Ухвала

від 20.12.2006 по справі 5/2071-18/11а (5/3193-2/349)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010,

м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

20.12.06                                                                      

Справа  № 5/2071-18/11а

(5/3193-2/349)

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі

колегії суддів:

Головуючого судді                                                 

Процика Т.С.

суддів                                                                     

Галушко Н.А.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Болехівській І.В.

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі

Львівської області (далі ДПІ у Яворівському районі) від 09.10.2006р. №

10/10-016/827

на постанову           Господарського суду Львівської

області від 12.09.2006р.

у справі           № 5/2071-18/11А (5/3193-2/349)

за позовом           Товариства з обмеженою

відповідальністю (надалі ТзОВ) фірми „Франст”, м. Новояворівськ Яворівського

району Львівської області

до           ДПІ у Яворівському районі, м. Яворів

Львівської області

про           скасування

податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача                     -Франко

С.М. -директор;

від відповідача            -Бєлкіна Н.В. -начальник юридичного

відділу.

Особам, які беруть участь у справі,

права і обов'язки, передбачені ст.ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного

судочинства України (далі КАС України), роз'яснено.

Рішенням Господарського суду

Львівської області від 17.02.2005 року у даній справі позов задоволено, визнано

недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Яворівському районі №000672303

від 29.07.2004 року.

Львівський апеляційний

господарський суд постановою від 15.06.2005 року згадане рішення місцевого

господарського суду залишив без змін, а апеляційну скаргу органу державної

податкової служби без задоволення, при цьому виключив з мотивації рішення суду

посилання на те, що в податковій заставі перебувало лише рухоме майно, оскільки

право податкової застави виникає у платника податків при наявності податкового боргу

і не залежить від внесення його в Державний реєстр.

Ухвалою Вищого адміністративного

господарського суду України від 24.05.2006 року згадані рішення та постанова

скасовані, а матеріали справи направлені на новий розгляд до Господарського

суду Львівської області. В ухвалі зазначено, що судами не було перевірено таких

доводів відповідача:

-          повідомлення-рішення за

№168-331-19166660/1873 про нарахування фінансової санкції в сумі 2894 грн. 40

коп. за порушення п.п.1,2,8,12,13 ст.3 Закону України „Про застосування

реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування

та послуг”, перша та друга податкові вимоги надсилались платнику податків у

порядку, встановленому ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п.5.8

Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових

вимог платникам податків. При цьому, відзначив суд касаційної інстанції, друга

податкова вимога від 31.01.2002 року ще й досі перебуває на дошці податкових

оголошень ДПІ у Яворівському районі;

-          сума нарахування товариству

податкового зобов'язання в розмірі 2894 грн. 40 коп. позивачем визнана в акті

звірки розрахунків з бюджетом станом на 17.10.2002 року, тому податкове

зобов'язання, визначене податковим органом, є узгодженим.

Згідно ч.5 ст.227 КАС України

висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи

апеляційної інстанції при розгляді справи.

Постановою Господарського суду

Львівської області від 12.09.2006р. у даній справі, суддя Мартинюк В.Я.,

позовні вимоги задоволено, скасовано прийняте ДПІ у Яворівському районі

Львівської області податкове повідомлення-рішення за №0000672303 від 29.07.2004

року.

Задовільняючи позовні вимоги,

господарський суд мотивував постанову, зокрема тим, що:

податкове зобов'язання в сумі 2894

грн. 40 коп. (а.с.33, том І), котре в подальшому стало податковим боргом,

визначене рішенням ДПІ у Яворівському районі Львівської області за

№168-331-19166660/1873 від 22.05.2001 року, є фінансовою санкцією за порушення

п.п.1,2,8,12,13 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”; за

своєю правовою природою згадана фінансова санкція не може бути податковим

зобов'язанням, оскільки порушення, за які застосована санкція, не стосуються

податкового законодавства, а є порушеннями правил здійснення господарської

діяльності у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій;

у рішенні ДПІ у Яворівському районі

Львівської області №168-331-19166660/1873 від 22.05.2001 року визначено, що

штрафні санкції в десятиденний термін від дня отримання рішення підлягають

сплаті; враховуючи те, що стаття 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” набрала

