Рішення

від 28.04.2016 по справі 917/182/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 р. Справа № 917/182/16

За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми "Урожай", 39215, Полтавська область, Кобеляцький район, с.Мідянівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхлібдар плюс", 36037, АДРЕСА_1

про стягнення грошових коштів у сумі 1 318 937,85 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явився

Після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомив дату складання повного тексту рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення 1318937,85 грн. заборгованості за договором поставки товару на умовах товарного кредиту № 25/05/15 від 15.05.2015 р. з яких: 850000,00 грн. основної заборгованості; 176060,45 грн. курсової різниці; 218450,00 грн. відсотків за користування кредитом; 69676, 71 грн. пені; 4750,69 грн. 3 % річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві, на виконання вимог попередньої ухвали суду, надав для долучення до матеріалів справи письмове нормативно-правове обґрунтування заявлених позовних вимог

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (повідомлення в матеріалах справи), вимог попередньої ухвали суду не виконав.

Таким чином, відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідач вважається належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

15 травня 2015 року між сторонами було укладено Договір № 25/05/15 поставки товару на умовах товарного кредиту (копія, а.с. - 16-18), за умовами якого Продавець зобов'язується здійснити постачання товарів безпосередньо пов'язаних з технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції, Покупцю/виробникові такої сільськогосподарської продукції, а саме: насіння кукурудзи (далі-Товар), який Покупець зобов'язується прийняти та оплатити, відповідно до п. 1.2 цього Договору на умовах, що вказуються Сторонами в Доповненнях, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 Договору).

Загальна кількість товару, Еквівалент ціни Товару , Погоджений курс , асортимент, ціна, строки поставки, оплати та умови оплати Товару, що поставляється за даним Договором визначається сторонами на кожну окрему партію товару у Доповненнях до нього (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2 Договору ціна Товару, що постачається продавцем вказується сторонами в доповненнях до даного Договору і визначається сторонами як тверда ціна та попередня ціна . На Товар, що передається Покупцю на умовах товарного кредиту, встановлюється Попередня ціна , яка визначається у гривнях, а також встановлюється Еквівалент ціни товару в іноземній валюті та зазначаються в Доповненнях до Договору, а також визначається Погоджений курс , який вказується в Доповненні, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з умовами п. п. 3.4 Договору № 25/05/15 від 15.05.2015 року сторони домовились, що ціна цього Договору може бути скоригована Продавцем без додаткового погодження з Покупцем шляхом коригування вартості Доповнень згідно п. 3.3 Договору за настання такої обставини: якщо з моменту укладення Доповнення до цього Договору до моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (кінцевого терміну оплати, остаточного розрахунку), Ринковий курс продажу іноземної валюти (долар США, ЄВРО) за гривні збільшився більш як на 1 % від Погодженого курсу гривні іноземної валюти, що вказаний в Доповненні до Договору.

Сторони погодили, що Ринковий курс визначається на підставі інформації, що є загальнодоступною та розміщеною на сайті Український фінансовий сервер . Ринковий курс іноземної валюти для коригування ціни договору - визначається продавцем на такі дати: на дату, коли грошові кошти від покупця (оплата по Договору) зараховані на розрахунковий рахунок продавця за умови належного виконання грошового зобов'язання, відповідно до строків вказаних у Доповненнях; на дату остаточного зарахування грошових коштів, якщо мало місце прострочення платежу або часткове прострочення платежу, відповідно до строків вказаних в Доповненні; в разі звернення продавця до суду за захистом свого порушеного права на будь-яку послідуючу дату, яка після дати виконання грошового зобов'язання вказаної в Доповненні і яка є прийнятною для продавця.

В разі проведення Продавцем коригування суми Договору, Покупець зобов'язується сплатити таку різницю між Попередньою ціною та скоригованою ціною суми Договору протягом 5-ти днів з моменту отримання рахунку-фактури (п. 3.8 Договору).

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що відсотки за користування товарним кредитом, нараховані згідно з п. 1.1 Доповнень до Договору та включені до вартості Товару. Пункт 6.2 вказаного Договору передбачає, що Продавець має право, а Покупець погоджується з тим, якщо у разі порушення Покупцем строків оплати указаних в Доповненнях до даного Договору, Продавець може додатково нарахувати відсотки за користування товарним кредитом, без додаткового погодження з Покупцем, за період з моменту передання Товару до моменту виконання грошового зобов'язання вказаного в Доповненні у розмірі 0,1 % в день від вартості переданого, але неоплаченого Товару. Додатково нараховані відсотки за користування товарним кредитом Покупець зобов'язується сплатити протягом 5-ти днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Відповідно до п. п. 11.1, 11.2 Договору № 25/05/15 від 15.05.2015 року у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Сторони несуть наступну відповідальність: за порушення строків оплати переданого Товару Покупець виплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Як слідує з пунктів 1.1., 1.2 Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту до Договору № 25/05/15 від 15.05.2015 року Продавець передає, а Покупець приймає Товар на умовах товарного кредиту з процентною ставкою 0,01 % суми переданого Товару, що передається за цим Доповненням на весь строк кредитування. Покупець зобов'язується сплатити за отриманий ним Товар в такому порядку: Покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок Продавця до 30 листопада 2015 року в сумі 850 000,00 грн. Еквівалент загальної вартості товару в доларах США складає 41 323,72 доларів США. Погоджений курс долара США 20,5693.

Як зазначає позивач, він свої зобов'язання за вказаним договором виконав та поставив відповідачу 37 тонн насіння кукурудзи "Солонянський 298 СВ" та 13 тонн насіння кукурудзи "Дніпровський 181 СВ", що підтверджується накладною № 16/05-1 від 15 травня 2015 року, за якою ТОВ Укрхлібдар плюс отримало від ПСПА Урожай 25 тонн насіння кукурудзи Солонянський 298 СВ за ціною з ПДВ 425 000,00 грн. та накладною № 18/05-1 від 15 травня 2015 року, за якою ТОВ Укрхлібдар плюс отримало від ПСПА Урожай 11,707 тонн насіння кукурудзи" Солонянський 298 СВ" та 13,293 тонн насіння кукурудзи "Дніпровський 181 СВ" за ціною з ПДВ 425 000,00 грн. (а.с. - 33-34).

Факт отримання товару представником відповідача підтверджується довіреністю № 46 від 15 травня 2015 року, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю Укрхлібдар плюс на ім'я ОСОБА_2, для отримання від ПСПА Урожай 37 тонн насіння кукурудзи "Солонянський 298 СВ" та 13 тонн насіння кукурудзи "Дніпровський 181 СВ" (а.с. - 35).

Однак, як зазначає позивач, на момент подання позовної заяви Відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання та не оплатив вказаний товар у зазначений в Договорі строк, в зв'язку з чим основна заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на час розгляду справи становить 850 000,00 грн.

Крім цього, позивач на підставі п.3.4, 3.8, 6.2 додатково нарахував відсотки за користування товарним кредитом у сумі 218450,00 грн та 176060,45 грн курсової різниці станом на 29.01.2016 р.

Матеріалами справи підтверджено, що 28 січня 2016 року на виконання вимог Договору Позивач направив Відповідачу наступні рахунки-фактури: 26/01-1 від 26.01.2016 року щодо додатково нарахованих відсотків за користування товарним кредитом згідно з договором № 25/05/15 від 15.05.2015 року на суму 218 450,00 грн. та № 26/01-2 від 26.01.2016 року щодо курсової різниці вартості товару згідно з договором № 25/05/15 від 15.05.2015 року станом на 26.01.2016 року (курс долара США-24,829818 грн.) на суму 176 060,45 грн. (а.с. - 36-37).

Проте, згідно з експрес-накладною № 59000159193487 ТОВ Нова Пошта (розрахункова дата прибуття вказаного поштового відправлення зазначена 29 січня 2016 року), відповідач не отримав поштове відправлення, що підтверджується результатом пошуку за вказаною експрес-накладною на офіційному сайті ТОВ Нова Пошта (а.с. -38-40).

Таким чином позивач вважає, що в даному випадку днем пред'явлення рахунків-фактури слід вважати 29 січня 2016 року, а відповідно 5-денний термін оплати скоригованої заборгованості за Договором № 25/05/15 від 15.05.2015 року, в тому числі: додатково нарахованих відсотків за користування товарним кредитом та курсової різниці вартості товару, сплинув 03 лютого 2016 року.

Крім того, позивач на підставі п. 11.2 Договору та ст.. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача 69676,71 грн. пені та 4750,69 грн. 3% річних.

Таким чином, враховуючи, що відповідач фактично отримав товар, але не виконав зобов'язання за Договором № 25/05/15 від 15.05.2015 р. в частині оплати, позивач вважає свої права порушеними та звернувся до суду з даною позовною заявою згідно якої просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1318 937,85 грн., яка складається з: основного боргу в сумі 850 000,00 грн., курсової різниці в сумі 176 060,45 грн., відсотків за користування товарним кредитом в сумі 218 450,00 грн., пені в сумі 69 676,71 грн. та 3 % річних в сумі 4 750,69 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 850000,00 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір поставки, видаткові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") та підлягають задоволенню. Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, жодних доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості перед позивачем, не надав.

Також суд зазначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена в договорі і не може бути визначена, виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Позивач у даній справі заявив до стягнення 176060,45 грн розміру сум різниці між вартістю поставленого товару та його відкоригованого, з урахуванням курсу грн./долар США (курсової різниці), умов п.п. 3.4-3-8 договору, станом на 29.01.2016 р. Суд перевіривши порядок та методику нарахування курсової різниці за користування товарним кредитом, прийшов до висновку, що нарахування позивачем здійснено відповідно з умовами договору та відповідає дійсності.

Також, враховуючи те, що між сторонами укладений договір поставки товару на умовах товарного кредиту, то в даному випадку застосовується стаття 536 ЦК України, яка визначає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до 2.7. Постанови пленуму Вищого господарського суду України N 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що додатково нараховані відсотки за користування кредитом покупець зобов'язується сплатити на протязі 5-ти днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Матеріалами справи підтверджено факт направлення позивачем Відповідачу рахунків №26/01-1 від 26.01.2016 року щодо додатково нарахованих відсотків за користування товарним кредитом згідно з договором № 25/05/15 від 15.05.2015 року на суму 218 450,00 грн. та № 26/01-2 від 26.01.2016 року щодо курсової різниці вартості товару згідно з договором № 25/05/15 від 15.05.2015 року станом на 26.01.2016 року (курс долара США-24,829818 грн.) на суму 176 060,45 грн. (а.с. - 36-37)..

Проте, згідно з експрес-накладною № 59000159193487 ТОВ Нова Пошта розрахункова дата прибуття вказаного поштового відправлення зазначена 29 січня 2016 року, але відповідач не отримав поштове відправлення, що підтверджується результатом пошуку за вказаною експрес-накладною на офіційному сайті ТОВ Нова Пошта (копія додається).

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Отже, з огляду на вищевикладене, в даному випадку днем пред'явлення рахунків-фактури слід вважати 29 січня 2016 року, а відповідно 5-денний термін оплати скоригованої заборгованості за Договором № 25/05/15 від 15.05.2015 року, в тому числі: додатково нарахованих відсотків за користування товарним кредитом та курсової різниці вартості товару, сплинув 03 лютого 2016 року.

За даних обставин, суд приходить до висновку, що зобов'язання відповідача перед позивачем щодо сплати 176060,45 грн курсової різниці та 218450,00 грн відсотків за користування кредитом за період з 15.05.2015 р. по 26.01.2016 р. є такі що настали з 03.02.2016 р., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом перевірено методику нарахування пені та 3% річних за допомогою калькулятора ІПС "Ліга", за результатами розрахунку суд дійшов до висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 69654,32 грн. пені та 4750,69 грн. 3% річних за період з 30.11.2015 р. та 05.02.2016 р. Позовні вимоги в частині стягнення 22,39 грн. пені задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, доказів, що спростовували б наявність боргу чи його розмір, не надав.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір розподіляється між сторонами відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхлібдар плюс" (36037, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 34412110) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми "Урожай" (39215, Полтавська область, Кобеляцький район, с.Мідянівка, код ЄДРПОУ 05287928) 850000,00 грн. основного боргу, 176060,45 грн курсової різниці, 218450,00 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 69654,32 грн пені, 4750,69 грн. 3% річних та 19783,74 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Повний текст рішення складено 04.05.2016 р.

Суддя Н.Г. Гетя