Постанова

від 16.05.2016 по справі 810/671/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2016 року м. Київ          №810/671/16

          Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Групп" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення,

          Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж Групп" звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі – відповідач, ДПІ, податковий орган), в якому просить: визнати протиправними дії ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області щодо складання акту від 22.09.2015 р. №185/1502/38098608 "Камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток (про несвоєчасну сплату)"; скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 06.11.2015 р. №0015571502, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 64548,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час проведення камеральної перевірки, оформленої актом від 22.09.2015 р. №185/1502/38098608, ДПІ безпідставно здійснено перевірку документів та даних, які є відмінними від визначених у пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі – ПК України) підстав, а саме камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Проте, як зазначає позивач, в акті перевірки не зазначено які дані, зазначені в податковій декларації, перевірялись, як і не зазначено, яка декларація перевірялась.

Позивач стверджує, що проведена ДПІ камеральна перевірка фактично є документальною. При цьому наказу керівника податкового органу на проведення документальної перевірки всупереч ст. 21 ПК України оформлено не було, та, відповідно, вручення такого наказу перед початком перевірки платнику також не здійснювалось, що своєю чергою позбавило позивача права на не допуск працівників контролюючого органу до проведення перевірки у разі відсутності підстав для її проведення.

А відтак, посилаючись на рішення Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, позивач стверджує, що оскільки камеральна перевірка проведена ДПІ з порушенням норм податкового законодавства, висновки акту, оформленого за її результатами, не можуть бути підставою для прийняття контролюючим органом рішення щодо застосування штрафних санкцій до позивача за порушення граничного строку сплати сум грошових зобов'язань, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

По суті прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення позивач звертає увагу суду на те, що невірне зазначення платником номера рахунку Державного бюджету для зарахування надходжень авансових внесків з податку на прибуток підприємств для сплати податку, а не рахунку для сплати самого податку на прибуток підприємств, не призвело до ненадходження відповідної сими податку до бюджету у визначений законом строк, а відтак, на думку позивача, контролюючий орган, нараховуючи штраф, діяв протиправно, що має наслідком скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача під час судового засідання 17.03.2016 позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, у яких зазначено, що посадові особи ДПІ при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним.

При цьому представником відповідача наголошено на тому, що задекларовану у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік суму податку у розмірі 322747,00 грн. платником до настання граничного строку було сплачено на помилковий рахунок, а саме – для зарахування надходжень авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств.

Водночас, з огляду на рішення адміністративних судів, як зазначено у запереченнях відповідача, датою фактичного зарахування суми узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток є 12.05.2014 р., тоді як граничним терміном сплати є 12.03.2014 р., що відповідно свідчить про правомірність застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій в розмірі 20% від суми невчасно сплаченого зобов'язання з податку на прибуток.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі з мотивів, наведених у письмових запереченнях.

Разом з тим в судовому засіданні представник позивача подав клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, проти якого представник відповідача не заперечував.

Згідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Керуючись ч. 4 ст. 122 КАС України суд продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.

          Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж Групп» зареєстроване як юридична особа 20.03.2012 р., що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 16) та взято на облік у ДПІ у Києво-Святошинському р-ні (а.с. 17).

26.02.2014 р. TOB «Престиж Групп» направило до податкового органу за допомогою засобів електронного зв'язку податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік від 26.02.2014 з додатками (а.с.18-21).

В рядку 14 вказаної декларації «Податок на прибуток за звітний (податковий) період» задекларований показник податкового зобов'язання до сплати в сумі 322747,00 грн.

Відповідно до наявної в матеріалах квитанції № 2 декларація з податку на прибуток підприємства за 2013 рік була отримана відповідачем 26.02.2014 р. (а.с. 22).

27.02.2014 р. TOB «Престиж Групп» перераховано до УДКУ в Києво-Святошинському районі грошові кошти у сумі 322747,00 грн. на бюджетний рахунок №31113165700356, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №7642 (а.с.25).

Згідно з даними цього платіжного доручення в призначенні платежу підприємством було вказано «*;101;11021000; Податок на прибуток за 2013 рік; 38098608».

Задекларовану суму позивач сплатив до настання граничного строку сплати податкового зобов'язання, однак не на правильний рахунок, а саме на рахунок для зарахування надходжень авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 р. у справі №810/5330/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.05.2015 р., задоволено адміністративний позов ТОВ «Престиж Групп», визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області щодо не проведення заліку надмірно сплаченого ТОВ «Престиж Групп» (код ЄДРПОУ 38098608) платежу з авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 322747 грн. у погашення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 322744 грн., а також зобов'язано Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області провести залік надмірно сплачених ТОВ «Престиж Групп» (код ЄДРПОУ 38098608) грошових коштів за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 322747 грн. у рахунок погашення податкового боргу ТОВ «Престиж Групп» з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 322744 грн.

