Ухвала

від 16.05.2016 по справі 200/2449/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/425/16 Справа № 200/2449/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого: ОСОБА_2

Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря ОСОБА_5 , ОСОБА_6

прокурора ОСОБА_7 , ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську матеріали кримінального провадження № 12012040640000236 за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом 1 інстанції, - прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області ОСОБА_7 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2015 року, ухвалений стосовно:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.222, ч.1ст.366, ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364-1 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2015 року ОСОБА_10 визнано невинуватим у пред`явленому йому та підтриманому представником потерпілого обвинуваченні за ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 222 та ч. 2 ст. 366 КК України, а також у пред`явленому йому та підтриманому прокурором обвинуваченні за ч. 1 ст. 222 та ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано його у зв`язку з відсутністю в його діях складів інкримінованих кримінальних правопорушень. Запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_10 у вигляді застави в розмірі 97 440 гривень, скасований. Внесену суму застави у розмірі 97 440 гривень згідно квитанції № 47299.308.2 ПАТ КБ «Приватбанк» від 22.01.2014 року повернуто ОСОБА_10 . Процесуальні витрати за проведення почеркознавчої експертизи в розмірі 489 грн. віднесені за рахунок Державного бюджету України. Цивільний позов ПАТ «Акта Банк» до ОСОБА_10 про стягнення 903 683 грн. матеріальної шкоди залишений без розгляду.

Судом першої інстанції встановлено, що органами досудового розслідування ОСОБА_10 пред`явлено обвинувачення, що він будучи одноособовим власником та директором ПП «Драфт Сервіс» (код за ЄДРПОУ 36572985), в силу чого являючись службовою особою юридичної особи приватного права, маючи право видавати чи посвідчувати офіційні документи, що надають права або звільняють від обов`язків, достовірно знаючи, що для оформлення договору овердрафту в банківській установі необхідно надати фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва, прийняв рішення на вчинення службового підроблення, а саме: внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також надання завідомо неправдивої інформації банку, з метою одержання кредиту, вчинив злочин у сфері службової діяльності при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_10 , протягом 2010 року здійснював свою підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі, під час якої у ПП «Драфт Сервіс» виникла необхідність в поповненні оборотних коштів за рахунок отримання кредиту. Достовірно знаючи, що для отримання кредиту необхідно надати фінансовий звіт суб`єкта малого підприємства, в невстановлений слідством час, в невстановленому слідством місці ОСОБА_10 будучи посадовою особою, діючи умисно вніс завідомо неправдиві відомості до фінансового звіту суб`єкта малого підприємства ПП «Драфт Сервіс» балансом на 31.12.2010 р. Форма № 1-м Код за ДКУД 1801006, а також до фінансового звіту суб`єкта малого підприємства ПП «Драфт Сервіс» балансом на 31.03.2011 р. Форма № 1-м Код за ДКУД 1801006.

Після чого ОСОБА_10 в березні 2011 року (більш точну дату досудовим слідством встановити не надалось можливим), продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, будучи директором ПП «Драфт Сервіс», являючись службовою особою юридичної особи приватного права, зловживаючи своїми службовими повноваженнями, діючи в своїх інтересах, використовуючи свої службові повноваження всупереч інтересам юридичної особи приватного права, маючи умисел на незаконне отримання кредиту, прибув у приміщення ПАТ Банк «Акта Банк», який розташований за адресою: місто Дніпропетровськ, вулиця Глінки, 7, де надав співробітникові вищевказаного банку громадянці ОСОБА_11 необхідні для отримання кредиту документи, серед яких знаходився фінансовий звіт суб`єкта малого підприємства ПП «Драфт Сервис» балансом на 31.12.2010 р. та балансом на 31.03.2011 року з завідомо неправдивою інформацією.

На підставі наданих ним документів з завідомо неправдивою інформацією між ПАТ «Акта Банк» та ОСОБА_10 був укладений договір овердрафту № 01-576/Т від 29 квітня 2011 року на надання останньому кредиту в розмірі 500 000 гривен строком до 27.04.2012 року.

ОСОБА_10 , продовжуючи свою злочинну діяльність, маючи умисел, спрямований на зловживання службовими повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, використовуючи всупереч інтересам юридичної особи приватного права свої повноваження, яке спричинило тяжкі наслідки, охоронюваним законом правам, а саме 30 червня 2011 року, уклав з ПАТ «Акта Банк» додаткову угоду № 1 до договору овердрафту № 01-576/Т від 29 квітня 2011 року, на ліміт овердрафту в розмірі 1 000 000, 00 гривень.

