Рішення

від 02.04.2007 по справі 9/20-385

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/20-385

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2007 р.Справа № 9/20-385

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

Розглянув справу

за позовом  Закритого акціонерного товариства компанія "РАЙЗ" вул. Заболотного, 152, м.Київ 143.    в особі Тернопільської філії ЗАТ компанії "Райз" вул. Промислова, 13а, с.Острів,Тернопільський район, Тернопільська область,47728      

до  Селянсько-фермерського господарства "Новий світ" с. Юр'ямпіль,Борщівський район, Тернопільська область            

За участю представників сторін від :

позивача:  Дзюндзя Л.Є., довіреність № 757-07UR від 26.01.2007 р.

відповідача:  Федус С.Б, доручення  № 10 від 14.02.2007 р.

роз'яснивши  у розпочатому судовому засіданні представникам сторін  права та обов'язки  учасників господарського процесу згідно з ст.ст. 22,  29  ГПК  України,

Встановив

Позивач –Закрите акціонерне товариство компанія "РАЙЗ", м. Київ, в особі Тернопільської філії ЗАТ компанії “РАЙЗ”, м. Тернопіль, звернувся 01.02.2007 р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до Відповідача –Селянсько-фермерського господарства "Новий світ", с. Юр'ямпіль, Тернопільського району, про стягнення 637 358,51 грн., з яких : 410 727,75 грн. боргу,  8 033,58 грн. пені, 205 363,87 грн. збитків та  13 233,31 грн. річних.  

Позов вмотивовано невиконанням грошових зобов'язань Відповідачем, як покупцем,  підставою яких є  договір  поставки на умовах товарного кредиту №  1567/04  від 20.04.2006 р.

Позивач стверджує, що виконуючи умови вказаного договору,  поставив Відповідачу на підставі накладних та довіреностей  (копії яких містяться в матеріалах справи) товар, на загальну суму 537 725,55 грн.

Умови договору (п. 2.5) передбачали, що вартість товару, яка оплачується на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, сплачується Покупцем (Відповідачем) трьома платежами та в наступні терміни : перший платіж в розмірі 20% відстроченої з оплатою суми – 01 вересня 2006 р.,  другий платіж в розмірі 50 % відстроченої з оплатою суми –01 жовтня 2006 р., третій платіж в розмірі 30% відстроченої з оплатою суми  - 01 листопада 2006 р.

Однак, як стверджує Позивач,  СФГ “Новий світ” порушив договірні зобов'язання ,  станом на 01.02.2007 р. (день звернення з позовом до суду) заборгованість відповідача становить  410 727,75  грн., що підтверджується  актом взаємозвірки розрахунків від 01.12.2006 р.

Спираючись на умови договору, приписи Закону України "Про несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань",  Позивач просить стягнути з Відповідача   8 033,58 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань,   205 363,87 грн. завданих збитків та  13 233,31 грн. річних.  

Ухвалою від  05.02.2007 р. порушено провадження  та призначено розгляд справи на    11:00 год.  15 березня  2007 р.

У судовому засіданні  15.03.2007 р. представник позивача  підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.

До судового засідання 15.03.2007 р. від відповідача надійшло клопотання (вх. № 11781 (н) від 15.02.2007 р.) про відкладення розгляду справи в зв'язку з участю його представника в судовому процесі в Львівському апеляційному господарському суді.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався до 10:10 год. 02 квітня 2007 р.

В судовому засіданні  02.04.2007 р. представник позивача підтримав позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши   наявні у  справі  докази,  суд встановив, що позов підлягає до  часткового задоволення,  виходячи з наступного.

20 квітня 2006 р. між ЗАТ компанією “РАЙЗ” в особі Тернопільської філії, як Постачальником, та СФГ "Новий світ", як Покупцем, був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту за  № 1567/04.

Предметом вказаного договору є зобов'язання Постачальника передати у власність, а покупця - прийняти товар (продукцію виробничо-технічного призначення), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом.

На виконання умов вказаної угоди та на підставі   накладних : №ВН/4040342 від 06.05.2006 р. , № ВН/4040521 від 29.05.2006 р., № ВН/4040673 від 09.06.2006 р., № ВН/4040632 від 01.06.2006 р., № ВН/4040665 від 09.06.2006 р.,  № ВН/4040676 від 09.06.2006 р.,  № ВН/4040674 від 09.06.2006 р., № ВН/4040633 від 01.06.2006 р. Позивач поставив, а  Відповідач згідно довіреностей :  № ЯЛЯ 208376 від 03.05.2006 р., № ЯМЗ № 056064 від 29.05.2006 р.,  № ЯЛЯ 208394  від 09.06.2006 р.  прийняв  товар  на загальну суму  537 725,55  грн.

