Ухвала

від 28.04.2016 по справі 761/14134/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги представників ОСОБА_7 , ОСОБА_6 і ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 квітня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 та накладено арешт на грошові кошти, а саме на купюри номіналом 100 доларів США в кількості 490 шт. в сумі 49000 доларів США; на купюри номіналом 50 фунтів стерлінгів в кількості 12 шт. в сумі 600 фунтів стерлінгів; на купюри номіналом 20 фунтів стерлінгів в кількості 8 шт. в сумі 160 фунтів стерлінгів; на купюри номіналом 10 фунтів стерлінгів в кількості 26 шт. в сумі 260 фунтів стерлінгів.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що клопотання слідчого містить достатньо даних, які вказують на наявні підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

В апеляційних скаргах представники просять скасувати ухвалу слідчого судді посилаючись на її незаконність і необґрунтованість. Так, апелянти вказують на відсутність підстав для накладення арешту на грошові кошти, оскільки вони не відносяться до тимчасово влучених речей і не мають ніякого відношення до кримінального провадження. Крім того, апелянти вказують і на ті обставини, що ОСОБА_7 не є підозрюваним чи обвинуваченим, а тому до нього не можуть бути застосовані заходи забезпечення кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав апеляційні скарги і просив їх задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг і просив рішення судді залишити в силі, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає наступне.

Так, ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, можливість спеціальної конфіскації майна, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, тощо.

Відповідно до ст.170 КПК України, арештом є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що вони є доказами злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передача, відчуження.

Згідно з положеннями ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального провадження, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, грошові цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

На переконання колегії суддів, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий дотрималися.

Так в провадженні слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України перебуває кримінальне провадження № 22015000000000379 від 25 листопада 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 203-2, ч. 2 ст. 258-5 КК України.

12 квітня 2016 року, в рамках даного провадження, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року, було проведено обшук будинку АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 в хобі якого було вилученого зокрема і грошові кошти що зазначені у клопотанні.

Постановою старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_9 дані грошові кошти були визнані речовими доказами.

З урахуванням цього, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказане в клопотанні майно.

Надані суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження зокрема збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, достатність підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Посилання апелянтів на безпідставність вилучення грошових коштів та надання їм статусу тимчасово вилученого майна є необґрунтованими. Відповідно ч. 7 ст. 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим майном може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо.

Таким чином, доводи апеляційних скарг про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Що стосується тих обставин, що ОСОБА_7 не є підозрюваним чи обвинуваченим в рамках даного кримінального провадження, то арешт майна з метою забезпечення речових доказів, є самостійною підставою для накладення арешту на майно та не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

За таких обставин колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, а відтак не вбачає підстав для її скасування, в зв`язку з чим подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 квітня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 та накладено арешт на грошові кошти, а саме на купюри номіналом 100 доларів США в кількості 490 шт. в сумі 49000 доларів США; та купюри номіналом 50 фунтів стерлінгів в кількості 12 шт. в сумі 600 фунтів стерлінгів; та купюри номіналом 20 фунтів стерлінгів в кількості 8 шт. в сумі 160 фунтів стерлінгів; та купюри номіналом 10 фунтів стерлінгів в кількості 26 шт. в сумі 260 фунтів стерлінгів, залишити без зміни, а апеляційні скарги представників ОСОБА_7 ОСОБА_6 і ОСОБА_8 без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/1416/2016 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_10

Доповідач ОСОБА_1