чинності з 01.10.2001 року, права податкової застави на активи позивача не

виникало, оскільки в Законі не зазначено про зворотню дію даної норми, зокрема,

про момент виникнення права податкової застави, який пов'язується з несплатою

суми податкового зобов'язання, а не з несплатою податкового боргу;

відповідно до п.4.3 Рішення

Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року у справі № 1-9/2005

відповідач не має права податкової застави на будь-які види активів позивача, а

податкова застава не повинна перевищувати податковий борг;

при прийнятті спірного податкового

повідомлення-рішення органом державної податкової служби не було

диференційовано обмеження розпорядження активами  платника податків залежно від розміру

несплати платником податкового боргу;

Не погоджуючись із постановою

Господарського суду Львівської області від 12.09.2006р. у цій справі, ДПІ у

Яворівському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний

господарський суд скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою

відмовити повністю в задоволенні позовних вимог позивачу, оскільки постанова

винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ТзОВ «Франст», позивач у справі,

обґрунтовуючи свої вимоги, посилається зокрема на те, що у відповідача не було

передбачених законом підстав для застосування до позивача санкцій, передбачених

підп.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки

податкова застава не виникла. Зокрема, вважає позивач, що орган державної

податкової служби не має доказів направлення платнику податку першої та другої

податкових вимог. Окрім того, зазначає позивач, що згідно з витягом Державного

реєстру обмежень рухомого майна від 13.08.2004 року, в податковій заставі з

28.05.2002 року знаходилось все рухоме майно і майнові права, але не нерухоме

майно, яким є нежитлові приміщення, продані за договором купівлі-продажу від

08.04.2003 року; позивач також послався на обставини, які встановлені рішенням

Конституційного Суду України від 24.03.2005 року за №2-рп/2005.

Представники сторін у судовому

засіданні підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі

та у поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи,

апеляційну скаргу, та заслухавши пояснення осіб, які беруть учать у справі, у

судовому засіданні, суд встановив наступне.

Місцевим господарським судом повно

встановлено обставини, що мають значення для справи.

Апеляційний господарський суд при

прийнятті ухвали у даній справі погоджується з 

постановою суду першої інстанції у наступному.

За результатами позапланової

документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного

законодавства ТзОВ «Франст»за період з 01.07.2001 року по 01.07.2004 року ДПІ у

Яворівському районі Львівської області складено акт за №1178/23-6/19166660 від

27.07.2004 року (а.с.а.с.11-21, том І) та прийнято податкове

повідомлення-рішення за №0000672303 від 29.07.2004 року, яким на підставі

підп.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за

самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та

потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке

відчуження, зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 38465 грн. 00 коп.

(а.с.10, том І).

Згідно підп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону

України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами” платник податків, активи якого перебувають у

податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій,

що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:

а) купівлі чи продажу, інших видів

відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи

немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що

використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах

діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а

саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за

цінами, що не є меншими за звичайні;

б) використання об'єктів нерухомого

чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення

прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують

відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та

переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів;

в) ліквідації об'єктів нерухомого

або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної

дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного

управління.

Як вбачається з матеріалів справи

та встановлено місцевим господарським судом, згідно з договором купівлі-продажу

приміщення від 08.04.2003 року (а.с.22, том І) ТзОВ «Франст»відчужило на

користь ОСОБА_1 нежитлові приміщення площею 130 кв. м за сумою 38465 грн. 00

коп.

Згідно з витягами за №2668 від

28.05.2002 року (а.с.25, том І) та за №2122 від 13.02.2004 року (а.с.26, том

І), наданих реєстратором Інформаційним центром Міністерства юстиції, м. Львів,

про внесення запису до Державного реєстру застав рухомого майна все рухоме

майно і майнові права позивача перебувають у податковій заставі.

Відповідно до матеріалів справи

рішенням ДПІ у Яворівському районі Львівської області за №168-331-19166660/1873

від 22.05.2001 року визначено податкове зобов'язання в сумі 2894 грн. 40 коп.

(а.с.33, том І), яке в подальшому стало податковим боргом.

Зазначене податкове зобов'язання є

фінансовою санкцією за порушення п.п.1,2,8,12,13 ст.3 Закону України «Про

застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського

харчування та послуг».

За своєю правовою природою згадана

фінансова санкція не може бути податковим зобов'язанням, оскільки, порушення,

за які застосована санкція, не стосуються податкового законодавства, а є

порушеннями правил здійснення господарської діяльності у сфері застосування

реєстраторів розрахункових операцій.

Позивачем не представлено суду

належних та допустимих доказів в розумінні ст.70 КАС України, які б

підтверджували факт визнання недійсним згаданого рішення органу державної

податкової служби.

Відтак, суд апеляційної інстанції

погоджується з судом першої інстанції в тому, що призюмується, що рішення ДПІ у

Яворівському районі Львівської області №168-331-19166660/1873 від 22.05.2001

року є законним, і підлягає до виконання у всій його частині, зокрема, щодо

поширення на нього вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

У відповідності до вимог ст.19

Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування,

їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.19.1 ст.19 Закону України

„Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та

державними цільовими фондами”, цей Закон набирає чинності з 1 квітня 2001 року,

за винятком, зокрема, статей 6, 8, 9, 14, які набирають чинності з 1 жовтня

2001 року.

Статтею 6 передбачено порядок

надіслання податкових повідомлень та податкових вимог із повідомленням про

вручення.

У матеріалах справи є копія

поштової квитанції (оригінал якої було представлено представником відповідача у

судове засідання) № 154 з відміткою вузлу поштового зв'язку -дата -08.06.2001

року.

Даний доказ позивачем не

спростовано.

З наведеного вбачається, що

оскільки порядок направлення податкових повідомлень та вимог з повідомленням

про вручення набув чинності з 01.10.2001 року, то відповідачем доведено факт

належного повідомлення позивача про податкове зобов'язання визначене рішенням

ДПІ у Яворівському районі Львівської області №168-331-19166660/1873 від

22.05.2001 року.

4 жовтня 2001 року органом

державної податкової служби виставлено позивачу першу податкову вимогу за №1/74

на суму 2894 грн. 40 коп., яка згідно з квитанцією за №469-547  від 05.10.2001 року була надіслана позивачу. Дана

вимога надіслана без дотримання вищезгаданого порядку, оскільки органом

державної податкової служби не 

представлено доказів про вручення поштового відправлення.

31 січня 2002 року ДПІ у

Яворівському районі Львівської області позивачу виставлено другу податкову

вимогу за №2/106, яка, у зв'язку з неможливістю вручення за адресою реєстрації

платника податків в органах державної податкової інспекції, була розміщена, у

відповідності до пп.6.2.4 п.6.2 ст.6 згаданого Закону, на дошці податкових

оголошень (повідомлень), підтвердженням чого є акт від 05.02.2002 року (а.с.

139, том І).

У відповідності до п.8.1 ст.8

Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами” з метою захисту інтересів бюджетних

споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у

податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не

потребує письмового оформлення.

Згідно пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 цього ж

Закону, право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки,

встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим

органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого

погашення, визначеного у податковому повідомленні.

У рішенні ДПІ у Яворівському районі

Львівської області №168-331-19166660/1873 від 22.05.2001 року визначено, що

штрафні санкції в десятиденний термін від дня отримання рішення підлягають

сплаті.

Враховуючи те, що стаття 8 Закону

України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами” набрала чинності з 01.10.2001 року,

апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського

суду про те, що права податкової застави на активи позивача не виникало,

оскільки в законі не зазначено про зворотню дію даної норми, зокрема, про

момент виникнення права податкової застави, який пов'язується з несплатою суми

податкового зобов'язання, а не з несплатою податкового боргу.

Щодо факту визнання позивачем в акті

звірки розрахунків з бюджетом станом на 17.10.2002 року суми нарахування

товариству податкового зобов'язання в розмірі 2894 грн. 40 коп., який

зазначений в ухвалі Вищого адміністративного суду України, то суд першої

інстанції правильно встановив, що такий факт не знайшов свого підтвердження,

оскільки представник позивача відзначив, що він не підписував згаданий акт.

Окрім того, з метою з'ясування даних обставин судом першої інстанції

вирішувалось питання призначення судової почеркознавчої експертизи, зокрема,

було витребувано у відповідача оригінал згаданого акту, який мав бути предметом

дослідження судової експертизи, однак згідно з довідкою ДПІ у Яворівському

районі Львівської області за №985/19-026 від 23.08.2006 року згаданий акт

знищений відповідно до номенклатури справ.

Посилання позивача на те, що згідно

з витягом Державного реєстру обмежень рухомого майна від 13.08.2004 року в

податковій заставі з 28.05.2002 року знаходилось все рухоме майно і майнові

права, але не нерухоме майно, яким є не житлові приміщення, продані за

договором купівлі-продажу від 08.04.2003 року, є безпідставними, оскільки, як

зазначено в листі Львівської філії Державного підприємства «Інформаційний

центр»Міністерства юстиції України за №123 від 10.02.2005 року, реєстрація податкових

застав нерухомого майна, згідно із п.1 спільного наказу Міністерства юстиції

України та Державної податкової адміністрації України від 07.02.2003 року за

№9/5/59 «Про реєстрацію податкових застав нерехумого майна», до створення

Державного реєстру податкових застав, здійснюється в Державному реєстрі застав

рухомого майна.

Окрім того ч.2 ст. 245 КАС України

серед підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є,

зокрема встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону,

іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при

вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Враховуючи те, що дана справа

направлена на новий розгляд, суд першої інстанції правильно зазначив про

обставини, встановлені Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005

року за №2-рп/2005, у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів

України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень

пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України "Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами" (справа про податкову заставу).

Зокрема, даним рішенням визнано

такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення

Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами", зокрема, підпункту 8.2.2

пункту 8.2 статті 8, в частині поширення права податкової застави на будь-які

види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

Зокрема, пунктом 4.3 Рішення

Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України

(конституційності) положень пункту 1.17 ст. 1, ст. 8 Закону України «Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами»від 24.03.2005р. у справі №1-9/2005, визначено, що відповідач

не має права податкової застави на будь-які види активів позивача, а податкова

застава не повинна перевищувати податковий борг.

Також, в даному рішенні зазначено,

що на думку Конституційного Суду України, розмір податкової застави, виходячи

із загальних принципів права, повинен відповідати сумі податкового

зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та

розмірності. Розмірність, як елемент принципу справедливості, зазначив

Конституційний Суд України, передбачає встановлення публічно-правового

обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну

сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від

розміру несплати платником податкового боргу.

У зв'язку з вищенаведеним

апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського

суду про те, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення органом

державної податкової служби не було диференційовано обмеження розпорядження

активами  платника податків залежно від

розміру несплати платником податкового боргу.

Наведене, матеріали справи, не

дають підстав для достовірного висновку про неправомірність проведеної позивачем

операції з продажу нерухомого майна.

Відповідно до ст. 69 КАС України

доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі

яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги

і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають

значення для правильного вирішення справи.

Статтею 71 КАС України передбачено,

що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні

вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень,

дій чи бездіяльності суб'єкті владних повноважень обов'язок щодо доказування

правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,

якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст.86 КАС України суд

оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується

на їх безпосередньому, всебічному , повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі

докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість,

достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок

доказів у їх сукупності.

Скаржник не подав у встановленому

законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю

підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували

правомірність і підставність прийняття оспореного податкового

повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафної санкції за

самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі.

Враховуючи все вищенаведене в

сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського не вбачає

підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої

інстанції.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198,

200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський

апеляційний господарський УХВАЛИВ:

Залишити апеляційну скаргу без

задоволення, а постанову суду -без змін.

Дана ухвала набирає законної сили

та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 Кодексу

адміністративного судочинства України.

Ухвала складена в повному обсязі

16.04.2007р.                   

Головуючий суддя                                                           

Процик Т.С.

Суддя                                                                

      Галушко Н.А.

          Суддя                                                                               

Юрченко Я.О.