Як пояснено представником відповідача, 01.07.2015 р. ДПІ виконала рішення суду у справі №810/5330/14, зарахувавши надмірно сплачені ТОВ «Престиж Групп» грошові кошти за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 322747,00 грн. у рахунок погашення податкового боргу позивача з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 322744,00 грн., доказом чого є надана до суду інтегрована картка з податку на прибуток підприємств ТОВ «Престиж Групп» (а.с. 50), а також висновок ДПІ від 01.07.2015 р. №1361 про перерахування коштів (а.с. 65).

Окрім цього, представником ДПІ також відмічено, що судом не було вказано, яким днем слід зараховувати сплачені авансові внески в рахунок боргу з податку на прибуток.

В той же час постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2015 у справі №810/4722/15 (набрала законної сили з огляду на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2016 про повернення апеляційної скарги) адміністративний позов ТОВ «Престиж Групп» також задоволено та визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області щодо нарахування пені за період з 13.05.2014 по 30.06.2015 в розмірі 145271,94 грн. на сплачену ТОВ «Престиж Групп» платіжним дорученням №7642 від 27.02.2014 р. суму податку на прибуток приватних підприємств у сумі 322747 грн., а також зобов'язано Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці ТОВ «Престиж Групп» за платежем 11021000 «Податок на прибуток приватних підприємств» шляхом здійснення в інформаційній системі облікової операції виключення нарахованої за період з 13.05.2014 р. по 30.06.2015 р. пені в загальній сумі 145271,94 грн.

При цьому у постанові від 25.11.2015 у справі №810/4722/15 судом зазначено, що перерахування коштів з рахунку 11024000 «авансові внески податку на прибуток приватних підприємств» на рахунок 11021000 «податок на прибуток приватних підприємств» відповідач повинен був здійснити 13.05.2014 р.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.09.2015 р. ДПІ у Києво – Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток ТОВ «Престиж Групп».

Результати перевірки оформлені актом перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 22.09.2015 р. №185/1502/38098608 (надалі - акт перевірки) (а.с.23).

Згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем граничних термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначених п. 57.1 ст. 57 ПК України.

Так, зокрема, в акті перевірки, а саме в таблиці зазначено, що самостійно визначене платником грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 322744,00 грн. з граничним терміном сплати – 12.03.2014 р. оплачено за датою сплати – 01.07.2015 р., кількість днів затримки сплати – 477, сума погашеного податкового зобов'язання – 322744,00 грн.

З огляду на встановлене прострочення сплати податкового зобов'язання відповідачем застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 20%, розмір яких згідно додатку до акту перевірки становить 64548,80 грн. (а.с. 24).

На підставі акту перевірки та в порядку ст. 126 ПК України, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.11.2015 №0015571502, яким до позивача за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток застосовано штраф у розмірі 20% на суму 64548,80 грн. (а.с. 26).

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі – ПК України).

Відповідно до абзацу 1 п.75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (абзац 2 п.75.1. статті 75 ПК України).

Відповідно до пп.75.1.1. п.75.1. статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп.75.1.1. п.75.1. статті 75 ПК України).

Пунктами 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи

Нормою п. 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Системний аналіз наведених положень ПК України, що діяли на час спірних правовідносин, дає підстави стверджувати, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення порушень термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.

Разом з тим, своєчасність усіх передбачених ПК України податків та зборів повинна перевірятись під час проведення документальних перевірок, порядок яких визначений ст.77, ст.78 ПК України.

Аналогічні висновки викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.11.2015 №К/800/19897/15 (номер в ЄДРСР 53646170).

Отже, суд зазначає, що предметом дослідження камеральної перевірки може бути лише правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків, разом з тим правові підстави для визначення порушень термінів сплати платником самостійно визначеного грошового зобов'язання під час камеральної перевірки відсутні.

В той же час предметом спірної камеральної перевірки відповідно до акту перевірки є дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати суми самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, що суперечить предмету камеральної перевірки, передбаченому пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України.

Разом з тим згідно акту від 22.09.2015 №185/1502/38098608 перевіркою не встановлено порушень відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або порушень методології проведення цих розрахунків, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Між тим, в контексті наведеного доцільно відмітити, що питання своєчасності сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України є предметом виключно документальної перевірки, порядок проведення якої є відмінним від порядку проведення камеральної перевірки. При цьому однією із істотних відмінностей є, зокрема, оформлення наказу на проведення документальної перевірки та направлення на перевірку, яких, як встановлено судом, при проведенні перевірки ТОВ «Престиж Групп» податковим органом оформлено не було.

Також, беручи до уваги висновки суду касаційної інстанції у згаданій вище справі, суд зазначає, що нарахування штрафних санкцій платникові податку за наслідками проведення камеральної перевірки є можливим лише у разі виявлення помилок у звітності, поданій таким платником. В іншому ж випадку підставою для визначення штрафних санкцій щодо сплати податків та зборів є дані саме документальних перевірок.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області щодо складання акту від 22.09.2015 №185/1502/38098608 "Камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток (про несвоєчасну сплату)".

