Постанова

від 29.04.2016 по справі 810/549/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2016 року 810/549/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про скасування постанови №7 від 14.01.2016.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що у грудні 2015 року Інспекцією було проведено перевірку, у ході якої встановлено порушення вимог пункту 32 та 33 Технічного регламенту безпеки іграшок, затвердженого постановою КМУ від 08.10.2008 №901, що полягали у розповсюдженні продукції щодо якої відсутній (неналежно застосований) Національний знак відповідності та відсутня інформація про адресу виробника. За вказані порушення Інспекція застосувала штрафну санкцію у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів громадян, про що прийняла оскаржувану постанову.

Позивач стверджує, що Інспекція не мала правових підстав для застосування штрафних санкцій, оскільки Технічний регламент безпеки іграшок, затверджений постановою КМУ від 08.10.2008 №901, на відповідність якому посадові особи відповідача перевіряли продукцію ФОП ОСОБА_1 на момент перевірки втратив чинність.

Крім того, позивач звертає увагу суду, що відповідачем було застосовану суму штрафних санкцій у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів громадян, що не відповідає розміру штрафних санкцій, передбачених за таке правопорушення у статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції .

Представники сторін у судове засідання, призначене на 29.04.2016, не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. Від представника позивача 29 квітня 2016 року надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, письмових заперечень на адміністративний позов до суду не направляв, жодних клопотань про відкладення розгляду справи, чи про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності, враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України та беручи до уваги положення частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14 грудня 2015 року Інспекція з питань захисту прав споживачів у Київській області провела планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 на предмет відповідності характеристик продукції (ігри та іграшки для дітей, апаратура електрична низьковольтна, мийні засоби) вимогам законодавства. Перевірка здійснювалась за місцем розміщення продукції - в магазині, розташованому за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Машинобудівників, буд. 13-А.

Результати перевірки оформлені Актом перевірки характеристик продукції від 14.12.2015 №0013 (далі також Акт перевірки) (а.с. 11-12).

У ході контролюючого заходу посадовими особами Інспекції було перевірено 7 (сім) одиниць продукції - іграшок дитячих, перелік яких із вказівкою на найменування, торгову марку, артикул (модель) міститься в таблиці Акта перевірки (а.с. 11, на звороті).

За наслідками перевірки встановлено порушення позивачем:

- пункту 32 Технічного регламенту безпеки іграшок, затвердженого постановою КМУ від 08.10.2008 №901, що полягає у розповсюдженні продукції, зазначеної у пунктах 1 та 2 таблиці Акта перевірки щодо якої неналежно застосовано Національний знак відповідності та у розповсюдженні продукції, зазначеної у пунктах 3-6 таблиці Акта перевірки на якій відсутній Національний знак відповідності;

- пункту 33 Технічного регламенту безпеки іграшок, затвердженого постановою КМУ від 08.10.2008 №901, що полягає у відсутності на маркуванні продукції, зазначеної у пункті 7 таблиці Акта перевірки інформації про адресу виробника та (або) уповноваженого представника чи особи, що відповідає за ведення іграшок в обіг.

31 грудня 2015 року Інспекція на підставі Акта перевірки склала стосовно ФОП ОСОБА_1 протокол №0011 про виявлені порушення вимог статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції та статті 15 Закону України Про загальну безпечність нехарчової продукції (а.с. 9).

Розглянувши зазначений протокол та Акт перевірки, Інспекція дійшла висновку про порушення позивачем вимог пункту 1 частини 3 статті 44 та пункту 2 частини 3 статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції та прийняла оскаржувану постанову від 14.01.2016 №7, якою застосувала до позивача штрафну санкцію у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн. (а.с.8).

Не погодившись із зазначеною постановою, позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

За визначенням, наведеним у частині 1 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції від 02.12.2010 № 2735-VI (далі - Закон №2735-VI) Національний знак відповідності - знак, що засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які на неї поширюються.

Відповідно до статті 1 Закону України Про технічні регламенти та оцінку відповідності від 15.01.2015 № 124-VIII технічний регламент - це нормативно-правовий акт, в якому визначено характеристики продукції або пов'язані з ними процеси та методи виробництва, включаючи відповідні процедурні положення, додержання яких є обов'язковим. Він може також включати або виключно стосуватися вимог до термінології, позначень, пакування, маркування чи етикетування в тій мірі, в якій вони застосовуються до продукції, процесу або методу виробництва;

За змістом статті 9 Закону України Про технічні регламенти та оцінку відповідності цілями прийняття технічних регламентів є захист життя та здоров'я людей, тварин і рослин, охорона довкілля та природних ресурсів, забезпечення енергоефективності, захист майна, забезпечення національної безпеки та запобігання підприємницькій практиці, що вводить споживача (користувача) в оману.

Технічні регламенти затверджуються законами, актами Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади.

Згідно статті 11 Закону України Про технічні регламенти та оцінку відповідності відповідність введеної в обіг, наданої на ринку або введеної в експлуатацію в Україні продукції вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такої продукції, є обов'язковою, за винятком випадків, визначених у зазначених технічних регламентах та статті 12 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону №2735-VI до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі:

1) розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції;

2) розповсюдження продукції, щодо якої неналежно застосовано Національний знак відповідності (крім нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів).

Як вбачається з Акта перевірки та оскаржуваної постанови, штрафні санкції позивачу визначені саме у зв'язку з розповсюдженням продукції щодо якої неналежно застосовано Національний знак відповідності (пункти 1-2 таблиці Акта перевірки) та на якій відсутній Національний знак відповідності (пункти 3-6 таблиці Акта перевірки).

При цьому, у якості технічного регламенту, вимогами якого передбачено нанесення Національного знаку відповідності на продукцію (іграшки), що були об'єктами перевірки, в Акті перевірки міститься посилання на Технічний регламент безпеки іграшок, який затверджений постановою КМУ від 08.10.2008 №901.

Згідно з пунктом 1 зазначеного Технічного регламенту цей регламент визначає вимоги до безпеки іграшок, процедуру оцінки їх відповідності таким вимогам, установлює правила маркування, а також введення в обіг іграшок як імпортованих, так і вітчизняного виробництва, їх продажу і безкоштовного розповсюдження (далі - введення іграшок в обіг).

Пунктом 32 Технічного регламенту безпеки іграшок, затвердженого постановою КМУ постановою КМУ від 08.10.2008 №901 встановлено, що на іграшку та (або) її етикетку (пакування) наноситься національний знак відповідності та ідентифікаційний номер органу з оцінки відповідності згідно з державним реєстром таких органів.

Суд зазначає, що вимоги Технічного регламенту безпеки іграшок, який затверджений постановою КМУ від 08.10.2008 №901 діяли з 25.04.2009 та втратили чинність 20.02.2014 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 515.

Оскільки перевірка ФОП ОСОБА_1 відбувалась 14 грудня 2015 року, суд погоджується з посиланням позивача на факт втрати чинності технічним регламентом, порушення якого були встановлені під час перевірки.

Поряд з цим суд вважає, що дана обставина не може бути підставою для звільнення позивача від юридичної відповідальності.

Так суд зазначає, що об'єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке передбачена пунктами 1 та 2 частини 3 статті 44 Закону №2735-VI виражається у розповсюдженні суб'єктом господарювання продукції на якій відсутній, або щодо якої неналежно застосовано Національний знак відповідності, якщо обов'язковість його нанесення на продукцію передбачена відповідним технічним регламентом.

На момент перевірки вимоги до безпечності іграшок та їх обігу на території України було визначено Технічним регламентом безпечності іграшок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 515 (чинний з 20.02.2014).

За змістом пунктів 44-46 Технічного регламенту безпечності іграшок від 11.07.2013 №515, іграшки повинні надаватися на ринку з нанесеним в установленому порядку національним знаком відповідності.

Національний знак відповідності наноситься лише виробником або його уповноваженим представником.

Нанесення виробником або його уповноваженим представником національного знака відповідності є підтвердженням його відповідальності за відповідність іграшки вимогам, установленим у технічних регламентах, що передбачають нанесення національного знака відповідності.

Відповідно до пункту 52 Технічного регламенту безпечності іграшок від 11.07.2013 №515 Національний знак відповідності повинен наноситися на іграшку, прикріплену до неї етикетку (ярлик) або пакування та бути видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли іграшка дрібна або складається з дрібних частин, національний знак відповідності може наноситися на етикетку (ярлик) або супровідну листівку. Якщо іграшка продається в демонстраційному пакуванні та нанесення національного знака відповідності на іграшку є технічно неможливим, він може наноситися на демонстраційне пакування.

Пунктом 25 цього ж Технічного регламенту встановлено, що перед наданням іграшки на ринку розповсюджувачі зобов'язані перевірити наявність національного знака відповідності на іграшці, необхідних документів, інструкцій та інформації про безпечність, які складаються згідно з вимогами законодавства про мови, а також виконання виробником та імпортером вимог, установлених пунктами 9, 10 і 18 цього Технічного регламенту.

Таким чином, новий Технічний регламент, затверджений постановою КМУ від 11.07.2013 № 515, не змінює закріплені у попередніх нормах правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти однаково визначають зміст прав та обов'язків суб'єктів відносин, зокрема, обидва Технічні регламенти зобов'язують наносити на іграшки Національний знак відповідності.

Суд зазначає, що позивачем не заперечується факт розповсюдження продукції, наведеної у пунктах 1-2 таблиці Акта перевірки щодо якої неналежним чином застосовано Національний знак відповідності та розповсюдження продукції, наведеної у пунктах 3-6 таблиці Акта перевірки, на якій відсутній Національний знак відповідності.

Виходячи із загальних принципів права, що визначають дію нормативно-правового акту в часі, правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм у сфері безпеки та якості нехарчової продукції, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи. У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Зважаючи на ту обставину, що Технічний регламент, затверджений постановою КМУ від 11.07.2013 № 515 та Технічний регламент, затверджений постановою КМУ від 08.10.2008 №901 місять тотожні норми в частині обов'язковості нанесення на продукцію Національного знаку відповідності, суд вважає, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності у діях позивача складу правопорушення, передбаченого пунктами 1 та 2 частини 3 статті 44 Закону №2735-VI.

При цьому, суд наголошує, що помилкове посилання відповідачем в Акті перевірки на вимоги Технічний регламенту безпеки іграшок, затвердженого постановою КМУ від 08.10.2008 №901 жодним чином не вплинуло на правильність юридичної кваліфікації та суті виявленого порушення.

Розглядаючи доводи представника позивача щодо застосування відповідачем штрафних санкцій у розмірі, що не передбачений пунктом 1 та 2 частини 3 статті 44 Закону №2735-VI, судом встановлено таке.

Як вбачається з постанови від 14.01.2016 №7, штрафні санкції позивачу були визначені у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн. (а.с. 8).

Пунктом 1 частини 3 статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції передбачено, що до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі розповсюдження продукції, на якій відсутній знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі розповсюдження продукції, щодо якої неналежно застосовано знак відповідності технічним регламентам (крім нанесення знака відповідності технічним регламентам на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів), - у розмірі від сімдесяти п'яти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, розмір штрафу за правопорушення, передбачене пунктом 1 частини 3 статті 44 Закону №2735-VI, встановлено у розмірі від 2550,00 грн. до 4250,00 грн., а за правопорушення передбачене пунктом 2 частини 3 цієї ж статті, - у розмірі від 1275,00 грн. до 2550,00 грн.

За таких обставин суд зазначає, що сума штрафної санкції, застосована до позивача оскаржуваною постановою, не відповідає сумі штрафу, передбаченій у пунктах 1 та 2 частини 3 статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції та є значно більшою, у зв'язку з чим постанова про накладення штрафних санкцій від 14.01.2016 №7 є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому, скасовуючи оскаржувану постанову у повному обсязі, суд виходив з наступного.

Насамперед, слід зауважити, що штрафні санкції позивачу було визначено як за порушення вимог пункту 1 частини 3 статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції , так і за порушення вимог пункту 2 частини 3 цієї ж статті.

Наведеними пунктами частини 3 статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції передбачені різні за змістом склади правопорушення та встановлено різні за розміром штрафні санкції, що підлягають застосуванню за їх вчинення.

Поряд з цим, у постанові про накладення штрафних санкцій від 14.01.2016 №7 відповідачем не було визначено суму штрафних санкцій за кожне з виявлених правопорушень окремо. У цьому ж контексті суд зазначає, що поєднання в одній постанові штрафних санкцій за різними правопорушеннями, відповідальність за які передбачена різними пунктами частини 3 статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції не відповідає порядку застосування штрафних санкцій.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Рішення, в якому протиправну частину не можна відокремити та ідентифікувати є таким, що підлягає скасуванню в цілому.

Одночасно з цим суд, перевіряючи рішення суб'єкта владних повноважень на предмет відповідності критеріям, встановленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 5 статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції справи про накладення штрафів за порушення, визначені цією статтею, розглядаються керівниками органів ринкового нагляду або заступниками таких керівників у межах їх компетенції. Суми штрафів, що накладаються органами ринкового нагляду, перераховуються до Державного бюджету України. Про вчинення порушень, зазначених у цій статті, посадовими особами органів ринкового нагляду, що виявили правопорушення, складається протокол, який разом із поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи та документами, що стосуються справи, передається посадовим особам, уповноваженим розглядати такі справи.

Керівник чи заступник керівника органу ринкового нагляду розглядає справу протягом 15 днів з дня отримання відповідних документів. Рішення керівника чи заступника керівника органу ринкового нагляду про накладення штрафу оформляється постановою.

Наведене свідчить, що повноваження відповідача щодо визначення розміру штрафу, за недотримання вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлені технічними регламентами, є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу та уповноваженої особи.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин в даній адміністративній справі суд, не може підмінити Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Київській області та перебрати на себе повноваження щодо визначення розміру штрафу за вчинене позивачем правопорушення з огляду на те, що законодавством вирішення цих питань віднесене до компетенції саме Держспоживінспекції у Київській області.

Встановивши факт протиправності дій відповідача в частині застосування штрафу у розмірі, що не відповідає встановленому законом, та неможливість втрутитись в дискреційні повноваження відповідача, а також зважаючи на неможливість ідентифікувати протиправну частину рішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області №7 від 14.01.2016 у повному обсязі.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаєтеся на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, - що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судом рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області від 14.01.2016 №7.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. згідно квитанції №731 від 12.02.2016 за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області (ідентифікаційний код 37994373, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 6, кабінет 612).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 квітня 2016 року.