27.04.2012 року після закінчення строку дії вищезазначеного договору ОСОБА_10 не погасив заборгованість перед ПАТ «Акта Банк», чим спричинив останнім матеріальні збитки на загальну суму 800 091 гривню 98 копійок, що у 1491,31 перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим заподіяв велику матеріальну шкоду та спричинив тяжкі наслідки інтересам ПАТ «Акта Банк».

Умисні дії ОСОБА_10 , що виразилися у наданні завідомо неправдивої інформації банкам з метою одержання кредитів, що заподіяло велику матеріальну шкоду кваліфіковані органами досудового слідства за ч. 2 ст. 222 КК України.

Умисні дії ОСОБА_10 , що виразилися у зловживанні повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що завдало тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, органами досудового слідства кваліфіковані за ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Умисні дії ОСОБА_10 , що виразилися у складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, органами досудового слідства кваліфіковані за ч. 2 ст. 366 КК України.

У судовому засіданні 07.09.2015 року прокурором було змінено обвинувачення та дії обвинуваченого перекваліфіковані на ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 366 КК України. Представник потерпілого не погодився зі зміненням обвинувачення і підтримав обвинувачення у первинній редакції за ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_10 , що виразилися у наданні завідомо неправдивої інформації банкам з метою одержання кредитів кваліфіковані прокурором за ст. 222 ч. 1 КК України. Умисні дії ОСОБА_10 , що виразилися у складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей кваліфіковані прокурором за ч. 1 ст. 366 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_10 суд 1 інстанції, оцінивши всі зібрані у справі докази, безпосереднього дослідивши їх у судовому засіданні як кожен окремо так і в їх сукупності з точки зору їх допустимості, достовірності та належності, послався на те, що обвинувачення не знайшло свого підтвердження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_10 складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом 1 інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та ухвалити свій вирок, яким визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 222 та ч. 1 ст. 366 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 222 КК України у вигляді штрафу в розмірі 1 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 грн. з позбавленням права обіймати керівні посади на строк один рік; за ч. 1 ст. 366 КК України у вигляді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 4250 грн. з позбавленням права обіймати керівні посади на строк один рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити покарання за сукупністю покарань шляхом повного поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначивши покарання у вигляді штрафу в розмірі 1 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 грн. з позбавленням права обіймати керівні посади на строк один рік. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України за його особистої участі повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, які пов`язані зі вчиненням ОСОБА_10 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 222 та ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки вони досліджені судом першої інстанції неповністю та з порушенням, для чого допитати обвинуваченого, свідків, дослідити письмові докази сторони обвинувачення, які наявні у провадженні та зазначені у мотивувальній частині апеляційної скарги.

В обґрунтування свої вимог прокурор посилається на те, що судом не надано належної оцінки кредитній справі по договору овердрафту № 01-576/Т від 29.04.2011 р., не прийнято до уваги висновки економічної експертизи № 33/36 від 27.05.2015 р. Вказує, що судом в порушення вимог закону не було належним чином з`ясовані обставини кримінального провадження та не встановлено істину. Судом не було враховано фактичні дані, що містяться в матеріалах кримінального провадження, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, не зазначено чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

19.02.2016 року до Апеляційного суду Дніпропетровської області від адвоката ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 надійшли заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких просить апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.11.2015 року без змін.

В обґрунтування заперечень адвокат зазначає про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, викладені в ній мотиви не відповідають встановленим обставинам справи, а обвинувачення ОСОБА_10 ґрунтуються на припущеннях. Апеляційна скарга подана не уповноваженою на те особою, оскільки немає доказів доручення підтримання обвинувачення саме особі, яка звернулась зі скаргою. Апеляційна скарга не містить жодного обґрунтування, а також мотивів, які б обумовлювали необхідність скасування вироку. Вказує, що на теперішній час та на час винесення вироку збігли строки притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_10 , встановлені ст. 49 КК України. Зазначає, що клопотання прокурора про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, є безпідставним та необґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурорів, які підтримали апеляційну скаргу прокурора, що приймав учать в суді першої інстанції, думки обвинуваченого та його захисника, які просили залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок суду 1 інстанції без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження в сукупністю з доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_12 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.222, ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.366 КК України, обвинувачення у вчиненні яких підтримано в судовому засіданні представником потерпілого за викладених у вироку обставин, правильно встановивши фактичні обставини справи, що в апеляційній скарзі не оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, під час якого порушень процесуального закону, що тягнуть за собою скасування вироку, не встановлено.

