Рішення

від 12.05.2016 по справі 904/1827/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.16р. Справа № 904/1827/16За позовом: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, м. Київ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Филарино", м. Дніпропетровськ

Про: стягнення штрафних санкцій за порушення строків поставки у розмірі 671 743,01 грн.

Суддя: Крижний О.М.

Представники:

від позивача: Багінська А.Є., довіреність № 65 від 18.01.2016 року, представник

від відповідача: Фридман Б.С., довіреність № 1 від 18.01.2016 року, представник

особа, присутня у судовому засіданні: ОСОБА_1 , посвідчення № 000730 від 04.08.2014 року

СУТЬ СПОРУ:

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Филарино" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 671 743,01 грн.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасною поставкою відповідачем обумовленого договором №133/ВЗЗ-2014 від 27.11.2014 року товару, у зв`язку з чим позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню та штраф у розмірі 7% від непоставленого понад 30 днів товару.

Відповідач проти позову заперечує, просить в задоволенні позову відмовити, а у разі часткового задоволення позову зменшити пеню та штраф на 70 %, а судові витрати стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. У відзиві на позов відповідач також заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності за період з 01.03.2015 року по 24.03.2015 року, у зв`язку з чим просить врахувати це при прийнятті рішення.

Відповідачем до суду також подано заяву, відповідно до якої просить зменшити розмір штрафних санкцій на 70% в порядку ст. 233 Господарського кодексу України, оскільки розмір штрафних санкцій є помірно великим порівняно із сумою попередньої оплати.

12.05.2016 року позивачем подані до суду пояснення щодо заявленого позову та стягнення штрафу за поставку неякісного товару, який було стягнуто при розгляді іншої справи. Відповідно до наданих пояснень позивач зазначає, що стягнення штрафу за поставку неякісного товару, пені за несвоєчасне виконане зобов`язання передбачені чинним нормативно-правовими актами та договором як окремі види господарських санкцій.

Розгляд справи був відкладений з 13.04.2016 року на 27.04.2016 року, з 27.04.2016 року на 12.05.2016 року.

У судовому засіданні 12.05.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2014 року між військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Филарино" (учасник) було укладено договір №133/ВЗЗ-2014, відповідно до п.1.1 якого учасник зобов`язується у 2014 році поставити замовнику товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток 1), а замовник прийняти і оплатити такі товари.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару взуття різне, крім спортивного, захисного та ортопедичного (код згідно державного класифікатора продукцій та послуг 15.20.1) далі товар. Кількість товару за договором лот 3 черевики з високими берцями 10 000 пар (п.1.2 договору).

Відповідно до п.1.3 договору обсяги закупівлі товару (кількість товару) можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Ціна договору складає 3 480 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість (далі - ПДВ) 20 % (п.3.1 договору). Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.3.2 договору).

Згідно з п.4.1 договору розрахунки за товар, що поставляється, замовником проводяться шляхом оплати фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 90 календарних днів з дати прийняття товару на склад замовника (п.4.1 договору).

Відповідно до п.5.1 договору строк поставки товару за цим договором складає 10 календарних днів з моменту подання письмової або телефонної заявки замовником. Поставка товару здійснюється першим сортом. Кожна партія товару здійснюється пропорційно доведеної ростовки (у передбачених випадках), у супроводі документів, визначених в пункті 2.5 та пункті 4.2 договору (п.п. 5.2, 5.3 договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 19.12.2014 року, а в частині взаєморозрахунків до їх повного виконання (п.10.1 договору).

Сторонами підписано специфікацію до договору від 27.11.2014 року №133/ВЗЗ-2014 (а.с.16).

Додатковою угодою №1 від 22.12.2014 року до договору від 27.11.2014 року №133/ВЗЗ-2014 сторони дійшли згоди внести зміни до п.4.1 та 10.1 договору та викласти їх в наступній редакції:

"п.4.1 Розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати в розмірі 100% від загальної суми договору. Попередня оплата здійснюється в розмірі 100% від загальної суми договору на підставі рішення розпорядника бюджетних коштів (МВС України) 22.12.2014 №59909 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 року №117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" та основної плати за фактично поставлений товар" протягом десяти банківських днів з дати укладення додаткової угоди №1.

