Ухвала

від 30.03.2007 по справі 5/1592-18/98а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/1592-18/98А

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

30.03.07                                                                                           Справа  № 5/1592-18/98А

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Процик Т.С.

                                                            Галушко Н.А.

розглянув апеляційні скарги Державного територіально-галузевого об”єднання „Львівська залізниця”, м.Львів та Державної податкової інспекції у м.Рівне, м.Рівне

на постанову Господарського суду Львівської області від 15.12.2006р.

у справі № 5/1592-18/98А

за позовом Державного територіально-галузевого об”єднання „Львівська залізниця”, м.Львів

до Державної податкової інспекції у м.Рівне, м.Рівне

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2006р. № 0001832342/0/23-121, від 31.08.2006р. № 0001832342/1/23-121, № 0002092342/1/23-121, від 13.11.2006р. № 0001832342/2/23-121, № 0002092342/2/23-121

За участю представників сторін:

від позивача: Завалишин Ю.О. –юрисконсульт, Саноцький Ю.Л. –помічник начальника залізниці .

від відповідача: - державний податковий інспектор.

Особам, які беруть участь у справі, права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49,51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено. Заява про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 15.12.2006р. у справі № 5/1592-18/98А частково задоволено позов Державного територіально-галузевого об”єднання „Львівська залізниця”, м.Львів до Державної податкової інспекції у м.Рівне, м.Рівне та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.08.2006р. № 0002092342/1/23-121 та від 13.11.2006р. № 0002092342/2/23-121 –повністю, від 09.08.2006р. № 0001832342/0/23-121, від 31.08.2006р. № 0001832342/1/23-121, від 13.11.2006р. № 0001832342/2/23-121 в частині визначення суми податкового зобов‘язання з податку на прибуток в розмірі 27920 грн., в тому числі основний платіж –20750 грн. та штрафні санкції –7170 грн., в іншій частині в позову - відмовлено.

При прийнятті постанови місцевий господарський суд виходив з того, що діяльність по наданню рекламних послуг та здачі майна в оренду не може вважатись господарською діяльністю залізничного транспорту, а відповідно до пп.2.2.2 п.2.2 ст.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи; прибуток в розмірі 20750 грн. фактично був сплачений у бюджет за результатами відображення господарської діяльності юридичної особи –ДТГО „Львівська залізниця”, а тому визначення податковим органом податкового зобов”язання є неправомірним; при цьому, відповідачем правомірно застосовано штрафну санкцію в розмірі 850 грн., оскільки Вокзал станції Рівне не подавав квартальної декларації з податку на прибуток до ДПІ у м.Рівне за 2005 рік та за І квартал 2006 року.

Державне територіально-галузеве об”єднання „Львівська залізниця”, позивач у справі, з постановою місцевого господарського суду частково не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду в частині відмови в позові скасувати, позов задоволити повністю, з підстав, у ній наведених.

Державна податкова інспекція у м.Рівне, відповідач у справі, також з постановою місцевого господарського суду частково не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду в частині задоволення позову скасувати, в позові відмовити повністю, з підстав, у ній наведених.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги позивача підтримав, проти вимог та доводів апеляційної скарги відповідача заперечив, просив постанову місцевого господарського суду в частині задоволення позову залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача підтримав, проти вимог та доводів апеляційної скарги позивача заперечив, просив постанову місцевого господарського суду в частині відмови в позові залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача –без задоволення.

У судовому засіданні 22.03.07р. оголошувалась перерва до 30.03.07р.

Розглянувши доводи позивача та відповідача, викладені в апеляційних скаргах, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанції, за результатами виїзної планової документальної перевірки Вокзалу станції Рівне Львівської державної залізниці з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.03.2006р. ДПІ у м.Рівне складено акт № 429/23-400/26010065 від 27.07.2006р. та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001832342/0/23-121 від 09.08.2006р., яким Вокзалу станції Рівне визначено суму податкового зобов‘язання з податку на прибуток підприємств і організацій в розмірі 28770 грн., в тому числі 20750 грн. основного платежу та 8020 грн. штрафних санкцій.

Внаслідок розгляду скарги Відокремленого підрозділу „Вокзал станції Рівне” за № 850 від 15.08.2006р. ДПІ у м.Рівне прийнято рішення за № 16866/25-09 від 29.08.2006р., яким оскаржене податкове повідомлення-рішення залишено без змін та збільшено суму штрафної санкції з податку на прибуток на 800 грн.

У зв‘язку з прийнятим рішення про результати розгляду первинної скарги платнику податку надіслано податкові повідомлення-рішення за № 0001832342/1/23-121 та № 0002092342/1/23-121 від 31.08.2006р.

Зокрема, податковим повідомленням-рішенням № 0002092342/1/23-121 від 31.08.2006р. Вокзалу станції Рівне визначено суму штрафу в розмірі 800 грн.

Також, за результатами розгляду скарги Відокремленого підрозділу „Вокзал станції Рівне” надіслано податкові повідомлення-рішення від 13.11.2006р. № 0001832342/2/23-121 та № 0002092342/2/23-121.

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп.2.2.2 п.2.2 ст.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” Вокзал станції Рівне не розділяв прибуток одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту та прибуток одержаний від іншої господарської діяльності (від операцій, не пов‘язаних з перевезенням пасажирів, вантажів, вантажобагажу, пошти тощо), внаслідок чого підприємством занижений податок на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту на загальну суму 20750 грн.

Згідно з п.1.2 Положення про відокремлений підрозділ „Вокзал станції Рівне” Державного територіально-галузевого об‘єднання „Львівська залізниця”, Вокзал є відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об‘єднання „Львівська залізниця” без права юридичної особи.

Як вбачається з акту перевірки, структурний підрозділ позивача взятий на податковий облік 21.08.2001р. ДПІ у м.Рівне.

У відповідності до вимог пп.2.1.3 п.2.1 ст.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” платниками податку є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Згідно з п.2.2 цього ж Закону, платниками податку на прибуток, одержаного від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці. Перелік робіт та послуг, що належать до господарської діяльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.1998р. № 173, прийнятої відповідно до згаданого пункту, затверджено перелік робіт (послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту.

До робіт (послуг), що виконуються (надаються) підрозділами основної діяльності залізниць відносяться, послуги експлуатаційної діяльності залізниць: поточне утримання, профілактичний огляд, обслуговування та всі види ремонту основних фондів, інвентарю, що використовується в основній господарській діяльності; експлуатація локомотивів, вагонів, дизель - та електропоїздів, їх екіпірування та прибирання; підготовка вагонів і контейнерів до перевезень; маневрова робота, супроводження поїздів; продаж квитків; навантаження, перевантаження, розвантаження, приймання, видавання та кріплення вантажів, перевірка правильності їх навантаження та кріплення; перестановка вагонів; охорона вантажів, основних засобів, інвентарю; утримання смуги відведення, пристроїв захисту від снігу, піску та вирощування захисних лісонасаджень; збір та опрацювання інформації з перевезень; випробувальні роботи на залізницях; довідково-інформаційні операції щодо роботи залізничного транспорту; роботи, пов'язані з ліквідацією пожеж, аварій та катастроф, якщо вони виконуються відновними і пожежними поїздами, які перебувають на балансі залізниць; роботи, пов'язані з технологічною обробкою перевізних документів; забезпечення пасажирів постільними речами.

Згідно з примітками даної постанови, основна діяльність залізниць - це діяльність усіх взаємопов'язаних відокремлених підрозділів, що входять до складу залізниць, спрямована на виконання і обслуговування єдиного перевізного процесу, тобто експлуатаційна (перевізна) та підсобно-допоміжна діяльність, пов'язана з обслуговуванням експлуатаційної діяльності.

Підсобно-допоміжною діяльністю, як зазначено в згаданій примітці, вважається діяльність відокремлених підрозділів, пов'язана з виконанням ряду допоміжних операцій та організацією виробництв, продукція (послуги) яких використовується переважно для потреб експлуатаційної діяльності залізниць.

В свою чергу, експлуатаційна діяльність –це діяльність відокремлених підрозділів, безпосередньо пов'язана з перевезенням пасажирів, вантажів, вантажобагажу, пошти тощо.

Наявні у матеріалах справи договори про надання рекламних послуг та договори оренди майна не свідчать про те, що Відокремлений підрозділ „Вокзал станції Рівне” здійснював господарську діяльність залізничного транспорту. Більше того, такі не доводять причинового зв‘язку між діяльністю по наданню рекламних послуг та здачою майна в оренду із діяльністю безпосередньо пов'язаною з перевезенням пасажирів, вантажів, вантажобагажу, пошти тощо, а тому згадана діяльність (по наданню рекламних послуг та здачі майна в оренду) не може вважатись господарською діяльністю залізничного транспорту.

Як передбачено пп.2.2.2 п.2.2 ст.2 згаданого Закону, платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.

Даючи правову оцінку листу Державної податкової адміністрації України від 13.09.2004р. № 7979/6/15-116, на який покликається позивач, зокрема, висновку зробленому у ньому –„управління залізниці є платником податку на прибуток, одержаного від господарської діяльності залізничного транспорту, а платниками податку на прибуток, що одержаний від інших складових загальної господарської діяльності, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які мають статус юридичних осіб”, то суд першої інстанції вірно виходив з припису пп.”д” пп.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та того, що із змісту згаданого листа вбачається, що Державна податкова адміністрація України надала роз‘яснення щодо юридичних осіб, однак, аналізу щодо того чи є платником податку на прибуток структурний підрозділ не було зроблено, тому твердження позивача, що він діяв у межах роз‘яснення ДПА Ураїни № 7979/6/15-116 від 13.09.2006р. не знайшло свого підтвердження виходячи зі змісту самого роз‘яснення.

Щодо посилань позивача на висновки ДПІ у м.Львові в акті перевірки № НПЕ-10/128 від 29.11.2006р. про те, що податкове повідомлення-рішення від 31.08.2006р. № 0001832342/0/23-121 підлягає скасуванню, то такий висновок в акті перевірки зроблений поза межами повноважень згаданої державної податкової інспекції, а тому, не може братись судом до уваги.

Щодо посилань позивача на те, що прибуток в розмірі 20750 грн. фактично сплачений у бюджет за результатами відображення господарської діяльності юридичної особи –ДТГО „Львівська залізниця”, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Пунктом 4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, передбачено порядок визначення податковим органом податкового зобов‘язання.

Згідно з п.1.2 ст.1 цього ж Закону, податковим зобов‘язанням вважається зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Таким чином, органу державної податкової служби при визначенні податкового зобов‘язання, зокрема, з податку на прибуток, що має місце в даному випадку, належить встановити чи визначена сума податкового зобов‘язання з даного податку відображена в документі податкової звітності, і лише при відсутності такого відображення визначити податкове зобов‘язання.

Як вбачається з акту перевірки, в ньому констатовано факт порушення структурним підрозділом позивача пп.2.2.2 п.2.2 ст.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” - порядку сплати податку з прибутку, однак, органом державної податкової служби не проаналізовано причиновий зв‘язок між порушенням порядку сплати даного податку з не відображенням визначеного в спірному податковому повідомленні-рішенні податкового зобов‘язання в документах податкової звітності.

В матеріалах справи наявні декларації з податку на прибуток № 22677165 від 06.05.2005р., № 2567363 від 08.02.2006р., № 2668571 від 10.05.2006р., які свідчать про сплату податку на прибуток позивачем, який подає єдині зведені декларації з цього податку в ДПІ у м.Львові, що стверджується також і актом перевірки.

У відповідності до вимог пп.2.2.2 п.2.2 ст.2 згаданого Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, встановлено спеціальний порядок сплати податку з прибутку підприємств для підприємств залізничного транспорту і недотримання даного порядку може змінювати об‘єкт оподаткування, який визначається у відповідності до вимог п.3.1 ст.3 цього ж Закону, у зв‘язку із збільшенням суми валових витрат інших платників податків, зокрема, інших структурних підрозділів.

Так із наявного у матеріалах справи звіту про доходи і витрати відокремлених підрозділів ДТГО „Львівська залізниця” вбачається, що всі відокремлені підрозділи за винятком пансіонатів „Львівський залізничник” та „Галичина” є прибутковими.

Що ж стосується пансіонатів „Львівський залізничник” та „Галичина”, то такі не є прибутковими, однак, подають декларації з податку на прибуток по місцю знаходження відповідно до ДПІ у м.Судаку та в ДПІ у м.Скадовську, а тому дані фінансово-господарської діяльності цих підприємств не вплинули на визначення, як об‘єкта оподаткування платника податку ДТГО „Львівська залізниця”, так і об‘єктів оподаткування структурного підрозділу Вокзалу станції Рівне, навіть при сплаті останнім згаданого податку шляхом подання позивачем єдиної зведеної декларації з податку на прибуток в ДПІ у м.Львові.

Що стосується штрафних санкцій застосованих в спірних податкових повідомленнях-рішеннях, то слід зазначити наступне.

Як вбачається з спірних податкових повідомлень-рішень, штрафна санкція органом державної податкової служби була застосована на підставі пп.17.1.1, пп.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

У відповідності до пп.17.1.1 п.17.1 ст.17.1 згаданого Закону, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Враховуючи те, що Вокзал станції Рівне не подавав квартальної декларації з податку на прибуток в орган державної податкової служби у м.Рівне за 2005 рік та за І квартал 2006 року, ДПІ у м.Рівне правомірно застосовано штрафну санкцію в розмірі 850 грн.

Що стосується застосованих штрафних санкцій на підставі пп.17.1.2 п.17.1 ст.17 згаданого Закону, то такі застосовані неправомірно, оскільки їх застосування пов‘язується з визначенням контролюючим органом податкового зобов‘язання, а в даному випадку орган державної податкової служби неправомірно визначив податкове зобов‘язання.

Отже, враховуючи те, що відповідач не дослідив обставин сплати податку на прибуток Вокзалом станції Рівне, який хоч і з порушенням порядку, визначеного пп.2.2.2 п.2.2 ст.2 згаданого Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, фактично був сплачений позивачем, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про неправомірність визначення ним позивачу суми податкового зобов‘язання з даного податку та правомірність застосування штрафної санкції в сумі 850 грн.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновок місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині застосованої штрафної санкції в розмірі 850 грн. не є підставними і обґрунтованими, а тому в адміністративному позові в цій частині належить відмовити, в іншій частині - позов задоволити.

З огляду на викладене, підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови місцевого господарського суду –відсутні.

Тому керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

Постанову Господарського суду Львівської області від 15.12.2006р. у справі № 5/1592-18/98А залишити без змін, а апеляційні скарги –без задоволення.

Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя                                                                                Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                                    Процик Т.С.

Суддя                                                                                                    Галушко Н.А.