Рішення

від 06.03.2007 по справі 14/181/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/181/19

  06.03.07   

   УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000,м. Чернігів, просп. Миру,20, тел. 7-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

28 лютого 2007р.                                                                                                справа № 14/181/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Нове покоління”, вул.Петропавлівська,86 (оф.102), м. Суми, 40030

До відповідача: Приватного підприємства “Долина Плюс”, вул.Єськова,12, м.Чернігів,14000

Про  стягнення  226грн. 61коп.  

                                                                                                                    Суддя   Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача:  Малко О.В. представник, довіреності від 27.02.07р..

Від відповідача: Трубченко І.В. представник, дов.№05 від 16.01.07р., Шпакович І.А. власник

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача –Малого приватного підприємства “Долина” заборгованості в сумі 157,81грн. за поставлений товар на підставі договору №29 від 15.01.02р., 54,60грн. інфляції за період з 01.01.04р. по 01.11.06р. та 14,20грн. три проценти річних за період 10.12.03р. по 10.12.06р.

В обґрунтування вимог позивач посилається на угоду про поступку права на вимогу від 22.07.03р. укладену між АТЗТ “ТОМ” та ТОВ “Нове покоління”, згідно якої йому переуступлене право на вимогу заборгованості у сумі 2531,56грн., яка виникла між відповідачем та АТЗТ “ТОМ”, який в свою чергу у відповідності до договору №29 від 15.01.02р. про довгострокові поставки продуктів харчування поставляв відповідачу по видаткових накладних продукцію, за яку відповідач розрахувався частково, порушивши зазначений у п.2.1.1. договору №29 термін розрахунку (остаточний розрахунок проводиться з відстрочкою сім календарних днів з моменту поставки).

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України представник позивача в судовому засіданні 30.01.07р. надав клопотання про збільшення розміру позовних вимог вих.№12 від 30.01.07р., в якому зазначив, що позивач був змушений направити робітника Жемчугову М.В. 30.01.2007р. для представництва своїх інтересів в судовому засіданні з метою забезпечення присутності робітника позивача на судовому засіданні було витрачено кошти в сумі 126,82грн., що є прямими збитками та просив суд вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача основний борг в сумі 157,81грн., 54,60грн. інфляції, 14,20грн. три проценти річних, збитки в сумі 126,82грн. згідно ст.611, 623 ЦК України, та згідно ст.49 ГПК України 102грн. держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Також представник позивача в судовому засіданні надав розрахунок розміру збитків 126,82грн., в якому зазначив: 1). видатковий касовий ордер на одержання добових 3д. х 25грн.=75грн., 2). проїзний документ Суми-Київ АСК “Експрес” ціна 23,82грн., 3). пост.білизна –8грн., 4). проїзний квиток на автобус Київ-Чернігів ціна 20грн. Суд прийняв збільшення позивачем розміру позовних вимог на суму 126,82грн. в частині стягнення збитків, оскільки це не суперечить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси.

Приватне підприємство “Долина плюс” (м. Чернігів, вул.Єськова,12) в поданих відзивах на позов №06 від 16.01.07р., №15 від 30.01.07р. вимоги позивача не визнає, та зазначає, що заборгованість в сумі 157,81грн., яку позивач вимагає стягнути з МПП “Долина” виникла в результаті не відображення в обліку ТОВ “Нове покоління” наданих копій втрачених документів, що у відповідності до угоди про поступку права на вимогу від 07.07.2003р. між АТЗТ “ТОМ” та ТОВ “Нове покоління” останній приймає на себе право вимоги і стає кредитором по договору б/н від 09.01.03р. між АТЗТ “ТОМ” та МПП “Долина”, що за цим договором борг відсутній. Крім того у відзиві зазначено, що навіть, якщо і припустити про наявність боргу, то останній строк виконання зобов'язання наступив 16.06.03р. (дата останнього отримання товару - 09.06.03р.), тобто на час подання позовної заяви минули строки позовної давності, на застосування наслідків яких наполягає.

Суд відповідно до ст.25 Господарського процесуального кодексу України здійснив заміну відповідача –Малого приватного підприємства “Долина” його правонаступником –Приватним підприємством „Долина Плюс” (ідентифікаційний код 24842270, місцезнаходження м. Чернігів, вул.Єськова,12,), про що зазначено в ухвалі господарського суду Чернігівської області від 30.01.07р.

