Ухвала

від 11.04.2007 по справі 11/577-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/577-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 11.04.07 р.          № 11/577-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Лосєва  А.М.

 суддів:            Зубець Л.П.

          Розваляєвої  Т.С.

 при секретарі:          

 За участю представників:

 від позивача - Колбасов Ю.О. – дов. №6/9/10-025 від 09.01.2007р.;   Сидоренко Л.Б. – дов. №91/10-021 від 13.11.2006р.;

 від відповідача - Піддубний Р.М. – дов. б/н від 09.01.2007р.;

від третьої особи -          Саєнко Ю.М. – дов. б/н від 14.11.2006р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.12.2006

 у справі № 11/577-А  (Євсіков О.О.)

 за позовом           Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

 до           Відкритого акціонерного товариства "ТММ-Банк"

 третя особа відповідача           Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М."

 про          стягнення податкової заборгованості

 Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2007р. змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у наступному складі: головуючий суддя Лосєв А.М., судді: Зубець Л.П., Розваляєва Т.С.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми податкової заборгованості у розмірі 213 499,69 грн., яка виникла в результаті непогашення податкових векселів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до п.11.5 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” Товариством з обмеженою відповідальністю “Т.М.М.” (векселедавець) при імпорті товарів на митну територію України при оформленні митних декларацій за власним бажанням було надано органам митного контролю чотири податкові векселі за податковими зобов'язаннями підприємства на загальну суму 213 499,69 грн. зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю. Вказані векселі авальовані відповідачем - Відкритим акціонерним товариством “ТММ-банк”. Станом на день розгляду спору термін погашення податкових векселів минув, а податкові зобов'язання Товариством з обмеженою відповідальністю “Т.М.М.” шляхом перерахування  грошових коштів до бюджету не погашено, тоді як, відповідно до п.11.5 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до п.1.16 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником, на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України. Окрім того, оскільки позивачем не було надано суду доказів на підтвердження наявності у третьої особи податкової заборгованості, що виникла в результаті непогашення податкових векселів, то у нього відсутні підстави звертатись з відповідною вимогою про стягнення суми заборгованості з відповідача.

Третя особа заперечує проти позовних вимог та зазначає, що відповідно до п.11.5 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, третя особа зверталась до позивача з заявою про залік суми бюджетного відшкодування в рахунок погашення векселів, але позивач відмовив Фірмі “Т.М.М.” у формі товариства з обмеженою відповідальністю в проведенні заліку суми бюджетного відшкодування рахунок погашення векселів.

Постановою Господарського суду міста Києва від 19.12.2006р. у справі №11/577-А в задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною Постановою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із заявою про апеляційне оскарження №756/10-029 від 28.12.2006р. та апеляційною скаргою №19/10-029 від 17.01.2007р., в якій просить скасувати Постанову Господарського суду міста Києва у справі №11/577-А від 19.12.2006р. та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2007р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2007р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва було призначено до розгляду у судовому засіданні 11.04.2007р.

26.03.2007р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшло заперечення на апеляційну скаргу №131/03-ю/в від 26.03.2007р.

29.03.2007р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло заперечення на апеляційну скаргу вих.№188 від 28.03.2007р.

У судовому засіданні 11.04.2007р. представником третьої особи було подано доповнення до заперечення на апеляційну скаргу №162/04-ю/в від 10.04.2007р.

Представники позивача у судовому засіданні 11.04.2007р. підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд її задовольнити та скасувати Постанову Господарського суду міста Києва від 19.12.2006р. у справі №11/577-А, прийнявши нову, якою позовні вимоги задоволено в повному обсязі.  

Представник відповідача у судовому засіданні 11.04.2007р. заперечував проти апеляційної скарги позивача з підстав, викладених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в її задоволенні і залишити без змін Постанову Господарського суду міста Києва від 19.12.2006р. у справі №11/577-А як таку, що прийнята з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник третьої особи у судовому засіданні 11.04.2007р. заперечував проти апеляційної скарги позивача з підстав, викладених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та доповненнях до них, просив суд відмовити в її задоволенні і залишити без змін Постанову Господарського суду міста Києва від 19.12.2006р. у справі №11/577-А, оскільки судом першої інстанції було надано належну оцінку всім фактичним обставинам справи та не порушувались норми діючого законодавства.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно з преамбулою Закону України “Про податок на додану вартість”, цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п.1.16 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.  

Згідно з п.11.5 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку;

податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю;

комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк;

платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом;

якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата;

якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету;

якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді;

Кабінет Міністрів України має право визначити більш довгі строки погашення податкового векселя для окремих видів діяльності, які мають сезонний характер або здійснюються з використанням довгострокових договорів;

обов'язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковий вексель не підлягає індосаменту; проценти або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються;

порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями Закону України №2505 від 25.03.2005р. “Про внесення змін до Законів України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” та №2771 від 07.07.2005р. “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005р.” та деяких законів України,” податковий вексель, який за бажанням платника податків може видаватися на суму податкових зобов'язань при імпорті товарів на митну територію України, обов'язково порвинен бути авальований комерційним банком.