п.10.1 Даний договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 26.12.2014 року, а що стосується поставки товару за рахунок попередньої оплати до 01.03.2015 року."

Усі інші умови договору залишаються без змін і сторони підтверджують по них зобов`язання щодо їх виконання (п.2 додаткової угоди №1).

На виконання умов додаткової угоди позивачем перераховано на користь відповідача попередню оплату за черевики з високими берцями у розмірі 3 480 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №244 від 24.12.2014 року.

10.02.2015 року позивачем зроблено заявку згідно договору від 27.11.2014 року №133/ВЗЗ-2014 на поставку товару у кількості 10 000,00 пар у строк до 25.02.2015 року.

В свою чергу, товариство з обмеженою відповідальністю "Филарино" здійснило поставку на користь позивача товару за видатковими накладними №2 від 10.02.2015 року у кількості 1 200 пар на суму 417 600,00 грн., №3 від 24.02.2015 року у кількості 1 200 пар на суму 417 600,00 грн., №6 від 18.03.2015 року у кількості 1 268 пар на суму 441 264,00 грн., №8 від 09.04.2015 року у кількості 1724 пар на суму 599 952,00 грн., №11 від 01.07.2015 року у кількості 117 пар на суму 40 716,00 грн.

Позивач зазначає, що товар за видатковими накладними від 18.03.2015 року, від 09.04.2015 року та від 01.07.2015 року поставлений з порушення строку поставки, визначеного п.4.1 договору в редакції додаткової угоди, а партія товару з 4 491 пар черевиків взагалі не поставлена.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню та штраф за порушення строків поставки товарів, що і є причиною спору.

Відносини, які склалися між сторонами за своєю правовою природою регулюються загальними положення про договір поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

З урахуванням положень п.4.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 22.12.2014 року), строк поставки товару є таким, що настав.

Позивач зазначає, що відповідачем частину товару поставлено із порушення строків поставки, а частину товару (у кількості 4 491 пар черевиків) взагалі не поставлено до цього часу.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.7.3 договору за порушення строку поставки товару зазначеного у п.5.1 цього договору учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку чи ненадання документів у термін, викладений у п.5.1 договору замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.

За порушення строків поставки товару позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 460 108,34 грн. за загальний період з 02.03.2016 року по 01.08.2015 року, при цьому здійснено розрахунок за кожною видатковою накладною, за якою здійснено прострочення, окремо та здійснено розрахунок пені за порушення строків непоставленого товару у кількості 4491 пар черевиків за період з 02.03.2015 року по 01.08.2015 року на суму 1562868,00 грн. виходячи із розрахунку 348,00 грн. за пару (4491*348,00).

Відповідач, згідно відзиву на позов зазначає, що ним було здійснено поставку 4491 пар товару, що встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.15 року по справі №904/7885/15.

Між тим, як зазначено позивачем у своїх поясненнях, поданих до суду 27.04.2016 року, що також підтверджується вищевказаним рішенням даний товар був поставлений відповідачем позивачу неналежної якості.

Відповідно до ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Умовами договору №133/Взз-2014 від 27.11.2014 року передбачено поставку якісного товару.

Статтею 673 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Рішенням суду від 20.10.2015 року по справі №904/7885/15 судом встановлено поставку відповідачем позивачеві за спірним договором неякісного товару. Вказана обставина за приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.

В подальшому поставка якісного товару (черевики у кількості 4491 пар) не відбулася, що підтверджує позивач та не спростовує відповідач, а отже поставка товару - якісного, який би відповідав умовам договору, у кількості 4491 пар не відбулася.

Заперечення відповідача щодо поставки товару без заявки є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявна заявка позивача від 10.02.2015 року про поставку товару у кількості 10000,00 пар (а.с.24). При цьому поставка першої партії товару відбулася у день заявки, а саме 10.02.2015 року за видатковою накладною №2. Тобто, відповідач 10.02.2015 року знав про необхідність здійснення відповідної поставки. Крім того, про необхідність поставити всю партію товар у строк до 01.03.2015 року постачальнику було відомо згідно п.10.1 додаткової угоди №1 від 22.12.2014 року.

Також у відзиві на позов відповідач вказує про неотримання ним листів за вих. № 224 від 03.02.2015 року та № 418 від 26.02.2015 року та просить суд надати відповідну оцінку тому, що на листі №224 від 03.02.2015 року міститься напис про його отримання 07.07.2015 року без розшифровки підпису особи, яка здійснила цей напис.

Дані зауваження судом досліджені, однак про необхідність поставити товар у граничний строк до 01.03.2015 року, як вже зазначено вище, відповідач є обізнаним, шляхом підписання додаткової угоди №1 від 22.12.2014 року. Отже, отримання чи неотримання листів не впливає на настання строку виконання зобов`язання.

Також у відзиві на позов відповідач заявляє про строк позовної давності до вимоги щодо стягнення пені в один рік. Відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені за період з 01.03.2015 року по 24.03.2015 року.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відзиві відповідач вказує на позовну давність. Суд розцінює відзив, у якому відповідач заперечує проти позову у тому числі з підстав пропуску позивачем позовної давності, у якості заяви про застосування строків позовної давності.

Згідно ч.1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Позивач звернувся з позовом до суду 16.03.2016 року (дата календарного штемпеля на конверті (а.с.32 на звороті)), а отже пропустив строк позовної давності щодо стягнення пені за період з 02.03.2016 року по 15.03.2016 року включно, а не з 01.03.2015 року по 24.03.2016 року, як про те у відзиві вказує відповідач.

Таким чином, нарахування пені в межах строку позовної давності можливе з 16.03.2015 року, перебіг якої почнеться з 17.03.2015 року згідно вимог ЦК України, а річний термін закінчиться 16.03.2016 року (в день подання позову).

При перевірці правильності нарахування пені судом встановлено неправильність її нарахування за видатковими накладними від 18.03.2015 року, від 09.04.2015 року та від 01.07.2015 року, що пов`язане із невірним визначенням кінцевого періоду нарахування та відповідно кількості днів прострочення. Так, позивачем за даними видатковими накладними під час розрахунку пені включено день поставки товару, у той час як день виконання зобов`язання не має враховуватись у період прострочення, що узгоджується із п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року відповідно до якого день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Відтак, штрафні санкції за день поставки не нараховуються.

Також позивачем при нарахуванні пені за непоставлений товар, вказано що нарахування відбувається за 184 дні із розрахунку по 01.08.2015 року. Між тим, період з 02.03.2015 року по 01.08.2015 року складає 153 дні, однак суд не може виходити за межі заявленого позивачем періоду, а тому здійснює розрахунок пені у даному випадку по 01.08.2015 року та відповідно в межах строку позовної давності з 16.03.2015 року.

За викладеного вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню за загальний період з 16.03.2015 року по 01.08.2015 року (при цьому розрахунок здійснено по кожній поставці окремо) у розмірі 389 386,25 грн.

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф за прострочення поставки понад 30 календарних днів у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Так, датою кінцевої поставки товару сторонами визначено 01.03.2015 року, а отже прострочення поставки товару понад 30 календарних днів відбулося за видатковими накладними №8 від 09.04.2015 року у кількості 1724 пари на суму 599952,00 грн. та №11 від 01.07.2015 року у кількості 117 пар на суму 40 716,00 грн., а також взагалі непоставленого товару у кількості 4 491 пари на суму 1 562868,00 грн.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 154 247,52 грн.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 27 квітня 2012 р. у справі №3-24гс12 та від 9 квітня 2012 року у справі №3-88гс11 відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України.

Також суд звертає увагу, що штраф передбачений за інше порушення - прострочення оплати більше 30 днів. Тому у даному випадку штраф підлягає сплаті за інше порушення.

