с.87), але суд вважає ці посилання безпідставними, так як відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284, розмір збитків, заподіяних у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок, визначається комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування неодержаного доходу (упущеної вигоди) задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із характеру діяння та негативних наслідків для останніх, а саме: душевні страждання, пов'язані з позбавленням їх можливості користуватись своїм майном, тривалість протиправних дій, тому згідно до положень ст.ст.23, 1167 ЦК України потерпілі мають право на відшкодування моральної шкоди.

Разом з тим суд вважає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди, оцінений потерпілими в сумі по 10000 грн. кожній, не відповідає глибині фізичних та душевних страждань, тому суд з врахуванням обставин справи та з врахуванням розумності і справедливості, визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі по 2000 грн. кожній. В останній частині позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до положень ст.93 КПК України з підсудного належить стягнути судові витрати пов'язані з явкою до суду на користь потерпілої ОСОБА_2 в розмірі 627 грн. (фіскальні чеки а.с.58, 217).

Заява свідка ОСОБА_5 щодо стягнення судових витрат задоволенню не підлягає, оскільки ці витрати не пов'язані з явкою за викликом до суду.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, в редакції Закону 1960 року з наступними змінами, п. 11 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України, суд

З а с у д и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.356 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять) грн.

Цивільні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди 6493 (шість тисяч чотириста дев'яносто три) гривні 79 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн. В останній частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_2 в рахунок відшкодування майнової шкоди 6493 (шість тисяч чотириста дев'яносто три) гривні 79 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн. В останній частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені нею у зв'язку з явкою до суду, в сумі 627 грн .

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя