Ухвала

від 28.02.2007 по справі 5/3306-18/187а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010,

м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

28.02.07                                                                                          

Справа  № 5/3306-18/187А

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі

колегії суддів:

Головуючого судді                                                  Процика Т.С.

суддів                                                                     

Галушко Н.А.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання

Болехівській І.В.

розглянув           у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції

(далі ДПІ) у Галицькому районі м. Львова від 28.12.2006р. № 28055/10-008

на постанову           Господарського суду Львівської

області від 28.12.2006р.

у справі           № 5/3306-18/187А

за позовом           Спільного українсько-іспанського

підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю(далі СП ТзОВ)

«Аліканте», м. Львів

до відповідачів          1. ДПІ у Галицькому районі м. Львова,

м. Львів

          2. Головне управління Державного

казначейства у Львівській області в особі Управління Державного казначейства у

Сихівському районі м. Львова Головного управління Державного казначейства у

Львівській області, м. Львів

про           скасування

податкових повідомлень-рішень та відшкодування бюджетної заборгованості з

податку на додану вартість

за участю представників:

від позивача          -Шимчишин І.С. - представник;

від відповідача 1          -Гнідець Ю.Б.

-заступник начальника інспекції, Вітик О.Д. -начальник юридичного відділу,

Рождественська Л.П. - головний державний податковий інспектор юридичного

відділу;

від відповідача 2          -Депас Г.М.

-провідний казначей.

Особам, які беруть участь у справі,

права і обов'язки, передбачені ст. ст. 49, 51, 59 Кодексу адміністративного

судочинства України (далі КАС України), роз'яснено.

Постановою Господарського суду

Львівської області від 28.12.2006р. у даній справі, суддя Мартинюк В.Я., позов

задоволено, скасовано, прийняті ДПІ у Галицькому районі м. Львова, податкові

повідомлення-рішення від 06.09.2006 року № 0003132321/0, від 16.08.2006 року №

0002832321/0, від 06.09.2006 року № 0003122321/0, від 21.08.2006 року №

0002912321/0, від 21.08.2006 року № 0002902321/0; зобов'язано Управління

державного казначейства у Сихівському районі м. Львова відшкодувати з

рах.31119030600008, код ЗКПО 26360233, МФО 825014, Спільному

українсько-іспанського підприємству у формі товариства з обмеженою

відповідальністю «Аліканте», (рах.260070060542 в ЛФ Укрексімбанк, МФО 325718,

код ЄДРПОУ 22376065), що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Антонича,

24а/163, 491713 грн. 54 коп. бюджетного відшкодування з податку на додану

вартість.

Постанова суду мотивована

положеннями норм ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість», а також

тим, зокрема, що позивач правомірно відповідно до вимог ст.7 Закону України

“Про податок на додану вартість” сформував податковий кредит з податку на

додану вартість на підставі податкових накладних, які не мали недоліків, та

заявив до відшкодування суму 497713,54 грн.

Не погоджуючись з постановою суду

першої інстанції, ДПІ у Галицькому районі м. Львова подала апеляційну скаргу, в

якій просить в порядку п.3 ст.186 КАС України скасувати постанову

Господарського суду Львівської області від 28.12.2006р. у справі №

5/3306-18/187А повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні

позовних вимог СП ТзОВ «Аліканте»повністю. Скаржник зокрема посилається на те,

що постанова Господарського суду Львівської області від 28.12.2006р. у цій

справі прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для даної

справи та з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі скаржник також

зазначив, зокрема, що Господарським судом Львівської області при винесенні

оскаржуваної постанови не враховано положення п.1.3 та п.1.8 ст.1 Закону

України «Про податок на додану вартість».

У запереченні на апеляційну скаргу

СП ТзОВ «Аліканте»просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову

Господарського суду Львівської області від 28.12.2006р. № 5/3306-18/187А

залишити без змін, з підстав правомірності і обґрунтованості постанови.

СП ТзОВ «Аліканте», позивач у

справі, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається зокрема на те, що оспорені

податкові повідомлення-рішення відповідача 1 є незаконними, оскільки перевірками,

на підставі яких вони прийняті, не встановлено жодних порушень при укладенні

договорів, при їх оплаті, при отриманні податкових накладних від його

постачальників, чи при заповненні декларацій. Що перевіркою не спростовано

правильність сум, які включені до податкового кредиту згідно отриманих

податкових накладних. А тому в силу пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7, пп.7.7.1,  пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про

податок на додану вартість»СП ТзОВ «Аліканте»підставно було включено в

податковий кредит суми, виключені оспорюваними податковими

повідомленнями-рішеннями.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова,

скаржник  і відповідач 1 у справі,

обґрунтовуючи свої вимоги, посилається зокрема на те, що органом державної

податкової служби правомірно визначено порушення норм податкового законодавства

та відповідно прийнято оспорені податкові повідомлення-рішення. Зокрема, що

оскільки суми податку на додану вартість, включені позивачем до складу

податкового кредиту, не відповідають фактичним податковим зобов'язанням

платників податку -постачальників контрагентів позивача, надані позивачем на

підтвердження позовних вимог податкові накладні не можуть бути свідченням права

на податковий кредит.

Представник відповідача 2 підтримав

вимоги апеляційної скарги та відзначив, що відшкодування податку на додану

вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства за висновками

податкових органів або за рішенням суду.

Представники скаржника у судовому

засіданні підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній

скарзі, а також поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Представник відповідача 2 у

судовому засіданні підтримав доводи та заперечення, викладені відповідачем 1 в

апеляційній скарзі, а також поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Представник позивача заперечив

вимоги апеляційної скарги з підстав, наведених у запереченні на апеляційну

скаргу.

Обставини, що мають значення для

справи, які встановлені судом першої інстанції.

Позивач подав позов до

господарського суду про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від

06.09.2006 року № 0003132321/0, від 16.08.2006 року № 0002832321/0, від

06.09.2006 року № 0003122321/0, від 21.08.2006 року № 0002912321/0, від

21.08.2006 року № 0002902321/0, прийнятих ДПІ у Галицькому районі міста Львова,

та про зобов'язання Відділення Державного казначейства у Сихівському районі м.

Львова відшкодувати СП ТзОВ «Аліканте» суму бюджетної заборгованості з податку

на додану вартість в розмірі 491713,54 грн.

За результатами позапланової

перевірки СП ТзОВ «Аліканте»з питань достовірності нарахування суми бюджетного

відшкодування податку на додану вартість за період грудень 2004 року, січень,

лютий, березень, квітень 2005 року, ДПІ у Галицькому районі міста Львова

складено акт за № 1001/23-024/22376065 від 31.08.2006 року (а.с.а.с.23-29, том

І) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.09.2006 року за №

0003132321/0, яким позивачу зменшено суму завищення бюджетного відшкодування з

податку на додану вартість за період грудень 2004 року, січень, лютий,

березень, квітень 2005 року в розмірі 

397061 грн. 54 коп. (а.с. 22, том І).

За результатами виїзної

позапланової перевірки СП  ТзОВ

«Аліканте»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування

податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період лютий місяць

2005 року, ДПІ у Галицькому районі міста Львова складено акт за №

704/23-024/22376065 від 07.08.2006 року (а.с.а.с.55-59, том І) та прийнято

податкове повідомлення-рішення від 21.08.2006 року за № 0002902321/0, яким

позивачу зменшено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану

вартість за період лютий 2005 року в розмірі 

17078 грн. 00 коп. (а.с. 54, том І).

За результатами позапланової

виїзної документальної перевірки СП ТзОВ «Аліканте»з питань достовірності

нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період

липень, серпень, вересень 2005 року, ДПІ у Галицькому районі міста Львова

складено акт за № 700/23-024/22376065 від 07.08.2006 року (а.с.а.с.87-95, том

І) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.08.2006 року за №

0002832321/0, яким позивачу зменшено суму завищення бюджетного відшкодування з

податку на додану вартість за період липень-вересень 2005 року в розмірі  37299 грн. 00 коп. (а.с.86, том І).

За результатами позапланової

документальної перевірки СП ТзОВ «Аліканте»з питань повноти та своєчасності

відрахування в бюджет податку на додану вартість за жовтень 2005 року, ДПІ у

Галицькому районі міста Львова складено акт за № 993/23-024/22376065 від

30.08.2006 року (а.с.а.с.97-102, том І) та прийнято податкове

повідомлення-рішення від 06.09.2006 року за № 0003122321/0, яким позивачу

зменшено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

за період жовтень 2005 року в розмірі 

12816 грн. 00 коп. (а.с.96, том І).

За результатами виїзної

позапланової перевірки СП ТзОВ «Аліканте»з питань достовірності нарахування

суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий

рахунок за період грудень 2005 року, січень 2006 року, ДПІ у Галицькому районі

міста Львова складено акт за № 739/23-024/22376065 від 09.08.2006 року

(а.с.а.с.78-81, том 2) та прийнято податкове повідомлення-рішення від

21.08.2006 року за № 0002912321/0, яким позивачу зменшено суму завищення

бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період грудень 2005

року - січень 2006 року в розмірі  27459

грн. 00 коп. (а.с. 77, том 2).

Розглянувши матеріали справи,

апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників у судовому засіданні,

суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи

(вищезгаданих актів перевірок), до податкового кредиту СП ТзОВ

«Аліканте»віднесло суми податку на додану вартість по розрахунках з Суб'єктом

підприємницької діяльності  - фізичною

особою ОСОБА_1, ПП «Торнера»,  ПП «Торо»,

Суб'єктом підприємницької діяльності  -

фізичною особою ОСОБА_2, Суб'єктом підприємницької діяльності  - фізичною особою ОСОБА_3, Суб'єктом

підприємницької діяльності  - фізичною

особою ОСОБА_4, ПП фірма „Віліс-С”, Суб'єктом підприємницької діяльності  - фізичною особою ОСОБА_5, Суб'єктом підприємницької

діяльності  - фізичною особою ОСОБА_6.,

Суб'єктом підприємницької діяльності  -

фізичною особою ОСОБА_7.

Як встановлено судом першої

інстанції та вбачається з матеріалів справи, вищезазначені контрагенти СП ТОВ

«Аліканте»отримували товарно-матеріальні цінності в наступних постачальників:

ТОВ «Фрейм», ПП «Рубікон», ТОВ «Пако-Пром», ПП «АПЕГЗ»,  ТОВ «Юніверсал ПАК», Суб'єкт підприємницької

діяльності  - фізична особа ОСОБА_8,

Суб'єкт підприємницької діяльності  -

фізична особа ОСОБА_9, ПП «Амік-Трейд».

Окрім того, суб'єкт підприємницької

діяльності  - фізична особа ОСОБА_8

отримувала товар від ТОВ «ІнтерСіті».

За результатами проведення

зустрічних перевірок було встановлено наступні обставини.

Листом від 29.07.2005 року №

8466/7/23-1010 ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомлено, що ТзОВ «Фрейм»не

звітує, місце знаходження не встановлено, останню декларацію з ПДВ подано за

серпень 2004 року.

Листом від 08.12.2005 року №

27416/7/23-1-19 ДПІ у Києво-Святошинському районі повідомлено, що ПП «Рубікон»не

звітує, останню звітність з ПДВ подано за жовтень 2003 року.

Листом від 17.01.2006 року №

681/7/15-05 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва повідомлено, що ТзОВ

«Пако-Пром»не звітує, останню декларацію з ПДВ подано за липень 2004 року.

Листом від 19.06.2006 року №

12672/7/15-310 ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомлено, що звітна та

статутна частина справи ПП «АПЕГЗ»вилучена у зв'язку з кримінальною справою.

Листом від 24.05.2005 року №

2938/7/15-204 ДПІ у Святошинському районі м. Києва повідомлено, що ТзОВ

«Юніверсал ПАК»не звітує, останню декларацію з ПДВ подано за вересень 2004

року.

Листом від 07.04.2006 року №

1759/7/23-109 Дніпровському районі м. Києва повідомлено, що ТОВ «ІнтерСіті»не

звітує до ДПІ з лютого 2004 року.

Враховуючи вищенаведені обставини,

орган державної податкової служби вважає, що оскільки суми податку на додану

вартість, включені позивачем до складу податкового кредиту, не відповідають

фактичним податковим зобов'язанням платників податку - постачальників

контрагентів позивача, надані позивачем на підтвердження позовних вимог

податкові накладні не можуть бути свідченням права на податковий кредит.

Апеляційний господарський суд при

прийнятті ухвали у даній справі погоджується із судом першої інстанції в

наступному.

Згідно із ст.69 КАС України

доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі

яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги

і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають

значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.1, п.4 ст.70 КАС

України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами

доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Акти перевірки, податкові

декларації позивача з податку на додану вартість, договори, контракти,

податкові накладні, платіжні доручення, накладні у даному випадку є належними

та допустимими доказами, у розумінні ст.70 КАС України.

Відповідно до статті 92 Конституції

України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки

і збори.

Закон України «Про податок на

додану вартість»визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та

ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування

операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття

податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до

бюджету.

Відповідно до п.1.4 ст. 1 вищезгаданого

Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з

договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими

договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за

компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної

поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на

баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди

(лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких

передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не

пізніше дати останнього платежу.

Як вбачається з матеріалів справи

та підтверджено відповідачем в Актах перевірок, позивач поніс витрати по

придбанню шкір ВРХ  мокросолених .

Факт перерахування коштів з рахунку

позивача, як і факт виписування податкових накладних відповідними платниками

податку (контрагентами позивача), не спростовано в Актах перевірки та не

заперечуються відповідачем 1.

У розумінні п.3.1.1 п.3.1 ст.3

Закону України “Про податок на додану вартість” операції платників податку з

поставки товарів на митній території України є об'єктом оподаткування ПДВ.

З наведеного вбачається, що

вищезазначені операції позивача з його контрагентами є об'єктом оподаткування

податком на додану вартість відповідно до п.1.4. ст.1. та п.п.3.1.1. п.3.1.

ст.3. Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7.

Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у

момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал

податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів

(робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно

розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або

часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт,

послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково

поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку,

встановленому центральним органом державної податкової служби України, та

враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7.

Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення

податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка

припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що

сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на

банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що

підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові

грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при

відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що

обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт

(послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт

(послуг) платником податку.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону

«Про податок на додану вартість»(в редакції до 25 березня 2005 року) податковий

кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)

платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,

послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та

основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7

Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції Закону від 25

березня 2005 року) податковий кредит звітного періоду складається із сум

податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою

пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного

періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх

імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних

операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням

(будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі

інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в

необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого

використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних

операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на

нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари

(послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях

у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового

періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані

операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до

податкового кредиту, згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок

на додану вартість», будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені

податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -

актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує

перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг) (редакція до 25

березня 2005 року).

Згідно з ч.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7

даного Закону (в редакції Закону від 25 березня 2005 року) не підлягають

включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку

у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними

чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6

цього пункту).

Згідно з п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7

Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника

податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або

дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів

(робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі

розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником

податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, оплата за придбані

товари, які підтверджені податковими накладними (договорами, накладними,

вантажно-митними деклараціями), є підставою для віднесення сум до податкового

кредиту з податку на додану вартість.

Також, як правильно встановлено

місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, зокрема, з

актів перевірки, при проведенні перевірки відповідачем 1, порушень чи зауважень

в частині отриманих податкових накладних від постачальників, чи в частині

оплати, не встановлено. Правильність сум, які включені до податкового кредиту

згідно отриманих податкових накладних, перевіркою не спростовується (копії

податкових накладних знаходяться в матеріалах судової справи). Також, не

виявлено порушень відповідачем 1 в частині правильності обчислення СП ТзОВ

«Аліканте»податкового кредиту. Не виявлено порушень також і при перевірці податкового

зобов'язання.

Щодо посилань ДПІ у Галицькому

районі м. Львова на п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану

вартість»та п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України то слід зазначити наступне.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону

України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування це сума, що

підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою

податку.

Пунктом 1.3 статті 1 цього ж Закону

встановлено, що платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана

здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем,

або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Посилання податкового органу на

необхідність проведення перевірок “до виробника або постачальника” не

відповідають положенням Закону України “Про податок на додану вартість”, так як

результати таких перевірок не можуть вплинути на податкові права і обов'язки

позивача, оскільки він не може нести відповідальність за дії постачальника та

контрагентів.

У зв'язку з вищенаведеним та

виходячи з аналізу норм Закону України “Про податок на додану вартість”, саме

податковим органам належать повноваження здійснення перевірки платників

податків, а не суб'єктам господарювання, які, в свою чергу, не зобов'язані та

не мають права перевіряти своїх контрагентів з питань оподаткування.

З наведеного вбачається, що

податковий кредит з податку на додану вартість формувався СП ТзОВ «Аліканте»у

відповідності з вимогами саме пп.7.4.1, 7.7.1 ст.7 та п.1.8 ст.1 Закону України

«Про податок на додану вартість»(редакція, що була чинна на момент виникнення

господарських відносин).

Щодо посилання відповідача 1 на

порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме Закону

України «Про податок на додану вартість», то слід зазначити наступне.

Згідно із ст.19 Конституції України

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи

зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, відповідача не наділено

законним правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні, які

слугували підставою для віднесення СП ТзОВ «Аліканте»до складу податкового

кредиту з податку на додану вартість (пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про

податок на додану вартість»), оскільки вони були складені у момент виникнення

податкових зобов'язань продавця, що в свою чергу відповідає даному Закону,

зокрема, містять усі реквізити, передбачені пп. 7.2.1 ст. 7 цього Закону.

При цьому, відповідачем не було

надано суду ні вироку суду у кримінальній справі, ні рішення суду у цивільній

справі, ні іншого належного доказу, який би підтверджував фіктивність первинних

документів, якими позивачем були оформлені господарські операції.

Відповідно до ст. 67 Конституції

України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,

встановлених законом. При цьому, правовий порядок в Україні ґрунтується на

засадах відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не

передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

У свою чергу законодавство,

зокрема, Закон України “Про податок на додану вартість”, не встановлює

обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, якщо

такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з врахуванням суми

податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Відповідно до положень Закону

України «Про податок на додану вартість»сума податку на додану вартість,

включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме

продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.

Таким чином, покладання податковим

органом цього обов'язку на покупця (позивача) -є таким, що не відповідає

вимогам законодавства.

За таких обставин позивач

правомірно включив до податкового кредиту суму 491713,54 грн., а тому

позбавлення оспореними податковими повідомленнями-рішеннями права підприємства

на бюджетне відшкодування є необґрунтованим, отже ці податкові

повідомлення-рішення правомірно скасовано.

Скаржник не подав у встановленому

законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю

підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували

правомірність і підставність прийняття оспорених податкових повідомлень-рішень.

Наведеним також спростовується

твердження скаржника, викладене в акті перевірки, апеляційній скарзі, про

відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування.

Також, щодо позовної вимоги про

зобов'язання відповідача 2 відшкодувати суму бюджетного відшкодування з податку

на додану вартість слід зазначити наступне.

Вимогами пункту 7.7 статті 7 Закону

України “Про податок на додану вартість” встановлено порядок визначення

суми  податку, що підлягає сплаті

(перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного

бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7

Закону України “Про податок на додану вартість” суми податку, що підлягають

сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між

загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким

продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою

податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми,

розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення

суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди

(у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його

відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного

податкового періоду.

У даному випадку позивачем було

дотримано положень норм пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 вищезгаданого Закону -при

від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7

Закону, ця сума попереднього звітного періоду була включена до складу податкового

кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. «а»пп.7.7.2 п.7.2 ст.7

Закону України “Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому

періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне

значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного

значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів

(послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів

(послуг).

Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 цього

ж Закону передбачено, що платник податку, який має право на одержання

бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми

бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову

декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування,

яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в

п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу

Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового

органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі

платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування,

копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності,

та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних

декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування

та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою,

встановленою центральним податковим органом.

Згідно з п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7

Закону України “Про податок на додану вартість” протягом 30 днів, наступних за

днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну

невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх

підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з

порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом

такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для

визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки

надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає

відшкодуванню з бюджету.

Згідно з п.п.7.7.6 п. 7.7 ст. 7

Закону України “Про податок на додану вартість” на підставі отриманого висновку

відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику

податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування

коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в

обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку

податкового органу.

Відповідно до п.п.7.7.8 п.7.7

статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” після закінчення

процедури, в тому числі, судового оскарження податковий орган протягом п'яти

робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний

надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що

підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України

до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи

бездіяльність суб'єктів владних повноважень.

З наведеного вбачається, що

оскільки сума податку на додану вартість у розмірі 491713,54 грн. задекларована

позивачем до бюджетного відшкодування правомірно, то підставною є позовна

вимога позивача про зобов'язання відповідачів відшкодувати суму бюджетного

відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 491713,54 грн.

У свою чергу, відповідачами не

наведено доводів з посиланням на норми Закону України «Про податок на додану

вартість», які спростовували б доводи позивача та висновки суду першої

інстанції про обґрунтованість відшкодування позивачу суми бюджетного

відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 491713,54 грн.

Згідно із ч.1, ч. 2 ст.71 КАС

України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її

вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В

адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності

суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого

рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує

проти адміністративного позову.

Згідно із ст.86 КАС України суд

оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується

на їх безпосередньому, всебічному , повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі

докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність,

допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і

взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все вищенаведене в

сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування

постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.69, 71, 86, 198,

200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський

апеляційний господарський УХВАЛИВ:

Залишити апеляційну скаргу без

задоволення, а постанову суду -без змін.

Дана ухвала набирає законної сили

та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 Кодексу

адміністративного судочинства України.

Дана ухвала складена в повному

обсязі 19.04.2007р.

Головуючий-суддя                                                            Процик Т.С.

суддя                                                           

Галушко Н.А.

суддя                                                          

 Юрченко Я.О.