Рішення

від 13.05.2016 по справі 910/5481/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2016Справа №910/5481/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сфера - Плюс

До Товариства з обмеженою відповідальністю Ренесанс Транс

Про стягнення 1 030 125, 10 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача: Дробот О.В., довіреність № 2 від 10.03.2016

від відповідача Лабатюк Я.М., довіреність № б/н від 02.10.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сфера - Плюс (далі -позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Ренесанс Транс (далі - відповідач) про стягнення 1 030 125, 10 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем не виконано умови договору поставки №7 від 27.08.2014р. та додаткової угоди № 1 до договору поставки.

Ухвалою суду від 28.03.2016р. порушено провадження у справі № 910/5481/16 та призначено розгляд на 22.04.2016 р.

20.04.2016р. позивач подав через канцелярію суду документи по справі.

21.04.2016р. відповідач подав через канцелярію суду клопотання про відкладення судового розгляду справи.

22.04.2016р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по справі, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Суд задовольнив клопотання відповідача та відклав судовий розгляд справи на 13.05.2016р.

13.05.2016р. відповідач подав через відділ діловодства відзив на позов.

13.05.2016р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, з урахуванням своїх заперечень.

Суд вирішив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Сфера-Плюс (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ренесанс Траст (Замовник) було укладено договір поставки №7 від 27.08. 2014 року (далі-договір) та додаткову угоду №1 до договору поставки №7 від 27.08. 2014 р. Строк дії Договору закінчився 31.12. 2015 року.

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язується передати партіями у власність Замовнику, а Замовник зобов'язується прийняти від Постачальника та оплатити: -виготовлену глибоким та флексографічним способами друку гнучку рулонну етикетку для кондитерських виробів, згідно письмово затверджених Замовником оригінал-макету та кольорпробки (далі - Продукція); - послуги гравірування валів; - виготовлення фотополімерних форм.

Згідно до п.4.2. Договору ціна на продукцію встановлюється за домовленістю сторін у Специфікаціях до Договору. Пунктом 4.3. Договору встановлено, що розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції замовник здійснює з постачальником у безготівковій формі в гривнях: оплата даної Продукції - 70% на протязі 2 (двох) банківських днів після підписання Специфікації та отримання рахунку-фактури, залишкову частину - по факту готовності та до відвантаження Продукції згідно п. 3.2. Договору.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача виготовлену , на замовлення останнього, Продукцію, що підтверджується відповідними видатковими накладними: №РН-2011-02 від 20.11.2015р.; №РН-2311-02 від 23.11.2015р.; №РН-2411-03 від 24.11. 2015р.; №РН-2411-04 від 24.11.2015р.; №РН-2411 -05 від 24.11.2015р.; №РН-2511 -01 від 25.11.2015р.; №РН-2511 -02 від 25.11.2015р.; №РН-2511-03 від 25.11.2015р.; №РН-2511-04 від 25.11.2015р.; №РН- 2611-01 від 26.11.2015р.; №РН-2611-02 від 26.11.2015р.; №РН-2812-01 від 28.12.2015р.; №РН-2912-01 від 29.12.2015р.

Відповідно до вищеперерахованих первинних документів, позивач поставив відповідачу за період з 20.11. 2015 р. по 29.12. 2015 року продукцію на загальну суму 1 297 226, 21 грн. , що також підтверджується довіреностями на отримання товару, виданими відповідачем: №000688 від 20.11.2015р.; №000689 від 23.11.2015 р.; №000691 від 24.11.2015р.; №000695 від 25.11.2015р.; №000697 від 25.11.2015р.; №000698 від 26.11.2015р.; №000873 від 28.12.2015р.; №000888 від 29.12. 2015 р. (копії яких наявні в матеріалах справи).

В порушення умов договору, позивач за отриманий товар розрахувався частково у розмірі 932 077,62 грн., чим спричинив виникнення заборгованості у розмірі 365 148,59 грн.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, позивач направляв на адресу відповідача претензію № 1 від 12.01.2016р., в якій просив відповідача погасити наявну заборгованість, яку відповідач отримав 22.01.2016р., проте жодної відповіді на таке звернення позивача не надав, борг не погасив.

Пунктом 9.6. договору визначено, що за прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що відповідач у досудовому порядку не розрахувався з позивачем та не висловив наміру врегулювати спір мирним шляхом, позивач подав на розгляд суду позов, в якому просив суд стягнути з відповідача 1 030 125,10 грн., з яких : 365 148,59 грн. - заборгованості, 261 350,38 грн. - пені, 388 551,26 грн. - інфляційних втрат, 15074,87 грн. - 3% річних та судові витрати у розмірі 15 451,88 грн., сплачених за подачу позовної заяви на розгляд суду.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що первинні документи, а саме видаткові накладні не відповідають нормам чинного законодавства України, оскільки не місять відтиску мокрої печатки підприємства відповідача, а товар було отримано на підставі довіреностей, які виготовлені згідно Інструкції № 99 від 16.05.1996р., яка на момент здійснення поставки втратила свою чинність.

Суд з такими твердженнями відповідача не погоджується, оскільки чинним законодавством України не заборонено отримання матеріальних цінностей на підставі довіреностей, крім того судом встановлено, що такі довіреності були виготовлені саме відповідачем, а не позивачем.

Також судом взято до уваги і той факт, що поставка товару відбувалась саме на підставі договору № 7 від 27.08.2014р., та частково була оплачена з боку відповідача у розмірі 932 077,62 грн., при цьому поставка оплаченого товару здійснювалась на таких же умовах, як і поставка не оплаченого товару, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 365 148.59 грн. - боргу, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судом здійснено перевірку нарахованих штрафних санкцій у вигляді пені, інфляційних втрат та 3% річних, та встановлено, що позивачем такий розрахунок було здійснено не вірно.

Так, позивачем нараховано пеню за період з 01.03.2015 по 29.12.2015р., проте такий розрахунок не відповідає нормам чинного законодавства України, так згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, а саме пені, проте розмір якої перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за розрахунком суду складає 110 114,81 грн. - в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців за період з 01.03.2015р. по 01.09.2015р.).

Крім того, судом здійснено перевірку нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, внаслідок чого встановлено не вірність такого розрахунку, на підставі чого судом здійснено їх перерахунок, за яким до стягнення підлягають 9123,71 грн. - 3% річних та 116 874,83 грн. - інфляційних витрат за період з 01.03.2015р. по 28.12.2015р, який визначений позивачем згідно поданого позову.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача частково.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову частково, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Українські інновації (код ЄДРПОУ 35632037, 01015, м.Київ, вул. Старонаводницька 13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нікор ВД (код ЄДРПОУ 36076084, 07344 Київська область, с.Вища Дубечня, Вишгородський район, вул. Леніна 71/3) 365 148 (триста шістдесят п'ять тисяч сто сорок вісім) грн. 59 коп. - заборгованості, 110 114 (сто десять тисяч сто чотирнадцять) грн. 81 коп. - пені, 116 874 (сто шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 83 коп. - інфляційних втрат, 9123 (дев'ять тисяч сто двадцять три) грн. 71 коп. - 3% річних та судовий збір у розмірі 9116 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 61 коп.

В іншій частині, заявлених позовних вимог - відмовити.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

(Повний текст рішення складено 18.05.2016р.)

Суддя В.І.Мельник