У відповідності до п. 2.5 договору Відповідач зобов'язався сплатити вартість товару на умовах відстрочення кінцевого розрахунку трьома платежами та в наступні терміни : перший платіж в розмірі 20% відстроченої з оплатою суми  до 01 вересня 2006 р.,  другий платіж в розмірі 50 % відстроченої з оплатою суми до 01 жовтня 2006 р., третій платіж в розмірі 30% відстроченої з оплатою суми  до  01 листопада 2006 р., а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом.

Однак зобов'язання   щодо   оплати вартості товару  у строки, визначені договором Відповідач не виконав.  

Претензію № 317 від 09.11.2006 р. з вимогою сплатити суму заборгованості  Відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Станом на день прийняття рішення зі спору борг Відповідача складає  410 727,75 грн., що свідчить про порушення Відповідачем господарських зобов'язань.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов'язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов'язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених  Господарським кодексом України

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України,  кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару .

Доказів,  що підтверджують  виконання  відповідачем  оплати  вартості поставленого йому  товару, та відновлення тим самим   порушених  майнових прав  кредитора  на момент  розгляду спору судом, у матеріалах   немає.

Тому  правомірними є вимоги  щодо стягнення  з Відповідача  410 727,75 грн.  заборгованості, яка складається  із несвоєчасно оплаченої   вартості  поставленого  йому   у    2006 р.  товару.

У відповідності до  п. 7.3. договору за несвоєчасну оплату товару  Покупець  сплачує Постачальника  пеню у розмірі подвійної облікової  ставки НБУ, що діє на момент нарахування, від суми неоплаченого  товару за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до  ч. 1  ст. 230 Господарського  Кодексу України    штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно  з ч. 4  статті 231  ГК України   у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції  застосовуються  в розмірі,  передбаченому договором.

Враховуючи   те, що  відповідач порушив  господарське зобов'язання стосовно оплати вартості переданого йому товару до 01.11.2006 р.,  а договором встановлено  штрафні санкції  у вигляді  пені,     тому    підлягають  до задоволення  вимоги  стосовно стягнення  8 033,58 грн.   пені, нарахованої  у розмірі  подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати .

Згідно п. 7.5 договору у  випадку прострочення виконання  грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки за неправомірне коштами у розмірі  28 % річних з простроченої суми.

Відтак, такими, що підлягають до задоволення, оскільки грунтуються на положеннях                   ч. 4 ст.  232 ГК України та  умовах п. 7.5 договору,    є  вимоги позову про стягнення  з  відповідача  13 233,31  грн. –процентів за користування грошовими коштами .

          Оцінюючи  доводи позову,  правове обґрунтування  якого   здійснене з посиланням на    п. 7.4 договору  поставки на умовах товарного кредиту № 1567/04 від 20.04.2006 р.,   про стягнення   з Відповідача 205 363,87 грн. збитків    із розрахунку  50 %   вартості товару,   суд  приходить до переконання ,  що  дані  вимоги  до задоволення не підлягають,    з огляду на таке.

Крім того, за загальним правилом українського  правопорядку , особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:1 ) протиправної поведінки ; 2 ) збитків ; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1)     втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки ); 2)    доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 623 ЦК України визначається, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується  кредитором.

        Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди   є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої  сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

         В силу ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарських суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ч.2 ст.33 ГПК України).

Позивачем в  порушення    ст.33    Господарського   процесуального кодексу України не надано доказів  про те, що  через  невиконання Відповідачем   зобов'язань   позивач    зазнав    втрат (  збитків ) у розумінні   ст. 22 ЦК України.

Відповідно до  ст. 33 ГПК України  кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Натомість, Позивач не подав доказів на підтвердження  завданих йому Селянсько-фермерським господарством “Новий світ” збитків  на суму 205 363,87 грн.

За таких обставин справи, позовні вимоги задовольняються  частково на  суму  410 727,75 грн. основного боргу, 8 033,58 грн. пені та 13 233,31 грн. річних .

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України  покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.   

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.  526, ч. 2 ст. 623 ЦК України, ст. 193, ч.2 ст. 224, 225, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст. 82, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути 410 727,75 грн. боргу, 8 033,58 грн. пені, 13 233,31 грн. річних та  4 400,03 грн.  судових витрат із  Селянсько-фермерського господарства "Новий світ", (с. Юр'ямпіль, Борщівський район, Тернопільська область, р/р 260003016836621 в ТОД АППБ “Аваль”,  МФО 338501, ід. код 31395805 ) на користь ЗАТ компанія "РАЙЗ" ( вул. Заболотного, 152, м. Київ, р/р 26001012816675 ВАТ “Укрексімбанк”, м. Київ, МФО 322313, ід. код. 139802026502).

3. В частині стягнення 205 363,87 грн. збитків відмовити.

4.  Наказ видати після набрання рішенням законної сили

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення  17 рішення 2007  року через місцевий господарський суд.

Суддя