Відповідачем в судовому засіданні 14.02.07р. надано відзив на позовну заяву №17 від 14.02.07р., в якому пояснює, що позивачем заявлено позов по угоді про поступку права на вимогу від 22.07.03р., а йому як відповідачу було надіслано угоду про поступку права на вимогу №б/н від 07.07.03р., та оскільки не було надано угоди від 22.07.2003р. позов не визнає; що в позовній заяві позивач посилається на договір №29 від 15.01.02р., але відповідачу не було надано доказів заміни кредитора саме по цьому договору, подана угода від 07.07.03р. свідчить про передачу боргу по договору від 09.01.03р. і тому вимоги позивача по договору №29 від 15.01.02р. не визнає. Відповідач зазначає, що позивачем було надано на вимогу суду два різних акта звірки: перший –від 23.01.07р., другий –за період з 01.08.03р. по 02.02.07р., які не містять достатньої інформації для проведення звірки, містять нерозшифровану суму переданого боргу - 2531,56грн. та містять суперечливу інформацію стосовно один одного (кінцева сума боргу по першому акту –157,81грн., а по другому –224,00грн.). Відповідач стверджує про недоцільність проведення звірки розрахунків за товар, отриманий по накладним за період з 01.07.01р. по 08.01.03р., так як це розрахунки з АТЗТ “Том”, а не з ТОВ “Нове покоління”. Відповідач заперечує проти збільшенням позивачем розміру позовних вимог в частині стягнення збитків у сумі 126,82грн. вважаючи, що ця сума виникла по вині позивача із-за ненаданням та несвоєчасне надання ним необхідних доказів по позову, також відповідачем наведені пояснення стосовно строку позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення по справі №30 від 27.02.07р., в якому стверджує, що відповідач був ознайомлений з угодою про поступку права на вимогу від 22.07.03р., так як при відсутності інших взаємовідносин з позивачем, крім тих, що виходять з угоди про поступку права на вимогу, 13.08.2003р. платіжним дорученням №502 відповідач здійснив переказ коштів в сумі 1850,37грн., 10.12.03р. платіжним дорученням №900 – 472,19грн., листом від 12.08.03р. визнав борг перед позивачем в сумі 2480,37грн. В поданому поясненні позивач посилається на затягування справи і не проведення звірки розрахунків виключно з вини відповідача, та зазначає, що в результаті звіряння було виявлено розбіжності та проведено їх коригування, що відображено в оборотах між МПП “Долина” та ТОВ “Нове покоління” і визначає остаточну суму заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 200,00грн., позивач посилаючись на ст.264 ЦК України вважає, що строк позовної давності спливає 10.12.06р., бо про визнання боргу відповідачем свідчить перерахування ним коштів 10.12.03р. В поданому поясненні позивач просить стягнути з відповідача 200грн. основного боргу, 54,60грн. інфляційних, 14,20грн. три проценти річних, 170,34грн. збитків, 102грн. держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення від 28.02.07р., в якому зазначив, що в ході звірки з відповідачем була встановлена сума заборгованості у 200грн., що виходячи з порівняння сум накладних, повернення по них та оплат дана заборгованість виникла по накладній №2266 від 18.06.01р.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, з'ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив.

Подане позивачем пояснення за №30 від 27.02.07р. з визначенням розміру позовних вимог, суд розцінює як фактичне збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення боргу на суму 42,19грн. та в частині стягнення збитків на суму 43,52грн. Суд приймає збільшення позовних вимог в частині стягнення боргу на суму 42,19грн. та в частині стягнення збитків на суму 43,52грн., оскільки це не суперечить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси.

Згідно статуту приватного підприємства “Долина Плюс”, дата реєстрації змін до установчих документів 12.02.2007р., номер запису 10641050002001715, останній є правонаступником прав та обов'язків Малого приватного підприємства “Долина”.

Як свідчать матеріали справи, позивач в обґрунтування вимог посилається на угоду про поступку права на вимогу від 22.07.03р. укладену між АТЗТ “ТОМ” та ТОВ “Нове покоління”, згідно якої йому переуступлене право на вимогу заборгованості у сумі 2531,56грн., яка виникла між відповідачем та АТЗТ “ТОМ”, який в свою чергу у відповідності до договору №29 від 15.01.02р. про довгострокові поставки продуктів харчування поставляв відповідачу по видаткових накладних продукцію, за яку відповідач розрахувався частково, порушивши зазначений у п.2.1.1. договору №29 термін розрахунку (остаточний розрахунок проводиться з відстрочкою сім календарних днів з моменту поставки).

