Постанова

від 29.03.2007 по справі 9/68н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/68н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

                                                                                Справа №

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства «Укртранзитбуд», м. Луганськ

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганську

про скасування податкового повідомлення-рішення

в присутності представників:

від позивача –Цукер І.Б., дов. б/н від 18.06.06,

від відповідача –Малхасян Л.О., дов. № 4510/10 від 19.03.07,  Шуст Ю.В., дов. № 7711/10 від 13.06.06.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про скасування податкового повідомлення –рішення №0000252340/0 від 29.08.2006р. на суму 896 грн. 00 коп.

У попередньому судовому засіданні позивач заявою про уточнення позовних вимог, фактично збільшив кількість вимог та виклав вимоги у наступній редакції:

> скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000172340/0 від 22.08.05р. та № 0000252340/0 від 29.08.06р. на суму 896,0 грн.

Відповідач,  Жовтнева ДПІ у м. Луганську, письмові заперечення на позов не надав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач виклав таке.

У серпні 2006 року відповідач здійснив перевірку, за результатами якої 29.08.06. року було прийнято акт документальної невиїзної перевірки за декларацією з ПДВ за березень 2006 року № 396/23-2/33009199.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 000252340/0 від 29.08.06р. на суму 896,0 грн.

Прийняття такого рішення відповідач обґрунтував тим, що позивачем здійснений продаж дизельного палива за ціною меншою, ніж звичайна ціна або ціна придбання.

Позивач стверджує, що паливо придбавалося у кількості 17015 л за ціною 2,79 грн./л на суму 57000,0 грн., у т.ч. ПДВ –9500,0 грн., а реалізовувалося у кількості 16549 л за ціною 2,63 грн./л без ПДВ. Різниця склала в ціні 1-го літра 0,16 грн., загалом за 16549 л отримано 2647,84 грн., ПДВ –529,57 грн.

Додатково позивач обґрунтував позов наступним.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 22.08.05р. за № 172340/0, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування на 42885,0 грн.

Підставою для такого рішення стало те, що актом перевірки було встановлено факт відсутності у ксерокопії Книги продажу ПП «Луганськвуглепром»запису про видану позивачу податкової накладної, яка б підтверджувала факт поставки позивачу товарів.

Позивач стверджує, що на момент поставки ПП «Луганськвуглепром» належним чином було зареєстроване в якості платника ПДВ, мало право видавати податкові накладні та було зобов'язане вносити до бюджету суми ПДВ, отримані від позивача.

У судовому засіданні позивач звернувся до суду з клопотанням про витребування у відповідача наступних документів:

1) наказу начальника ДПІ у Жовтневому районі про проведення позапланової перевірки позивача, за результатами якої було складено акт від 22.08.05р., з доказами пред'явлення цього акту під розписку у порядку ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»,

2) направлення на проведення перевірки за результатами якої було складено акт від 22.08.05р., з доказами пред'явлення цього акту під розписку у порядку ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Оцінивши доводи позивача та відповідача і надані докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог частково з огляду на наступне.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000172340/0 від 22.08.05р., то це рішення вже було предметом дослідження у справі № 9/815н-ад. За вказаною справою господарським судом Луганської області було прийнято постанову від 19.12.06р., якою у позові ПП «Укртранзитбуд»про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172340/0 від 22.08.05р. було відмовлено.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

За таких обставин провадження у справі в частині задоволення позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172340/0 від 22.08.05р. підлягає закриттю.

Щодо решти позову суд дійшов висновку про наступне.

Відповідач 29.08.06р. за результатами документальної невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ склав відповідний акт № 396/23-2/33009199, у висновку якого зазначив, що перевіркою встановлені порушення пп. 7.4.1 ст. 7, п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97р. (далі –Закон про ПДВ), а саме: у березні 2006 року було завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 36825 грн., занижено ПДВ у сумі 597 грн.

На третій сторінці вказаного акту викладено наступне.

Перевірка правильності визначення податкових зобов'язань за березень 2006 року встановила, що на порушення п. 4.1 ст. 4 Закону про ПДВ база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижчими за звичайні ціни,… згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ… що включається до ціни товарів (послуг) –ПП «Укртранзитбуд»у березні 2006 року занижено розмір податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 529,57 грн., а саме:

ПП «Укртранзитбуд»у березні 2006 року згідно п/н № 1314 від 05.03.06р. отримало від ТОВ «Східно-Українська промислова група»дизпаливо у кількості 17015 л. на загальну суму 57000 грн., у т.ч. ПДВ –9500 грн., по ціні придбання 2,79 грн. за 1 л.

