Ухвала

від 11.04.2007 по справі 11/335а/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/335а/19

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 11.04.07 р.          № 11/335а/19

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Лосєва  А.М.

 суддів:            Зубець Л.П.

          Розваляєвої  Т.С.

 при секретарі:          

 За участю представників:

 від позивача - не з'явились;

 від відповідача - Дзюба Л.М. – дов. №30822/10/10-010 від 28.12.2006р.;

                                     Степуренко О.А. – дов. №2357/9/10-010 від 10.04.2007р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові

 на рішення Господарського суду м.Києва від 11.01.2007

 у справі № 11/335а/19  (Бобров Ю.М.)

 за позовом           Приватного підприємства "Тарнаг-8"

 до           Державної податкової інспекції у м. Чернігові

 про          визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

 Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2007р. змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у наступному складі: головуючий суддя Лосєв А.М., судді: Зубець Л.П., Розваляєва Т.С.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинними податковихповідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові №0001132650/0 від 10.08.2005р. та №0001122650/0 від 10.08.2005р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті без урахування всіх первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача, оскільки перевіряючі взагалі не досліджували первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача та регістри бухгалтерського обліку (оборотні відомості ), а в процесі перевірки користувались лише виписками з особових рахунків в установі банків.     

Відповідач позовні вимоги не визнав з посиланням на те, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог діючого законодавства, оскільки за результатами перевірки позивача було виявлено завищення скоригованого валового доходу та валових витрат за 2004р., 1 квартал 2005р., заниження податку на прибуток за 2004р., 1 квартал 2005р. та заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на 188 712,00 грн.   

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 11.01.2007р. у справі №11/335а/19 позовні вимоги було задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові №0001132650/0 від 10.08.2005р., №0001122650/0 від 10.08.2005р., а також присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 03,40 грн. державного мита.

Не погоджуючись із зазначеною Постановою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із заявою про апеляційне оскарження від 24.01.2007р. №383/9/10-010 та апеляційною скаргою №817/9/10-010 від 08.02.2007р., в якій просить скасувати Постанову Господарського суду Чернігівської області від 11.01.2007р. у справі №11/335а/19 та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2007р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2007р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові було призначено до розгляду у судовому засіданні 11.04.2007р.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.04.2007р. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити та скасувати Постанову Господарського суду Чернігівської області від 11.01.2007р. у справі №11/335а/19, прийнявши нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.  

Представник позивача у судове засідання 11.04.2007р. не з'явився, своїх представників не направив, про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Зважаючи на відсутність будь-яких заяв або клопотань від сторін, а також зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою,  колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, співробітником відділу БКОЗ Управління СБ України в Чернігівській області капітаном Максименком І.М. в присутності понятих Мокляк О.В., Лимонченко С.С., співробітника відділу БКОЗ Управління СБ України в Чернігівській області ст.лейтенанта Ступанова Д.М. та Река Н.І. було проведено обшук у приміщенні за адресою: м. Чернігів, вул. Червоногвардійська, б. 25, кв. 41, в ході якого директором Приватного підприємства "Тарнаг-8" Рекою Н.І. були добровільно видані документи, перелічені в протоколі обшуку від 14.07.2005р.

Згідно постанови відділу БКОЗ Управління СБ України в Чернігівській області від 14.07.2005р., Державною податковою інспекцією у м. Чернігові була проведена позапланова документальна перевірка Приватного підприємства  „Тарнаг-8” щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 04.11.2004р. по 30.06.2005р., за результатами якої складено Акт №48/26-210/33111257 від 08.08.2005р. (далі за текстом – Акт перевірки).

В ході перевірки було встановлено, що в порушення п.3.1 ст. 3 та пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97-ВР від 22.05.1997р. (із змінами та доповненнями), позивач не нарахував та не сплатив до бюджету податок на прибуток: за 2004р. – у сумі 33,1 тис. грн.; за 1 кв. 2005р. – у сумі 77,4 тис. грн. Окрім того, в порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), позивач не нарахував та не сплатив податок на додану вартість за перевіряємий період у розмірі 188 712 грн., а також зменшив податкове зобов'язання за листопад 2004р. на 16 грн.

