Постанова

від 17.04.2007 по справі ас10/135-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС10/135-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.07           Справа №АС10/135-07.

Господарський суд сумської області у складі:

головуючого судді Малафєєвої І. В.

секретаря судового засідання Логоші О. М.

розглянувши справу

за позовом                    Колективного підприємства „Сумська маслосирбаза”, м. Суми

до відповідачів      1. Державна податкова інспекція в м. Суми

                               2. Відділення державного казначейства в м. Суми

про скасування податкового-повідомлення рішення та стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість

представники:

від позивача           Кучменко С. В. (довіреність від 03.04.2007р.)   

від відповідача           1. Сумцова С. В. (довіреність від 10.01.2007р. № 950/9/10-009)

2.  Маслова Л. І. (довіреність від 19.03.2007р. № 02-16/525)

Суть спору: позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 05.03.2007р. за № 0000082306/0/15046 про зменшення йому суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 59 913 грн. та стягнути з Державного бюджету України на його користь 59 913 грн. бюджетної заборгованості по податку на додану вартість.

Перший відповідач - ДПІ в м. Суми проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем неправомірно заявлена сума до бюджетного відшкодування та просить в задоволенні позову відмовити. Також представник першого відповідача в судовому засідання, яке відбулося 17.04.2007р., заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для з'ясування обставин щодо підготовки позову Сумською МДПІ про визнання недійсним господарського зобов'язання, укладеного між ТОВ „СП” та ПП „Лігабуд”, а також отримання офіційної інформації щодо кримінальної справи, порушеної по відношенню до директора ПП „Лігабуд” Рябоконь О. А.  

Другий відповідач - ВДК в м. Суми проти позову заперечує, посилаючись на те, що правовідносини з приводу сплати та відшкодування податку на додану вартість виникають між платником податку та органом державної податкової служби.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, суд встановив:

Колективним підприємством „Сумська маслосирбаза” до ДПІ в м. Суми подано податкову декларацію по податку на додану вартість за вересень 2006 року, згідно якої було заявлено до відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 170 000 грн.

Згідно довідки від 30.11.2006р. № 7472/23-6/00451406 про результати виїзної позапланової перевірки КП „Сумська маслосирбаза” з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2006 року, підтверджено заявлену КП „Сумська маслосирбаза” суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2006 року в сумі 170 000 грн.

Відповідно до акту звірки розрахунків з бюджетом станом на 31.12.2006р. (а. с. 26) у КП „Сумська маслосирбаза” рахується переплата податку на додану вартість в сумі 170 049,49 грн.

Далі, першим відповідачем було здійснено позапланову перевірку КП „Сумська маслосирбаза” з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2006 року, про що складено акт від 24.02.2007р. № 1122/23-6/00451406 в якому встановлено, що сума податку на додану вартість у розмірі 59 913 грн. по придбанню товару від ТОВ „СП” неправомірно заявлена КП „Сумська маслосирбаза” до відшкодування за вересень 2006р.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в м. Суми 05.03.2007р. було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення за № 0000082306/0/15046, яким КП „Сумська маслосирбаза” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 59 913 грн. за вересень 2006р.

Перший відповідач подав додаткові докази в обґрунтування заперечень проти позову і зменшення бюджетного відшкодування обґрунтовує тим, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2006р. у розмірі 59 913 грн. по придбанню товару від ТОВ „СП”, постачальником якого є ПП „Лігабуд”, м. Луганськ, що пов'язано з відсутністю факту надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету в сумі 59 913 грн., чим порушено вимоги п. 1.3, п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Згідно інформації отриманої від Ленінської МДПІ м. Луганськ (лист від 13.10.2006р. № 68/7/26-4112) за даними податкових декларацій валовий дохід ПП „Лігабуд” у 2005 році склав 232,5 тис. грн., в 2006 році – 0 тис. грн., а декларації з податку на додану вартість за період липень – вересень 2006р. подані з прочерками, що свідчить про відсутність господарської діяльності підприємства.

Також Ленінською МДПІ м. Луганська надана інформація (лист 25.10.2006р. № 67137/7/26-356), що по відношенню директора ПП „Лігабуд” Рябоконь О. О. порушена кримінальна справа за ознаками складу злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, по факту ухилення від сплати податків, досудове слідство по якій проводить Головний відділ податкової міліції ДПА у Луганській області. При проведенні обшуку по даній кримінальній справі знайдені та вилучені документи фінансово-господарської діяльності підприємства. При цьому будь-яких документів, що підтверджують взаєморозрахунки з ТОВ „СП” не було знайдено.

