Ухвала

від 22.03.2007 по справі 5/1419-18/82а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/1419-18/82А

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

22.03.07                                                                                           Справа  № 5/1419-18/82А

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Процик Т.С.

                                                            Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова, м.Львів

на постанову Господарського суду Львівської області від 28.11.2006р.

у справі № 5/1419-18/82А

за позовом Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова, м.Львів

до Відкритого акціонерного товариства „Львівхліб”, м.Львів

про звернення стягнення на активи

За участю представників сторін:

від позивача: Дорош А.Б. –старший державний податковий інспектор.

від відповідача: не з”явився.

Особам, які беруть участь у справі, права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49,51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено. Заява про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Галицькому районі м.Львова звернулась до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з активів ВАТ „Львівхліб” 151417,96 грн. Позовні вимоги ДПІ у Галицькому районі м.Львова мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконує вимоги чинного законодавства щодо сплати податкового боргу.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції ДПІ у Галицькому районі м.Львова подала суду уточнення позовних вимог, згідно яких просила стягнути з ВАТ „Львівхліб” 69660,71 грн. податкового боргу.

Постановою Господарського суду Львівської області від 22.11.2006р. у справі № 5/1419-18/82А позовні вимоги задоволено частково та вирішено стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Львівхліб” в користь Державного бюджету України 981,08 грн. податкового боргу, в іншій частині в позові відмовлено.

ДПІ у Галицькому районі не погодилось із згаданою постановою суду першої інстанції та в установленому законом порядку подала апеляційну скаргу, в якій просить вказану постанову господарського суду Львівської області скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, із наступних підстав:

ВАТ „Львівхліб” має податкову заборгованість перед бюджетом, яка складається із сум податкових зобов'язань по податку на прибуток, та податку на додану вартість. Основна сума податкової заборгованості виникла в результаті порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами». Товариством подано уточнюючий розрахунок з ПНП у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок на суму 3100,0 грн., та подано уточнюючий розрахунок з ПДВ на суму 111196,0 грн., а також сума штрафу 5560,0 грн. виявлена самостійно платником податку.

Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з викладених в ній підстав, та просив її задоволити.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити постанову Господарського суду Львівської області від 22.11.2006р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає, що деякі з податкових звітів не повинні братись до уваги, так як складені та підписані не уповноваженими на те особами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Позивач в суді першої інстанції уточненням у відповідності до вимог ч.1 ст.51 КАС України зменшив розмір позовних вимог, при цьому, не відмовляючись від частини суми первинного податкового боргу, яку просив стягнути, та зазначив, що така помилка в розрахунках позовних вимог сталась через не врахування факту скасування податкового повідомлення-рішення, сума вказана в якому увійшла в суму позовних вимог.

За таких обставин, сума податкового боргу, як зазначено в уточненні позовних вимог становить 69660,71 грн.

Даний податковий борг, на думку позивач, виник із заборгованості:

- по сплаті податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4860,41 грн., на підставі Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за № 2033391 від 07.10.2004р., в якій платником податків в рядку 8 визначено суму штрафу в розмірі 3100 грн., та пеня 2392,60 грн. Різниця в сумі штрафу визначеному у згаданому уточнюючому розрахунку виникла внаслідок переплати за попередні періоди.;

- по сплаті податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 63819,22 грн., а саме: основний платіж 56094 грн. виник як різниця між сумами 119370 грн., вказаною в рядку 7.1 „збільшення суми, яка підлягає до сплати" Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за № 2033391 від 07.10.2004р. і в рядку 20 „сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду" Податкової декларації з податку на додану вартість за № 2033391 від 07.10.2004р., та сумою 63083 грн., вказаною в рядку 21 „сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду", Розрахунку коригування сум податку на додану вартість за № 2155863 від 20.01.2005р. (розбіжність в різниці спростовується, як пояснив представник позивача в наявності переплати, що рахувалась за товариством); 5560 грн. штрафу вказано в Уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за № 2033391 від 07.10.2004р.; 2165,22 грн., пені;

- по сплаті податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів в сумі 981,08 грн., на підставі Розрахунків суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за № 1814038 від 27.02.2004р. та за № 2196866 від 25.02.2005р., податкових повідомлень-рішень за № 0009441710/0, за № 0009451710/0 та за № 009431710/0 від 27.09.2005р., і пеня 45,83 грн. (розбіжність в сумі зазначеній в позовній заяві та в даних документах, як пояснив представник позивача, спростовується наявністю факту переплати).

