Рішення

від 25.05.2016 по справі 910/6882/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2016Справа №910/6882/16 За позовом житлово-будівельного кооперативу "Статус Парк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтові технології"

про стягнення 412 655,00 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники

Від позивача Хвищук Р.В. (дов. №5 від 22.04.2016)

Кравчук О.В. (дов. №6 від 22.04.16)

Від відповідача - не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Житлово-будівельний кооператив "Статус Парк" звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтові технології" про стягнення 412 655,00 грн. в зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 1-11/03/15 від 11.03.2015.

Ухвалою Господарського суду від 18.04.2016 було порушено провадження по справі №910/6882/16 та призначено до розгляду на 28.04.2016.

В судове засідання призначене на 28.04.2016. прибув представник позивача та надав пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, причин неявки суд не повідомив, витребувані докази не подав, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Розгляд справи призначено на 25.05.2016.

Представники позивача з'явилися в судове засідання 25.05.2016, надали пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не прибув, причин неявки суд не повідомив, витребувані докази не подав, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідач про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду та повідомленням про вручення поштового відправлення № 01010 3327304 6, яке отримане уповноваженими представником 06.05.2016.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

11.03.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Ліфтові технології"(далі - ТОВ "Ліфтові технології", відповідач, підрядник) та житлово-будівельним кооперативом "Статус Парк"(далі - ЖБК "Статус Парк", позивач, замовник) укладено договір поставки № 1-11/03/15(далі - договір).

Предметом договору є поставка підрядником - ТОВ "Ліфтові технології для замовника - ЖБК "Статус Парк" ліфта OTIS вантажопідйомністю 400 кг на 15 зупинок в кількості один комплект - далі обладнання. Загальна вартість Договору складає 391 100,00 грн.

У пункті 1.4 договору визначено, що приміщення в якому встановлюватиметься обладнання знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Старокостянтинівське шосе, 20/3.

Вартість та порядок розрахунків визначено п. 2 договору.

Згідно п. 2.2. договору оплата вартості за договором здійснюється Замовником в гривні шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок ТОВ "Ліфтові технології" частинами, вказаними в п. 2.3.

Згідно п. 2.3. розрахунки по договору здійснюються таким чином:

- 1-й етап - Замовник здійснює передплату в розмірі 60% загальної вартості договору протягом 2-х банківських днів після підписання договору на підставі отриманого рахунка-фактури.

- 2-й етап - Замовник здійснює остаточну оплату в розмірі 40 % вартості договору після отримання повідомлення про готовність до відвантаження але не пізніше 10 банківських днів після підписання договору.

Відповідно до п. 3.1. договору поставка обладнання, що оформляється видатковою накладною здійснюється на протязі 3-х тижнів за умови здійснення відповідних платежів згідно п. 2.3. договору. При невиконанні умов п. 2.3 ТОВ "Ліфтові технології" переносить термін постачання обладнання та виконання робіт на час затримки виконання відповідних пунктів договору.

Згідно п.п. 3.2.-3.3. підрядник повинен передати з обладнанням такі документи: видаткову накладну, податкову накладну на обладнання, технічний паспорт на обладнання, сертифікат якості. Передача обладнання по кількості, якості, комплектності, тарі та упаковці здійснюється за видатковою накладною.

Відповідно до п. 5.1. договору підрядник зобов'язується поставити обладнання згідно зі специфікацією у встановлені терміни.

Як свідчать матеріали справи, 11.03.2015 підрядник надіслав на електронну пошту ЖБК "Статус Парк" рахунок -фактуру № СФ-0000011 від 11.03.2015 на ліфт OTIS 400 кг. 15 зуп. на суму 391 100,00 грн.

Замовником здійснено попередню оплату відповідно до п. 2.2. договору а саме: 11.03.2015 - 150000,00 грн.; 13.03.2015 - 84660,00 грн.; 21.04.2015 - 56440,00 грн; 22.04.2015- 100000,00 грн, всього - 391100,00 грн. Таким чином, ЖБК "Статус Парк" у повній мірі виконано зобов'язання щодо оплати.

18.05.2015 підрядник надіслав на електронну пошту ЖБК "Статус Парк" рахунок-фактуру № СФ-0000020 від 18.05.2015 на суму 2000,00 грн. за доставку Обладнання. На рахунок підрядника 19.05.2015 перераховано 2000,00 грн. за доставку обладнання згідно отриманого рахунку-фактури.

Відповідно до п. 3.1. договору строк поставки обладнання не пізніше 12.05.2015 (22 квітня + 21 день).

Однак у зазначений строк підрядник обладнання не поставив.

22.05.2015 на адресу підрядника надіслано лист № 15 про повернення коштів за непоставлене обладнання.

26.05.2015 підрядник надіслав лист № 26/05 яким повідомив, що 20.05.2015 Обладнання доставлено в м. Хмельницький, а 21.05.2015 ліфти відвантажені в приватному секторі поблизу м. Хмельницький. Ліфти знаходяться там, їх можна забрати і монтувати. До листа додано оригінал видаткової накладної на обладнання, яку підрядник просив підписати та виписати довіреність.

09.06.2015 до підрядника надіслано лист ЖБК "Статус Парк" вих. № 22 про те, що до ЖБК "Статус Парк" машина з обладнанням не прибувала, Обладнання (ліфт) не поставлено. Про розвантаження обладнання у "приватному секторі" уповноваженим представникам ЖБК "Статус Парк" нічого не відомо. Зважаючи на викладене, надана видаткова накладна та інші документи можуть бути підписаними лише у разі поставки Обладнання та не можуть вважатися підписаними в односторонньому порядку. Крім того вкотре ставилася вимога щодо негайної поставки Підрядником Обладнання згідно умов укладеного Договору або повернення ЖБК "Статус Парк" коштів за обладнання та сплати пені у розмірі 5% від вказаної суми відповідно до п 6.1. договору .

Підрядник вказану вимогу проігнорував, обладнання не поставив, коштів не повернув.

Зважаючи на відсутність факту поставки обладнання згідно умов укладеного договору видаткову накладну (акт прийому-передачі) обладнання замовник не підписував.

Таким чином, в порушення взятих на себе за договором зобов'язань, відповідач не поставив позивачу оплачений ним товар.

На звертання позивача щодо повернення попередньої оплати чи поставку товару відповідач відповіді не надав, суму попередньої оплати повернув, товар не поставив.

Отже, основний борг відповідача за не поставлену але передоплачену продукцію становить 391 100,00 грн. Крім того, до основного боргу відноситься також передоплата за доставку товару в сумі 2 000,00 грн.

Таким чином, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати за не поставлений товар та суми попередньої оплати за доставку товару в загальній сумі 393 100,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені.

Відповідно до п. 6.1. договору за порушення термінів поставки обладнання підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості договору. Станом на 06.04.2016 року кількість днів прострочення за порушення термінів поставки (з 12 травня 2015 року) - 330. Пеня за прострочення термінів поставки на 330 календарних днів складає 129063,00 грн. (391100,00*0,1 %*330). Однак максимальний розмір пені встановлено у розмірі 5% від вартості договору, що складає 19555,00 грн. (391100,00*5%).

Згідно п. 8.1. договору обладнання, яке постачається підрядником замовнику залишається власністю підрядника до моменту передачі його замовнику згідно з видатковою накладною або актом приймання-передачі.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки відповідач не поставив позивачу оплачений останнім товар, то позивач нарахував відповідачеві пеню, яка, згідно п. 6.1. договору складає 19 555,00 грн. Суд визнає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позов в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги житлово-будівельного кооперативу "Статус Парк" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтові технології" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 3, оф. 174, код ЄДРПОУ 38751253) на користь житлово-будівельного кооперативу "Статус Парк"(29000, м. Хмельницький, вул. Подільська, буд. 21, код ЄДРПОУ 39204341) суму основного боргу у розмірі 393 100 (триста дев'яносто три тисячі сто) грн. 00 коп., пеню в сумі 19 555(дев'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят п ять) грн. 00 коп. та суму судового збору у розмірі - 6189(шість тисяч сто вісімдесят дев'ять) грн. 82 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 30.05.2016