Таким чином, перший відповідач зазначає, як свідчать матеріали перевірки, у КП „Сумська маслосирбаза” відсутня надмірна сплата податку на додану вартість за заявлений період, по ланцюгу продажу товару до виробника, а право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість до бюджету.       

Суд вважає, що з боку позивача сума бюджетного відшкодування була визначена з додержанням вимог Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла на момент визначення),  виходячи із наступного.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків. Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно договору від 19.06.2006р. № 47, укладеного між КП „Сумська масломсирбаза” і ТОВ „СП”, позивачем ТОВ „СП” платіжними дорученнями від 20.07.2006р. № 647 та № 648, від 24.07.2006р. № 653, від 02.08.2006р. № 37, від 16.08.2006р. № 143 була здійснена попередня оплата за продукцію (сир твердий в асортименті). По накладним від 26.07.2006р. № 130, від 28.07.2006р. № 131, від 04.08.2006р. б/н позивач отримав від ТОВ „СП” зазначену продукцію. ТОВ „СП” позивачу були виписані податкові накладні від 20.07.2006р. № 144, від 24.07.206р. № 146, від 04.08.2006р. № 180.

Наявність у КП „Сумська маслосирбаза” податкових накладних та їх оформлення згідно з вимогами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону підтверджується довідкою ДПІ в м. Суми від 30.11.2006р. № 7472/23-6/00451406 про результати виїзної позапланової перевірки та актом ДПІ в м. Суми від 24.02.2007р. № 1122/23-6/00451406 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки.

За правилами підпункту 7.5.1. пункту 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Таким чином, податкова накладна, що видається платником податку – продавцем у відповідності до вимог п. 7.2 ст. 7 є документом, що підтверджує факт отримання продавцем товару, оплати податку на додану вартість від іншого платника податку – покупця у ціні такого товару.

Твердження відповідача, що суми відшкодування виплачуються платнику податків виключно за рахунок сум ПДВ, що надійшли до Державного бюджету України, а тому для відшкодування сум ПДВ, окрім всіх інших підстав, додатково потрібно підтвердження матеріалами перевірок фактичної сплати всіх платників податків – постачальників товарів (робіт, послуг) по ланцюгу до виробника, суд вважає помилковим (тим більше, що в даному випадку безпосереднім контрагентом позивача – ТОВ „СП” зобов'язання  з ПДВ до бюджету сплачено).

Так, п. п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету України, які згідно з Бюджетним кодексом України складаються з податків, зборів, обов'язкових платежів, що входять у систему оподаткування, а не тільки з одного податку на додану вартість.

Таким чином, спірним рішенням першого відповідача, порушуються право позивача на відшкодування з бюджету податку на додану вартість.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).   

Чинне законодавство, в тому числі і Закон України „Про податок на додану вартість”, не встановлює для покупця товару обов'язку сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачений продавцем чи іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Також для відшкодування з бюджету податку на додану вартість вказаний Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Законом України „Про податок на додану вартість” встановлено, що сума ПДВ, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Отже позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та стягнення бюджетної заборгованості по цьому податку визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Клопотання першого відповідача щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з отриманням інформації по ПП „Лігабуд” задоволенню не підлягає, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач не проводив ніяких господарських операцій із зазначеним підприємством.

Заперечення другого відповідача проти позовної заяви судом відхиляються, оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення з Державного бюджету України податку на додану вартість, а згідно Бюджетного кодексу України (п. 2 ст. 50), Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.    

На підставі викладеного, керуючись положеннями Закону України „Про податок на додану вартість”, ст. ст. 94, 160 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 05.03.2007р. за № 0000082306/0/15046 про зменшення Колективному підприємству „Сумська маслосирбаза” суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 59 913 грн.

3.          Стягнути з державного бюджету (м. Суми, вул. Дзержинського, 8; рах. 3111103070002 територіального управління Державного казначейства за балансовим рахунком 3111 “Надходження до загального фонду державного бюджету”, код бюджетної класифікації доходів бюджету 14010200 “Бюджетне відшкодування податку на додану  вартість”, символ звітності 032) на користь Колективного підприємства „Сумської маслосирбази” (40022, м. Суми, вул. 2-га Заводська, 2, код 00451406) 59 913 грн. бюджетної заборгованості по податку на додану вартість.  

4.          Стягнути з Державної податкової інспекції в м. Суми на користь Колективного підприємства „Сумської маслосирбази” (40022, м. Суми, вул. 2-га Заводська, 2, код 00451406) 602 грн. 53 коп. судового збору.

5.          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

6.          Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її складення у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

7.          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                                                                                 І. В. МАЛАФЕЄВА

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складений і підписаний 18.04.2007р.