Рішення

від 02.04.2007 по справі 9/21-386

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/21-386

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2007 р.Справа № 9/21-386

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

Розглянув справу

за позовом  Закритого акціонерного товариства компанія "РАЙЗ" вул. Заболотного, 152, м.Київ 143.    в особі Тернопільської філії ЗАТ компанії "Райз" вул. Промислова, 13а, м.Острів,Тернопільський район, Тернопільська область,47728      

до  Приватного підприємства "Астра" вул. Колгоспна, 31а, с.Драганівка,Тернопільський район, Тернопільськаобласть,47723            

За участю представників сторін від :

позивача:  Дзюндзя Л.Є., довіреність № 757-07UR від 26.01.2007 р.

відповідача:  не з'явився.

роз'яснивши  у розпочатому судовому засіданні представнику позивача  права та обов'язки  учасника господарського процесу згідно з ст.ст. 22,  29  ГПК  України,

встановив:

Позивач –Закрите акціонерне товариство компанія "РАЙЗ", м. Київ, в особі Тернопільської філії ЗАТ компанії “РАЙЗ”, м. Тернопіль, звернувся 01.02.2007 р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до Відповідача –Приватного підприємства "Астра", с. Драганівка, Тернопільського району, про розірвання договору відповідального зберігання № 9899/56 від 26.05.2005 р. та стягнення  10 952,88 грн., з яких  5 476,44 грн. боргу та   5 476,44 грн. неустойки.  

Позов вмотивовано невиконанням Відповідачем, як  Зберігачем , зобов'язань щодо повернення переданого йому на  зберігання майна,  підставою яких є  договір  відповідального зберігання   № 9899/56  від 26 травня 2005 р.

Позивач стверджує, що на  виконання  умов    договору,  передав Відповідачу на підставі акту прийому-передачі від 26.05.2005 р., накладної № 9899 від  26.05.2005 р. та довіреності серії ЯИЧ № 918262 від 25.05.2005 р.  (копії яких містяться в матеріалах справи) речі  - бетанол  експерт у кількості    70 л.   вартістю  11 648,00 грн. на зберігання.

У відповідності до п. 2.1.5.  договору Відповідач  зобов'язався  повернути передані йому речі     по першій вимозі  .

27.06.2005 р.   поклажодавець  звернувся  з вимогою повернути   речі,  однак  зберігач     повернув  речі  не у повній кількості  і лише   04.12.2006 р.

Оскільки ,  вважає Позивач,   зберігач несе повну відповідальність за збереження речі в цілісність майна,  то у випадку  його  знищення або ушкодження  повинен  відшкодувати  вартість знищеного   або  ушкодженого  майна  за ринковими цінами  на момент відшкодування,  відтак,  просить стягнути 5 476,44 грн.  вартості знищеного   майна.   

Спираючись на п. 4.2 договору,   Позивач просить стягнути з Відповідача   5 476,44 грн. неустойки,  нарахованої в розмірі 0,2% від вартості переданого майна, за кожен день затримки за період з 26.06.2005 р. по 11.12.2006 р. (500 днів).

Ухвалою від  05.02.2007 р. порушено провадження  та призначено розгляд справи на    11:20 год.  15 березня  2007 р.

У судовому засіданні  15.03.2007 р. представник позивача  підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.

Представник  Відповідача  нормативного та документально обґрунтованого заперечення на позов не подав.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався до 10:00 год. 02 квітня 2007 р. з метою витребування   від сторін додаткових документів: від  Позивача - витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи ДП “Райагросервіс” шляхом реорганізації, від Відповідача –нормативне та документально обґрунтоване заперечення проти позовних вимог, довідку про включення до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В судовому засіданні  02.04.2007 р. представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, подав витребуваний судом Витяг з  Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи ДП “Райагросервіс” шляхом реорганізації.

        Відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні  02.04.2007 р., представника  не направив, відзиву на позов не подав.

Справа розглядається за наявними  у ній матеріалами згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши   наявні у  справі  докази,  суд дійшов до висвноку, що  підлягає частковому   задоволенню,  виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України,  кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення  загальногосподарського інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 936 ЦК України  за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві  у схоронності.

Як визначається ч. 1 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі  зберігання.

Відповідно до ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Так само  ч. 1 ст. 950  та   ч1 ст. 950  ЦК України   за  втрату  (нестачу)  або пошкодження речі,  прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.     Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:    1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;    2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

В силу ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарських суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ч.2 ст.33 ГПК України).