Оцінюючи докази, що надані позивачем в підтвердження позовних вимог, зокрема, уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за № 2033391 від 07.10.2004р., уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за № 2033391 від 07.10.2004р. та податкової декларації з податку на додану вартість за № 2033391 від 07.10.2004р., суд апеляційної інстанції відзначає наступне:

Відповідно ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно ч.5 пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Згідно з п.3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 166, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації.

Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Аналогічні положення містяться і у порядках заповнення та подання декларацій з інших податків.

З наявних в матеріалах справи документів податкової звітності, а саме - уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за № 2033391 від 07.10.2004р., Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за № 2033391 від 07.10.2004р., Податкової декларації з податку на додану вартість за № 2033391 від 07.10.2004р., вбачається, що вони підписані Підгорною О.І.

Згідно з протоколом № 2/2004 загальних зборів акціонерів ВАТ „Львівхліб” від 06.07.2004р., головою правління вказаного товариства (відповідача у справі) обрано Павляк А.В., яка перебуває на згаданій посаді і на даний час.

Окрім того, Довідкою Головного управління статистики у Львівській області за № 2522 від 15.10.2004р. підтверджується, що керівником відповідача є Павляк А.В.

По вказаних обставин, позивачем не спростовано твердження відповідача про те, що ДПІ у Галицькому районі м.Львова, не перевіривши факт підписання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за № 2033391 від 07.10.2004р., уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за № 2033391 від 07.10.2004р. та податкової декларації з податку на додану вартість за № 2033391 від 07.10.2004р. належними посадовими особами відповідача, прийняло їх до уваги, а суми зазначені в ній включило в податковий борг.

Щодо інших документів податкової звітності відповідач не заперечує та вважає, що вони підписані належними посадовими особами платника податків.

Відповідно п.1.2 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно п.5.1 та пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 даного Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації; податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (процедура адміністративного оскарження).

Податковим боргом (недоїмкою), відповідно п.1.3 ст.1 цього ж Закону вважається, податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

ДПІ у Галицькому районі м.Львова на адресу відповідача була направлена перша податкова вимога за № 1/1134 від 22.10.2004р. на суму 181476,41 грн., яка отримана відповідачем 12.11.2004р., підтвердженням чого є копія повідомлення про вручення поштового відправлення за номером поштової квитанції 50258.

Враховуючи те, що товариство не сплатило у строк 30 днів, визначений пп. «б»пп.6.2.3 п.6.2 ст.6 цього ж Закону, у повному обсязі суму податкового боргу органом державної податкової інспекції було направлено платнику податків другу податкову вимогу за № 2/1200 від 07.12.2004 року, яка отримана відповідачем, підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення за № 594499.

Відповідно ст.4 Закону України „Про систему оподаткування” платниками податків, зборів є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” одним із обов'язків платників податків є обов'язок сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.

Відповідно ст.20 Закону України „Про систему оподаткування”, контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно ч.1 пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків. Частиною 2 цього ж підпункту передбачено, що стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

У відповідності до вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 даного Закону, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Крім цього , суд апеляційної інстанції відзначає, що відповідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Саме обставини подання та підписання податкової звітності від імені ВАТ „Львівхліб” не уповноваженими на те особами встановлено ухвалою Львівського апеляційного господарського суду Львівської області від 17.07.2006р. у справі № 5/2679-19/512, а відтак такі зобов'язання не є узгодженими.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Тому керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

Постанову Господарського суду Львівської області від 22.11.2006р. у справі № 5/1419-18/82А залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно із ст.212 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя                                                                                Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                                    Процик Т.С.

Суддя                                                                                                    Галушко Н.А.