Що стосується апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного виправдання ОСОБА_12 за ч.1ст.222, ч.1 ст.366 КК України за відсутністю в його діях складу зазначених злочинів, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виклавши у вироку формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнано судом недоведеним, обґрунтовано дійшов таких висновків, повністю перевіривши доводи сторони обвинувачення, правомірно визначив підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Так, склади злочинів, що інкриміновано обвинуваченому ОСОБА_12 за їх об`єктивною стороною є формальними та за ч.1 ст.222 КК України передбачає надання банкам завідомо неправдивої інформації з метою одержання кредитів у разі відсутності ознак злочину проти власності; за ч.1. ст.366 КК України складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей. Такою неправдивою інформацією, яку ОСОБА_12 надав ПАТ «Акта Банк» та вніс її до офіційного документу, який склав, за пред`явленим йому обвинуваченням є відомості щодо чистого прибутку ПП «Драфт Сервіс» станом на 31.12.2010 року у сумі 2763,9 тис. грн. (а.с.73-74 т.1) та станом на 31.03.2011 року у сумі 198,6 тис. грн. (а.с.77-78т.1), внесених до фінансового звіту підприємства балансом на зазначені періоди відповідно.

Встановивши, що в діях ОСОБА_12 відсутній зазначений склад злочину, суд, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, об`єктивно дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що надані банку дані, інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_12 містять недостовірну інформацію.

Так, на підтвердження недостовірності наданих Банку даних, внесених до фінансового звіту підприємства, що відображають стан його фінансово-господарської діяльності за вказані періоди (а.с.73-74, 77-78т.1), стороною обвинувачення фактично вказано лише на їх невідповідність фінансовим звітам підприємства, наданим до головного управління статистики в Дніпропетровській області за аналогічні періоди (а.с.85,86 т.1), відповідно до яких чистий прибуток ПП «Драфт Сервіс» станом на 31.12.2010 року зазначено у сумі 1212,2 тис. грн. та станом на 31.03.2011 року у сумі (606,3) тис. грн.

До того ж, відповідно до ст.12 Закону України «Про державну статистику», основними завданнями органів державної статистики є збирання, опрацювання, аналіз, поширення, збереження, захист та використання статистичної інформації щодо масових економічних, соціальних, демографічних, екологічних явищ і процесів, які відбуваються в Україні та її регіонах. Органом досудового розслідування не перевірялась фінансова звітність підприємства щодо обсягу чистого прибутку, що була подана до фіскальних органів, які й здійснюють контроль в сфері оподаткування прибутку суб`єктів підприємницької діяльності та чи відповідала вона тим даним, які подані до органів статистики.

При цьому, як вбачається з матеріалів кримінального провадження та досліджених в судовому засіданні доказів, органом досудового розслідування не перевірено фактичні показники фінансово-господарської діяльності підприємства ПП «Драфт Сервіс», в тому числі й показники чистого прибутку за періоди, які інкриміновано обвинуваченому ОСОБА_10 в той час, коли він був директором підприємства та надавав документи до Банку для отримання кредитної лінії у вигляді овердрафту. Суд першої інстанції, постановляючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_10 , обґрунтовано дійшов висновку, що сама по собі розбіжність даних, зазначених в поданих до Банку та до управління статистики документів, на що посилається сторона обвинувачення, не свідчить про усвідомлене складання ОСОБА_10 , завідомо неправдивих офіційних документів, внесення в них недостовірної інформації та подання до Банку неправдивих відомостей з метою отримання кредиту.

Пунктом 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, кого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Принцип презумпції невинуватості закріплено статтею 62 Конституції України, як нормою прямої дії та нормами Кримінального процесуального Кодексу України.

