Вирок

від 23.03.2016 по справі 208/280/16-к

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/280/16-к

№ провадження 1-кп/208/225/16

ВИРОК

Іменем України

23 березня 2016 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно:

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська, громадянина України, освіта вища, не працює, неодружений, має на утриманні малолітнього сина 2005 року народження, мешкає: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , являючись згідно наказу № 1 від 12.03.2015 року директором ТОВ «Баріум Стіл» (код ЄДРПОУ 39559050), яке відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців зареєстроване 22.12.2014 року під №13551020000006907, за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Металургів, б. 22, офіс 26, а також зареєстрованого Броварською об`єднаною державною податковою інспекцією у Київській області як платник податків та платник податку на додану вартість, що підтверджено, відповідною довідкою про взяття на облік платника податків за № 10291405387 від 23.12.2014 року та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200203102 від 31.12.2014 року, при веденні фінансово-господарської діяльності підприємства, в період з 01.03.2015 року по 30.04.2015 рік, діючи умисно, з корисливих мотивів, в порушення вимог п.193.1 ст.193, п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України, внаслідок відображення в податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2015 року безтоварних операцій по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Інфолайнюрсервіс» (код ЄДРПОУ 35988661), незаконно завищив суму податкового кредиту з ПДВ у розмірі 787 739,00 грн., чим ухилився від сплати податку на додану вартість на зазначену суму, що спричинило фактичне ненадходження до бюджету грошових коштів на загальну суму 787 739,00 грн., яка більш ніж в 1 000 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та є значним розміром.

При організації й здійсненні фінансово-господарської діяльності ТОВ «Баріум Стіл» ОСОБА_4 , як директор, зобов`язаний був керуватися:

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями (далі Закон № 996) та Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі Кодексу), оскільки:

«Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п.2 ст.3 Закону № 996)

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій» (ст.9 Закону № 996). «П. 198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу)».

Склад витрат та порядок їх визначення затверджено Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами і доповненнями:

«Стаття 138. Склад витрат та порядок їх визнання

П.138.1. Витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

П.п.138.1.1. Витрати операційної діяльності включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

П.138.2. Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

П.138.3. У цілях цього розділу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат.

П.138.4. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

П.138.5. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного:

П.138.5.1. датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов`язання з податку та збору;

П.138.6. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

П.138.8. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Стаття 139. Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку:

П.139.1. Не включаються до складу витрат:

П.п.139.1.1. витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на…,

П.п.139.1.9. витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Ст. 67 Конституції України, відповідно до якої: «Кожний зобов`язаний платити податки й збори в порядку й розмірах, встановлених законом»

ОСОБА_4 , якому було достовірно відомо, що він відповідно до вищевказаних норм чинного законодавства України, статуту підприємства та посадової інструкції повинен і зобов`язаний знати про достовірність даних, вказаних у документах фінансово-господарської діяльності, і відповідно достовірно й вчасно визначати суми податків, а також у повному обсязі й у встановлений законом термін сплачувати їх у бюджет держави, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Баріум Стіл», фактично здійснюючи на підприємстві організаційно-розпорядчі та адміністративно - господарських функцій службової особи, маючи доступ до документів бухгалтерського обліку ТОВ «Баріум Стіл», внаслідок чого достовірно знаючи результати фінансово-господарської діяльності підприємства, будучи зацікавленою в отриманні найбільшого прибутку і мінімізації витрат підприємства, в тому числі і по сплаті податків до бюджету, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою умисного ухилення від сплати податків у значних розмірах, проігнорував вимоги законодавчих та інших нормативних актів України, якими повинен був керуватися у своїй службовій діяльності та в період часу з 01.03.2015 року по 30.04.2015 рік, перебуваючи за місцем своєї реєстрації, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідні звітні періоди відобразив у податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Баріум Стіл» відомості про операції з ТОВ «Інфолайнюрсервіс», які фактично не здійснювались та документально не оформлювались, а були необхідні лише для незаконного завищення податкового кредиту підприємства ТОВ «Баріум Стіл» з податку на додану вартість, та в подальшому направив поштою до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Таким чином, шляхом відображення в податковій звітності з податку на додану вартість господарських операцій, які фактично підприємством ТОВ «Баріум Стіл» не здійснювались та документально не оформлювались, Каряка необґрунтовано, не маючи на те законних підстав, відніс до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Інфолайнюрсервіс» які фактично не відбувались та документально не оформлювались, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету, податку на додану вартість в розмірі 787 739,00 грн, що більш ніж в 1 000 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, і є значним розміром.

У судовому засіданні обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів щодо його винуватості, так як свою вину у скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення, обставини його скоєння, визнає у повному обсязі. Ці обставини розуміє вірно, це його добровільна та достеменна позиція. Розуміє, що буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Пояснив суду, що наприкінці 2014 року, він вирішив створити та зареєструвати ТОВ «Баріум Стіл», маючи на меті здійснення фінансово-господарської діяльності по купівлі продажу канцелярських та будівельних матеріалів. Так як, його родичі мешкають у м. Бровари Київської області, вирішив зареєструвати підприємство саме там. Директором підприємства був він. С початку 2015 року він здійснював підприємницьку діяльність, укладав договори, покупав та продавав вищезазначені товароматеріальні цінності. Бухгалтерський облік на підприємстві йому допомагала вести знайома жінка. Складати податкову звітність йому допомогали знайомі. Підписував та подавав податкову звітність він. Що стосується укладення у березні-квітні 2015 року угод з ТОВ «Інфолайнюрсервіс» пояснив, що така угода укладалась, але фактично виконана не була, хоча йому і надали всі необхідні фінансові документи про начебто її здійснення. Про що була ця угода, він зараз не пам`ятає. Операції по виконанні угоди носили безтоварний характер, тобто перераховуючи гроші, він фактично нічого не покупав, не продавав, все було лише на документах. Де документи зараз знаходяться йому не відомо. Використовувався чи ні, отриманий ним внаслідок цієї операції незаконний податковий кредит з НДС, він не пам`ятає.

Вину визнає повністю, щиро кається у скоєному.

Враховуючи клопотання обвинуваченого про недоцільність дослідження у судовому засіданні доказів його винуватості, позицію прокурора, який не заперечував, при з`ясуванні обставин справи та доказів на їх підтвердження, обмежитись допитом підсудного, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що винність обвинуваченого у судовому засіданні встановлена та підтверджена, а його умисні дії у скоєнні кримінального правопорушення вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 212 КК України як умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинені службовою особою підприємства, незалежно від форм власності, що призвело до фактичного ненадходження в бюджет коштів у значних розмірах.

Обставинами, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд вважає визнання своєї вини, щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд, враховує характер скоєного ним кримінального правопорушення, наслідки що настали, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вину визнав, позитивно характеризується за місцем мешкання, враховує обставини що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що його обтяжують. З урахуванням принципу індивідуалізації покарання, суд вважає, що подальше перевиховання та виправлення обвинуваченого можливо шляхом призначення йому покарання у вигляді штрафу. На думку суду, зазначене покарання є законним, справедливим та цілком достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненням нового злочину.

Позовні вимоги суд вважає такими, що ґрунтуються на законі, та такими, що підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ст. 124 КПК України, судові витрати по проведенню судово-економічної експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 373-374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у скоєнні пред`явленого обвинувачення за ст. 212 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень в дохід держави.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь держави судові витрати по проведенню судово-економічної експертизи № 32-15 від 22.12.2015 року у сумі 3 997 гривень 50 копійок (т.2 а.с. 127)

Позовні вимоги задовольнити, стягнувши з засудженого ОСОБА_4 на користь Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області несплачений податок на додану вартість у сумі 787 739 гривень.

Міру забезпечення кримінального провадження відносно засудженого до набрання вироком законної сили, не обирати.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська, протягом 30 днів з дня його проголошення. Законної сили вирок суду набирає після закінчення строку його оскарження.

Вирок суду підлягає негайному врученні обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1