Реалізація дизпалива ПП «Укртранзитбуд»була проведена у березні 2006 року на адресу ТОВ «Бласт»згідно податкових накладних у загальній кількості 16549 л. за ціною 2,63 грн. за 1 л.

Різниця між ціною придбання та ціною реалізації дизпалива за 1 л. складає 0,16 грн.

Таким чином, підсумовує відповідач, ПП «Укртранзитбуд»реалізувало дизпаливо за ціною нижчою за звичайну ціну та ціну придбання на загальну суму 2647,84 грн. (16549 л. х 0,16 грн.), крім того ПДВ 20% - 529,57 грн.

Однак у спірному податковому повідомленні-рішенні від 29.08.06р., який прийнято на підставі вищенаведеного акту перевірки, зазначено, що за порушення пп. 7.4.1 ст. 7, п. 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 896,0 грн., у т.ч. основний платіж –597,0 грн., штрафна санкція –299,0 грн.

У судовому засіданні податковий орган пояснив різницю між сумою, зазначеною в акті перевірки (529,57 грн.) та зазначеною в спірному рішенні, прийнятому на підставі цього акту, (597,0 грн.) тим, що крім встановленої актом суми в рішенні враховувалася ще й сума позитивного значення ПДВ у розмірі 67,0 грн., що була вказана позивачем у податковій декларації з ПДВ за березень 2006 року № 11645 від 12.04.06р.

Суд звертає увагу на те, що на момент перевірки податкова декларація за березень 2006 року відповідачу була надана, про що зазначено на першій сторінці акту перевірки, однак у висновках акту перевірки це не знайшло відображення. Таким чином, податковий орган безпідставно стверджує, що за результатами перевірки позивача, ним додатково донараховано суму податкового зобов'язання у розмірі 67,0 грн., це твердження не доведено матеріалами справи.

Відповідно до пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі –Закон 2181) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму  податкового  зобов'язання  платника  податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту  4.2  статті  4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми  недоплати  (заниження  суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого  податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи  з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи  податковим  періодом,  на  який припадає отримання таким    платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості  податкових  періодів,  що  минули.

Матеріали перевірки свідчать про те, що податковий орган не здійснив донарахування позивачу суму податкового зобов'язання у розмірі 67,0 грн., а відтак, неправомірно застосував на цю суму штрафну санкцію.

Щодо заниження позивачем ПДВ у сумі 597 грн., яке було встановлено актом перевірки суд вважає наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 Закону про ПДВ (у редакції, яка діяла у період здійснення спірної операції) податковий кредит звітного періоду  складається із сум податків,  нарахованих  (сплачених)  платником податку за ставкою, встановленою  пунктом  6.1  статті  6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом  такого  звітного  періоду  у  зв'язку  з придбанням або  виготовленням  товарів  (у  тому числі при їх імпорті)  та  послуг  з  метою  їх   подальшого   використання   в оподатковуваних   операціях   у   межах  господарської  діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі  товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях    у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого   звітного податкового періоду.

Таким чином, основним критерієм при включенні суми ПДВ до складу податкового кредиту за звітний податковий період є мета використання товарів, що придбаваються. Підприємство має безумовне право включати до складу податкового кредиту суми ПДВ за тими придбаними товарами, які використовуються або які передбачається використовувати в оподатковуваних операціях у процесі здійснення своєї господарської діяльності.

За таких обставин податковий орган безпідставно визначив у спірному податковому повідомленні-рішенні позивачу суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 896,0 грн., а відтак, це рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 ст. 94 КАС України з Державного бюджету України стягуються судові витрати на користь позивача відповідно до задоволених вимог.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000252340/0 від 29.08.06р. на суму 896,0 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача, приватного підприємства «Укртранзитбуд», 91000, м. Луганськ, вул. 1-ша Біломорська, 73, код  ЄДР 33009199, судові витрати у розмірі 1,70 грн.

4. В решті позову провадження у справі закрити.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 04.04.2007р.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                               А.Г.Ворожцов