Позивачем до матеріалів справи подано копію угоди про поступку права на вимогу від 22.07.2003р. (а.с.128), яка укладена між первісним кредитором акціонерним товариством закритого типу “ТОМ”, в особі директора Буркотенко О.В., та новим кредитором товариством з обмеженою відповідальністю “Нове покоління”,  в особі директора Марченко О.В.

За умовами угоди від 22.07.03р. первісний кредитор передає, новий кредитор приймає на себе право вимоги першого і стає кредитором по договору про довгострокові поставки продуктів харчування №29 від 15.01.02р. між первісним кредитором та малим приватним підприємством “Долина” (п.1). Згідно п.2 угоди від 22.07.2003р. новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання наступних зобов'язань: погашення заборгованості за договором, вказаним в п.1 даної угоди, у розмірі 2531грн.56коп., первісний кредитор зобов'язаний у строк 180 днів з моменту підписання даної угоди повідомити боржника про здійснення поступку права на вимогу. У п.6 угоди від 22.07.03р. сторони передбачили, що у строк 30 днів первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору всю інформацію і документацію, з якої випливають обов'язки першого, що  є предметом даної угоди.

Відповідачем до матеріалів справи подано копію угоди про поступку права на вимогу від 07.07.2003р. (а.с.39), оригінал якої оглянуто в судовому засіданні, яка укладена між первісним кредитором акціонерним товариством закритого типу “ТОМ”, в особі директора Буркотенко О.В., та новим кредитором товариством з обмеженою відповідальністю “Нове покоління”, в особі директора Завгороднього В.А.

За умовами угоди від 07 липня 2003р. первісний кредитор передає, новий кредитор приймає на себе право вимоги першого і стає кредитором по договору б/н від 09 січня 2003р. між первісним кредитором та МЧП “Долина” (п.1). Згідно п.2 угоди від 07.07.2003р. новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання наступних зобов'язань: погашення заборгованості у сумі 2531грн.56коп., первісний кредитор зобов'язаний у строк 7 днів з моменту підписання даної угоди повідомити боржника про здійснення поступку права на вимогу. У п.6 угоди від 07.07.03р. сторони передбачили, що у строк 7 днів первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору всю інформацію і документацію, з якої випливають обов'язки першого, що  є предметом даної угоди.

Дослідивши примірники вищевказаних угод, суд доходить до висновку, що подані сторонами примірники угод від 07.07.2003р. та від 22.07.2003р. є окремими договорами (які укладені в 2003 році) між первісним кредитором і новим кредитором (за підписами різних директорів ТОВ “Нове покоління”) стосовно поступки права на вимогу однакової суми боргу - 2531грн.56коп. з боржника МЧП “Долина”, які не визнані в установленому порядку недійсними, що тексти угод не містять приписів стосовно втрати чинності у випадку укладення слідуючого договору (угоди) між тими ж сторонами стосовно одного і того ж боржника .

Вищевказані угоди мають різні умови (строк повідомлення боржника, строк передачі документації, розмір винагороди та строк її сплати), та підстави виникнення предмету угоди про поступку права на вимогу, а саме по угоді від 07.07.2003р. –це договір між первісним кредитором і боржником за №б/н від 09.01.2003р., по угоді від 22.07.2003р. –це договір між первісним кредитором і боржником за №29 від 15.01.2002р.

З матеріалів справи слідує, що позивач і відповідач вважають, що договірні взаємовідносини між первісним кредитором і боржником виникли саме з договору, який вказано в угоді про поступку права на вимогу, яку вони подали до матеріалів справи.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення первісним кредитором боржника (відповідача) про здійснення поступку права на вимогу по угоді від 22.07.03р.

Відповідачем до матеріалів справи подана копія повідомлення за 2003р. без номеру, дати і місяця (а.с.38) щодо повідомлення первісним кредитором боржника –МЧП “Долина” про поступку права на вимогу б/н від 07.07.03р. на суму 2531,56грн., що виникла по договору між підприємствами від 09.01.2003р.