Фірма “Т.М.М.” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (векселедавець), відповідно до п.11.5 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, при імпорті товарів на митну територію України при оформленні митних декларацій за власним бажанням надала органам митного контролю чотири податкові векселі за податковими зобов'язаннями підприємства на загальну суму 213 499,69 грн. зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, а саме: №30027231738 від 14.08.2006р. на суму 24 811,66 грн., №30027231736 від 14.08.2006р. на суму 25 353,03 грн., №30027231739 від 14.08.2006р. на суму 27 563,94 грн., №30027231735 від 08.08.2006р. на суму 135 771,06 грн.

Вищезазначені векселі авальовані Відкритим акціонерним товариством “ТММ-банк”.

Згідно з Порядком випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, розробленим відповідно до пункту 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), який затверджений Постановою Кабінету міністрів України №1104 від 01.10.1997р., встановлюються єдині правила випуску, обігу, обліку та погашення векселів, які випускаються (далі - видаються) платниками податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України на суму податкового зобов'язання.

          Дія цього Порядку поширюється на імпортовані товари, оформлення вантажної митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації).

Відповідно до п.2 Розділу 1 Порядку №1104, податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені Законом, яке підтверджене комерційним банком шляхом авалю та видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється у разі імпорту товарів на митну територію України.

Аваль - вексельне поручительство, згідно з яким комерційний банк бере на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем і яке оформляється гарантійним написом банку на векселі чи на спеціальному додатковому аркуші (алонж) окремо для кожного окремого примірника кожного векселя. Забороняється оформлення авалю одним документом більше ніж на один вексель.     

Згідно з п.5 Розділу 1 Порядку, протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.

Видача податкового векселя здійснюється за бажанням платника податку на додану вартість. Векселедержателем є державна податкова адміністрація (інспекція) за місцем реєстрації векселедавця як платника податку на додану вартість (п.6 Розділу ІІ Порядку).  

Строк, на який видається податковий вексель, не може перевищувати 30 днів, включаючи дату його видачі. У разі імпорту на митну територію України товарів для окремих видів діяльності, які мають сезонний характер або здійснюються з використанням довгострокових договорів, може видаватися податковий вексель на суму податку на додану вартість з більш довгим строком погашення. Перелік таких товарів затверджується Кабінетом Міністрів України (п.8 Розділу ІІ Порядку).

Видача податкового векселя здійснюється під час проведення митного оформлення імпортованих на митну територію України товарів у строк, встановлений для сплати податку на додану вартість (п.9 Розділу ІІ Порядку).

Податкові векселі в обов'язковому порядку підлягають забезпеченню (підтвердженню) комерційними банками шляхом авалю (п.12 Розділу ІІ Порядку).

Якщо термін погашення податкового векселя настає до закінчення терміну подання податкової декларації до органу державної податкової служби за звітний (податковий) період, в якому він був поданий органові митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому проведене таке перерахування.

Якщо термін погашення податкового векселя настає після закінчення терміну подання податкової декларації до органу державної податкової служби за звітний (податковий) період, в якому він був поданий органові митного контролю, платник податку включає суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань у звітному (податковому) періоді, в якому він був поданий органові митного контролю. При цьому платник податку має право на включення суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.

Якщо платнику податку на дату подання податкового векселя органові митного контролю органом державної податкової служби підтверджено суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша від суми зобов'язання за векселем, платник податку має право включити суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому він був поданий органові митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а платник податку має право на включення суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді.

Сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, відображається в податковій декларації окремим рядком.

Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою.

Комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк (п.19 Розділу ІІ Порядку).

При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що векселі №30027231738 від 14.08.2006р. на суму 24 811,66 грн., №30027231736 від 14.08.2006р. на суму 25 353,03 грн., №30027231739 від 14.08.2006р. на суму 27 563,94 грн., №30027231735 від 08.08.2006р. на суму 135 771,06 грн. були авальовані Відкритим акціонерним товариством “ТММ-банк”, що не заперечується позивачем.

Відповідно до п.3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно з п.11.5 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, у разі якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.   

Платник податку також може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

З матеріалів справи вбачається, що третя особа звернулась до позивача з заявою про залік суми бюджетного відшкодування в рахунок погашення векселів, що підтверджується листами №1179/09-Б від 11.09.2006р. та №1153/09-Б від 06.09.2006р.

Відповідно до п.11.5 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, третьою особою було відображено загальну суму податкових векселів в податкових зобов'язаннях у рядку 6 декларації з податку на додану вартість за серпень 2006р. (імпорт товарів протягом звітного періоду, сплату податку на додану вартість за які було відстрочено шляхом оформлення податкового векселя) та у рядку 19.1. Вказана декларація була прийнята Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва (позивачем по справі).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Таким чином, податкове зобов'язання, самостійно визначене третьою особою у податковій декларації за серпень 2006р., вважається узгодженим з дня подання такої декларації.