Матеріалами  справи ,  а  саме : актом  прийому-передачі від 26.05.2005 р. , накладною № 9899 від 26.05.2005 р. та   довіреністю  серії ЯИЧ   № 918262 від 25.05.2005 р.  доведено  передання  Відповідачу на зберігання  товарно-матеріальних  цінностей   на загальну суму  11 648,00  грн. без  ПДВ.

Так само  документально  підтвердженими є   доводи  про  направлення  Відповідачу вимог  про повернення  речей із зберігання.

Між тим,    Відповідач  доводів   позову  про  невиконання зобов'язань  з повернення речей ,  зданих на зберігання ,  поклажодавцю  у строк,  визначений  договором,  і у тій же кількості та якості,  в якій  вони передавалися   на зберігання.  

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов'язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов'язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених  Господарським кодексом України.

Доказів,  що підтверджують  виконання  відповідачем  його зобов'язань за договором, та відновлення тим самим   порушених  майнових прав  кредитора  на момент  розгляду спору судом, у матеріалах   немає.

Тому  правомірними є вимоги  щодо стягнення  з Відповідача  5 476,44 грн.  вартості неповернутого  бетанолу .  

В обґрунтування  позовних вимог, зокрема, розірвання договору відповідального зберігання № 9899/56 від 26.05.2005 р.,  ЗАТ компанія “Райз” в особі Тернопільської філії, посилається на неналежне виконання відповідачем умов вказаної угоди.

Разом з тим,   відповідно  до ч. 1 ст  206 ГК України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами  відповідно до правил, встановлених  статтею 188 цього Кодексу.

Як визначається ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно ч. 3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Однак, як свідчать  подані позивачем матеріали,  порядок розірвання договору, встановлений ст. 188 ГК України, дотриманий не був, адже   позивачем  не подано доказів  на підтвердження  надіслання  відповідачу  пропозиції до дострокове    розірвання договору.

Відсутність  вказаних  доказів   дає підстави для висновку, що спір між сторонами   стосовно розірвання договору відсутній, відтак, провадження у  цій частині позову   підлягає припиненню за п.  1-1 ст. 80 ГПК України .   

Оцінюючи  доводи позову,  правове обґрунтування  якого   здійснене з посиланням на   п. 4.2 договору  відповідального зберігання № 9899/56 від 26.05.2005  р.,   про стягнення   з Відповідача  5 476,44 грн.  неустойки    в розмірі 0,2% від вартості переданого майна за кожний день затримки за період  з 26.06.2005 р. по 11.12.2006 р.,   суд  приходить до переконання ,  що  дані  вимоги  до задоволення не підлягають,    з огляду на таке.

          Відповідно до  ч. 1  ст. 230 Господарського  Кодексу України    штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно  з ч. 4  статті 231  ГК України   у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції  застосовуються  в розмірі,  передбаченому договором.

За  правилами ч. 6  ст. 232  цього кодексу нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.  Крім того,  на вимоги щодо  наразування пені  застосовується скорочені строки позовної  давності  у  одни рік.

Натомість  позивач нарахував відповідачу  неустойку за період з 26.06.2005 р. по 11.12.2006 р. (всього за   500 днів).

За таких обставин справи, позовні вимоги задовольняються  частково .

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України  покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.   

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.  526, ч.1 ст. 936, ч.1 ст. 938,  949 ЦК України, ст. 188, 193, ст. 230,  ч.4  ст. 231, ч. 6  ст. 232  Господарського кодексу України, п.  1-1 ст. 80 , ст. 82, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути 5 476,44 грн.  на відшкодування вартості   знищеного майна  та  114,00 грн.  судових витрат із  Приватного підприємства "Астра", (вул. Колгоспна, 31а, с. Драганівка, Тернопільський район, Тернопільська область, р/р 2600630012259 в АКБ Укрсоцбанк м. Тернопіль,  МФО 338017, ід. код 30047928 ) на користь ЗАТ компанія "РАЙЗ" ( вул. Заболотного, 152, м. Київ, р/р 26001012816675 ВАТ “Укрексімбанк”, м. Київ, МФО 322313, ід. код. 139802026502).

3. Відмовити  у задоволенні   вимог   про   стягнення  5 476,44  грн. неустойки .

4. В частині розірвання договору відповідального зберігання № 9899/56 від 26.05.2005 р. провадження   в справі припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення  17 квітня 2007  року через місцевий господарський суд.

Суддя