Постанова

від 17.07.2006 по справі ас-54/174-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-54/174-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "17" липня 2006 р.  о 14:00              Справа № АС-54/174-06

вх. № 6312/1-54

Суддя господарського суду Харківської області Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Кириленко М.Ю.

представників сторін :

Позивача - Шебанец Н.М., головний спеціаліст юридичної служби за довіреністю № 06-34/191

Відповідача - Ісоєв М.Н., адвокат за довіренністю № 68 від 07.07.2006р.

по справі за позовом  Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Х-в   

до  Золочівська редакція районної газети "Зоря", с. Золочів  

про стягнення 4276,10 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2005 році, в сумі 4276,10 грн.  Свої вимоги обґрунтовує тим, що у 2005 році відповідач повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, а оскільки у відповідача не працювало жодного інваліда, то таким чином відповідач не виконав встановлений чинним законодавством норматив і повинен сплатити штрафні санкції за 1 незайняте інвалідами в 2005 році робоче місце у розмірі середньої річної заробітної плати на його підприємстві.

Позивач надав через канцелярію господарського суду лист з додатком (вх. 20782 від 11.07.2005р.) в якому Золочівський районний центр зайнятості повідомляє, що Золочівська редакція районної газети " Зоря" не інформувала про наявність вільних робочих місць для інвалідів центр зайнятості.  

Відповідач у запереченнях на позовну заяву (вх. 20786 від 11.07.2006р.) заперечує проти позовних вимог, у зв*язку з тим, що відповідачем були створені на підприємстві в установленій кількості робочі місця для працевлаштування інвалідів та про це було повідомлено Золочівський районний центр зайнятості за встановленою формою , однак центром зайнятості  не направлялись до відповідача інваліди для працевлаштування.

У судовому засіданні відповідач надав (вх.№21444 від 17.07.06 р.) звіти за формою № 3 ПН для працевлаштування інвалідів, листи Золочівського РЦЗ № 576 від 17.07.06р., в якому Золочівський РЦЗ повідомляє, що категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні конкурувати на ринку праці-інвалідів з вищою педагогічною освітою та з атестатом комп*ютерного набору до Золочівського РЦЗ для працевлаштування на підприємство Золочівська редакція районної газети "Зоря" не зверталися  та № 874 від 17.07.06р. також Золочівський РЦЗ повідомляє, що на протязі 2005р. Золочівською районною редакцією газети " Зоря" своєчасно не надавались звіти про наявність вільних робочих місць за формою № 3 ПН для працевлавштування інвалідів.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до редакції ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р. із змінами та доповненнями, діючої у 2005 році, для підприємств, об'єднань, установ незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих.

Виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу - 8 осіб, яка вказана у поданій державній звітності „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів” (форма № 10-ПІ поштова-річна) за 2005 р. відповідач повинен був створити у 2005 р. 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів.

Згідно з п.1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. № 19, (далі —Положення), робоче місце інваліда, це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.З). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п.5).

Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда.

Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зобов'язує відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування — підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Відповідно до діючої у 2005 році редакції ст. 20 зазначеного Закону підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, щорічно сплачують відповідному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (форма № 10-ПІ поштова-річна) середньорічна заробітна плата на його підприємстві у 2005 р. становила  705,20 грн. Проте, згідно розрахунку суми штрафних санкцій за не зайняті робочі місця для інвалідів середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві відповідача складає 8462,50 грн.

Згідно п.4 Порядку сплати підприємствами, об'єднаннями, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 р. № 1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно списку працюючих інвалідів – штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2005 р. (розділ І) звіту форми № 10-ПІ у відповідача в 2005 році не працювало жодного інваліду.

Золочівський районний центр зайнятості в листі № 874 від 17.07.2006 р. повідомив відповідача, що відповідач в 2005 році не подавав інформацію про наявність вільних робочих місць та вакантних посад для інвалідів.

Таким чином відповідачем не вчинялись заходи щодо повідомлення органів, визначених частиною першою статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” - органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів, які здійснюють працевлаштування інвалідів.

Не інформування відповідачем компетентних органів про можливість працевлаштування інвалідів унеможливлює виконання ними вимог ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що відповідач не створив робочих місць в 2005 році для працевлаштування інвалідів, оскільки ним не були вжити заходи, передбачені чинним законодавством для забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві.

Таким чином відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості по сплаті штрафних санкцій в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями    163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Золочівської редакції районної газети " Зоря" (62203 Харківська обл., Золочівський район, смт. Золочів, пр. Леніна,6, р/р 2600630188, Ощадбанк, МФО 350136, код 02476592) на користь Харківського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (61022 м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16. ВДК Дзержинського району м. Харкова, код РВДК 24134567, р/р № 31212230600003 у УДК Харківської області, МФО 851011) штрафні санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2005 році, в сумі 4276,10 грн.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови підписаний 20.07.2006р.

Суддя                                                                                            Хачатрян В.С.