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 06.11.2015 р. №0015571502, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 64548,80 грн., та надаючи оцінку висновкам про порушення позивачем строків сплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання по суті встановлених порушень, судом встановлено таке.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилом пункту 126.1 статті 126 ПК у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Водночас суд зазначає, що згідно з пунктом 21-2 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України 90 відсотків податку на прибуток підприємств (якщо інше не встановлено законом про Державний бюджет України) належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.

При цьому статтею 10 Закону України від 28 грудня 2014 року

№ 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено, що у загальному фонді Державного бюджету України на 2015 рік до доходів належать надходження, визначені частиною другою статті 29 Бюджетного кодексу України, а отже 90 відсотків податку на прибуток підприємств в 2015 році належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (частина перша статті 43 Бюджетного кодексу).

А згідно із частиною п'ятою Бюджетного кодексу податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

У справі, яка розглядається, суд встановив, що 27 лютого 2014 року – до закінчення строку, передбаченого пунктом 57.1 статті 57 ПК, позивач здійснив оплату податкового зобов'язання в сумі 322747,00 грн. до Державного бюджету України, проте помилково у платіжному дорученні № 7642 зазначив рахунок ГУ Держказначейства, який призначений для сплати до Державного бюджету України авансових внесків з податку на прибуток.

Суд вважає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.

Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК.

Крім того, на думку суду, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету.

А оскільки 90 % такої суми зараховується на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК штрафних (фінансових) санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року у справі №21-377а15 за позовом ПАТ «Хмельницькгаз» до Городоцької МДПІ Хмельницької області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення (номер в ЄДРСР 45985213).

Враховуючи викладене, правильними з точки зору предмету спірних правовідносин є доводи позивача стосовно того, що передумовою нарахування штрафних санкцій на підставі ст.126 ПК України є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання, яка проявляється у бездіяльності такого платника, що відповідно і призвела до несвоєчасного надходження податкових платежів до бюджету.

Разом з тим, судами різних інстанцій у справах №810/5330/14 та №810/4722/15, як вбачається зі змісту судових рішень, вже досліджено питання сплати позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2013 р., задекларованого ТОВ «Престиж Групп» у податковій декларації від 26.02.2014 р. та серед іншого встановлено, що 08.05.2014 р. та 19.06.2014 р. позивач звертався до відповідача із заявами про зарахування в рахунок податку на прибуток за 2013 рік (код класифікації доходів бюджету 11021000) суми грошових зобов'язань 322747 грн., сплачених ТОВ «Престиж Групп» платіжним дорученням від 27.02.2014 №7642, які були зарахованими та обліковувались в інтегрованій картці платника ТОВ «Престиж Групп» за кодом класифікації доходів бюджету 11024000 як надмірно сплачені авансові внески з податку на прибуток.

Тобто, враховуючи факт сплати позивачем задекларованого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2013 р. в сумі 322747 грн., хоча й за помилковими реквізитами, а також звернення до податкового органу із вимогою перерахування таких коштів на вірний рахунок, твердження про бездіяльність платника щодо сплати визначених сум податку є помилковим, не відповідає дійсності та спростовується встановленими під час судового розгляду обставинами.

Отже, здійснивши аналіз наданих сторонами матеріалів на відповідність вимог ПК України, суд приходить до висновку, що під час проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток підприємств ТОВ «Престиж Групп» відповідачем порушено законодавчо закріплений її порядок проведення, позаяк до предмету такої перевірки безпідставно здійснено включення питання своєчасності сплати визначеного позивачем податкового зобов'язання, що в свою чергу призвело до протиправного нарахування позивачу штрафних санкцій на суму 64548,80 грн., з огляду на що податкове повідомлення – рішення від 06.11.2015 №0015571502 підлягає скасуванню.

Між тим, суд зауважує, що згідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Тобто, як слідує зі змісту даної норми, визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень передує його скасуванню.

В той же час у даному позові позивачем заявлено позовну вимогу лише про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06.11.2015 №0015571502. Однак, враховуючи встановлення під час судового розгляду справи невідповідності вказаного податкового повідомлення-рішення вимогам податкового законодавства, тобто його протиправність, задля належного та повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, керуючись положеннями ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 06.11.2015 №0015571502.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б підтверджували правомірність накладення на позивача штрафних санкцій у розмірі 64548,80 грн., відповідач суду не надав, з огляду на що, беручи до уваги здійснений системний аналіз податкового законодавства, яким врегульовано правовідносини, що є предметом даної справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2756,00 грн. згідно квитанцій від 04.12.2015 №14735826 на суму 645,50 грн., від 04.12.2015 р. №14735836 на суму 1218 грн., та від 17.02.2016 №0.0.506960728.1 на суму 892,50 грн., оригінали яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 2).

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2756,00 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб'єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області щодо складання акту від 22.09.2015 №185/1502/38098608 "Камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток (про несвоєчасну сплату)".

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 06.11.2015 №0015571502.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області (08132, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 34, ідентифікаційний код 38738300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Групп" (08132, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 4, офіс 1, ідентифікаційний код 38098608) судовий збір у сумі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Кушнова А.О.