Ухвала

від 18.04.2007 по справі 20-9/382

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-9/382

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

16 квітня 2007 року  

Справа № 20-9/382

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Котлярової О.Л.,

суддів                                                                      Антонової І.В.,

                                                                                          Ткаченка М.І.,

секретар судового засідання                                        Дворников М.С.

за участю представників сторін:

позивача: Жукова О.В., Мирошниченко Н.В. за довіреностями;

відповідача: Жукова С.Л. за довіреністю;

третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Рибіна С.А.) від 06 лютого 2007 року у справі № 20-9/382

за позовом  Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-а, місто Севастополь,99011)

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Югінком" (Камишове шосе, 49, місто Севастополь,99014)

третя особа: Севастопольський міський центр зайнятості  (вул. Руднєва, 40, місто Севастополь, 99053)

про стягнення 2687,00 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

    Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Югінком»про стягнення з останнього 2687,00 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що позивач вважає порушеними відповідачем положення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що підприємством виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»та Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів. Втім, на підприємстві було створено, атестовано та введено в дію одно робоче місце інваліда.

Ухвалою господарського суду від 18 січня 2007 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Севастопольський міський центр зайнятості.

Севастопольським міським центром зайнятості було пояснено, що відповідачем надано звіти форми 3-ПН за 2005 рік. Інваліди для працевлаштування на підприємство не направлялися.

Постановою господарського суду міста Севастополя від 06 лютого 2007 року (суддя Рибіна С.А.) у справі № 20-9/382 у задоволенні позову Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югінком" про стягнення 2687,00 грн. відмовлено.

     Не погодившись з винесеною постановою, Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду скасувати.

     На думку апелянта, господарським судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального оправа, а саме, статті 18-20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та пункт 14 Положення „Про робоче місце інваліду і про порядок працевлаштування інвалідів”.

        У судовому засіданні представником апелянта було підтримано апеляційну скаргу.

        Представник відповідача судовій колегії надані пояснення та заперечення на апеляційну скаргу.

     У судове засідання не з'явився представник третьої особи, але, до початку судового засідання ним було заявлене клопотання розглянути справу без його участі.

    Враховуючи, що чинне законодавство не обмежує коло представників юридичних осіб при розгляді адміністративної справи,  а також те, що відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб,  які беруть участь у справі,  належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду,  не перешкоджає  судовому  розгляду справи, судова колегія вважає  можливим розглянути справу відсутності не з'явившегося представника третьої особи.

     Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. у справі №20-9/382 від  16 квітня 2007 року суддів Маслову З.Д. та Лисенко В.А. було замінено на суддів Ткаченка М.І. та Антонову І.В.

Судова колегія, відповідно до вимог статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, встановила наступне.  

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-Х11 від 21 березня 1991 року (в редакції на момент застосування адміністративно - господарських санкцій) для усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від загальної вартості працюючих, якщо кількість працюючих від 8 до 25 чоловік - встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до пункту 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року за № 314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для

інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць.          

Згідно до пункту З Положення, робоче місце інваліду, вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Державного нагляду за охороною праці в України, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до пункту 14 Положення, підприємства, в рамках доведеного до відома нормативу, створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися труд інвалідів.

Якщо юридична особа не забезпечила створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на власному підприємстві, то воно повинно сплатити відділенню Фонду відповідні штрафні санкції, за рахунок яких будуть створені робочі місця для інвалідів на інших підприємствах.

Згідно поданого відповідачем –товариством «Югінком»до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту за Формою № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, у відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу склала 14 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів склав 1 місце від загальної кількості працюючих на підприємстві, фактично на підприємстві протягом 2005 року інвалід працював тільки три місяці, середня річна заробітна плата на підприємстві за 2005 рік склала 5373,67 грн.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону,  щороку  сплачують  відповідним  відділенням  Фонду  соціального  захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі, підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

При цьому, до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Як вважає апелянт, підприємство було зобов'язано перерахувати на рахунок Севастопольського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів суму штрафних санкцій у розмірі 2687,00 грн. за одне робоче місце не зайняте інвалідом, яка складає половину розміру середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві. Відповідачем в добровільному порядку штрафні санкції не були сплачені.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідачем, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року за № 314 було створено, атестовано та введено в дію 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів.

Це підтверджено протоколом від 14 березня 2005 року засідання комісії з атестації створеного робочого місяця для працевлаштування інваліда, атестаційним паспортом створеного робочого місця для працевлаштування інвалідів, переліком робочих місць, які підлягають атестації за умовами праці для працевлаштування інвалідів, які є у матеріалів справи.

Відповідач щомісяця надавав до Севастопольського міського центру зайнятості звіти за формою 3-ПН з інформацією про наявність одного вакантного місця для працевлаштування інвалідів.

Інваліди Севастопольським міським центром зайнятості в 2005 році для працевлаштування на підприємство товариства з обмеженою відповідальністю «Югінком»не направлялися до Севастопольського міського центру зайнятості (а.с. 63).

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо виконання відповідачем вимог пунктів 3, 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів та Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у зв'язку з чим, у господарського суду не було підстав для застосування до відповідача адміністративно - господарських санкцій.

Крім того, судова колегія не приймає доводи апелянта, які вважає безпідставними, що відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі, підприємством, організацією громадських організацій інвалідів,   з тих підстав, що вказані зміни набрали чинності з 01 січня 2006 року.

На підставі вищевикладеного, відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду  - без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням та без порушення норм матеріального і процесуального права.

 Оскільки, при вирішення даної справи судом першої інстанції норми матеріального і процесуального права не порушено, підстави для скасування або зміни оскаржуваної постанови відсутні.

                    Керуючись статтями 24, 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, 206  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 06 лютого 2007 року у справі № 20-9/382 залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

               Ухвалу або постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                    підпис                    О.Л. Котлярова

Судді                                                  підпис                    І.В. Антонова

                                                  підпис                    М.І. Ткаченко