Векселі №30027231738 від 14.08.2006р. на суму 24 811,66 грн., №30027231736 від 14.08.2006р. на суму 25 353,03 грн., №30027231739 від 14.08.2006р. на суму 27 563,94 грн., №30027231735 від 08.08.2006р. на суму 135 771,06 грн. були заявлені до погашення за рахунок бюджетного відшкодування, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами №1179/09-Б від 11.09.2006р. та №1153/09-Б від 06.09.2006р. До того ж, згідно з п.11.5 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, при включенні суми податкових зобов'язань по векселям до складу податкових зобов'язань третьої особи в декларації з податку на додану вартість за серпень 2006р. податкові векселі вважаються погашеними та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Окрім того, станом на день розгляду справи вексельна сума не включена третьою особою до податкового кредиту в декларації за наступний податковий період, у зв'язку з відмовою Державної податкової інспекції у прийнятті такої декларації.

З матеріалів справи вбачається, що листом №6884/10/15-444 від 12.09.206р. Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва відмовила третій особі у проведенні заліку суми бюджетного відшкодування в рахунок погашення векселів, у зв'язку з внесенням змін до Порядку адміністрування видачі та погашення податкових векселів, доведених листом Державної податкової адміністрації України №16071/7/16-1517 від 29.08.2006р., в якому зазначено, що сума бюджетного відшкодування повинна бути підтверджена актом документальної невиїзної (камеральної) перевірки чи позапланової виїзної (документальної) перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність такої відмови з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В п.2 ч.1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки.

Згідно з довідкою №200/м від 10.11.2006р., складеною за результатами позапланової (планової) виїзної (документальної) перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Т.М.М.” за періоди: квітень 2006р. на суму 896 946,00 грн., травень 2006р. на суму 444 444,00 грн., червень 2006р. на суму 351 961,00 грн., Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва підтверджено суму бюджетного відшкодування у розмірі                1 693 351,00 грн.

Третя особа надіслала на адресу позивача вищевказану довідку від 10.11.2006р., але вона не була прийнята позивачем до уваги з посиланням на те, що станом на дату поставки органу митного контролю податкових векселів №30027231738 від 14.08.2006р., №30027231736 від 14.08.2006р., №30027231739 від 14.08.2006р. та №30027231735 від 08.08.2006р., третя особа не мала підтвердження суми бюджетного відшкодування, оскільки довідку складено лише 10.10.2006р.

Суд не погоджується з таким твердженням позивача, оскільки пп.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Таким чином, в разі виникнення у позивача сумнівів щодо правомірності та обґрунтованості нарахування третьою особою суми бюджетного відшкодування, позивач мав право здійснити відповідну перевірку у строки, встановлені пп.7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Проте, перевірка позивачем проведена не була, тоді як сума бюджетного відшкодування підтверджена відповідною довідкою податкового органу.

Згідно з п.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в   адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані,  на підставі  яких  суд  встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Позивач в позовній заяві зазначає, що податкові векселі №30027231738 від 14.08.2006р. на суму 24 811,66 грн., №30027231736 від 14.08.2006р. на суму 25 353,03 грн., №30027231739 від 14.08.2006р. на суму 27 563,94 грн., №30027231735 від 08.08.2006р. на суму 135 771,06 грн. вважаються непогашеними.

Згідно з п.1.3 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Належних та допустимих доказів на підтвердження існування у третьої особи податкової заборгованості позивач суду не надав.

З матеріалів справи вбачається, що на час видачі податкових векселів у третьої особи обліковувалась переплата з податку на додану вартість, яка за своїм розміром значно перевищувала суму податку на додану вартість, визначену у векселях. Дана переплата продовжує існувати на момент розгляду спору.

Окрім того, право на зарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в рахунок погашення векселів підтверджено самим податковим органом.

Інших пояснень та доводів, окрім тих, що викладені у позовній заяві та апеляційній скарзі, позивачем суду не надано.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи  місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку, що Постанову Господарського суду міста Києва від 19.12.2006р. у справі №11/577-А прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

В ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає  апеляційну  скаргу  без задоволення,  а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києві задоволенню не підлягає.

Оскільки, позивач (апелянт) звільнений від сплати державного мита, отже судових витрат при поданні апеляційної скарги не поніс, то відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати за розгляд апеляційної скарги не стягуються.  

Керуючись п. 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення”, ст. ст. 71, 94, 195, 198, 200, 205, 206, 209 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києві залишити без задоволення, а Постанову Господарського суду міста Києва від 19.12.2006р. у справі №11/577-А – без змін.

2. Справу №11/577-А повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку

 Головуючий суддя          Лосєв  А.М.

 Судді

           Зубець Л.П.

          Розваляєва  Т.С.