Рішення

від 19.05.2016 по справі 915/327/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року Справа № 915/327/16

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Горобець С.О., дов. №4 від 04.05.2016,

від відповідача-1: не з'явився,

від відповідача-2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Південний Регіон Транзит ,

54007, м. Миколаїв, вул. Кагатна, 1/10,

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркорн ЛТД ,

18003, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 2,

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3,

54028, АДРЕСА_1,

про стягнення 144017 грн. 34 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Південний Регіон Транзит (далі - позивач, постачальник) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркорн ЛТД (далі - відповідач-1, покупець) заборгованості за договором поставки від 17.02.2016 № 17-02/16, яка складається з 118047грн. - основний борг; 25970грн. 34коп. - пеня; а з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач-2, поручитель) - 2000грн. за договором поруки від 17.02.2016 № 1-02/16.

Користуючись правом, наданим йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), позивач двічі звертався до суду з заявою про уточнення позовних вимог в частині обчислення пені, остаточно виклавши позовні вимоги наступним чином: стягнути з відповідача - 1 основний борг - 118047грн., пеню - 9586грн. 06коп., а з відповідача - 2 як з поручителя - 2000грн. Також позивач просив відшкодувати йому судові витрати за розгляд справи господарським судом.

Про дату, час і місце судового засідання сторони повідомлені в порядку, встановленому ч. 1 ст. 64 ГПК порядку. Згідно з абзацом третім підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи вищенаведене та зважаючи на повернення ухвал від 28.03.2016, що направлялись за адресами відповідачів, з позначкою за закінченням строку зберігання , суд вважає, що про дату, час і місце розгляду справи відповідачі повідомлені належним чином.

Відповідачі відзиви на позовну заяву не надали, позов не заперечили і не спростували, тому, відповідно до ст. 75 ГПК, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі ( з урахуванням зменшених позовних вимог). Висновок суду ґрунтується на такому: 17.02.2016 між позивачем та відповідачем - 1 укладено договір поставки товарів № 17-02/16 (далі - Договір поставки), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар, найменування, асортимент, кількість і вартість якого вказані в накладних на кожну партію товару ( п. п. 1.1 Договору).

Згідно з п. п. 4.1, 4.2 Договору покупець сплачує товар за цінами, вказаними в рахунку і накладних на дану партію товару; розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів покупцем на рахунок постачальника наступним чином: 20% від вартості товару - при прийманні товару; решту - протягом 7 банківських днів після отримання товару.

За прострочення оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 5.2 Договору поставки).

Того ж дня, 17.02.2016, між позивачем та відповідачем - 2 був укладений договір поруки № 1-02/16 ( далі - Договір поруки), згідно з умовами якого поручитель зобов'язався перед позивачем відповідати за виконання зобов'язань відповідачем -1 за Договором поставки в межах суми 2000грн. (п. п. 1.1, 2.1 Договору поруки).

Поручитель зобов'язаний протягом 20 днів з моменту настання строку платежу за Договором поставки виплатити позивачу несплачену покупцем суму в межах 2000грн. (п. 2.2 Договору поруки).

На виконання своїх зобов'язань за Договором поставки, за видатковою накладною № РН - 0000002 від 22.02.2016, позивач поставив відповідачу - 1 товар на суму 148047грн.

Факт отримання товару покупцем підтверджено довіреністю № 4 від 24.02.2016, виданої відповідачем - 1 ОСОБА_4 та підписом уповноваженої особи на товаро - транспортній накладній № 22/02 від 22.02.2016 і видатковій накладній № РН-0000002 від 22.02.2016 з відбитками печатки покупця.

Виставлений позивачем рахунок - фактуру № СФ - 0000001 від 22.02.2016 відповідач - 1 сплатив частково, в сумі 30000грн., що підтверджено прибутковими касовими ордерами №3 від 23.02.2016, №4 від 24.02.2016 та №5 від 25.02.2016, на 10000грн. кожний.

Решту вартості товару відповідач -1 позивачу не сплатив, станом на дату звернення позивача з позовом заборгованість за Договором поставки складає 118047грн. Несплатою цієї суми відповідач -1 порушує право позивача, умови Договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК), згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно зі ст. 525 ЦК одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 712 ЦК встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник) який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Уразі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За такого позивач цілком правомірно вимагає від відповідача -1 сплату боргу в сумі 118047грн. та пені в сумі 9586грн. 06коп. за період прострочення з 03.03.2016 по 19.05.2016.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем - 1 своїх грошових зобов'язань за Договором поставки, позивач звернувся до відповідача -2 з претензією № 2-11/03 від 11.03.2016, яку вручив останньому під особистий підпис 12.03.2016, і просив погасити заборгованість покупця та виконати свої зобов'язання за Договором поруки. Претензію позивача поручитель проігнорував, зобов'язань щодо сплати 2000грн. за Договором поруки не виконав, чим порушив право позивача, умови Договору поруки та вимоги ст. ст.553, 554 ЦК, згідно з якими, зокрема, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

За такого, вимоги позивача про стягнення з відповідача -2 2000грн. як з поручителя за Договором поруки є цілком правомірними і обґрунтованими.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, відповідачами не спростовані, позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Відповідно до ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркорн ЛТД (18003, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 2; ідентифікаційний код 39904318) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Південний Регіон Транзит (54007, м. Миколаїв, вул. Кагатна; 1/10, ідентифікаційний код 36098831) грошові кошти у сумі: 118047 (сто вісімнадцять тисяч сорок сім) грн. 00 коп. - основний борг за договором поставки № 17-02/16 від 17.02.2016; 9586(дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 06коп. - пеня; 1914 (одна тисяча дев'ятсот чотирнадцять) грн. 50 коп. - судовий збір.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (54028, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Південний Регіон Транзит (54007, м. Миколаїв, вул. Кагатна; 1/10, ідентифікаційний код 36098831) грошові кошти у сумі: 2000 (дві тисячі) грн. - борг за договором поруки № 1-02/16 від 17.02.2016; 30 (тридцять) грн. - судовий збір.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК.

Повне рішення складено та підписано 23 травня 2016 року.

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька