Постанова

від 17.11.2011 по справі 13850/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2011 р. № 2-а- 13850/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Басовій Н.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерітаж" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Ерітаж , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд визнати неправомірними дії Харківської об'єднаної державної податкової інспекції щодо визначення порушень вимог законодавства товариством з обмеженою відповідальністю Ерітаж (код 37263358), а саме:

- неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ Ерітаж та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді;

- порушення ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ Ерітаж з постачальниками та покупцями.

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 7 Закону України Про податок на додану вартість №168/97- ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями та ст. 185-ст.203 розділу 5 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994р. за №334/94-ВР зі змінами та доповненнями, які викладені в акті від 05 липня 2011 року № 1429/234/37263358 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Ерітаж (код ЄДРПОУ 37263358) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період з 07.10.2010 по 31.03.2011 та з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 07.10.2010р. по 31.05.2011р. .

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що висновки, які викладені в зазначеному акті перевірки зроблені відповідачем лише на підставі аналізу податкової звітності підприємства та баз даних органів державної податкової служби, первинні документи під час перевірки не досліджувалися, єдиним доказом неможливості реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ Ерітаж є відсутність під час проведення перевірки інформації про наявні у підприємства засоби, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності. В той же час ця інформація не була витребувана у підприємства при проведенні перевірки у встановленому порядку. Крім того, в тексті самого акту перевірки міститься інформація, яка спростовує висновки про неможливість здійснення підприємством господарської діяльності, а саме інформація про наявні трудові ресурси, а також інформація про те, що між ХОДПІ та підприємством велося листування, директор ТОВ Ерітаж отримував запити від податкового органу та надавав відповідні документи, що підтверджують реальність здійснення господарської діяльності, що спростовує наведені в акті твердження про відсутність підприємства за юридичною адресою. Висновки про порушення вимог цивільного законодавства в момент укладання позивачем правочинів не відповідають вимогам цивільного законодавства щодо нікчемності правочинів та не входять до компетенції податкового органу.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, зазначив, що висновки податкового органу про вчинення позивачем порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини, викладені в письмовому запереченні, а саме: зазначений спір не містить ознак публічно-правового у розумінні положень КАС України, перевірка платника податків, за результатами якої було складено акт, була здійснена ХОДПІ у відповідності до положень Податкового кодексу України, а висновки, які викладені в цьому акті перевірки є суб'єктивною думкою посадової особи, яка робила перевірку та ці висновки не несуть ніяких негативних наслідків для підприємства.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ Ерітаж зареєстровано 06.10.2010 р. Харківською районною державною адміністрацією за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Липці, вул. Пушкінська, 20, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 08.10.2010р. за № 2739, перебуває на обліку в Харківській об'єднаній ДПІ.

На підставі направлення від 23.06.2011р. № 552, відповідно до наказу ХОДПІ від 25.06.2011р. № 648, фахівцями ХОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Ерітаж", за результатами якої було складено акт від 05 липня 2011 року № 1429/234/37263358 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Ерітаж (код ЄДРПОУ 37263358) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період з 07.10.2010р. по 31.03.2011р. та з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 07.10.2010р. по 31.05.2011р. .

Згідно викладених в акті висновків перевіркою було встановлено неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ Ерітаж та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства, порушення вимог цивільного законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а також відсутність об'єктів оподаткування в розумінні положень Законів України Про податок на додану вартість №168/97- ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями та Про оподаткування прибутку підприємств №334/94-ВР від 28.12.1994р. зі змінами та доповненнями,

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає позовну заяву лише в межах позовних вимог. Таким чином, судовому перегляду підлягає правомірність дій посадової особи, яка складала вищезазначений акт перевірки щодо викладення в ньому зазначених порушень.

Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", тобто при оформленні результатів перевірок посадові особи зобов'язані дотримуватися вимог цього Порядку. Згідно пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні унормовано правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно статті 3 названого Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Стаття 9 Закону регламентує, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд зазначає обов'язковість дослідження та аналізу первинних документів платника податків при проведенні органами державної податкової служби документальних перевірок.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що при її проведенні посадовою особою ХОДПІ були використані лише документи, які є в обліковій справі підприємства, а також дані податкової звітності позивача та бази даних ХОДПІ. Первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача та доказами здійснення фінансово-господарської діяльності, в ході перевірки не досліджувалися.

В судовому засіданні представником відповідача не було надано будь-яких доказів на підтвердження висновків, що викладені в акті перевірки, про відсутність у позивача власних та орендованих основних засобів, складських приміщень, транспортного , торгівельного та іншого обладнання, мети досягнення економічних і соціальних результатів та не додержання в момент вчинення правочинів діючого законодавства, що свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності (стор.8 акту перевірки).

Також у ході розгляду справи відповідач не зазначив будь-яких доказів про намагання органу державної податкової служби одержати під час проведення перевірки первинні документи платника податків, та не спростував твердження позивача про те, що орган державної податкової служби, в порушення вимог пп. 21.1.2, 21.1.3 Податкового кодексу України, не використав своє право на отримання первинних документів підприємства, тобто не надавав у ході проведення перевірки будь-яких усних або письмових вимог про надання документів, хоча при цьому послався в акті перевірки на відсутність інформації про діяльність суб'єкта господарювання. (стор. 3 акту перевірки)

Таким чином, судом встановлено, що висновки відповідача про неможливість реального здійснення позивачем господарської діяльності, а також відсутності об'єктів оподаткування зроблені без вивчення первинних документів позивача.

Отже, належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності акт перевірки не містить.

В той же час, позивачем у ході розгляду справи було надано первинні документи, які свідчать про наявність у позивача орендованих офісних та складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів для здійснення діяльності в сфері оптової торгівлі.

Також до матеріалів справи надані первинні документи, які підтверджують реальність здійснення позивачем господарської діяльності. Судом було досліджено операції по придбанню ТОВ Ерітаж товарно-матеріальних цінностей у деяких контрагентів, а саме договори, накладні, податкові накладні, товарно-транспортні документи, сертифікати якості на товар та платіжні доручення, які є доказами сплати за отриманий позивачем товар. Судом було досліджено подальший рух придбаних ТМЦ до покупців позивача.

Долучені до матеріалів справи та розглянуті у судовому засіданні первинні документи позивача свідчать про реальність здійснення та економічну обґрунтованість його господарських операцій.

Крім того, судом вивчені документи, які свідчать про обізнаність ХОДПІ з обставинами господарської діяльності ТОВ Ерітаж та спростовують висновки, які викладені в акті перевірки від 05 липня 2011 року № 1429/234/37263358. Так, до матеріалів справи позивачем надані документи, які свідчать, що між ХОДПІ та підприємством велося листування, зі змісту акту перевірки вбачається, що представники ТОВ Ерітаж отримували запити від податкового органу та надавали відповідні документи, що підтверджують реальність здійснення господарської діяльності та спростовують наведені в акті від 05 липня 2011 року твердження про відсутність підприємства за юридичною адресою.

Також в матеріалах справи міститься довідка про результати проведення зустрічної звірки, яка складена ХОДПІ від 18.05.2011 року № 9/234/37263358, зміст якої підтверджує наявність у ТОВ Ерітаж офісних та складських приміщень, а висновки якої підтверджують реальність здійснення позивачем господарських відносин, які були предметом дослідження вказаної зустрічної звірки.

Таким чином, матеріали справи дають підстави суду зробити висновок про необґрунтованість висновків, які викладені в акті перевірки ХОДПІ від 05 липня 2011 року № 1429/234/37263358, а дії посадової особи ХОДПІ, що зробила ці висновки такими, що не узгоджуються з вимогами п.3 ч. 3 ст. 2 КАС України, тобто зробленими без урахування усіх обставин, що мають значення для здійснення цих дій, на підставі суб'єктивних суджень, які не мають доказової бази.

Крім цього суд зазначає, що не можна погодитись з висновками відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Враховуючи, що ХОДПІ зробила висновок про нікчемність усіх правочинів укладених позивачем, суд зазначає, що оскільки правочини з яких виникають господарські зобов'язання укладені юридичною особою, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.

Суд зазначає, що акт перевірки взагалі не містить переліку правочинів, які на думку органу державної податкової служби є нікчемними, відповідачем не доведено, а судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст будь-яких правочинів, укладених позивачнем не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених правочинів.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так його контрагентів за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд також зазначає, що доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача на укладання будь-яких правочинів суду відповідачем не надано.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Тобто особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем своїх дій до суду не надано.

З огляду на наведені обставини, суд робить висновок про те, що висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень. А за таких умов, факти порушень, зазначені в акті перевірки від 05 липня 2011р. № 1429/234/37263358 слід вважати недоведеними.

Вимоги позивача суд вважає правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать нормам законодавства та фактичним обставинам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерітаж" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій - задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Харківської об"єднаної державної податкової інспекції щодо визначення порушень вимог законодавства товариством з обмеженою відповідальністю "Ерітаж", а саме: стосовно неможливості реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ "Ерітаж" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ Ерітаж" з постачальниками та покупцями; стосовно відсутності об"єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями та ст. 185 ст. 203 розділу 5 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ та ст. 3, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями, які викладені в акті документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Ерітаж" від 05 липня 2011р. № 1429/234/37263358.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 листопада 2011р.

Суддя Заічко О.В.