В листі №58 від 12.08.2003р. мале приватне підприємство “Долина” посилається на вищевказане повідомлення без номеру первісного кредитора, і в ньому відсутнє будь-яке посилання на договір №29 від 15.01.2002р. або угоду від 22.07.03р.

Направлене позивачем відповідачу попередження №124 від 30.09.03р. з вимогою оплатити заборгованість в сумі 681,19грн. за поставлений товар по видатковій накладній №1752 від 09.06.03р. не містить жодного посилання ні на угоду від 07.07.03р., ні на угоду від 22.07.03р., ні на договір №б/н від 07.07.03р., ні на договір №29 від 15.01.2002р., а тому не приймається судом як належний доказ повідомлення відповідача про переуступку права вимоги по жодній з угод.

Як свідчать матеріали справи, ні позивачем ні відповідачем не подано договору №б/н від 09.01.2003р.

Позивачем до позовної заяви подано копію договору №29 від 15.01.2002р. про довгострокові поставки продуктів харчування підписаного між постачальником АОЗТ “Том” і покупцем МЧП “Долина”.

Відповідно до ст.197 Цивільного кодексу УРСР, чинного на момент укладення угод від 22.07.2003р. та від 07.07.2003р., уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора. Кредитор, який уступив вимогу іншій особі, зобов'язаний передати їй документи, що свідчать про право вимоги (ст.198 Цивільного кодексу УРСР).

Згідно ст.202 Цивільного кодексу УРСР уступка вимоги і перевід боргу, основані на угоді, укладеній в письмовій формі, повинні бути вчинені в простій письмовій формі.

В матеріалах справи відсутні докази передачі первісним кредитором новому кредитору – позивачу по справі документів, що свідчать про право вимоги, що по договору №б/н від 09.01.2003р., що по договору №29 від 15.01.2002р.

В письмовому поясненні поданому представником позивача в судовому засіданні 28.02.07р. повідомлено, що заборгованість в сумі 200,00грн. виникла по накладній №2266 від 18.06.2001р.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як зазначається в частині першій статі 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вище викладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність беззаперечних доказів щодо виникнення у позивача, як нового кредитора, права вимоги від відповідача у сумі 200,00грн. з врахуванням збільшення позивачем розміру позовних вимог, на підставі угоди про поступку права на вимогу від 22.07.03р., щодо прострочки виконання відповідачем зобов'язань на суму 200,00грн., а також про відсутність вчинення відповідачем дій, які б означали визнання боргу по зобов'язанням з договору №29 від 15.01.2002р. та угоди від 22.07.03р.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 200,00грн. є безпідставними, а відповідно і вимоги позивача про стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання інфляційних у сумі 54,60грн. та 3% річних у сумі 14,20грн. також є безпідставним і задоволенню не підлягають.

Оскільки, позивачем не доведено порушення позивачем господарського зобов'язання на суму 200,00грн., то відсутні підстави для застосування строку позовної давності за заявою відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача з врахуванням збільшення позовних вимог збитки у сумі 170,34грн., понесених у зв'язку з направленням робітника Жемчугову М.В. 30.01.07р. для представлення інтересів товариства в судовому засіданні.

Як вбачається із матеріалів справи, відкладення розгляду справи 30.01.07р., відбувалося у зв'язку з невиконанням позивачем вимог суду, викладених в ухвалах від 15.12.06р. та від 16.01.07р., неподанням позивачем витребуваних судом документів, не проведення звірки розрахунків по предмету спору, що перешкоджало розгляду спору по суті. Крім того, матеріали справи підтверджують відкладення розгляду справи за клопотання позивача.

Згідно ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Оскільки, позивачем не доведено порушення відповідачем господарського зобов'язання, суд доходить висновку про безпідставність вимог позивача щодо стягнення з відповідача збитків у сумі 170,34грн.

Керуючись ст.71, 76, 197, 198 Цивільного кодексу УРСР, ст.224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 256, 261, 262, 267, 525, 526, 614 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ :

1.          Прийняти збільшення позовних вимог в частині стягнення боргу на суму 42,19грн. та в частині стягнення збитків на суму 43,52грн.

2.          В позові відмовити.

Суддя                                                                               Н.Ю.Книш

Рішення підписано 05.03.2007р.

          Суддя                                                                               Н.Ю.Книш