Постанова

від 31.05.2016 по справі 825/876/16

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року                               Чернігів                     Справа № 825/876/16

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Ул'яничеві М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фермерського господарства «Воєнвід» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Фермерського господарства «Воєнвід», в якому просить суд стягнути в доход Державного бюджету України 7881,00 грн. адміністративно-господарських санкцій та 66,22 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році, тим самим порушив вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав та не забезпечив явку свого представника в судове засідання, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Фіксування судового засідання, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік до Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за формою № 10-ПІ, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 10 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов'язок роботодавця створити робочі місця для інвалідів відповідно до нормативу та подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань (частина третя статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Таким чином, працевлаштування інвалідів може здійснюватися територіальними органами Державної служби зайнятості лише у разі наявності у них інформації про проведену в установленому порядку атестацію необхідної кількості робочих місць інвалідів на підприємстві, установі, організації, відповідно до вимог нормативу, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів, яку їм надають роботодавці.

Згідно копії листа Чернігівського районного центру зайнятості № 309 від 24.03.2016 відповідачем 10.03.2015, 11.03.2015, 13.03.2015 подавалися звіти про попит на робочу силу (вакансії), проте в них не зазначалось наявність вакантного місця для працевлаштування інвалідів в 2015 році.

Тобто, відповідачем не виконаний покладений на нього законодавством обов'язок по створенню робочого місця для працевлаштування інваліда та інформування відповідних органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, про створення робочого місця, що позбавило можливості відповідні органи прийняти міри по працевлаштуванню інваліда у відповідача.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

З копії звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік вбачається, що сума коштів адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів складає 7881,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В зв'язку з не сплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій в розмірі 7881,00 грн. позивачем нарахована пеня в розмірі 66,22 грн.

Таким чином, з урахуванням того, що сума заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій в розмірі 7881,00 грн. та пені у розмірі 66,22 грн. відповідачем не сплачено, суд вважає, що позовні вимоги Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача – суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів – задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства «Воєнвід» (вул.Грушевського, 1, с. Красне, Чернігівський район, Чернігівська область, р/р 26005000115197, Філія Укрексімбанку м.Чернігів, МФО 353649, код ЄДРПОУ 34258277) в доход Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Чернігівського району, банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській області, рахунок: 31218230700522, МФО 853592, код ЄДРПОУ 38053813) 7881 (сім тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн. 00 коп. адміністративно-господарських санкцій та 66 (шістдесят шість) грн. 22 коп. пені.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                           В.О. Непочатих