З урахуванням висновків Акту перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001122650/0 від 10.08.2005 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 135 910,00 грн. (110 500,00 грн. - основний платіж, 25 410,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та №0001132650/0 від 10.08.2005р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 277 460,00 грн. (188 712,00 грн. - основний платіж, 88 748,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Суд не погоджується з висновками, викладеними в Акті перевірки, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.12 Акту перевірки, при перевірці було використано: Статут, Свідоцтво про державну реєстрацію платника, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість  декларації з податку на додану вартість за грудень 2004р., січень-травень 2005р., декларації з податку на прибуток за 2004р. та 1 квартал 2005р., виписка з особового рахунку №2600101300164 в Чернігівській філії ТОВ “Український промисловий банк”, виписка з рахунку №26009001115001 в Чернігівській філії АТ “Укрінбанк”.

Перевірку проведено на підставі руху коштів з розшифровкою платежів по рахунку №2600101300164 в Чернігівській філії ТОВ “Український промисловий банк”, який був наданий по службовій записці від 01.08.2005р. оперативним відділом та руху коштів по рахунку №26009001115001 в Чернігівській філії АТ “Укрінбанк”, який був наданий по службовій записці №874 від 25.07.2005р.

Інших документів для проведення перевірки директором Приватного підприємства “Тарнаг-8” надано не було.

Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи,  які  фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені в п.2 ст. 9 вказаного вище Закону, а саме дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Пунктом 1.1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002р. №429, чинним на момент проведення перевірки (далі - Порядок), передбачено, що цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні", статті 5 Указу Президента України від 23.07.1998р. №817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" для використання посадовими особами органів державної податкової служби при проведенні документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - підприємства).

Відповідно до пункту 1.3 вказаного вище Порядку, документальна перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства проводиться за місцезнаходженням підприємства та/або за місцезнаходженням об'єкта, щодо якого проводиться така перевірка.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку(пункт 1.5 Порядку).

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства (далі - суттєві обставини) (пункт 1.6 Порядку).

В пункті 1.7 Порядку передбачено, що факти  виявлених  порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У  разі відсутності первинних документів, що підтверджують факт порушення, до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників підприємства (в межах їх компетенції), що перевіряється (пункт 1.8 Порядку).

Згідно частини І Порядку оформлення результатів документальних перевірок, вступна частина акта документальної перевірки повинна містити такі дані:

дата підписання акта перевірки (число, місяць, рік підписання акта посадовими особами, що проводили перевірку, та посадовими особами підприємства);

підстави для проведення документальної перевірки у відповідності до вимог Указу Президента України від 23.07.1998р. №817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності";

дата та номери посвідчень на документальну перевірку, назва органу державної податкової служби, який його виписав;

інформація про наявність журналу реєстрації перевірок підприємства та вчинення в ньому запису про проведення перевірки.

Згідно з пунктом 2 частини ІІ Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються підприємством у податковій  звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі періодів;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення   посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому  та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази,  що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

зазначити  перелік  документів,  що не були надані у ході здійснення перевірки;

у разі відмови посадових осіб підприємства надати перевіряючим письмові пояснення щодо  причини ненадання документів факт відмови відобразити в акті.

Акт перевірки №48/26-210/33111257 від 08.08.2005р., складений Державною податковою інспекцією у м. Чернігові, на підставі якого були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, не містить вищезазначених відомостей (копія у справі).

Згідно з абзацом восьмим пункту 2 частини II вказаного вище Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

З Акту перевірки вбачається, що при перевірці перевіряючими були використані лише дані, зазначені у податкових деклараціях позивача та руху коштів з розшифровкою платежів.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002р. №429, перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків є камеральною.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено позапланову документальну перевірку позивача, про що складено Акт №48/26-210/33111257 від 08.08.2005р.

За результатами перевірки, згідно з пп. “а”, “б” пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (із змінами та доповненнями), податковим повідомленням-рішенням №0001122650/0 від 10.08.2005р. позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 135 910,00 грн. (110 500,00 грн. - основний платіж, 25 410,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), податковим повідомленням-рішенням №0001132650/0 від 10.08.2005р. - податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 277 460,00 грн. (188 712,00 грн. - основний платіж, 88 748,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Згідно з пп.“а” пп.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (із змінами та доповненнями), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Підпункт “б” пп.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (із змінами та доповненнями) передбачає, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-ріщень) передбачено: якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

В п.1.6 Акту перевірки зазначено, що місцезнаходження Приватного підприємства “Тарнаг-8” відповідно до установчих документів: м. Чернігів, вул. Князя Чорного, буд. 4. Згідно акту перевірки місцезнаходження підприємства №15/26-210/33111257 Приватне підприємство “Тарнаг-8” за вказаною адресою не знаходиться.

