Рішення

від 20.01.2016 по справі 487/4640/15-ц

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/4640/15-ц

Провадження № 2/487/96/16

РІШЕННЯ

Іменем України

20.01.2016 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого-суддіКарташевої Т.А.

секретаряУманського І.В.

за участю прокурора Ібрагімової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві цивільну справу за позовом виконувача обовязків прокурора міста Миколаєва в інтересах держави до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним акту на право власності на земельну ділянку та зобов*язання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обгрунтування якого зазначив, що прокуратурою м. Миколаєва під час вивчення законності прийняття Миколаївською міською радою рішень щодо передачі у власність земель комунальної власності було встановлено наступне. Пунктами 10, 10.1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 04.09.2009 року затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 919 кв. м за рахунок земель ТОВ «Миколаївбудпроект», з віднесенням її до земель житлової забудови для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 отримано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №140182 від 27.11.2009 року з кадастровим номером 4810136300:12:009:0015. Зазначений державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 27.11.2009 року за №010949702043. У зв*язку з порушенням вимог чинного законодавства під час прийняття та оформлення документів на спірну земельну ділянку, позивач просить поновити строк на звернення до суду у звязку з поважністю його пропуску; визнати незаконними та скасувати пункти 10, 10.1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 04.09.2009 року, якими затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 919 кв. м, нормативною грошовою оцінкою 358961,40 грн., за рахунок земель ТОВ «Миколаївбудпроект», з віднесенням її до земель житлової забудови для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним відповідний ОСОБА_1 державний акт на право власності на землю та на право постійного корстування землею; зобов*язати ОСОБА_1 повернути Миколаївській міській раді спірну земельну ділянку.

У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, надавши суду пояснення, аналогічні змісту позовної заяви, зазначивши, що строк для звернення з позовними вимогами не пропущений, оскільки порушення під час відведення у власність громаданам земельних ділянок в мікрорайноі Леваневців в м. Миколаєві, у тому чилсі спірної земельної ділянки, органами прокуратури були виявлені у березні 2013 року, що підтверджується доповідною запискою від 12.06.2013 р. про результати виконання доручення Генеральної прокуратури України. У 2015 році було додатково вивчено матеріали щодо відведення земельних ділянок у власність по провулку Польотному, за результатами якого 10.04.2015 р. внесено дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом зловживання посадовими особами Миколаївської міської ради своїм службовим становищем при прийнятті рішень про вилучення земель колишнього військового містечка № НОМЕР_1 у мікрорайоні «Леваневців» площею 51,7 га та подальшого незаконного їх надання в оренду та приватну власність фізичним та юридичним особам

Представник відповідача - Миколаївської міської ради у судовому засіданні не був присутнім, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надав.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з*явилася, про час, дату та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила. На підставі ст. 169 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсудності нез*явившихся відповідачів, на підставі наявних у ній даних та доказів.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Згіднозі ст. 10 ЦПК Україниобставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд, зберігаючи об*єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згіднозі ст. 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно зі ст. 60 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст.19,20 ЗК Україниземлі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із частиною другоюстатті 20 ЗК Українипроводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об*єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно достатті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно з частиною першоюстатті 58 ЗК Українитастаттею 4 ВК Українидо земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об*єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об*єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так,стаття 59 ЗК Українипередбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертоїстатті 84 ЗК Україниземлі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другоїстатті 59 ЗК України(у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четвертастатті 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права, землі під водними об*єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об*єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннямистатті 60 ЗК Українитастатті 88 ВК України(у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об*єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначаєтьсястаттями 60-62 ЗК Українита статтями1,88-90 ВК України.

Відповідно достатті 60 ЗК України,статті 88 ВК Україниприбережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водоймів уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не меншедвох кілометріввід урізу води.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженогонаказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 року №434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об*єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час установлення водоохоронної зони.

Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установленихстаттею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку.

Вказана позиція узгоджується із правовими позиціями, висловленими Верховним Судом України в постановах від 21.05.2014 р. у справі № 6-16цс14, від 24.12.2014 р. у справі №6-206цс14.

Судом встановлено, що за наслідками розгляду звернення Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України від 30.10.2006 року №741/3 та схеми розміщення земельних ділянок, передбачених до відведення по АДРЕСА_2 , рішенням Миколаївської міської ради №7/13 від 09.11.2006 року було затверджено схему розподілу території військового містечка № НОМЕР_1 загальною площею 500952 квадратних метри по АДРЕСА_2 . Міністерству Збройних сил України залишено в постійному користуванні земельну ділянку площею 165144 квадратних метри, відповідно до узгодженого плату розподілу земель для обслуговування майнового комплексу по АДРЕСА_2 . Земельну ділянку площею 335808 квадратних метри передано із земель військового містечка № НОМЕР_1 до земель комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва.

Згідно рішення Миколаївської міської ради № 6/15 від 12.02.1999 року частину вулиці Спортивної в межах території військового містечка військової частини НОМЕР_2 в Заводському районі, де розташовані житлові будинки від №25/1 по №25/102 включно, перейменовано у вулицю Леваневців. Найменування частини вулиці Спортивної в районі Яхт-клубу залишено без змін.

Рішенням Миколаївської міської ради № 35/51 від 19.06.2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 22156 квадратних метри, у тому числі 55 квадратних метри під капітальною забудовою, 99 квадратних метри під спорудами, 1766 квадратних метри під проходами, проїздами та площадками, 20236 квадратних метри під зеленим насадженням, за рахунок земель міста не наданих у власність або користування, з віднесенням їх до земель комерційного використання, товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївбудпроект» (даліТОВ «Миколаївбудпроект») для обслуговування придбаного майна по АДРЕСА_2 та передано вказану земельну ділянку площею 22156 квадратних метри товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївбудпроект» в оренду строком на десять років.

Пунктами 10, 10.1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 04.09.2009 року затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 919 кв. м за рахунок земель ТОВ «Миколаївбудпроект», з віднесенням її до земель житлової забудови для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №140182 від 09.10.2009 року з кадастровим номером 4810136300:12:009:0015. Зазначений державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 27.11.2009 року за №010949702043.

Згідно з проведеними комунальним підприємством «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро» замірами земельна ділянка по АДРЕСА_1 повністю входить в межі прибережної захисної смуги Бузького лиману: відстань від урізу Бузького лиману до крайніх точок спірної земельної ділянки становить 130,9 м, 165 м, 127,8 м. Земельна ділянка вільна від забудови.

За інформацією Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 12.05.2015 року №1014-2313-15 документи дозвільного та декларативного характеру на проведення будівельних робіт по АДРЕСА_1 не видавалися та не реєструвалися.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.04.2015 р. право власності на об*єкти нерухомого майна по АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Статтею 83 ЗК Українивизначено, що землі водного фонду перебувають виключно у державній та комунальній власності, їх надання у приватну власність заборонено.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно дост. 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, тощо.

Матеріали справи не містять доказів про те, що стосовно спірної земельної ділянки Миколаївською міською радою приймалися рішення щодо зміни її з категорії земель рекреаційного призначення та водного фонду на землі забудови з дотриманням встановленого Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 502.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що спірна земельна ділянка повністю входить в межі прибережної захисної смуги Бузького лиману та зміна її цільового призначення у встановлений законом спосіб проведена не була, пункти 10, 10.1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 04.09.2009 року про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 919 кв. м за рахунок земель ТОВ «Миколаївбудпроект», з віднесенням її до земель житлової забудови для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другоїст. 152 ЗК Українивласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтями116,118 ЗК Українивизначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статями116,118 ЗК України(правова позиція Верховного Суду України згідно з постановою № 6-93цс13).

Таким чином, оскільки рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 04 вересня 2009 року (пункти 10, 10.1 розділу 4), яке було підставою для видачі ОСОБА_1 державного акту на право власності на землю, підлягає скасуванню, державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №140182 від 27.11.2009 року з кадастровим номером 4810136300:12:009:0015 на ім*я ОСОБА_1 є недійсним.

Вимоги про скасування державної реєстрації вказаного акту на право власності на землю прокурором заявлені не були.