Частинами 4,5 статті 22 КПК України в межах принципу змагальності сторін, визначено, що повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Відповідно до ч.2, 4 ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Між тим, як вбачається з висновків судово-економічної експертизи № 33/36 від 27.05.2015 року (а.с.78-94 т.3), яку призначено судом та проведено за клопотанням сторони захисту, не встановлено відхилень за формою Ф-2м «Звіт про фінансові результати» по рядку 190 «Чистий прибуток (збиток)» станом на 31.12.2010 року у фінансових звітах ПП «Драфт Сервіс», поданого до ПАТ «Акта Банк» та складеного відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємства та документально підтверджується показники фінансового звіту станом на 31.12.2010 року щодо наявності прибутку у сумі 2763,9 тис. грн. Документально не підтверджуються показники фінансового звіту підприємства станом на 31.12.2010 року в частині наявності чистого прибутку у сумі 1212,2 тис грн., поданого саме до Головного управління статистики у Дніпропетровській області. Також документально підтверджуються відповідно до даних бухгалтерського обліку ПП «Драфт Сервіс» станом на 31.03.2011 року прибуток у сумі 199,9 тис. грн. та відхилення від даних в цій частині, поданих до ПАТ «Акта Банк» становить 1,3 тис. грн.

Але при цьому, зазначена розбіжність в сумі 1,3 тис. грн. в частині прибутку підприємства станом на 31.03.2011 року, зазначеного в фінансовому звіті, поданому до ПАТ «Акта Банк» не інкриміновано обвинуваченому ОСОБА_10 , як і розбіжності, виявлені за результатами судово-економічного дослідження в частині звітності, наданої до управління статистики в Дніпропетровській області.

Відповідно ж до Методики оцінки фінансового стану позичальників юридичних осіб ПАТ «Акта Банк», то експертним дослідженням встановлено, що на підставі фінансової звітності, що відповідає даним бухгалтерського обліку підприємства, ПП «Драфт Сервіс», як станом на 31.12.2010 року , так і станом на 31.03.2011 року, відповідає класу позичальника «Б» та має право на отримання кредиту за вказаною Методикою Банку.

Таким чином, зазначеними висновками експертизи, спростовуються обвинувачення щодо внесення ОСОБА_10 недостовірних відомостей до офіційного документу, складання недостовірного документа та надання Банку недостовірної інформації з метою отримання кредиту. Так, експертом, який був попереджений за дачу завідомо неправдивого висновку, з метою вирішення питань, поставлених перед ним, досліджені відповідні матеріали кримінального провадження, та додаткові документи, в тому числі й ті, які свідчать про стан фінансово-господарської діяльності підприємства, які надані експерту за його клопотанням (а.с.47-48 т.3), витребувані та направлені для проведення дослідження на підставі ухвали суду, що розглядає справу та призначив експертне дослідження (а.с.51, 71 т.3). Зазначені дії експерта, що проводить дослідження відповідають положенням п.2 ч.3 ст.69 КПК України та п.2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5щодо його права заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи.

Також не суперечать діючому законодавству і дії експерта щодо викладення у висновку виявлених в ході її проведення відомостей, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були поставлені запитання що стосується відповідей на питання щодо відповідності фінансових звітів ПП «Драфт Сервіс», які містяться в матеріалах кримінального провадження, наданих зокрема до ПАТ «Акта Банку» та управління статистики в Дніпропетровській області даним бухгалтерського обліку підприємства. Такі дії експерта відповідають положенням п.4 ч.3 ст.69 КПК України та не виходять за межі його повноваження.

Не приймаються доводи прокурора в судовому засіданні апеляційної інстанції щодо неналежності зазначеної експертизи як доказу у справі через те, що в судовому засіданні не були фактично досліджені докази, витребувані та направлені для проведення експертного дослідження за клопотанням експерта, а також через те, що експерт вийшов за межі своїх повноважень, самостійно поставивши для вирішення запитання, які не були поставлені судом, який розглядає справу.

До таких висновків колегія суддів приходить з огляду на те, що на підставі ст.ст.22, 26 КПК України, суд розглядає справу, керуючись принципами змагальності та диспозитивності. Підтримання державного обвинувачення здійснюється прокурором. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що віднесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зазначена експертиза проведена за ухвалою суду (а.с.34-35 т.3) в порядку, передбаченому ст.332 КПК України. При вирішенні в судовому засіданні клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, стороною обвинувачення не заявлено клопотання про їх дослідження та долучення до матеріалів кримінального провадження. Більш того, після проведення зазначеної судово-економічної експертизи, вона досліджена та долучена до матеріалів кримінального провадження в судовому засіданні за участю сторін (а.с.115 т.3), клопотань з приводу визнання зазначеної експертизи, як доказу неналежним в порядку, передбаченому ч.3 ст.89 КПК України та інших клопотань щодо спростування її висновків прокурором в суді першої інстанції не заявлено. Не було заявлено й про визнання недопустимими тих доказів, на яких ґрунтується висновок експерта, що відповідно до ч.5 ст.101 КПК України може за собою потягти недопустимість самого висновку експерта, як доказу у справі. Крім того, стороною обвинувачення фактично прийняті висновки цього дослідження, як доказ, на який посилається прокурор при зміні обвинувачення в суді (а.с.132-139 т.3).