Перевіркою нарахування штрафу встановлено правильність його нарахування. А отже вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню у повному обсязі.

За викладеного, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню 543633,77 грн., з яких пеня у розмірі 389386,25 грн. та штраф у розмірі 154247,52 грн.

Розглянувши заяву про зменшення розміру пені та штрафу на 70 % суд дійшов висновку про відмову відповідачеві в задоволенні заяви про зменшення розміру штрафних санкцій у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

При розгляді заяви про зменшення розміру штрафних санкцій суд має дослідити наявність чи відсутність виняткових обставин для звільнення винної сторони від відповідальності.

Відповідач, свою заяву про зменшення розміру штрафних санкцій обґрунтовує тим, що штрафні санкції є непомірно великими із сплаченою позивачем попередньою оплатою. Також рішенням суду по справі №904/7885/15 від 20.10.2015 року з нього вже було стягнуто штрафні санкції за поставку неякісного товару по цьому ж договору.

Дані посилання відповідача не є тими виключними обставинами, які передбачають ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

По-перше, відповідачем не наведено достатнього обґрунтування неможливості поставити позивачу вчасно якісний товар, за який позивачем здійснено попередню оплату у розмірі 100%, при чому позивач фінансується із Державного бюджету України.

По-друге, у разі неможливості виконати умови договору відповідач мав можливість про це повідомити позивача та повернути отримані грошові кошти. Однак, відповідач навпаки отримавши попередню оплату, не здійснив належну поставку товару, продовжує користуватися чужими грошовими коштами, і не вжив жодних дій для заміни неякісного товару і поставки якісного.

При цьому суд звертає увагу на те, що поставка обумовленого договором товару має вагоме значення не лише для позивача, а і для держави на території якої проводяться антитерористичні операції, і даний товар необхідний для забезпечення потреб військовослужбовців, які знаходяться в зоні АТО.

Також суд звертає увагу на те, що сторони при наявності умови договору про здійснення 100% попередньої оплати обмежилися лише 6-ти місячним строком нарахування штрафних санкцій в силу приписів ст. 232 ГКУ, хоча могли передбачити їх нарахування протягом всього строку прострочення. Крім того, штрафні санкції нараховані позивачем навіть менше ніж за шість місяців, а також судом зменшено розмір пені, у зв`язку із строком позовної даності.

Посилання відповідача не те, що з нього за рішенням суду від 20.10.2015 року по справі №904/7885/15 вже стягнуто штрафні санкції за поставку неякісного товару судом не приймається, оскільки, по-перше, поставка неякісного товару і прострочення поставки товару є різними за своєю правовою природою правопорушеннями, а по-друге відповідачем не надано доказів неможливості поставити якісний товар у обумовлені договором строки для звільнення його від відповідальності. Тим паче, матеріалами справи не містять підтвердження здіснення відповідачем заміни неякісного товару, поставленого раніше.

Стягувані за даним рішенням штрафні санкції становлять лише 15,62% від попередньої оплати і навіть з урахуванням стягнутого штрафу по справі №904/7885/15 розмір штрафних санкцій, з урахуванням зазначених обставин, є співрозмірним і абсолютно не великим.

До того ж, згідно пояснень сторін, рішення суду від 20.10.2015 року по справі №904/7885/15 не виконується вже більш ніж півроку. Тому, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України": частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Судом встановлено, що причиною виникнення спору є неправильні дії саме відповідача, який ухиляється від виконання умов договору та не здійснює поставку товару у повному обсязі, а також безпідставно вже тривалий час користується чужими грошовими коштами. За викладеного судовий збір у повному обсязі у розмірі 10076,15 грн. покладається на відповідача на підставі ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Филарино" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 11, ідентифікаційний код 36640206) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пеню у розмірі 389386,25 грн., штраф у розмірі 154 247,52 грн. та судовий збір у розмірі 10076,15 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.05.2016 року.

Суддя О.М. Крижний