Рішення органу, на підставі якого видано державний акт на право власності на земельну ділянку за своєю правовою природою є правочином, що випливає з ч. 3ст. 203 ЦК України, відповідно до якої односторонній правочин може створювати обов*язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Відповідно до ч. 1ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6ст. 203 цього Кодексу.

Згідно зіст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 216 ЦК Українивизначає правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна зі сторін зобов*язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

З огляду на викладене, враховуючи, що пункти 10, 10.1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 04.09.2009 року про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 919 кв. м по АДРЕСА_1 , за своєю суттю є одностороннім правочином, який у встановленому законом порядку визнаний незаконним та підлягає скасуванню, тобто є недійсним, вимоги про зобов*язання ОСОБА_1 повернути Миколаївській міській раді спірну земельну ділянку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо доводів відносно пропуску прокурором строку позовної давності суд виходить з наступного.

Згідно зістаттею 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 121 Конституції Українина органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Звертаючись до суду із заявою про захист прав громадян та державних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва інтересів громадянина або держави у суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Статтями 14 Конституції Українита 373ЦК Українивстановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням га охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно доУказу Президента України від 13.04.2011 року № 459/2011 «Про Державну інспекцію сільського господарства України»є Державна інспекція сільського господарська України.

Разом з тим ст.ст. 6, 9, 10 зазначеного Закону, якими визначені повноваження згаданого органу, не передбачено повноважень щодо звернення до суду про визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та зобов*язання повернути її власнику. Не передбачено таких повноважень і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженимУказом Президента України від 13.04.2011 року № 459/2011.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду із позовами вказаної категорії, а власником земельної ділянки є територіальна громада, прокурором було пред*явлено позов в інтересах держави.

Підставою для звернення до суду з даним позовом стало виявлення прокуратурою порушення закону при передачі у власність земельної ділянки водного фонду під час проведеної у квітні 2015 року перевірки додержання вимог земельного законодавства в діяльності Миколаївської міської ради, за результатами якої за фактом зловживання посадовими особами Миколаївської міської ради своїм службовим становищем при прийнятті рішень про вилучення земель колишнього військового містечка № НОМЕР_1 у мікрорайоні «Леваневців» площею 51,7 га орієнтовного вартістю 65,5 мільйона гривень та подальшого незаконного їх надання в оренду та приватну власність фізичним та юридичним особам розпочато кримінальне провадження №42015150000000124 за ч. 2ст. 364 КК України.

Будь-яких доказів того, що Державній інспекції сільського господарства України було відомо або могло бути відомо про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 суду надано не було. Єдиними даними про дату, коли позивач міг дізнатися про наявність підстав для звернення до суду, є дата внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за наслідками прокурорської перевірки, коли було виявлено факт передачі спірної земельної ділянки без дотримання вимог закону, внаслідок чого прокурор і звернувся з позовом до суду із зазначеним вище позовом, а саме 19 червня 2015 року.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленої в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі 6-101цс15.

Присутність прокурора на сесії Миколаївської міської ради не може впливати на перебіг позовної давності у вказаній справі, оскільки з самого рішення, прийнятого Миколаївською міською радою не вбачається порушення законодавства, яке було встановлено лише при здійсненні ретельної перевірки.

З огляду на викладене, оскільки строк звернення до суду з моменту встановлення відповідних правових підстав (квітень 2015 року) прокурором пропущено не було, підстави для його поновлення відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.14,121 Конституції України, ст. ст.10,11,45,59,60,88,209,212-215,218 ЦПК України, ст.19 -21,58-62,83,116,118,152 ЗК України, ст.4,88-90 ВК України, ст. ст.3,15,16,373,203,215,216,261,387 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги виконувача обовязків прокурора міста Миколаєва задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати пункти 10, 10.1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 04.09.2009 року, якими затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 919 квадратних метрів, нормативною грошовою оцінкою 358 961 гривня 40 копійок, за рахунок земель Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївбудпроект», з віднесенням її до земель житлової забудови для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним виданий ОСОБА_1 державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №140182 від 27.11.2009 року, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 27.11.2009 року за номером 010949702043.

Зобов*язати ОСОБА_1 повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 919 квадратних метрів по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810136300:12:009:0015.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.А. Карташева