Сам висновок експерта відповідає вимогам ст.101 КПК України, є мотивованим, містить відомості щодо проведеного дослідження в частині показників фінансової діяльності підприємства та експертом проведено співставлення показників фінансових звітів ПП «Драфт Сервіс» та даних бухгалтерського обліку, що відображено в мотивувальній частині висновку експерта та додатках до неї (а.с.78-113 т.3). З тексту наданого до суду висновку, не вбачається, що надані експерту документи викликали в нього будь-які сумніви.

З приводу повноважень експерта щодо викладення відомостей, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були поставлені запитання, то допитаний для роз`яснення свого висновку в судовому засіданні як першої, так і апеляційної інстанції експерт ОСОБА_13 пояснила, що зазначені відомості щодо відповідності даних, зазначених в фінансових звітах підприємства ПП «Драфт Сервіс», наданих до ПАТ «АКТА Банк» та управління статистики в Дніпропетровській області станом на 31.12.2010 року та 31.03.2011 року даним бухгалтерського обліку підприємства, викладені нею в межах повноважень, наданих п.4 ч.3 ст.69 КПК України, оскільки в матеріалах кримінального провадження містились однакові за формою, але різні за змістом фінансові звіти підприємства без зазначення про те, які саме є достовірними та без відповіді на це запитання, неможливо було провести експертне дослідження та дати відповіді на питання, які поставлені судом в ухвалі про призначення експертизи.

Такі пояснення експерта приймаються колегією суддів щодо викладення ним інших виявлених в ході проведення експертизи відомостей, оскільки вони мають значення для кримінального провадження. Не приймаються до уваги доводи прокурора щодо дії експерта за межами своїх повноважень, оскільки станом на 27.05.2015 року, тобто на момент проведення експертизи, обов`язку заявляти клопотання органу, який призначив експертизу щодо уточнення поставлених питань у експерта не було. Зміни в цій частині до п.2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 внесені Наказом Міністерства юстиції України лише 27.07.2015 року.

Судом проаналізовано всі докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження доведення вини ОСОБА_14 , надано їм належної оцінки та приведено мотиви, з яких суд їх відкидає. При цьому, на думку колегії суддів, судом вірно взято до уваги, що з 29 квітня 2011 року - дня укладення кредитного договору до 31.01.2012 року дати продажу підприємства іншій особі, кредитні зобов`язання виконувались своєчасно, станом на момент виникнення заборгованості, ОСОБА_14 вже не був власником та директором підприємства та обґрунтовано прийшов до висновку, що решта доказів у справі, а саме пояснення у якості свідків працівників Банку, письмові докази, серед яких договір про надання кредиту, інші матеріали кредитної справи та розрахунок заборгованості за кредитом, на які до того ж вказує і в своїй апеляції прокурор на підтвердження вини ОСОБА_10 , вказують лише на наявність кредитних відносин між підприємством ПП «Драфт Сервіс» та ПАТ «Акта Банк», проти чого не заперечує й сторона захисту в судовому засіданні, але не підтверджує наявності в діянні обвинуваченого складу інкримінованих йому злочинів. Правомірність передачі підприємства іншій особі та подальше користування кредитною лінією при зазначених обставинах, органом досудового розслідування не перевірялось та обвинувачення з цих підстав в межах даного кримінального провадження не пред`являлось.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції відповідно до положено ст.94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, належним чином надано у вироку оцінку кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку та прийнято обґрунтоване процесуальне рішення про виправдання ОСОБА_10 за відсутності в його діях складу кримінальних правопорушень, що йому інкриміновано органом досудового розслідування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення у відповідності з положеннями ст.370 КПК України є законним, обґрунтованим та вмотивованим, та доводи апеляційної скарги прокурора щодо порушень, допущених судом 1-ї інстанції з цих підстав, не знайшли свого підтвердження.

Процесуальних порушень, які б могли бути підставою для скасування виправдувального вироку в ході розгляду апеляційної скарги прокурора, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом 1 інстанції, - прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2015 року стосовно ОСОБА_10 , - залишити без змін.

На ухвалені рішення судів першої та апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді: