Рішення

від 18.05.2016 по справі 910/5946/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2016Справа №910/5946/16

За позовом Центрального госпіталю МВС України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Авесана

про стягнення 1 914 605,19 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Цендровська В.В. за договором № б/н від 31.12.2015

від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Центрального госпіталю МВС України до Товариства з обмеженою відповідальністю Авесана про стягнення 1 914 605,19 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1/2016 від 01.01.2016 р. про надання медичних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 р. порушено провадження у справі № 910/5946/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.04.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства суду 15.04.2016 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 20.04.2016 р. повідомив, що наразі не може виконати вимоги ухвали суду.

Відповідач уповноважених представників до судового засідання 20.04.2016 р. не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.

Через відділ діловодства суду 18.04.2016 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника відповідача в судове засідання.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Також відповідачем не виконано вимог ухвал суду в даній справі, оскільки він міг подати витребуваний судом письмовий відзив на позовну заяву через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва, як він це зробив, подавши клопотання про відкладення розгляду цієї справи.

Однак, відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався, у зв'язку з чим це клопотання визнається судом необґрунтованим та підлягає відхиленню.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, для забезпечення принципів рівності змагальності сторін у справі, недопущення порушення прав охоронюваних законом інтересів відповідача, у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 20.04.2016 р. розгляд справи відклав на 18.05.2016 р.; повторно зобов'язав сторін виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження в даній справі.

05.05.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 18.05.2016 р. надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 18.05.2016 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду в даній справі не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 18.05.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Центральним госпіталем МВС України (надалі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Авесана (надалі - замовник) був укладений договір про надання медичних послуг № 1/2016 від 01.01.2016 р. (надалі - договір), згідно з умовами якого виконавець зобов'язується надати клієнтам замовника належної якості та у повному обсязі наступні медичні послуги: консультативну медичну допомогу; стаціонарне лікування; усі види діагностики; амбулаторні процедури, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати виконавцю зазначені послуги в порядку, передбаченому п. 3 цього договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 3.1. договору, замовник здійснює оплату за медичні послуги по безготівковому розрахунку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 10-го числа кожного місяця за звітним, згідно рахунків-фактур, актів виконаних робіт виконавця відповідно до фактичного обсягу наданих виконавцем медичних послуг.

За умовами п. 4.1. договору, у разі несвоєчасної оплати замовником виставлених рахунків-фактур, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент фактичного проведення платежів, нараховану на суму несвоєчасно проведених замовником платежів за кожний день прострочення.

Згідно з п. 4.2. договору, у разі непогашення заборгованості за надані послуги в повному обсязі у термін більш, ніж 1 місяць, згідно з п. 3.1. цього договору, замовник додатково сплачує виконавцю штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.03.2016 р. (п. 7.1. договору).

Господарський суд зазначає, що позивач додав до матеріалів позовної заяви копію договору про надання медичних послуг № 1/2016 від 01.01.2016 р., яка не містить підписів уповноважених представників та відтисків печаток сторін.

Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 205 Цивільного кодексу України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин першої - третьої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до абзацу першого пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Оскільки позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог надав суду докази надання послуг, зокрема, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін акти прийому-передачі виконаних послуг № 1 за грудень 2015 р. на суму 560 437,09 грн. без ПДВ, № 2 за січень 2016 р. на суму 537 162,10 грн. без ПДВ, № 7 за лютий 2016 р. на суму 815 483,60 грн. без ПДВ., які відображають господарську діяльність позивача, то господарський суд дійшов висновку про укладення договору про надання медичних послуг № 1/2016 від 01.01.2016 р. в письмовій формі. Також позивач пояснив суду, що відповідачу було направлено акт прийому-передачі виконаних послуг № 13 за лютий 2016 р. на суму 1 522,40 грн., однак даний акт не був підписаний з боку відповідача.

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що позивач виконав належним чином зобов'язання за спірним договором за період з грудня 2015 р. до лютого 2016 р., жодних претензій від відповідача не надходило, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг за договором № 1/2016 від 01.01.2016 р. не виконав, у зв'язку з чим станом на 21.03.2016 р. у нього утворилась заборгованість в розмірі 1 914 605,19 грн.

За таких обставин, Центральний госпіталь МВС України звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Авесана про стягнення 1 914 605,19 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1/2016 від 01.01.2016 р. про надання медичних послуг.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 934 ЦК України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. Про судове рішення , рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором про надання медичних послуг № 1/2016 від 01.01.2016 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг за даним договором не виконав належним чином.

Відповідач у жодних належних доказів обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Авесана заборгованості за надані послуги за договором про надання медичних послуг № 1/2016 від 01.01.2016 р. в розмірі 1 914 605,19 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Центрального госпіталю МВС України до Товариства з обмеженою відповідальністю Авесана про стягнення 1 914 605,19 грн. заборгованості за надані послуги за договором про надання медичних послуг № 1/2016 від 01.01.2016 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 22, 32,33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авесана (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 5-Б, код ЄДРПОУ 30438507) на користь Центрального госпіталю МВС України (04116, м. Київ, вулиця Бердичівська, 1, код ЄДРПОУ 08735882) 1 914 605 (один мільйон дев'ятсот чотирнадцять тисяч шістсот п'ять) грн. 19 коп. заборгованості та 28 719 (двадцять вісім тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн. 08 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 23.05.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина