Рішення

від 26.05.2016 по справі 911/866/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2016 р. Справа № 911/866/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Єврофлекс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранкорн»

про стягнення 68 969,86 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. №446 від 13.04.2016);

від відповідача не з'явились.

Обставини справи:

Приватне підприємство «Єврофлекс» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранкорн» (далі - відповідач) про стягнення 68 969,86 грн заборгованості, з яких: 36 135,84 грн основного боргу, 29 107,42 грн інфляційних втрат та 3 726,60 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки №12/02/13 від 12.02.2013 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.03.2016 порушено провадження у справі № 911/866/16, розгляд справи призначено на 21.04.2016.

21.04.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів (вх. №8650/16 від 21.04.2016).

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.04.2016 продовжено строк вирішення спору у справі №911/866/16 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 26.05.2016.

Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

У судовому засіданні 26.05.2016 представник позивача підтримав позов повністю.

Представник відповідача у судове засідання 26.05.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.02.2013 між Приватним підприємством «Єврофлекс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ранкорн» (покупець) було укладено договір поставки №12/02/13, згідно якого постачальник зобов'язався поставляти у зумовлені договором терміни пакувальний матеріал з зображенням дизайн-макетів (товар), а покупець зобов'язався примати вказаний товар і сплачувати за нього грошову суму за умовами договору.

Відповідно до п. 1.2 договору вид, асортимент, ціна за одиницю товару, кількість, загальна вартість товару - зазначаються у специфікації на кожну партію товару, яка є невідємною частиною договору. Дана специфікація підписується сторонами договору протягом 10 календарних днів після отримання постачальником заявки на виготовлення товару від покупця.

Згідно п. 3.1 договору покупець здійснює оплату за товар в гривнях України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в терміни зазначені в специфікаціях.

Відповідно до п. 12.1, 12.2 договору договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014. У випадку, якщо жодна зі сторін договору протягом 10-ти днів після його закінчення не проінформувала письмово іншу сторону про припинення дії даного договору, то даний договір продовжує свою дію на такий самй термін і на тих самих умовах.

Відповідно до п. 3, 4, 6 специфікації №1 від 12.02.2013 до договору №12/02/13 від 12.02.2013, підписаної та скріпленої печатками обох сторін договору, форма оплати - 100% післяплата за плівку пакувальну терміном 30-ти календарних днів. Загальна сума по цій специфікації становить 141 120,00 грн. Допускається відхилення кількості фактично поставленого товару від кількості, що зазначена в контракті в межах + 15 %. Оплата проводиться за фактично отриманий товар.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на суму 145 635,84 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000100 від 19.02.2013 на суму 145 635,84 грн, підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору.

Всупереч вимогам договору та специфікації до договору, відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар, сплативши при цьому 109 500,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №11 від 22.02.2013 на суму 7 000,00 грн, №26 від 19.03.2013 на суму 2 500,00 грн, №38 від 11.04.2013 на суму 3 000,00 грн, №47 від 19.04.2013 на суму 4 000,00 грн, №56 від 29.04.2013 на суму 50 000,00 грн, №66 від 27.05.2013 на суму 15 000,00 грн, №67 від 30.05.2013 на суму 13 000,00 грн, №84 від 02.07.2013 на суму 5 000,00 грн, №94 від 19.07.2013 на суму 5 000,00 грн, №105 від 09.08.2013 на суму 5 000,00 грн та актом звіряння взаєморозрахунків, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 36 135,84 грн.

Предметом позову є вимоги позивача про стягнення 36 135,84 грн основного боргу, 29 107,42 грн інфляційних втрат та 3 726,60 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір встановленого боргу відповідає фактичним обставинам справи та не спростовано відповідачем, вимога позивача про стягнення 36 135,84 грн основного боргу за поставлений згідно договору поставки №12/02/13 від 12.02.2013, товар є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки №12/02/13 від 12.02.2013, позивачем за період з 10.08.2013 по 11.03.2016 нараховано 29 107,42 грн інфляційних втрат та за період з 19.03.2013 по 11.03.2016 нараховано 3 726,60 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач здійснив поставку товару відповідачу 19.02.2013, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000100 від 19.02.2013.

Відповідно до п. 3 специфікації №1 від 12.02.2013 форма оплати - 100% післяплати за плівку пакувальну терміном 30-ти календарних днів.

З огляду на вищевикладене, відповідач мав виконати свій обов'язок з оплати отриманого товару до 22.03.2013.

Відтак, позивачем помилково застосовано період з 19.03.2013 для нарахування 3% річних, тому суд обмежує період нарахування 3% річних і визначає його з 22.03.2013 по 11.03.2016.

Крім того, судом встановлено, що позивачем безпідставно до розрахунку 3% річних, визначення періодів та суми заборгованості на кожен з періодів для розрахунку 3% річних, включено дати фактичної сплати суми боргу.

Пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що визначені судом, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат за період з 10.08.2013 по 11.03.2016 на суму боргу 36 135,84 грн та 3 % річних за період з 22.03.2013 по 11.03.2016, зокрема за період з 22.03.2013 по 10.04.2013 на суму боргу 136 135,84 грн, за період з 11.04.2013 по 18.04.2013 на суму боргу 133 135,84 грн, за період з 19.04.2013 по 28.04.2013 на суму боргу 129 135,84 грн, за період з 29.04.2013 по 26.05.2013 на суму боргу 79 135,84 грн, за період з 27.05.2013 по 29.05.2013 на суму боргу 64 135,84 грн, за період з 30.05.2013 по 01.07.2013 на суму боргу 51 135,84 грн, за період з 02.07.2013 по 18.07.2013 на суму боргу 46 135,84 грн, за період з 19.07.2013 по 08.08.2013 на суму боргу 41 135,84 та за період з 09.08.2013 по 11.03.2016 на суму боргу 36 135,84 грн, загалом складає 29 125,49 грн інфляційних втрат та 3 699,24 грн 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 29 107,42 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, а вимога про стягнення 3 726,60 грн 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 3 699,24 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 36 135,84 грн основного боргу, 29 107,42 грн інфляційних втрат та 3 726,60 грн 3 % річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 36 135,84 грн основного боргу, 29 107,42 грн інфляційних втрат та 3 699,24 грн 3 % річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду сплачено згідно платіжного доручення №193 від 01.07.2015 року 1 827,00 грн судового збору.

Частиною 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відтак, розмір судового збору, що підлягав сплаті за подачу позовної заяви про стягнення 68 969,86 грн становив 1 378,00 грн.

Суд, звертає увагу, що позивач відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранкорн» (08720, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 36890554) на користь Приватного підприємства «Єврофлекс» (79019, Львівська обл., Шевченківський район, м. Львів, вул. Жовківська, буд. 22; ідентифікаційний код 30338348) 36 135 (тридцять шість тисяч сто тридцять п'ять гривень) 84 коп. основного боргу, 29 107 (двадцять дев'ять тисяч сто сім гривень) 42 коп. інфляційних втрат, 3 699 (три тисячі шістсот дев'яносто дев'ять гривень) 24 коп. 3 % річних та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 31.05.2016

Суддя В.М. Антонова