Постанова

від 17.05.2016 по справі 826/1525/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 17 травня 2016 року                                        № 826/1525/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченко І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Лайт»       доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проскасування рішення від 21.10.2015р., ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Лайт» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про: - скасування рішення відповідача, яке оформлено листом №24989/10/26-55-15-02 від 21.10.2015р. «Про невизнання податкової звітності» щодо невизнання як податкової звітності податкової декларації підприємства з податку на додану вартість за вересень 2015 року. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення. В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення. На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -                                                            ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Лайт» (код ЄДРПОУ 39604794) зареєстровано та як платник податків перебуває на податковому обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.            18 жовтня 2015 року позивачем подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року.           Відповідно до квитанції №2 зазначений документ прийнято контролюючим органом.           Проте, відповідач листом №24989/10/26-55-15-02 від 21.10.2015р. повідомив платника податків, що ним проведено камеральну перевірку вищезазначеної податкової звітності та встановлено заповнення її з порушенням загальних вимог оформлення податкової звітності, відповідно вимогам зазначеним в наказі ДПАУ від 14.06.2012р. №516 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України», а тому податкова декларація з ПДВ за вересень 2015 року не вважається податковою звітністю.           Вказаним листом запропоновано позивачу подати нову податкову звітність заповнену відповідно до норм чинного законодавства України. Незгода позивача з оскаржуваним рішенням, обумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.           Вирішуючи дану адміністративну справу суд виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади  та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в  межах  повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України  платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Згідно п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього  Кодексу    незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. Пунктом 46.1  ст.46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України). Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України  прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3    та 48.4, ст.48    цього    Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. Згідно з п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п.46.5    ст.46    цього    Кодексу    та чинному на час її подання. Як зазначено в п. 48.3 ст.48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити обов'язкові реквізити, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку-фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).           Відповідно до п. 48.4 статті 48 ПК України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:           відмітка про звітування за спеціальним режимом;           код виду економічної діяльності (КВЕД);           код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;           індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період. Підпунктом 49.11.1 п.  49.11 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі отримання податкової декларації, надісланої платником податків до контролюючого органу поштою або засобами електронного зв'язку, заповненої з порушенням вимог п.п. 48.3  та 48.4 ст. 48 цього   Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати цьому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання. У відповідності до п. 48.7  ст.  48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п.46.4  статті  46 цього  Кодексу. В той же час, згідно п.49.15 ст.49 Податкового кодексу України  податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм п.п. 48.3 і 48.4 ст. 48 цього Кодексу  та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації. Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваному рішенні відповідача вказана наступна підстава відмови у прийнятті податкової декларації: «звітність заповнена не у повному обсязі». В письмових запереченнях проти позову відповідач зазначає підставу відмови у прийнятті податкової декларації: «звітність заповнена не у повному обсязі, в додатку №1 не заповнено підстава для коригування податкових зобов'язань з ПД». Отже, відповідачем не наведено порушення якого саме абзацу п. 48.3 та п. 48.4 допущено позивачем під час заповнення та подання зазначеної податкової звітності, а підстави визначені п.п. 49.11.1 п. 49.11 статті 49 ПК України під час розгляду справи не встановлені. Суд звертає увагу на ту обставину, що вказана відповідачем підстава не надає останньому права відмовити в прийнятті податкової звітності платника податку. В силу приписів ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не довів правомірність прийняття ним рішення, оформленого у вигляді листа №24989/10/26-55-15-02 від 21.10.2015р. «Про невизнання податкової звітності». У той же час, суд зазначає, що згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 №1503/12/13-12, резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати). Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату. Вiдповiднi висновки суду можуть бути викладенi в мотивувальнiй частинi рiшення з посиланням на абзац десятий частини другої статтi 162 Кодексу адмiнiстративного судочинства України, яка надає право суду прийняти iншу постанову, яка б гарантувала дотримання i захист прав позивача. У резолютивнiй частинi вiдображається власне протиправнiсть вiдмови у прийняттi податкової декларацiї, поданої платником податкiв на певну дату. Суди повиннi розглянути питання щодо протиправностi вiдмови у прийняттi податкової декларацiї, незважаючи на те, в якiй словеснiй формi сформульованi позовнi вимоги позивача, якщо зi змiсту таких вимог вбачається, що вони спрямованi на вiдновлення прав платника податкiв, порушених внаслiдок такої вiдмови. Таким чином, захист прав позивача має відбуватися шляхом пред'явлення позовних вимог про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової звітності та подання платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби. Приймаючи до уваги встановлені обставини у справі, суд враховуючи вимоги ч. 2 ст. 162 КАС України, з метою відновлення порушених прав позивача, дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у спосіб визнання протиправною відмови ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Лайт» з податку на додану вартість за вересень 2015 року, що подавалася 18 жовтня 2015 року. З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року поданою ТОВ «Брайт Лайт» у день її отримання органом ДСФ, а саме: 18 жовтня 2015 року. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. З урахуванням ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України  суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00грн. з бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві. Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Лайт» задовольнити повністю. Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Лайт» з податку на додану вартість за вересень 2015 року, що подавалася 18 жовтня 2015 року. Визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Брайт Лайт» 18 жовтня 2015 року. Присудити з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Лайт» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00грн. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів  за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.           Суддя                                                                                                                                                           І.М. Погрібніченко