З матеріалів справи вбачається, що при перевірці відповідачем були використані лише: Статут, Свідоцтво про державну реєстрацію платника, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість  декларації з податку на додану вартість за грудень 2004р., січень-травень 2005р., декларації з податку на прибуток за 2004р. та 1 квартал 2005р., виписка з особового рахунку №2600101300164 в Чернігівській філії ТОВ “Український промисловий банк”, виписка з рахунку №26009001115001 в Чернігівській філії АТ “Укрінбанк”. Інших документів для проведення перевірки позивачем надано не було (п.1.12 Акту перевірки, а.с. 15).

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що перевірку було здійснено на підставі п.1 ст. 11, ст. 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та ст. ст. 114, 130 КПК України на підставі наявних документів, а саме податкових накладних, що є в матеріалах справи УБОЗ УМВС в Чернігівській області та руху коштів.

Дійсно, в абз. 3  на стор. 4 Акту перевірки зазначено, що згідно протоколу огляду вилучених речей від 28.07.2005р., складеного слідчим СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області в приміщенні кабінету №417 УБОЗ  УМВС в Чернігівській області, в матеріалах справи містяться податкові накладні на продаж: №67 від 28.04.2005р., №65 від 05.04.2005р., №99 від 08.06.2005р., №107 від 24.06.2005р., №98 від 07.06.2005р., №101 від 23.06.2005р.

Проте, дані податкові накладні не були внесені відповідачем безпосередньо до переліку документів, використаних при перевірці, і далі в тексті самого Акту перевірки немає жодного посилання на них.

Згідно з абз. 4 п.2 Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №697 від 27.05.2002р. (яка була чинна на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень), під непрямими методами визначення сум податкових зобов'язань платників податків розуміється визначення сум їх податкових зобов'язань за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону. При цьому оцінка елементів податкових баз здійснюється за допомогою інформації, одержаної з джерел інших, ніж звітність або первинні документи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач провів перевірку лише на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях позивача, та руху коштів з розшифровкою платежів, тобто фактично із застосуванням непрямого методу (методу розрахунку грошових надходжень).

Відповідно до пп.4.3.3 п.4.3 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (в редакції, яка діяла на момент проведення передвіки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень), методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

Згідно з пп.4.3.4 п.4.3 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

В пп.4.3.5 п.4.3 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Відповідно до п.5 Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №697 від 27.05.2002р. (чинної на момент прийнятя оскаржуваних податкових повідомлень-рішень), рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань приймає керівник органу державної податкової служби. В цьому рішенні обов'язково зазначаються підстави його прийняття.

Проте, в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що рішення про застосування до позивача непрямих методів не приймалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи  місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції відносно того, що висновки, викладені в Акті перевірки, зроблені відповідачем без дослідження необхідних первинних бухгалтерських документів (податкових накладних, договорів, актів виконаних робіт, видаткових накладних тощо), тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення  не відповідають вимогам чинного законодавства.

У відповідності до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до   адміністративного   суду   має   право  звернутися  з адміністративним позовом особа,  яка вважає, що порушено її права, свободи  чи  інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Згідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним нормам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку, що Постанову Господарського суду Чернігівської області від 11.01.2007р. у справі №11/335а/19 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тому апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Чернігові задоволенню не підлягає.

Відповідач (апелянт) звільнений від сплати державного мита, отже судових витрат при поданні апеляційної скарги не поніс, тому судові витрати за розгляд апеляційної скарги не стягуються.

Керуючись п.6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення”, ст. ст. 72, 89, 94, 195, 198, 200, 205, 206, 209 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення, а Постанову Господарського суду Чернігівської області від 11.01.2007р. у справі №11/335а/19 – без змін.

2. Справу №11/335а/19 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку

 Головуючий суддя          Лосєв  А.М.

 Судді

           Зубець Л.П.

          Розваляєва  Т.С.